32. Вкотре уже засинаю під твою відсутність...
Вкотре уже засинаю під твою відсутність
Під власну розполовиненість – адже ти далеко.
Ця війна стала німою й могутньою,
А мене зробила кволою і плеканою.
Завтра уже не завтра, а ціла тисяча років.
Я уже навіть відчаю не нашкребу в засіках.
Ти мені недосяжним будеш скажи допоки?
Відстань така жорстока, безнадійно велика.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.