🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
war prose

Електронні книги / Інше (991)

А ми з тобою грішні і смішні

а ми з тобою грішні і смішні-

уже достигли впали долу вишні

а я з тобою наче уві сні ти хто є

мій теперішній колишній

розставиш коми крапки перевір

але тебе ношу постійно в серці

усім вітрам і злу наперекір

вдивляюся у тебе як в озерце

ти сильний і вродливий

ти броня

ти сталь яку не гнуто хоч згинали

а я тобі іще ота свиня

тягну тебе на всякі п*єдестали

а ти людина і душа жива

і серце перешіптує з тобою

зумів мене повірити в дива

зумів оберігати заспокоїв

і я тобі пишу оці рядки

і ці рядки твої слова і рими

і язиком любити не з руки

думками напуваюся своїми

твоїми, що торкаються мене

ми випадкові і давно знайомі

і смертні і моє те айнене

не кожному дароване в долоні

...

Віва ЛаВіта

Байдуже

Всесвіту байдуже на тебе,

На твої радощі та муки.

На смерть собаки, яку знав

Та хворобу, якою прикутий.

Чи тобі байдуже на себе?

Ти думаєш: «Чому зі мною?»

Ніхто не знає і не бачить

Про що твої думки та рухи.

Біжи вперед, ти вір у себе,

Проблеми вирішуй,

Працюй на знос.

Можливо хтось це оцінить.

Заради похвали чи визнання,

Ідеї чи не серйозно.

Чи для себе ти робиш це все?

Не думай багато, а то працювати.

Сродна праця приносить радість

І менше думок у твоїй голові.

А що робити і як жити –

Прийдеться вирішувати тобі.

– 04.08.2023

...

Надя Кулик

Літо

*Вдих, видих...*

Смак повітря, шум трави,

Грайливе сонце та малі жучки, що так і просять пожити на тобі.

У далині хтось у воді шумить, можливо німфа або птахи.

Квітки довкола мерехтять, а вітер грається з волоссям.

Цей ніжний подих поруч, біля вуха, але не бачу я істоту, яка така вже ж мовчазна.

"Заплющи очі, втамуй серцебиття, ще трішки і вже буде спокій.

Тихенький, літній, теплий спокій."

...

tristis_vibe

Спусковий гачок

вільна я від почуття вини

Від цікавості у комусь та нудьги

Від існування та життя

Від свого серця тихого виття

Від людей та самоти

Від висот та від падінь

Нема більше суєти

За мною залишиться лиш тінь

вільна я від радості й смутку

Нема в цьому світі мені притулку

Тож,давай зроблю я все ж останній крок

Вільним можна стати лиш через спусковий гачок

Й заграє червоним барвами маєток

Не буде чутно радості від нових квіток

Й буде тихо,буде вільно

вільним буде й спусковий гачок

...

Juliet Diary

звичаєвість...

вже давно байдуже дуже

той долонний оплеск лине.

і хтось харкає в калюжу,

на уламок неба синій.

та й натужно розсміється,

як стрільне в калюжу, кине

тютюнового бичка.

і пошарить біля серці,

у кармані піджачка.

скаже щось і скулить плечі,

увійде у тихий вечір.

у барило, що без дна -

там потужно тихі кроки

відзеркалює луна.

а в кінці того тунелю

казна-що!... - в далі імлистій

хтось розгойдує орелю

(чистий, може, чи не чистий?...),

зорі там чомусь згорають -

дим накреслить завиток,

закарлючки ті зривають

і накидають хусток,

щоб не дуло в шпари світу.

фаєрами сяє вся

там зупинка біля скиту,

зяє де така діра! -

що й нема чим затулити...

...от, такі ось, бач, діла....

...

Ем Скитаній

Мейнкун

Вогниковий сад мій пекельний рай

Дрімуче мерехтіння людей 4 кольорів

Проблиски непотрібного спільного часу

Світло тануче на тлі вицвівших шпалер

Там не помазано мене туди приклеєно

Шмат терміну відбування життя -спогад

Збуджувач юнацьких надій -брехун

Місце без сенсу і ролі, грає наповнення

Арена серед арен, неповторно одноманітна

Важке перебування, звичний уклад

Блок важливих тестів, здача не обов‘язкова

Автомат для нестаранних

Відстрочка відмінникам

...

Вибірковий

Загиблому герою присвячено

Слава тобі, вільний, світлий герою!

Шану і честь віддаю.

Ти затулив канонаду собою,

Тепер ти уже у раю…

Ще такий молодий, іще б жити й радіти

Приходу весни, щастю, дню.

Сім'ю завести, народить милих діток,

І втілити мрію свою.

Ще б мати світанки, яскраві моменти

І безліч щасливих тривог.

Та станеш навіки для нас монументом,

Розрізавши серце на двох.

Слава тобі, наш загиблий герою!

Вклонюся тобі до землі.

Ти наш присмак миру з'єднав із журбою,

Лишившись в серцях назавжди.

...

ОЛЬГА ДОВЖЕНКО

Я як...

Я як бракований митець краду чужі картини,

Колекція із них стоїть у мене в дома.

Ти тільки не питай про дій моїх причини,

Однак це все залишиться для тебе невідомим.

Я як співак несправжній, що складає справжні пíсні,

А почути в змозі їх лише мій власний страх.

О так, години, либонь, вже доволі пізні...

А справжні пісні все ще пише фіктивний той співак.

Я як фальшива поетеса у власних літрах крові,

Віршí мої згоріли полум'ям страждань.

А попіл від пожежі загубився десь у морі,

Сповненого бурхливих хвилей коливань.

Я танцівник без власного паркету,

Блукаю крізь великі тіні хмарочосів.

То я і є бракований митець, що косить під поета,

Що трохи заблукав з таких самих — як я — акторів.

...

ᴀɴʟᴇᴀʜ

Промінь сонця золотого

Промінь золотого сонця

Темрява ховає за собою.

І між нами знову

Нагло виросла стіна.

Ніч мине, настане ранок ясний,

Щастя вже чекає нас,

Ніч мине, мине й пора нещасна,

Сонце зійде!

Сонце зійде!

Співи припинили птиці,

Світ зірок вже на даху,

В період смутку і печалі

Знайдеш голос мій.

Ніч мине, настане ранок ясний,

Щастя вже чекає нас,

Ніч мине, мине й пора нещасна,

Сонце зійде!

Сонце зійде!

...

Лоліта

Я лише тінь

Я лише тінь в моєму серці,

Неначе розжареним залізом прикута до того містечка, де все найпотаємніше ховається від полум'я святого.

Я там печу, я там жеврію, я там плекаю всі надії.

Коли у всіх відкриті брами, і ролі всі відкриті в п'єсі,

Я лиш одну сторінку у руках тримаю,

Ту, що у тіні мого серця.

Я вже не бачу поза ролі

Свого обличчя й гриму навіть,

Я той листок прикути хочу клеймом при свічці храму світла,

Де тінь - то правда,

світло- брами.

Та тінь- то те, чого пізнав лише мій Бог,

Ті брами- шлях непрохідний до неї.

...

Міріам Міест

Сплетіння

Дай мені руку свою, а я в свою чергу відведу тебе до безпечного місця. Місця, де ніхто не зможе завдати тобі кривди, яке насичене квітами та безкрайнім полем, що дасть можливість відчути тобі свободу у всьому. Віддати тіло в спокій і більше ніколи не хвилюватись навіть про дрібниці.

Відвідавши це місце ти назавжди відчуєш, що таке спокій. І ніхто не завдасть тобі болю, моя мила.

Ти бачиш силует, який оберігає дану місцевість і зберігає все живе навкруги. Сидячи на лавочці, яка оточена арками з вставками у вигляді тварин, наспівує мелодію, що гріє душу. Тут твій спокій. Подивись навкруги.

Ти бачиш ділянку в якій розташований парк з фонтанчиком, а поряд муркочуща кішка, що спостерігає за питтям пташок.

Робить потягушки і виділяє свої кігтики. Вона така м‘яка, що хочеться в неї заритись і забутись.

Але перед цим дійством - станцюй.

Станцюй в останній раз. І посміхайся.

Адже це твій останній раз. Я хочу, щоб ти

була щаслива.

Неймовірні рухи, які ти робиш - притягують мене до тебе. Бути поряд, дивитись в ці очі, що сяють і дають серцю битись швидше і швидше.

Ти запалюєш і не даєш піти в забуття.

Щоразу мої руки горять тобою і не дають втомитись ні на мить. Хочу пройтись по кожному сантиметру твоєї шкіри, що має запах мандаринів.

Запалю для тебе свічку, адже ти станцюєш на кожному міліметрі цього вогника і будеш найщасливішою.

Не даєш моєму розуму спокою, бо як за тебе вхопитись і не зійти з розуму?

Кожна часточка тіла наповнена вогнем, що обпікає мене.

Щоразу на мій дотик ти палаєш і мене спалюєш.

Але обпікаючись я не перестану тобою милуватися

Пухир на пухирці. Немає вже місця. Добігаю кінця. З кожним разом біль починає про себе давати знати.

Я хочу дивитись тобі в очі, взявши твою руку, поклонитись тобі і віддати себе всього в продовження твого сміху.

Зупинись на мить, аби сплестись в одне ціле. Взятись за руки та станцювати до попілу, що розвіється від твого подиху.

І я буду найщасливішою людиною, бо дав тобі те, що ти просила - відчути себе живою.

...

marten

Острів чекання.

Я ці рядки присвячую тобі,

також присвячую я осінь,

вона така ж холодна як і ти ,

за нею також йдуть морози.

Також присвячую тобі я сніг,

такий ж крихкий як твоє серце,

він розтікає по весні,

а та весна у моїм серці ллється.

І не забуду я твої слова,

і не забуду я наш день прощання,

та ми розійдемось,мов та вода,

й зустріну я тебе на острові чекання.

...

julii

О, Маріанно, мила Маріанно

О, Маріанно, мила, Маріанно!

Скажи мені чому же я одна?

О, де ж юнацтва та пора,

Коли кохання перше йде?

Це, що зима і досі

Чи це ще не прийшла моя весна?

О, Маріанно, мила, Маріанно!

Як сумно на душі мені.

А ти ж все знаєш, правда?

Кажи коханая, милая любов мені

Чому все так, а не інакше?

І чом не чую я блаженнії слова?

О, Маріанно, мила Маріанно!

Ти ж віриш, що розцвіте святе кохання?

Прийде у серце новая весна.

Заграє юнацьке серце те,

Що довго обливалось біллю.

Давай же! Я вірю, Маріанно!

...

ElizaLoiren

Я кохаю?!

Чи близька ти мені?!

Ти зараз з нею ходиш, сидиш, мовчиш...

Але чи любиш ти її?! Вибач я не розумію

Якщо так то я розумію

Якщо ж ні, то навіщо ти мене мучиш!?

Я жива, чи вже мертва?!

Насправді любила, чи це був просто блеф?

Чому любов до тебе так горить?

Я хочу,,, хочу охолонути, ні не вийде

Не вийде заспокоїтись, ти навіть і не уявляєш як це, коли так хочеться сказати "Я люблю" і все ж не кажеш

Не треба так,не мовчи скажи хоч щось!!!

Ти ж знаєш як це важко прикидатись!

Тільки на папері можна розмовляти

Спокійно так, чесно, не приховуючи нічого

Нічого не бояться, і не бояться що тебе відріжуть

Так викинуть з життя, як папірець

Розтоптаний, порваний, але він був колись потрібний...

...

Мин ХоКа_2022

Лютнева ніч

Лютнева ніч, лютневий день

Такий морозний, сірий та похмурий.

О п‘ятій ранку пробудив весь дім,

О п‘ятій ранку перервав сон світлий.

Десь голосно лунала вже сирена,

Десь голосно кричали матері.

А діти, заховавшись у підвали —

Тихенько господу молились у ночі…

Лунає перший вибух, лунає перший стон.

Так боляче раптово стало на душі.

І сльози знову градом на щоках,

І сердце швидко колотилось у груді.

Ні, це не страх, я не тремчу від нього!

Я просто хочу спокою в душі!

І знов я хочу прокинатися у школу,

І знов я хочу засипати в тишині.

22.02.23

...

Рінетта Лермонтова
12+

Ukrainan sisu (з фін. - Українське сісу)

Лютий, недарма так названий,

ти лиху долю нам підготував.

Через "руський мир" так званий

багато хто дітей й батьків вже поховав.

Лиш деяким вдалося утекти

до Польщі, Чехії... все одно куди!

Подалі від вогню, від пороху,

від страху й від шурхоту...

Якось біженця, рудого,

до фінів відправили, самого.

Сім'я прихистила рудого,

бо пам'ятали, як колись так само

від "походу визвольного"

тікали вони сім'ями з Карелії та Ханко.

Злилися вони так само,

коли ворог "героєм" себе називав,

коли на свій програш "перемога" казав.

Та було за ними світло.

Світло, правда їм допомагали.

Силу, віру об'єднали тоді фіни у єдине ціле - сісу.

І сказала якось фінка до рудого:

- Українцю, ти шануйся!

За домівкою твоєю правда,

світла правда - не журися!

Ваше сісу його збереже.

Сісу вам також відоме,

бо впродовж років ви любили землю, підсвідомо

оберігали, поділа ворогів

від неї відкидали.

Тільки ви назвали це інакше.

Ваше сісу - це незламність,

любов та впертість, вірність!

Пам'ятай, українцю, усе це.

Поклади у саме серце те,

що близьким для тебе є...

...

Марія Коновалова
16+

Звикнути

Звикнути можна до різної сраки,

До будь-якої біди.

Будеш шукати у ній різні знаки,

Прояви доброти.

А не знайдеш, то плюнеш в колодязь

Долі свого життя.

Далі – терпіти, молитись, боротись.

Далі – лише ниття.

Далі пливеш кожен день у болоті,

Мізки – давно кисіль.

Хочеш втонути, бува, у роботі,

Щоб втамувати біль.

Та не проходить, він не проходить,

Біль нікуди не йде.

Ти його терпиш, він тобі шкодить,

Роки твої краде.

Терпиш і терпиш, звикнувши жити

З раною, що гниє.

Гній той дістати, рану промити –

Може і заживе.

Але стає лишень легше, на більше

Не сподівай, не жди.

Звикнути можна до сраки і гірше

Майже, клянусь, завжди.

09.04.2023

...

Іра Соєр

" Паління шкодить" або " Крим наш "

Задимілись в Саках сраки, вже біжать свинособаки, хто на потязі, хто вплав, "руцький мір" в штани наклав!

Знову хтось не там "курив", та всі бази розбомбив, на пляжах тихенько стало, як корова всіх злизала!

Всі по кримському мосту , утікають на Москву, ну а може трошки далі , натискають вже педалі!

Все! Сезон уже скінчився! москаль Кримом подавився, ласти швидше одягайте, іхтіандра обганяйте!

...

Дід Сашко

Кобиляча голова

Добрий вечір, мами й тата, на екрані знову я, казочку приніс гарненьку, Вам сьогодні про коня. Забирайте Ви скоріше, гаджети у малюків, укладайте спать малечу, та й до мене, Ви мерщій!

Казочка сьогодні буде в нас повчальна, як завжди, треба завжди добрим бути, щоб уникнути біди, отже казка проситься нова - "Кобиляча голова"!

За високими горами, за глибокими річками, жив собі на ум убогий, цар "владімір лаптєногий", так як думать було лінь, радник був у нього - кінь!

На мордяці окуляри, а в очах його доляри! Шкапа та ще - хитроморда, зла, пихата й дуже горда! Морду скрізь свою вже пхала , в королівстві, про все знала!

Звали шкапу ту "лавруша", до брехні охоча дуже! "Зелень" шкапа полюбляла, Лаптєнога захищала!

Затіває цар війну, дуже нудно вже йому, хоче світ весь звоювать, військо заходивсь збирать! -Ти, Лавруша, нє зєвай, на копита нажимай, да по свєту ти пабєгай, нам союзніков сзивай!

Обєщай ти много дєнєг, за участвіє в вайнє, да скарєє возвращайся, очєнь нужен здєсь ти мнє!

Шкапа гривою кивнула, та мерщій в Китай гайнула, дулю в ніс там піднесли, чим "конячку" потрясли. Чуха голову конячу, отака от вже невдача!

Копита уже димлять, в Казахстан треба скакать!

Знову дулю, в кінську морду, той народ скрутив так гордо! Нема радості в коняки! Скрізь ногою б'ють під сраку! Де б та шкапа не скакала, скрізь відмова пролунала! Як царю розповісти, щоб голівоньку спасти?

Як союзників нема, злетить моя голова! Де ж союзників шукать? Треба в Африку скакать! Там є плем'я - Мумба Юмба, вождь у них - дядько Матумба! Шкапа в спеку, напролом, до Матумби, на прийом!

Тут зраділи гостю всі - і дорослі і малі, закрутилась "діскатєка", аж підстрибують котеки, шкапа те не розуміє, чого так народ радіє, коника все напувають і наїдки підставляють, коли трохи захмілів, про війну заговорив!

А Матумба все киває, на умі свое він має, і брехню нервово слуха, та бабах коня між вуха, Ось Матумба - канібал, всіх запрошує на бал!

Залишились окуляри і копита у траві, Вже не бігатиме шкапа ними більше по землі.

Не побачить більше шкапу, цар владімір лаптєног, І під ніс, тихенько скаже: " Скакуна нє уберьог!". Він "лаврушу" виглядав, та союзників шукав, та нікого не видать, війну треба зупинять!

Не шукай собі ти "друзів", щоб робити комусь зло, бо спіткнешся дуже сильно, й забере Тебе воно! Казочка повчальна дуже, але жде вже ліжко друже! Сни про дружбу хай насняться, вороги хай розбіжаться, Та у сни не потрапляють, зла нікому не бажають. Зло - подалі собі йди, хай добро буде завжди! Надобраніч! Солодких снів!

...

Дід Сашко

"Шабаш" ( про виступ охлобистіна )

Гойда - гойда, гойдаша , ваньку любить анаша! Кокс, цей ванька полюбляє, і водяру заливає! Кокс хороший, піп в ударі, вже спітніли окуляри, кричить челядь і стрибає, та ганчірками махає! Після мітингу "ганчірки", йдуть відразу на підтирку! Ватний ванька був артистом, став за гроші сатаністом! москалі те полюбляють, одержимих прославляють!

...

Дід Сашко
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
20.09.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

От і настав час привітати переможців та учасників з результатами "IX Всеукраїнського літературного конкурсу «VivArt»"! 🥳

... Детальніше
Блоги
🇺🇦 З Днем захисників і захисниць України! 🇺🇦Аркуш
01.10.2023

Щира шана всім, хто зараз боронить нашу землю та наближає перемогу! Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь живими та неушкодженими! 💙💛

Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦

... Детальніше
Друзі, роман "Срібло і золото" закрито для редагування і доповнення. Джей Даркош
01.10.2023
Оновлену версію і нові глави очікуйте орієнтовно в січні. Дякую всім, хто читав, коментував і підтри ... Детальніше
Партнер-кармаАйлін Руж
02.10.2023
Коли знаходиш свою людину, що в точності схожа з тобою, твоїми смаками, світоглядом, але є одне «але ... Детальніше
Перша в друк.Мак Карсегі (Сергій Макар)
01.10.2023
Привіт, дорогі друзі та читачі! Книга «Рейд» йде в друк. Спершу, звичайно редактура) Насправді не ма ... Детальніше
Теж літератураАрсен Гребенюк
01.10.2023
Агов! Не чули? Не знали? Вийшла книга "Український бестіарій" про істот української міфології. Це ар ... Детальніше
Лампова готикаКнигоманія
01.10.2023
Теплої всім нам осені:) День стає коротшим, погода похмурішою, а в душі прокидаються похмурі нотки. ... Детальніше
На Аркуші вже:
7715читачів
76645коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: