ПОРТ

У нейтральних водах невимовності

з роками дедалі більше зникає всякого;

короткі ночі не приносять розради,

хронічно бракує правильної компанії,

а те, що діється поруч – суцільний сюр або фарс.

У моменти такі найважливіше –

не втратити внутрішній темп,

не скиснути від цієї статики,

взяти квиток на поїзд,

який понесе нас обох в далечінь,

немов бойовий дракон.

Висадившись на прохолодний перон,

багато годин гуляли малознайомим містом.

Що було в цьому дні?

Вітер весняний у верховіттях каштанів,

натовпи ультрас із барабанами і прапорами,

хорові співи, пиво місцевих пабів.

– Як ти собі уявляєш наше майбутнє?

– Щастя зовсім не в щасті.

У наших душах можна плавити сталь,

тож усе буде добре або справедливо.

І ти смієшся – голосно і зухвало –

знаючи, що не можна нічого сприймати всерйоз,

доки є сили для бою.

Знаєш, тут надто швидко усе забувають.

І апельсиновий відблиск світила

додає божевільного тембру

гавані і кораблям.

© Максим Солодовник, 2014

(p) Eisenturm, видавець і PR-підтримка, 2014