Осінь

00027
Публікація: 19.04.2023
Вірш
Завершено

Люблю я час, коли опале листя

Точені жилки відкриває напоказ,

Зима ж мистецтва неземного є обійстя,

Вбиває форми, почуття долає,

Тож збережи ти те, що чисте й жити має.

З усіх сторін дзвенить упряж пташина,

Бо ті ось-ось і пурхнуть в вишину,

Де вже давно пропала сонця одежина;

А темні сосни в мент цей задушевний

Насупили гілки на подих дня смиренний.

Штормами втомлені оливи побліднілі,

Як сивочолії борці в трудах знесилі,

І в лозах білий цвіт уже, і в гіллі,

До вінця повний чан, де літо млосне

В багряній піні й злато-сонячній олії.

З маленької іскри зросте багаття,

Гниле стебло розсиплеться у прах:

Зачервоніє на твоїх устах

Рубіново-палаючий вогонь

Із винограду в келихах долонь.

Переклад вірша "Autumn" by Roy Campbell

Використання перекладу (або його уривків) дозволено лише зі згоди авторки перекладу (писати у приватні повідомлення/коментарі)

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі