Так знов волаю в пустоту

Так знов волаю в пустоту

і про жалі́ і про тривоги

а може й чимось проросту

на кра́ю всесвіту, чи Бога?

Змальовую словами дні

і зміст їх, так, як чую, бачу

відка́же ехом угорі?

на монологів рій юна́чий

Нема кінця співцям словесним

і їх сердечним коливанням

я знаю, слово не воскресне

воно і не горить бажанням