Бетонна стіна
Вітер. Дерева сколихані мережно трясуться,
Кляче під небом старий сірий грак.
Ноги і спина мої до бетонної стіни припруться
Мене сатиричним оком окидує птах.
Криваві обличчя довкола мене
Всі мертві, і я стою на кістках
Погляд свій намагаюсь звести на зелене,
Та в зіницях все ще багрянь на хрестах.
Накрапає. Небо розтерзали сирени,
Розділили частинами, поростягли по кутах.
Воно кривиться хмарами і кличе Марену,
Воно гадає собі по зірках.
Холодна стіна не гріє зовсім,
Як і трупи братів моїх та сестер,
Вони давно не живі вже, покриті інеєм "гості",
А почалось все у той злополучний четвер.
Від стіни не відірватись мені ніколи
Бо лиш погляд старого птаха мене в землю просоченну впер;
Я зранку до ночі глядів в видноколи,
А потім пішов. Бо життя сильніше за смерть.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.