Бетонна стіна

10049
Публікація: 03.03.2023
Вірш
Завершено

Вітер. Дерева сколихані мережно трясуться,

Кляче під небом старий сірий грак.

Ноги і спина мої до бетонної стіни припруться

Мене сатиричним оком окидує птах.

Криваві обличчя довкола мене

Всі мертві, і я стою на кістках

Погляд свій намагаюсь звести на зелене,

Та в зіницях все ще багрянь на хрестах.

Накрапає. Небо розтерзали сирени,

Розділили частинами, поростягли по кутах.

Воно кривиться хмарами і кличе Марену,

Воно гадає собі по зірках.

Холодна стіна не гріє зовсім,

Як і трупи братів моїх та сестер,

Вони давно не живі вже, покриті інеєм "гості",

А почалось все у той злополучний четвер.

Від стіни не відірватись мені ніколи

Бо лиш погляд старого птаха мене в землю просоченну впер;

Я зранку до ночі глядів в видноколи,

А потім пішов. Бо життя сильніше за смерть.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі