🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Драма (1388)

Я для тебе...

Я для тебе всі вивчу вірші,

Заспіваю всі пісні та оди.

Хоча й знаю — це не треба тобі,

Я ж для тебе — тягар найдорожчий.

Я для тебе з туманів полотно зітку,

Найяснішим сузір'ям прикрашу.

Ти ж цю віру, кремезну, тривку і нову,

Зовсім іншій під ноги розкладеш.

Я для тебе буду маяк у пітьмі —

Буду! — орінтир з орінтирів.

Ти ж й мимохіть не всміхнешся мені,

Не згадаєш ні в бурі, ні в ливні.

Я для тебе не гроб, домовина твоя,

Не могила. Не є і не буду!

Краще вже хвилі, луски Дніпра,

І хмари його пурпурові.

Так, я для тебе сонет напишу.

І баладу. Про ріки і гори!

Так, знаю. Я не для тебе пишу,

Та й мені це вже якось байдуже.

03.09.23

...

Данила Чаглій

Олександра

Олександра

Моя маленька, я пишу тобі листа,

Туди, де ти – щаслива і доросла.

Де наші фото на стіні і у постах,

І знаєш, що життя – це так не просто.

А коли сумно стане – пригадай:

Де ти – дитина, а навкруги гори,

Тримають хмари і рожевий небокрай,

Спостерігаєш, дивлячись угору.

Велосипед чи човен, все одно,

Ти ­– мандрівниця, справжній пілігрім,

Пройшла у шість Каміно де Сант’яго,

Що б не робила, ти захоплена усім.

Пишу і думаю, ну що ж ти за дитя?

Пірнаєш у басейні і пливеш.

Біжиш до мене: Мама, заплети!

І скоро своїм Шляхом вже підеш.

Час, наче захисник, суддя і кат,

Здається, що пройшла лиш одна мить.

Постскриптум: Доню, я тебе люблю!

Підписую, і лиш рука тремтить.

...

Валентина Басан

Наші умови

26 червня 2023 рік.

І цей поцілунок отрута,

Він не значить нічого для нас.

Пручайся та бийся сильніше

Та не здолаєш спокуси підкоритись

Кричи та скигли скільки влізе,

Та давай трохи тихіше.

Бо завітають у гості сусіди.

Дай мені ще п'ять хвилин.

І цей поцілунок наркотик,

Бо ти хочеш більше.

Та по щоках так чи інакше течуть сльози.

Життя йде з тіла повільно.

Кого ти бачиш навколо?

Так звані друзі чи звірі?

Не переймайся, любове.

Галюцинації лиш побічний ефект.

Він скоро мине, і ти помітиш що ми на одинці

Але ти питаєш, де є вони?

Чи врятують з лап моїх?

Кричи, кричи голосніше.

Коли хтось зайде у квартиру

Вони не встигнуть,

Бо я вже піду.

Тепер я все встигну

Чому ти скиглиш далі?

Ти отримав усе що хотів.

Я на заміну взяла зовсім трішки.

Те що тобі й так не потрібне.

Почекаю ще трохи,

Коли тіло буде нерухоме

Я візьму серце собі,

Бо ми були на умовах таких.

...

Maynuta

Театр

Я закохана невиліковно

В оксамитові складки та пил,

В запах гриму, у музику, в риму,

В кожен штрих на картонному тлі.

Я закохана просто невчасно

В м'який шовк й візерунок-жаккард,

У несправжні квітки та сріблясті

Відблиски парчаних плать.

Я закохана міцно й надовго

В гру акторів, в експресію мрій,

В проріз маски, на фоні якої

Висить напис, знайомий до дір.

Я закохана палко й невпинно

У Шекспіра, в гротеск й модернізм.

Я закохана в сцену — даремно,

Та театр це мій храм і дім.

...

Данила Чаглій

Прокинулись, а за вікном - війна.

Якось прокинулись ми всі, 

А за вікном - війна.

Сказали нам: «без паніки».

Та з фронту звістка вже сумна.

Сирени виють, як вовки.

Ми біжимо в підвал,

А дітям скажем: забавки.

Над нами вже обвал.

Чомусь ніхто не йде до нас,

Напевно там біда.

А діти все їдять запас,

Води вже ні сліда.

Та що ж ви робите, скоти,

Хіба вам не шкода?

Нам не достатньо теплоти,

Дитинка ще мала.

Якось прокинемось ми всі, 

А за вікном - весна.

Не буде більше цих сирен,

Лиш пісня пролуна!

...

Квіта Веснівська

Не дивись нагору

Не дивись нагору.

Там нестерпні зорі,

там не знають болю,

там для смертних – страх.

Не дивись нагору.

Там нема кордонів,

там є серп у бога

(бачиш, ясно світить?)

і працює в такт

всемогутнім силам,

що колись вронили,

принесли на крилах

людство в райський сад.

Чи вони забули,

чи забули люди,

як самотньо буде,

коли скисне вічність,

коли прийдуть інші

забирати душі

і ніхто не стане

боронити рай.

Примирись, людино –

більше не дитина.

Не прознаєш задум,

поки сам не станеш

писарем буття.

...

Світланка
16+

Примара

(Сам текст майже не містить розділових знаків – задум автора.)

“Війна” так багато крові в цьому слові

“Війна” так багато криків в цьому слові

“Війна” так багато вогню в цьому слові

В ньому все об'єдналося хиже вороже

Впавши у вигляді ракет на будинки

Й на тих людей

Чиї тіла тепер згнили в землі

В тому слові об'єдналося звучання мерзенних подихів лихих

Що катували вбивали насилували людей

Називаючи себе людьми

Нас - чудовиськами лихими

Тими кого потрібно вбити

Й знищити у тому пекельному вогні

А тоді в що об'єдналися та кров людська?

Вони перетворилися на ту міць силу й дух

Щоб знищити тих чортячих істот

Душі на жаль мертвих людей - у маленьку примару на небі

Що виглядає немов та дитина серед тих білих хмар

І подарував їй Бог можливість бачити

Як звільняють її колишній дім

Як нарешті тікає той ворог

Як нарешті сонце сходить

Й та примара в музиці війни жила

Отримуючи від тих теплих слів нові білі крила

Завдяки тим крилам примара могла летіти по світові

Бачити як йдуть вперед люди

Стоячи проти важких танків та ворожої орди

Стоячи проти тих пекельних ракет

І могла примара нарешті радіти

Отримуючи від Бога дар бачити ту славу народу

Бачити справжню незламність людську

Бачити як підіймається в небо серце те гаряче

Як воно перетворюється на ту мелодію перемоги

Однак в тій мелодії були ноти тих жахливих крил

Головного ворога Бога - мухи

Що і тут літала

Сіючи те гниття страшне у товсті людські руки

Бачила примара як і свої воші крали

Як деякі люди одягали маску “героїв”

Називаючи себе ними

Однак ламалися їхні ліжка від ваги того вкраденого

Що тепер гниє в людській крові власного народу

Довелося примарі в німому крику бачити

Як товсті люди крадуть ще більше

Говорячи про справжній героїзм та славу

І як немає тим вошам діла

До мертвих людей

Вони стали частиною примари

Що відчуває справжній біль

Набагато сильніший

Ніж на початку війни

Бо вона тепер повністю бачить хто є ким

Та яким ідолам вони підкоряються

А від цього ріки крові навкруги ллються

Вони у вигляді глибоких дощів потрапляють на потяги

Які везуть людей якомога далі

Аби не бути в цьому пеклі

Чула примара гниття тієї мелодії

То діти мухи вже почали ламати красу пісні

Перетворюючи її на справжній сором

З якого теж ллється червона кров

Ця червона рідина проклинає людей

Вона ту всю славу жере собі

Перетворюючи її на те прокляття

Що примару вбиває

Воно все вбиває

Бо в цій крові люди бояться бути

Бо в цій крові діти бояться бути

Вони ту примару покинуть

Вони ту пам’ять покинуть

Залишаючи руїни міст могили солдат та дух

Їм слово “Україна” і копійки коштувати не буде

Їх та кров страшна прожене

Коли закінчиться війна

В тій рідині буде примара лежати

Вона згниє в ній

Перетворюючись на страшні жарти

І вся цінність тих людських жертв стане повністю нікчемною

Та рука Бога стане лише звичайним червоним столом

За яким буде сидіти примара муха та Мефістофель

Вони будуть дивитися як ліжка тріскаються

Від важкого золота

Та як всі цінності пам’яті стануть нікчемними

На могилу колишніх солдатів

Завдяки тому вину гіркому

Після перемоги величної

Навіть і віночку ніхто не покладе

За то про славу кричати будуть

Про ті душі на небі

Які згнили

Вони всі на жаль вже встигли згнити.

...

Пан Осадчий

Мрія

тримай мене поруч,тримай мене скрізь

молю тебе,не відпускай...

поглянь ти на мене,прошу,подивись

згадай яким був небокрай

згадай наші миті,відчуй те тепло

згадай як нас гріли обійми

візьми мої руки,піднявши мій тиск

втопи мої внутрішні війни

лікую моє серце,лишай свої шви

і шрами залиш,що на пам'ять

будь завжди поруч,приходь в мої сни

і там мене запах твій манить

всього життя мрія,ти ніби зоря

що світить на мене прям з неба

тримай мою душу,вона вже твоя

проте,я кохаю даремно...

...

Чигвінцев Андрій

Думки в голос

Чи досі ти читаєш ті вірші,

Які я ночами писала тобі,

В яких я розкривала свою душу,

А ти завжди всміхався й обіймав?

Я писала про свою любов,

Як хочу я з тобою буть,

Малюю строки знов і знов,

Аби ти їх запам'ятав.

Ми зараз навіть не вітаємось,

Проходячи повз одне одного,

Та кожну ніч питаюсь в себе,

Чи досі ти мене кохаєш,

Та чи досі ти читаєш ті вірші,

Які я ночами писала тобі?

...

Владка

Скажи мені прощаю

Що за митець в тобі

Чи та кого я шукаю,

Скажи ласковими устами

Чи та кого в душі маю?

Що ти для мене,

А для тебе хто я,

Краса нетлінна як про мене

І точно ж не моя!

Чи ти прийдеш -не знаю,

Чи скажеш ласково на ніч

Отим небесним голосом «Прощаю»

Чи зникнеш розтопивши піч?

Не знаю! Оце мене вбиває,

Що ти така і хто така -не знаю

Оце мене лякає,

Скажи мені «Прощаю».

І в далечині зникнувши

Кажи і далі «Прощаю»,

Відлунням в серце проникнувши,

Скоріше, ти ж бачиш я угасаю!

...

Діана Гобой

Самотній хлопчик

Самотній хлопчик сам на сам,

Йому я дар усмішки дам,

Щоб умів життю радіти

Щоб був вільний як ті діти,

Які веселяться й грають- турбот не мають,

Які віру в серці мають і по ній вчиняють.

Самотній хлопчик на лавці сидить

Та ось раптово приходить мить,

Що життя усе його міняє

І уявлення про світ ламає.

Хоч сумно про це говорити,

Але він не знає як далі жити,

Бо все що він взнав як камінь на серце лягає

Тож його постійних спроб невдача утомляє,

А він щасливим хоче бути й спокій мати

І як перемогти й незворушним бути- усе в собі тримати?

Самотній хлопчик знайде шлях

І кине всім він у серцях,

Що буде боротись за добро і справедливість

І що вічне не проміняє на мінливість

Хоч як би було важко- він вистроїть

І буде виборювати собі вічних радостей мить.

...

Діана Гобой

Ромео

Ромео в далекі дороги іде,

У безкрайні поля на чужину він бреде,

Щоб людей рятувати по світу

Коли впаде остання квітка білого цвіту.

Він поїхав у далекі краї-

Що чекає його на цій чужині,

Далеко від родини,

Дітей і дружини?

Ти вершиш добро,

А чи люди це цінять,

Чи думку до тебе свою змінять?

Ох Ромео в краю цім ти страждаєш

І що з цього ти маєш?

Чи люди добро твоє оцінили

Чи цього вони хотіли?

Інколи за добро вони тебе карають,

Бо не знають що з тобою вони неправильно вчиняють.

І що з цього вони мають,

А нічого доброго.

Не оцінили вони того що Бог посилає,

То нехай краще їх покарає!

А Ромео –герой буде далі йти,

Щоб світ перемогти!

...

Діана Гобой
16+

Мій Шевченко

Ох Шевченко, сивий, любий,

Як тобі на небі і в землі і у твоєму Дніпрі зараз?

Чого ж тебе завжди згадують,

Коли ллється червона кров?

Від страшної загарбницької зброї,

Що не знає навіть жалю до людей…

Кров українського народу твого ллється,

Який ти так намагався врятувати багато років тому,

Віддати йому ті блакитні крила волі -

Думи нашої землі.

Пишучи про це на своїх сторінках старих книг,

Немов як той ураган кохання,

До власної неньки України…

Тоді дай відповідь мені, будь ласка,

Чого тебе згадують лише тоді,

Коли падають кам’яні пам’ятки на землю червону?

Вони перетворилися від ваги танків на крихти,

Не залишаючи після себе нічого живого,

Окрім звичайного сміття

В очах тих окупантів.

І твої пам’ятники старі падали,

Веселячи тих, хто лише зовнішністю схожі на людей…

Але і ти, і я знаємо одну правду червону:

Ти не впав,

Не впадеш ніколи,

Й твоя постать блакитна,

Яка міцніша за граніт.

На місці того каменя зруйнованого стоїть,

Дивлячись на хаос навколо -

На ті вибухи шалені.

Дивишся ти, як твій народ вбивають…

Намагаються забрати в нього очі знову

І поховати десь біля хатинки звичайного пса,

Забувши, що такий народ був колись.

Бачив ти це багато разів,

Однак твоє слово завжди вітри волі та долі піднімали,

Підіймали ті криваві хмари страждань і болю,

Підносили їх до очей Бога.

Проте і ти, і я знаємо,

Що Бог помер ще тоді,

Коли людина вперше вбила брата.

І надії на інші небесні сили зовсім немає,

Але ти знав, що Бога немає на землі.

Вирішив замінити його,

Стати символом вітрів у складну годину,

Пишучи про силу українського народу.

Та потужність кривдника у річках синіх втопить,

В лісах чорних поховає,

Птахів на небі залишками від тіл нагодує,

Не маючи краплі жалю…

Лише кришталеві сльози

Від мертвих тіл побратимів…

Тоді, Тарасе, відповідай:

Чи бачиш ти майбутнє в очах твоїх птахів,

Коли ті над Дніпром пролітають?

Зараз молодих соколів багато на твоєму безхмарному небі,

Вони ту пісню горду твою співають,

Даруючи силу тобі й твоїм братам і сестрам силу сонячних крил,

Знову перероджуючи вас на сторінках гарячих сліз,

Немов тих серафимів у вогні,

Але, Тарасе, чи бачиш ти майбутнє?

Чи бачиш ти майбутні річки?

Які навіть Дніпро зможуть пересилити.

Чи бачиш ти молоді зелені гаї?

Чи ти бачиш темряву нічну у своїх очах,

Коли замість червоних поллються блакитні дощі?

В тій темряві є звичайне сонце,

Багато різних зірок,

Проте майже немає твоїх зелених гаїв

Або тих молодих сильних птахів…

Вони щезли кудись,

В зовсім інші світи,

Немов їх чума скосила

Під час вогняних дощів…

Дай відповідь мені, Шевченко,

Чи бачиш ти свою труну,

У яку тебе можуть знову покласти,

Повністю забувши у лісах живих?

В якій ти будеш лежати гнити,

Втрачаючи цінність твого слова,

Поки знову смак крові червоної не скуштуєш…

І тільки тоді

Твої сторінки віршів вітри колихатимуть,

Сидячи на небі,

Що над головами людей в їхніх очах…

...

Пан Осадчий

Кохана, не плач, я захищав Україну!

Кохана, не плач, Я захищав Україну.

Від буйних ракет захищав я тебе.

Обійми на останок мою ти родину,

Коли привезуть мене в домовині.

Ти вибач, що разом не дійшли ми до РАГСУ,

Що вдвох ми не стали на весільний рушник.

Замість білих свічок, запалала лампадка,

А очі в сльозах від чорних стрічок.

Мені дуже важко дивитись на сльози,

В яких задихаєшся в темряві ти.

Маленька моя, я завжди з тобою

З небес захищати тепер буду завжди.

...

Квіта Веснівська

В памʼять про Героя Богдана Міхалакі

Я скоро буду вдома, мамо!

Шкода, що тільки у труні.

І ти не плач, бо я - твій янгол,

Який завжди на полотні.

Ти бережи мою красуню,

Мій оберіг, моє життя.

Як хтось заграє, я почую

Моєї скрипки струн ниття.

Нас тут багато, мамо, знаєш?

Не ти одна кричиш в тиші.

В моїй кімнаті все шукаєш

когось…для спокою душі.

Я скоро буду вдома, мамо,

У снах зʼявлятимусь тобі.

Ти знов згадаєш ту годину,

Як я загинув в боротьбі.

...

Квіта Веснівська

Останні дні хвилин останніх

Останні дні хвилин останніх,

Проникають в душу спогадами мрій ранніх,

Як же вони в душу проникають,

Останні хвилини раю спопеляють

І пронизують мене до болю,

Що приходиться круто міняти долю.

З раю в пекло наче з тепла в холод

І пожирає мене духовного спокою голод.

Як же хочеться продовжити незрівнянні ні з чим солодкі миті,

Чарівні мрії й спогади радістю покриті,

Як цього хочеться: та доля диктує нам свої умови

І доводиться надягати на себе трудів тяжких окови.

Останні дні хвилин останніх,

Кудись ідуть щастя забираючи

І притуплюють гарні спогади їх стираючи,

А серце щемить гулко стукаючи,

Мене усю зсередини мучаючи,

Але я надіюся що рай ще до мене вернеться,

В душі спокоєм ляже і в серці приємним трепетом озветься.

...

Діана Гобой
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
І знову — про електронні видання.Roman Mtt
18.07.2024
Доброго дня усім. У фензіні Підвал ми оцифрували і виклали у продаж електронні версії наших збірок з ... Детальніше
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144434коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: