🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (6978)

Жінки у джинсах

***

Жінки

у джинсах і

з метеликовими крильцями.

Чоловіки

в мідних касках із

гребенем і

сандалях.

Поети в оксамитових онучах.

Ой не вписатися мені в

цей натовп

скільки не пиши.

Ой, ох.

Рука, що виразно лягає

на потилицю та

ся стискає,

нікуди не ведучи й

не фіксуючи.

Рука, почуття.

Ніби за певних умов

можна зняти відбитки

пальців, що витравили

канавки на шкірі,

візерунки мікросхем. Ох.

Якщо піти у травмопункт,

ще би вдалось

отримать офіційний

документ із печаткою,

де перелічено синці

та ін. крововиливи в

безпосередній близькости до

мозку.

Заснути б

і забути все; вже задрімав

та привиділась Антологія

укр. поезії за 300 років,

видана у 2291ому,

і прокинувсь

у крижаному поту.

Якби ж у тім

знайшлася політ. алегорія,

ну ніби пише Дехто Ренський

про всюдисущі мацаки

тисячоруких восьминогів,

але.

Ні алегорій, ні комашок,

ні онуч, а тільки

тісно тисне

душно давить

і Пєшкови кривавії в очах...

...

undyber
12+

Вночі

Її тепло і м'якість її тіла,

Її любов, заповнює красу,

Я так любив, коли вона кипіла,

Щоб загасити пристрасті жагу.

Любив її вологі, теплі губи,

Тремтіння тіла у моїх руках,

І запах, що доводив до загуби

Солоний піт зцілованих устах.

Любив її обличчя в срібнім сяйві,

Шовкову шкіру, ніжність у очах

Любив її, аж поки на світанні

Вона губилась десь у моїх снах.

...

Василина Тарасова

Маріупольський провал

День 660 (15.12.23)

Розбитий Маріуполь страждатиме і далі

Допоки окупанти господарюють там.

Колаборанти знов отримують медалі,

Тож мають відпрацьовувать "подяки" цим катам.

Побудували декілька будинків на кладовищі,

Що залишили злодії як допомоги фарс.

Вважають в цій імперії знайшли надійне сховище

Для сво́їх жалюгідних цілком зрадливих мас.

Будинки без фундаменту, тож вік для них вкорочений,

Нема каналізації, всі стоки - у дворі.

Та не останні це колаборантів злочини,

Використати мають всі засоби старі.

Пішла паспортизація, як інструмент примушення:

Імперський паспорт в місті дає багато «благ».

Без паспорту вважається твій кожний крок порушенням,

Перетворили місто в знайомий всім Гулаг.

До лікаря без паспорту звернутися не можете

У школах є проблеми, у транспорті, суді.

Без папірця москальського проблеми геть примножуйте,

Згадаєте як солодко у власному гнізді.

Та щось паспортизація буксує в Маріуполі,

Не поспішають мешканці єднатися з РФ.

Здогадуються, певно, що у кремлівськім куполі

Готують провокацію, або новітній блеф.

Місцеву владу мешканці аж тиждень вибирали,

Не поспішали визначить, хто буде керувать.

Тож на дільниці їх тягнули чи штовхали,

Боялися московського царя розчарувать.

А незабаром Путлєра на трон садити треба,

Населення до того готовим має буть.

Убити українське в бандитів є потреба,

Тому так проявляють свою імперську лють

...

Галина Студінська

Зима

Зимовий вечір. Сніг йде.

У Зими одна фарба – біла.

Накидала на дерева снігові грудки,

Заміла доріжки. Паркан прикрасила бахромою.

Снігу чекають в іншому місці,

Прикрашаєш все поспіль.

Зима, тобі робити нема чого!

Кріпить мороз,

Прикрасить твої вікна.

Вранці від сонячного світла

На склі з'явиться картина:

Не кучугура, а тонкі гілочки

У колючому інеї,

Сніжинки маленькі та великі.

Знаючи, що пригріє сонце,

І її картина розтане.

Вийди з дому та на снігу неторкнутому

Відбий свої сліди.

...

Кім

Між ними

Між ними тепер відстань, виміряна країнами,

виміряна тривогами і руїнами,

понівеченими життями,

кровавими почуттями.

Між ними тепер тільки скайп - без дотику,

зі сльозами і без еротики,

без спокуси. Сповнені сподівань

прожити і далі без поховань.

Між ними натерті ноги й оптичні приціли,

жадана воля й оголена віра,

безпека дітей без дому але вцілілих,

й молитви - надіти колись мундира.

Між ними лиш спогади про мирне просте життя,

але жодного каяття - тільки прийняття.

Вибір служити, вибір поїхати й вберегти.

Однакове бажання - перемогти.

20.10.2023

...

Ярослава Маслюк

Перемога

Ми всі хочемо тільки одне!

Хочемо жити в мирному світі.

Відчути знову свободу,

Гуляти під мирним небом,

ні про що не думати.

Розкрити свої крила,

злетіти мов птаха.

Люди хочуть лише одного,

знову повернутися

до рідного дому,

досить їм десь там бути.

Кожен хоче видалити новини

зі свого телефону про війну,

але поки що,

ми цього не можемо зробити

із-за цієї клятої війни.

Ми всі хочемо,

Перемоги!

#мої_вірші #Перемога #війна

...

Валерія
16+

Помста

Ти вб'єш мене цієї ночі,

А я тебе під лунним сяйвом.

Я полежу в труні медовій,

А ти із кров'ю в ліжку будеш.

А пам'ятаєш перші ночі?

А пам'ятаєш першу кров?

Тоді ти вбив моє життя,

Тоді забрав мою ти душу.

Та все одно тепер мені,

Чи будеш ти мене кохати.

Чи буде погляд твій на мене,

Лише на мене, не на неї.

Тепер я блідно-шкіре тіло,

Тепер я призрак без душі,

Тепер ти маєш все багатство,

Тепер все як повинно, так.

А ти не зрозумій, чому то зеркало ще тут,

Чому його ті не прибрали,

Чому там я знаходжусь, а не ти,

Чому прийшла я тебе вбити.

Тепер вже пізно, вже біда,

Ніяки гроші не врятуюсь,

Ніяка допомога не прийде,

Ніхто не зрозуміє, де пропажа.

...

Дремлюга Поліна

Філія

День 657 (12.12.23)

Верховна Рада чи Парламент -

Законодавча гілка в нас,

Всієї влади є фундамент

Та для суспільства це - каркас.

Бо саме там закони пишуть,

З якими маємо ми жить.

Яким повітрям слуги дишуть,

Щоб Батьківщині НЕ служить?

Загре́бли в свою монобільшість

Усіх, кого змогли спіймать,

Для того, щоб прикрити грішність

В ОП, хто прагне керувать.

Законодавча наша гілка

Переродилася, на жаль.

Танцюють, грає як сопілка,

Що у руках трима москаль.

В ОП такі давно зібрались,

Ще до війни на дзвін кремля.

Зустріти ворога збирались:

Розмінували геть поля.

Крадуть нахабно із бюджету,

Гуманітарку теж крадуть.

Прийде кінець тому сюжету,

Бо люди зрозуміли суть.

Тих «слуг» ловили за кордоном,

Під час війни десь на морях.

Та й в хабарях усім загоном,

Бо втратили від влади страх.

Почали кидати мандати,

Втомилися так «працювать».

Корисними не встигли стати,

Бажань не мають воювать.

Як філіал ОП працюють,

Виконують їх завдання.

Потреб суспільства геть не чують,

Та голосують навмання.

Урок отримали серйозний,

Кого до влади обирать.

Невипадково одіозний

Обранці стали вигляд мать.

...

Галина Студінська

Нічний обстріл

День 656 (11.12.23)

Не зрозуміє той ніколи

Голодного, як ситий сам.

А ситих купа є навколо,

Як сир у маслі, геть без драм.

Не пояснити ніц словами,

Що відчуваєш, як бомблять.

Не повернути тих сльозами,

Що під завалами лежать.

Здригнешся від такого звука

Та заспокоїтись - ніяк.

Така собі гидка сполука,

Народжує що переляк.

У грудях серце калата́є,

Аж дихати нам не дає.

І ворог наш це точно знає,

Тому по мирним часто б'є.

Гучна сьогодні ніч в столиці,

Страшенний вибух розбудив.

Shahed-и знову, як мисливці:

Кремлівський новий рецидив.

Тривога, навіть, пролунала

Не до, а після ППО,

Коли вона вже позбивала

Та заспокоїлась давно.

Хтось каже: «Деякі забули,

Що йде війна в країні в нас!»

Це не можливо, як ви чули

Один із обстрілів хоч раз.

...

Галина Студінська

Мої рідні краї

Мої рідні краї втоплені у крові воїнів разом із кров'ю мерзоти,

Мої рідні степи випалено градами.

Мої спогади повертаються в час "до того".

До того, як сам час перестав існувати.

До лютого дві тисячі двадцять другого року.

Колись я писала про ті степи та свою війну,

Про те, що у тих степах кожен — то воїн.

Про це мені завжди нагадував степів гомін.

Але воїн — це кожен. І навіть у саме цю

Секунду вмирає один із них у запалі бою.

Мої рідні краї

захлинаються у кровí,

У недопалках куль

та у ребрах градів.

На пам'ять з часом

не вистачить навіть спогадів,

Та й часи не такі фартовí,

Щоб повертатися до таких обрядів.

Мої рідні краї...

Такі любі й такі кохані.

Я ніколи не зможу забути

природу моєї Басані.

Я ніколи не зможу пробачити й зрозуміти,

Якою мерзотою треба бути

Щоби чекати на квіти,

Коли ти вбиватимеш всі людські заповіти.

Один в полі не воїн? Та воїн!

І воїнів безліч в полях запорізьких.

Наші люди є скрізь.

Вам чути їх гомін.

Дослухайтесь.

Чуєте?

Церковні дзвони

Вже відспівали

Вас

Оркошистський

Народе.

Ви просто спомин.

...

Ярослава Маслюк

***

холодними руками

знову закурюю

знову розв'язую

усі петлі

в які так не

хотілося залізати

потрісканими губами

цілую й

кулею

вилітаю

із твого світу

де

демократи

мене б виправдали

по усім пунктам

але я знаю

що це все слабкість

ховаю біль собі

в жменю

в руку

й тримаю міцно

бо біль

як радість

дзвенить і плигає

і хоче вирватись

а я тримаю його

й курю

і собі думаю

чому ти тішишся

коли я йду

у ніч

без сну

...

Марія Лайф

Дилетакту́ра

День 655 (10.12.23)

Почула новий термін вчора,

Дилетакту́ра у керма.

То ж про політику я знову,

Якої у війну «нема».

«Невчасно,» - скаже монобільшість, -

«Про це сьогодні говорить».

Не притаманна владі щирість,

Яка нам бреше, або спить.

Воює жваво та за кого,

Кому підігрує в війну?

Не мають ніц вони святого,

Сховали совість. Не збагну

Як можуть красти із бюджету,

Та взагалі, як можна красть?

Зелений шлях того сюжету

Знайомий всім – «Квартала» масть.

Архітектуру управління

Зламали геть: ОП рулить.

Війна іде, тому терпіння

Громада матиме в цю мить.

Та у керма є дилетанти,

Що нищать замість розвивать.

Тож діють як ті диверсанти,

Ще й далі хочуть царювать.

Крадуть, що бачать, професійно,

«Закони» пишуть під себе.

Страхуються «борці» надійно,

Як хтось все ж правду розгребе.

Не дилетанти, як про гроші,

Всі фахівці в питанні цім.

Доводять нам, що є хороші,

Та чинять іншу правду втім.

Дилектатура для країни,

Це вирок цінностям усім,

Це демократії руїни,

Ми можем втратити свій дім.

Захистимо майбутнє наше,

Щоб дітям гідно було б жить.

В країні править, хто інакше

Навчиться чесно їй служить.

...

Галина Студінська

Данина війні

Криками тихо назву "не своєю"...

Розбуди мене в день, коли все закінчи́ться

І стане так легко, немов навесні -

Птаха не буде боятись розбиться,

Бо вщухнуть навіки зимові вітри.

Схопи мене в час, коли буду тікати,

Тікати від себе, думок і доріг,

Аби гіркота не змогла упіймати,

Хоча ще і стане на білий поріг.

І я не почую шаленого крику...

Я не почую голосся війни.

Стихне троянда у сутінках віку,

Який беззмістовно порвуть на шматки.

А зібрані клапті не змінять руїни...

І градами знову назветься пора,

Якій не належить шукати дани́ни

У вигляді вибухо-спалах-вогня...

01.12.2023

...

Сара Ґоллард

Мурали зустрічей

Однаково різні шукають свободи...

Колись я про тебе невпинно забуду -

Пам'яті легше дивитись удаль.

Зі́йдеться витоком те, що не збуду,

Омиється жаром, як біла вуаль.

Стануть вершини всього лиш макетом,

Усі горизонти - подобою манн.

Хтось із нас вийде сміливим поетом,

Який донесе життєдайності ран.

Спіле постане тонко́ю жагою.

Ми, перепалені, змінимо час.

В очах промайнуть постулати до бою

За те, що ніколи не буде про НАС...

Колись я про тебе невпинно забуду.

Тільки незнане порушить овал.

Двоє сердець не здолають застуду -

Змінені дива не зі́тнуть мурал...

27.11.2023

...

Сара Ґоллард

Лейбик

Та не брикайтесь уже, бейба,

не закопилюйте губи.

Куплю я вам фірмовий лейбик,

щоб вас нечистий погубив.

Носіть собі своє версаче,

не забуваючи, проте:

якщо любов ніщо не значить -

це в неприємності веде,

бо, як вам добре зрозуміло,

у тім основа є терпка й

без неї враз, моя ви мила,

холоне серце козака.

...

undyber

Залізна діва

мені лишилося не много

ми скоро в небо перейдем

сліпі від полум’я земного

глухі од янгольських сурем

колись-то був прозорий сонцю

руки рожевий пластівець

і з за ґратчастого віконця

радів душі її отець

красивий і легкий початок

суворий і сумний кінець

іржа проїла білі лати

втомив недокінчимий ґерць

невидний друг нетерпеливо

мантачить сяючу косу

вже небо дощ узяв у ґрати

а я все кубрика трясу

але не шістки випадають

лише полова слів пустих

після таких ото баталій

хоча б один путящий стих

і палить оком ненависно

мій друг, суддя і провідник

то чхне, а то косою блисне

до писаря порожніх книг

стоїть і чухає матню

мій хоронитель волохатий

в яку нечувану бридню

я заселився мов у хату

чимал пожар уже потух

хіба лише залізна діва

іще ворушить млявий дух

піснями про число правдиве

...

undyber

***

забуваєш

забувай

бо більше нічого

не важливо

іде дощ

іде сніг

іде бруд

іде град

а ти і я

досі вразливі

та то все без сенсу

забувай

рви всі листи

і кидай у пічку

між нами літало

з десяток зграй

тих воронів

що кричали вічно

про те

що приходить

і йде зима

про те що

озера покриті

льодом

і що місяць

вийде таки

із-за хмар

коли усі-всі

підуть спати

додому

а ми не спали

забувай

мені і самій

вже пора забути

вранці знову

спустився на землю

туман

зникли звуки

...

Марія Лайф

Зимовий дощ

Зимовий дощ. Звисають краплі

З дерев, дахів, кущів і трав.

Грудневий вітер рвучко раптом

Розгонить в полі чорних ґав.

Летять птахи рядами дружно

На південь в пошуках тепла.

В садах зимових вітер сумно

Ночами вовком завива.

Прозорі краплі обважнілі

Стікають тихо до землі.

Ще день- і завірюха біла

Закрутить снігом до весни.

...

Тарасенко Вікторія

Генеральне прибирання

День 654 (09.12.23)

Генеральне прибирання -

Частка нашого життя,

Ліні нашої визнання,

Двері в чисте майбуття.

Пропускаєм повз за очі,

Заспокоюємось тим:

Приберемо після ночі,

Чи в четвер, як буде грім.

Відкладаєм те на завтра

Бо сьогодні не на час.

Ця брехня собі не варта

Бруд збирати про запас.

Сил збираємо до свята,

Щоб усе сміття прибрать,

Ліквідуємо завзято,

Переможцями всім стать.

Це до чого я згадала

Прибирання в час війни?

Бо дійшло вже до скандала,

Щорс стоїть з чиїй вини?

Міністерство щось гальмує

Дозвіл, щоб прибрати геть.

Україну всю дивує

Паперова круговерть.

Кажуть витвір бо мистецтва,

Сам Кравчук там позував.

Тож культура має шефство,

Ще й хтось з влади заважав.

Влаштували прибирання

Врешті врешт того сміття,

Дали дозвіл «зазіхання»,

Припинили все ж ниття.

Це до свята Перемоги,

До якого разом йдем.

Іншої нема дороги,

Разом бруд ми приберем.

...

Галина Студінська
18+

Дружини Ісуса Христа ♱

Правидність.

Чистота.

Цнотливість до кінця життя.

Кохання до чоловіка заборонене,

Лише до Ісуса Христа.

Вірні, жінки

Закохані в сина Божого.

Служать йому,

Омивають молитвами.

Душаться від запаху кадила

Мають бути непорочними, як Діва Марія.

Молитися зранку, вдень, ввечері і вночі

Просячи для світу помочі.

Закриваючи тіло габітом, а волосся апостольником від людських лукавих очей,

Незалежні від матеріальних речей,

Духовна їжа солодша за мед.

Дві коханки, вдень віддають чин Богу,

А вночі "зраджують" Ісусу.

Монаський одяг лежав на холодній підлозі.

Розстріпане волосся,

Синці від бурхливих поцілунків

"Зрадниці", які цієї ночі забули про існування Господа.

Язиком ласкає червоні соски,

Які вже затверділи.

Ніч перед недільним богослужіння,

Немов малюючи руками на тілі візерунки,

Коханки, задихалися в пориві поцілунків.

Зав'язані, очі чорною стрічкою,

Зробили відчуття гострішими,

Тіло тряслося від задоволення.

Оргазм за оргазмом,

Язиком легенько проводячи вниз,

Торкаючись малих губ,

Розводив їх і піднімався вверх, а потім знову вниз.

Зашурані ковдри пам'ятали усе,

Що робили монашки за ніч.

Старша з черниць, зайшла до кімнати

Побачивши зрадниць,

Кричала "Розпусні, шльондри!";"Курви, хвойди!"

Взяла за волосся одну із коханок,

Тягла до головної зали.

Дівчина ще не вспіла вдяхнутись,

Як її вже тягли затхлими коридорами.

Зв'язали руки і ноги,

Били палицями по спині батогами,

Більше ста раз,

А її кохану притягли, щоб бачила

Як, бідна дівчина від болю ридала.

Старша сестра взяла смолоскип,

Підтягля до волосся "зрадниці"

І сказала"Гори, клята лярво, гори"

Волоння,

Крики до Господа "Прости".

Убили дівча через кохання...

Вогнем, забрали й душу.

В монастирі потім чулися страшні,

Верески, такі неначе заживо горіла людина,

Згодом старша черниця,

Не прокинулася,

Задушили, вночі перед неділею.

Про кохану монахині, що згоріла вже ніколи не буде чути.

Після пережитого болю,

Вона збожеволіла.

Викинулася з вікна монастиря.

В місці де проживали "дружини Христа"

Ширилися хвороби,

Помирали страшними смертями.

Ніхто більше не й не чув,

Не приходив до тями.

...

☾ ִ ࣪. ࣪⭒

Подвійне свято

День 651 (06.12.23)

День Святого Миколая

Ми чекаємо всі рік,

Під подушки заглядаєм:

До чого Святий прирік.

Якщо гарна поведінка,

Подарунки принесе,

Чи дитина, чи ти жінка,

Напиши йому есе:

Що чекаєш ти до свята,

Як поводилась весь час?

Не потрібно мені злата,

Щоб здоров'я про запас!

Поверни батьків малятам,

Щоб живі прийшли до них.

Це й для мене буде святом,

Рідним кожен стати встиг.

Зупини війну криваву,

Увірвалася що в дім,

Поверни назад навалу,

Щастя в тому буде всім.

Збройні сили України

Теж святкують цього дня.

Миколаю! Дай їм сили,

Щоб відбились від кремля,

Повернули землі наші,

Спокій, мир країні всій.

Щоб змогли ми жити краще.

Мабуть все з поточних мрій.

Українці всі завзяті

Що до праці чи до свят.

Отже будемо багаті,

Перемоги дай Парад!

...

Галина Студінська

КАЛИНА МОЯ КАЛИНА

Калина моя, калина,

Стоїш ти одна у полі,

Маєш червону хустину

І свою самотню долю.

А твої тонкі гілочки

Замерзають від морозу,

Не зігріють вночі зірки

І вітри несуть загрозу.

Вся позолочена трава

Тебе зимою вітає,

Чужа техніка військова

Біля тебе догорає...

Калина моя, калина,

Ти бачила злую битву

І як молодий хлопчина

Кричав до Бога молитву.

Тебе, як вірну подругу,

Він все обіймав рукою.

Ось перша куля, ось друга…

Ти його закрила собою.

Остання стрічка патронів…

І ось прийшла допомога:

Хлопці з других загонів

Почули крики до Бога.

Шипіла рація: «Де ти?

Покажи до себе маршрут!»

Відповів хлопчина: «Брати!

Я ось… під калиною, тут!»

Калина моя, калина,

Лиш тільки завдяки тобі

У полі знайшли хлопчину

У тій вогненній боротьбі.

06.12.2023.

...

Мирослав Манюк

«Інновації» РФ

День 650 (05.12.23)

«Інновацій» на болотах знайдено багато,

Кожний винахід РФ - пропаганди свято.

Визнаю, що мають хист, щоб знайти причину,

Розпустити гарно хвіст та й жбурнути міну.

Нові правила війни вигадали перші,

Витягли їх з давнини та створили СМЕРШІ.

Хто не знає, розкажу. Це загони люті,

Убивають тих в тилу, проти хто по суті.

В окупації у них українські землі,

Партизанить де народ, шкодить оркам вельми.

Заходилися в кремлі, як то подолати,

СМЕРШ пустили на крові знову панувати.

М'ясо мають додавать, щоб на фарш кидати,

В тюрмах мало чого брать, силою не взяти.

Емігрантів по Москві почали ловити,

Обіцяють, що на фронт, де окопи рити.

У полоні «землекоп» родом із Непалу

Розказав, як анекдот, спробу цю невдалу.

Як закінчив ЗВО та диплом отримав,

Мов не знає, як на зло. Як баран той блимав.

Інновації в Криму - ЗСУ дарунок,

Наш півострів весь в диму, вибухів відлунок.

Не дають в Керчі заснуть тому окупанту,

Напрям руху задають завдяки таланту.

...

Галина Студінська

Подвійний гріх

День 649 (05.12.23)

Війна - це гріх того, хто розпочав,

Дозволив руйнувати та вбивати,

Хто знав, куди іде, про гріх цей знав,

Не зупинив, не став ніц зупиняти.

Хто за рублі погодився вбивать,

А інші, щоби вийти на свободу.

Убивцями усім їм довелося стать,

В росії завели оту цинічну моду.

Про Бога гомонять та славлять там війну,

Благословляє сам священник на убивство.

Шукають в нас фашистів та, навіть, сатану,

Але в кремлі живе, насправді, той нечистий.

Замало їм гріха убити на війні,

Вбивають мирний люд, катують та ґвалтують.

Ще «допомога» ТА від «близької рідні»,

Як носить їх земля, чому такі існують?

Є правила війни та не для них вони,

Немає заборон в московському болоті.

Від «допомоги» тої нас, Боже, борони,

Допоможи всім нам та світовій спільноті.

Беззбройних розстрілять, що здалися в полон,

Подвійним є гріхом та москалям байдуже.

Не втратять апетит чи настрій, чи то сон,

Їх не хвилює гріх ні трохи, а ні дуже.

Відбили хлопці вже назад отой бліндаж,

Де не було БК, що вимусило здатись.

Усі ті палачі відправлені в тираж,

А хто за цим стоїть, не важко здогадатись

...

Галина Студінська

ШУКАЄМО СВОБОДУ

Схилився, засмучений дуб

Над пам'ятником солдату.

Український прапор, тризуб,

А в руках по автомату.

Розбиті вікна у домах,

Вбита техніка військова.

Не було правди у словах

Брехливих «ніколи знову».

Не втримати сліз народу.

Як діти, плачемо щодня

І шукаємо свободу

Кругом з півночі до півдня.

Так і будем воювати:

Патріоти – у окопах.

Хто в тилу, той шле донати,

А хтось їздить по європах.

Україна вільна буде,

Коли мужик та депутат

Об’єднаються повсюди

Та в руки візьмуть автомат.

04.12.2023.

...

Мирослав Манюк

БОМ на БАМ

День 648 (03.12.23)

«Рейки завзято ріжуть тайгу,

З ранку до ночі, в спеку, пургу», -

Так співали пісню про чудо-магістраль,

Де багато молоді згинуло, на жаль.

Все, що побудовано було в СРСР -

На мільйонах трупів. Знаємо тепер,

Що ціна тій «величі» - то життя людей,

Ніц не міг віддати в ті часи плебей.

П'ять десятків років простояв той БАМ

Моляться й сьогодні на нього, як на храм.

Звісно, не закінчили плани до кінця,

Мабуть, не до того було у творця.

Гілка до Китаю з БАМ-у теж вела,

Наша славна розвідка гілку рознесла.

Підірвали двічі паливо на ній,

Підняли до неба славний буревій.

Не одразу визнали факт той у кремлі,

Потяги два дивно впали до землі.

Правду не сховати, тож волають геть:

«Принесли бандерівці тероризм та смерть!»

Знов бавовна, спалахи, втрати у кремля,

Нерви не витримують в того москаля.

Бумеранг вертає, що посіяв, всім.

Тож війна приходить у москальський дім.

...

Галина Студінська

Байка "Свиня в гостях"

День 647 (02.12.23)

Напросилась у конюшню

Свинка якось в гості:

«Притуліть мене хоч на ніч,

Мезнуть сильно кості.

Та й дідусь один шукає,

Хоче сала трохи.

Вже спіймати як, не знає», -

Коні чують вздохи.

Коні добрі та чутливі

Гостю поселили.

Не дали померти в зливі

Спати постелили.

День живе, як в себе вдома,

Другий та десятий.

Поросят свиня свідомо

Народила в свято.

Попросила їй звільнити

Місця на конюшні,

Бо їм стало тісно жити,

Що ж - прохання слушні.

Коні збилися у купу,

Щоб звільнити місце,

Та свиня товче їм в дупу,

Хоче далі влізти.

Зрозуміло, від порядку

Сліду ані трохи.

Не конюшня, вже свинарник,

Коні для них - лохи.

За нахабством за свинячим

В чергу можна стати.

Вереск всюди поросячий,

Хоч тікай із хати.

Свині довго не вагались,

Запросили в гості

Всю рідню, щоб копирсались

Та ставали товсті.

Попросили вийти коней

Зовсім із конюшні,

Бо свиня від злості стогне

Бач, хороми душні.

Не конюшня, геть свинарник

Через тиїх злиднів.

Хто ж коняці був порадник?

Свині миловидні.

Вже пора копитом в рило,

Щоб могли відпо́взти,

Свині ті, що надурили,

Потребують помсти.

...

Галина Студінська

І я сміюсь...

Душа в жалю — димлять труби заводні —

Прикуті очі до почорнених жердин.

Й старі хати десь там на видноколі

Жевріються за дугами мостів.

Шосе кипить — зупинки, наче тромби —

Тріпоче віями у поглядах людей.

Й туман ранковий куривом сміється,

Окутуючи храми золоті.

Доми стоять — ревуть вітри висотні —

Дахи підхожі закривають небосхил.

І лиш птахи, розлючені й голодні,

Летять хмариною у сутінках сяйних.

І я сміюсь — скриплять гальма трамваїв —

Рахую цифри на розідраних квитках,

Й не віриться, що шум Дніпровських «спален»

Ріднішим став за висілковий гам.

01.12.23

...

Данила Чаглій

Пісня

Лунниця, що колихається на грудях твоїх

Так пасує до глуму роздівиченого погляду,

Як вітер ковилі, коли буйно розчісує своїм гребенем

Прямуючи до гір.

Коли місяць яскраво відсвічує сонце

Покладаючи на личко тінь солом’яного павука

І хтонічні хвилі твого волосся черпають

З колодязя ночі відлуння твого привороту,

І омивають моє серце примхливою піснею любощів.

В такі ночі кажани розкреслюють безсоння

І поскрипи шафи схожі на змови відьом,

Голос вбирається у мантію роздумів і постає одкровенням театру,

На сцені небес, де перламутрові клуби хмар

Спускаються до землі

І снують таке достовірне марево твого щастя.

А ти прокидаєшся, як прокидається місто,

Поволі розтягуючись сонним порухом голосу,

Серед мертвих тіней прийдешнього царства досвітніх вогнів,

І припадаючи до вуст твого сновидіння,

Відчуваю, як вливається мерехтіння святкової мішури

Знаменням великого свята, вимальовуючи геральдику відданого покровителя

У твоїм пишнім наметі невідомого завтра.

24.11.2022

...

Володимир Каразуб

Для тих, хто Едемі

День 645 (30.11.23)

Шістсот сорок п'ятий день у вогні

Палає моя Україна.

Найгірше, страшніше усе - у війні,

Важка для країни є днина.

Нам брешуть з екранів експерти про те,

Що добре усе, наступаєм.

Та ворог смертельні мережі плете,

Ще й збільшує розміри зграї.

З приватних розмов про жахи дізнаюсь,

Що діються справді на фронті.

Безмежно за кожного хлопця боюсь

На фронтовім горизонті.

Не всюди військові озброєні там,

Тож б'ють в них, як в гарну мішень.

Не мають чим відсіч надати катам,

Ще й мезнуть вночі та у день.

Не мають (крім зброї), зимових речей,

Та й бронежилет не у всіх.

Тож голод на фронті - війни апогей,

На кому страшенний цей гріх?

Сидить цілий полк бюрократів, хапуг,

Шукають свій шанс заробить.

В НАБУ, СБУ ви́стачить рук,

Щоб кожного з них посадить?

Суспільству давно прокидатися час,

Щоб знати про море проблем.

Війна йде на смерть проти кожного з нас,

Звільняйте приватний Едем.

...

Галина Студінська

Франсуа Донасьєн

В тюрми затиснений гранітовий кулак,

кричить безумець і світи руйнує.

Серця витоптуючи, звіра коронує

законом упирів і вовкулак.

І кличе кров підвалини підмити

та хлюпнути пожежею на світ,

зганьбити землю, наче дівчину, втопити

у хвилях революції сей міт.

Він на собі, неначе на стовпі,

щодня зарубку робить Робінзоном,

щодня десятий рік безсонно

з-за обрію накликує вогні.

А світ вальсує, знищений у думці.

Краса ясніє, до природи ідучи.

Стрибають зорі, наче тенісні м"ячі,

байдужо неприступні нашій муці.

І божевільний пише свій роман,

мов на папірусі яснім Олександрії,

та наполегливо розбризкуючи мрії

отруйним зубом розрива обман:

Нема любові. Є лиш хіть і сила.

Нема душі. Наявна тільки смерть.

І межи хмар на простирадлі білім

криваво корчиться передвечірня твердь.

...

undyber

Міраж

Мандрівник досвідчений скаже:

«Не йди до міражу – обдурить!»

Що нам чуже судження.

Ти пішов, не шкодуючи сил,

Не рахуючись з часом,

Одяг пообносився,

Черевики витріпалися,

На скронях сивини відбиток,

Міраж – фокус пустелі.

Вдалині маячить,

Не наблизився,

Віддаляється.

Вибирати дорогу іншу – пізно.

Досвідчений мандрівник казав:

"Не йди, обдурить".

...

Кім

Кохання

Моя історія почалась з троянд

Сто одна. Банально, але що маємо.

Стільки на побаченнях я облазила веранд,

І стільки ж об‘їздила вулиць трамваями.

- Аїдо, тобі не личить кохання,

Ну, дійсно, що за дитячі ігри.

Для тебе це ніби спортивні змагання,

Наче наввипередки біжать тигри.

Знаєш, я здивований, що ти покохала,

Навіть твоє ім‘я говорило за тебе

Не було такого, щоб ти когось біля себе тримала.

Тебе від цього все всередині зішкрябе.

- Ти не розумієш, Хан наче мій.

Він сміється у моїй гримерці

Наче не боїться моїх змій,

Що ховаються десь далеко у серці.

І це дивно, бо всі від мене тікали,

А він про почуття свої пише - не один сувій.

І поки мене нещастя спіткали,

Він боронив мене в душі своїй.

Здається, кохання настало

Через кілька складних та довгих років.

Та всі біди тихенько зникали

Після сталевих Ханових почуттів.

...

RinaRi

ЖИТТЯ ЛИШЕ ТУТ І ЗАРАЗ

Життя воно тут і зараз,

Дорога до повороту.

І там, за витком серпантину,

Не видима ні на йоту.

А там, де пронісся щойно -

Громаддя пустих ілюзій.

І віра пуста в омани,

Причина наступних контузій.

Життя лише тут і зараз.

Карбований крок за кроком.

І кожна шляху перепона

Нехай обернеться уроком.

І стане нехай за зброю,

Що міцно рука тримає.

Побачиш якось прямо поруч

Стежинку до власного раю.

...

Максим Сальва

ЗРЕШТОЮ ВСЕ ЦЕ СТАНЕ БІЛИМ

Зрештою все це стане білим,

Різні говірки і різні мови,

Люди приязні із України,

Втомлені й вперті нічні розмови.

Світле склепіння нічного неба,

Душі дерев і сліди звірині,

Зміняться тихо, бо так і треба.

Зміняться вмить в сніговому вирі.

Котик бліндажний й бліндажні мишки,

Звуки війни, переплетені вітром.

Жовті листи на ростопку книжки,

Пострілів чергами джазові ритми.

Білими стануть ці вічні мандри,

Літо страшне добіжить до цілі.

Там, де воно упаде безсило -

Світ до світанку від снігу білий.

...

Максим Сальва

Осінь-панна

Легкою ходою ніжна осінь

Розкидає листя й пелюстки.

Блиснув сонця теплий ясний промінь

Нам надію й світло несучи.

Осінь-панна мила, наче зірка,

Крутить танок з квітів і дощу.

Яблуко, зірвавшись тихо з гілки,

Котиться й лишається в садку.

Квітнуть айстри рясно і строкато,

В небі закурликав журавель.

Кожен день осінній, наче свято.

Розлилась у небі акварель.

...

Тарасенко Вікторія

Осені букет

Вітри осінні, буйні і димні.

Пахощі яблук в садках.

Дощ на світанку. Холодно, сиро.

Листя розвіяне скрізь по шляхах.

Котиться осінь яблуком стиглим.

День завмирає тихо в полях.

М`яко ступає, наче по килиму,

Вечір осінній в блакитних вогнях.

Хочеться тиші і кави горнятко.

Книгу приємну, модерний сюжет.

Келих налляти. Швидко і хвацько

Випити осені терпкий букет.

...

Тарасенко Вікторія

«Втомилась»

День 643 (28.11.23)

Хуртовина геть втомилась

Вже на ніч вівторка.

Соромно їй: зажурилась,

Тож пішла на орка̜́.

Дала час перепочити

Хлопцям у окопах,

Всі атаки щоб відбити

На військових тропах.

Сніг розгре́бли у столиці,

Витягли застряглих.

На полях сніг - для пшениці,

Для врожаїв гарних.

Тільки ворог відпочинку

Взагалі не знає,

Ще сильніше б'є узимку,

Про тепло так «дбає».

Замахнулись на Хмельницьку

Атомну споруду,

Бо цинічна та язичницька:

Не боїться бруду.

Сама вийшла із болота

Всіх туди геть тягне.

Зубожіє чорнорота,

Вбити інших прагне.

В ніч у шторм кремля нездара

Наказав у море

Вийти «Адмірал Макаров»,

Щоб посилить горе.

Човен цей «Калібри» має

Небезпечні дуже.

Сподіваюсь, що подбає

«Посейдон» - наш друже.

Напрям в світі всім відомий

Для човнів ворожих.

Хай ідуть туди свідомо,

Там вже є геть схожих.

...

Галина Студінська

Вхурделило

День 642 (27.11.23)

Довго нас осінь теплом розважала,

Не підпускала холод до нас.

В ніч на сьогодні фатально нас здала,

Мабуть, скінчився сили запас.

Заздалегідь усіх попередили:

Йде хуртовина, морози ідуть.

Але, як за̜̜̜́вжди, видніше з середини,

Нас особисто не доженуть.

Снігом Карпати по пояс закидало,

Навіть, таке не злякало людей.

Це ж десь далеко та буря відвідала

Кожного з нас аж до самих дверей.

В Києві в ніч хурделило трохи,

Вітер скажений у вікна лупив.

Як данина зимовій епохи,

Знову народ на граблі̜ наступив.

Люди застрягли десь в кучугурах,

Тож МЧС додалося турбот.

Буря ламає дерева в тортурах,

Для ЖКГ цей період - цейтнот.

Знаю, до вечора буде ще гірше,

Більше хвилююсь, в окопі хто є.

Ось холоднеча де справді страшніше,

Ще й ненаситний москаль крові п 'є.

...

Галина Студінська

Поле крові

ішов собі як та харитя

і ніс мотузочку в руці

а хмари корчило сердито,

лежало поле в молоці

нероз’яснимого туману.

лежав гаманчик у кармані.

в житах, посталих до небес,

як божевільний, бігав біс,

а янгол плакав і крилом

плескав надломленим, тікаючи.

і чорт ловив у сіті каліча

і недоловлював назло.

і підпадьомкав полохливо

в житах, посталих до небес,

цей ангол, і тріщали крила.

і все ганявся чорний біс,

а я ішов, в руці мотузочка.

моя стежина вилась, вужчала

аж поки зовсім шлях пропав.

і я ішов заки не став.

в землі щось чавкало й гуло

і лазили чорти по норах.

свинячим пхалися мурлом

і блимали до мене скоро.

а янгол плакав і боявся

тримав крило, неначе віяло,

й зорив у небо багровіюче.

та бог у небі не з’являвся.

а я ішов собі житами

важкий і чорний наче камінь

і мене демони лякались

і жито попелом лягало.

і лазили чорти здорові

попід землею по дірках.

і шлях мій був на поле крові

і гордовитою хода.

...

undyber

ХВИЛЯ СПІВЧУТТЯ

Серце гойдає хвиля співчуття,

За матір болить, болить за дитя.

Ми всі свідки безмежного жаху,

Людської невинності та страху.

О, скільки болі в душах і серцях,

Людей невинних в селах та містах.

Ми просто бажали мирно жити,

А тепер розкидані по світу.

Ворони кружляють над містами,

Зруйновані будинки «братами».

Що це за брат, що вбиває брата?

Чи вільне слово це вже не втрата?

За волю у душах у цій війні

Горять міста, тліють долі в огні.

Але світло має вийти з тіні

І любов засяє в Україні!

Та поки є хоч хвиля співчуття,

Помолимось за волю, за життя.

На перемогу наш орієнтир,

Живе надія на любов та мир.

26.11.2023.

...

Мирослав Манюк

Сутінню темряви

Ніхто з нас не винен у спокої серця...

Сховано теплі осінні тумани.

Погляди в зовсім суху акварель.

Сизі міста, що навколо кружляли,

Забули про вальс і тендітну морель.

Усипано снігом неска́зані дива...

Тихо спадає додолу розмай

І чується тихе веління, де злива

Знов відчуває на тілі обман...

І тільки два неба, омиті грозою,

Дивляться в душі полегло-світів...

Ми дихали зовсім чужою золою

На відстані надто далеких мостів.

Ми проводжали свої першоквіти,

Знову спадали у відчай негод,

Аби розійтися у власні зеніти

Сонячно-денних і зоряно-згод...

22.11.2023

...

Сара Ґоллард

Вільна зсередини

Сильні мовчать, коли небо говорить...

Я покажуся тендітною гранню,

Сивою нотою медо-сльози́.

Я увірвуся знечулено-ранню,

Мовби проміння крізь обіг води.

Я стану тією, що скине вуалі...

Жінка із запахом ніжного сну,

Яка розкидає всесвітні печалі,

Окрилена тінню живих авеню...

Я буду чекати рутинно і вміло,

Буду любить, як не вміє ніхто.

І серед оман я постану сміливо,

Бо знатиму правду, що вибиє скло.

І зігнуті рамки покажуться грою...

Зоряні дива запросять у світ.

Омріяне стане частиною бою,

В якім перемога - нездо́ланий квіт...

15.11.2023

...

Сара Ґоллард
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Результати конкурсу "Три шестірки"🎆Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"
17.07.2024
Світлий привіт😇 Нарешті завіса мороку впала та привідкрила довгоочікувані результати конкурсу «Три ш ... Детальніше
Якою буває їжа?Лана Філлі
16.07.2024
Привіт! У таку спеку не мучитиму ані вас, ані себе довгими викладками. Просто спитаю дещо діалектичн ... Детальніше
Самійло Кошич – козак-легендаКниголюб
17.07.2024
Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.» Що можна сказати ... Детальніше
Цікаві і незвичні українські слова.. ДіалектиMia
06.03.2024
Трохи гумору для настрою: Так говорять на Полтавщині: спробуйте вгадати, що таке лопездрики, припинд ... Детальніше
Повернення хвилинки-занудинки або Як правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотамиЛана Філлі
16.01.2024
"У реченні з дієприслівниковим зворотом обов'язково повинен бути підмет – особа, яка виконує дії: ос ... Детальніше
Треш-цитати "Псистих теревень", або Хто це гавкнув?Леся Сагула
16.07.2024
Ну, оскільки багато хто заявив про страх репресій за подібні блоги, я візьму перший удар на себе. Пр ... Детальніше
На Аркуші вже:
11804читачів
144240коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: