17. Я дуже боюся… За себе, за тебе – дуже!
Я дуже боюся… За себе, за тебе – дуже!
По-суті, всі страхи – це норма липкого світу.
І то таки щастя – іще не вросла в байдужість.
Скажи, ти зумієш? Ти дійсно назад приїдеш?
Пробач за питання. Я вірю, я просто гину!
Під кригою страху збираються дні залізні.
До тебе б зігрітись – хоча б на малу хвилину!
Я дуже чекаю. І дуже боюся, звісно.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.