Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (6647)

Плов

Плов

Ось пише дівчина сумую,

Чому? Я відповідь знайшов.

Найкраще за усіх готую,

Я найсмачніший в світі плов.

Беремо рис, хочаб басматі,

Бо він найкраще підійде.

Проте не бігайте по хаті,

А обирайте те що є.

Свинину ніжно нарізаю,

А інше м'ясо аж ніяк.

І базиліком посипаю,

Він надає всій страві смак.

Цибуля смажиться в олії,

На колір наче темна мідь.

І запах у цієї мрії,

Що можна взяти і здуріть.

Тріпоче плов переді мною,

Шматками моркву додаю.

Все посипаю куркумою,

Бо дуже куркуму люблю.

Тушкую на вогні повільно,

І ось готовий диво плов.

О як смакує божевільно,

Його бажаєш знову й знов.

Для себе, пари чи родини,

Чи просто в гості хто зайшов.

Повірте що будь хто оцінить,

Найкращий в цілім світі плов.

...

Кєма

"Зелені сни"

я хочу рости у високих травах і пити бджолиний мед

і чути, як квіти міцні, жовтаві вростають у мій хребет

я хочу рости, як роїсті оси у вітті кудлатих вільх

я хочу вплітати весні у коси останній підталий сніг

я стану струмком у блакитних горах, камінням слизьким, морським

коли я нарешті дійду до Бога. то буду мовчати з ним

я буду хапати зірки за гриви і ткати сяйливу прядь

і буде гойдати мене у зливах ласкава солона гладь

я зникну зі світу, з тривкого шуму, із саду земних тривог

і вийду у місто, в якім ночує великий, прозорий Бог

я хочу проспати у мушлі сріблястій від осені до весни

добраніч, мій Боже, нехай мені сняться

спокійні,

зелені

сни

...

Катя Цигульова

2014

Він перевершив сатану

Коли почав страшну війну.

Та кров є і на тих руках,

Що хату звели на краю безодні,

Заплуталися у роках

Їх погляди порожні і холодні.

Всі ті, хто вірить сліпо і бездумно

У пропаганду створену безумно

Відкриють очі, опинившись в порожнечі,

Та вже не спинять вони тої кровотечі.

А, може, вже й ніколи не прозріють

І за примарні цінності зітліють.

Імперії, війни і зла раби,

Отримаєте цинкові гроби!

За те, що «трохи заблукали»

Кордони ж бо іще не відміняли.

За те що смерть на нашу землю несете.

Самі не знаєте, за що ви тут мрете.

Та ви не вб’єте те, що незнищенне!

Свобода для росії незбагненна.

Ми встанемо всі, як один

В пітьмі найважчих цих годин

За синє небо і за жовте поле,

Квітучий степ і неосяжне море.

За вибір, справедливість і свободу,

За тиші не гнітючу прохолоду.

Життя за мир страшна ціна.

Але ж чия у тім вина?..

...

Moonrise Darkness

***

Чи чути вже тишу? Чи досі гуркоче?

Чи вітер несе нічний чорний дим?

А може у вільному світі шепоче,

Яке життя може бути гірким?

Чи видно світанок? Чи цегляні стіни?

Холодна лють сліз, болить в глибині.

А може так страшно, душа у руїні,

Маленьке серденько – уламки одні?

Вустами без крові торкнутись не можу,

Зігріти хоч раз, коли ще не спиш.

Тебе я мовчанням вічним тривожу,

І ти, сонце ясне, в тривозі мовчиш...

Чи ти відчуваєш? Я тут, моя пташко!

Я вже на плечі, і ніччю, і днем.

Я знаю, синочку, без мами так тяжко

Нас роз'єднали ворожим вогнем.

...

Леся Яцута

Боюся

Боюся. Кусаю вуста, розминаю

Фігурку себе з пластиліну

У пальцях невинно дитячих. Вмирає

В мені щось наївне безслідно.

Боюся лишитись один у полоні

Зачинених стін. Скам'янілі

Обгризені кості моєї природи

Жахіття нічні не доїли.

Боюся, боюся, боюся та плачу.

Воно приповзе пів на третю,

В руках несучи алкогольну поклажу,

З ноги відчиняючи двері.

Боюся, що знову припреться до мами,

Зачинить завісу у спальню.

Плювати на себе: думки розпинають

Страждання із нотами сталі.

Боюся продовження актів на сцені,

Антракт настає на світанні.

Актори: хто плаче, хто страшно веселий,

Глядач — у безсилім мовчанні.

Боюся, боюся, боюся... Благаю

Звільніть із театру актора! —

Фігурка в руках завмирає... — Негайно!

Потвора повзе коридором...

(Травень 2024 р.)

...

Роман Фещак

Чорно-білі стражі

Істоти, народжені в темряві світу,

Постали вони з протилежностей двох,

Бо бачили морок і спалахи світла —

У них об’єднались Дажбог й Чорнобог.

Палючого сяйва вони не бояться —

Харчуються ним у сакральній пітьмі,

У ньому зростали, немов у багатті,

Та віє від них крижаний буревій.

Бездушні очиська на чорних обличчях,

Біліють лиш склери і їхнє нутро.

Довкола туман сліпозорий імлиться —

Ховає присутність блідим полотном.

Сторожу несуть десь між світлим і темним,

Де ніч дотикається з денним єством,

А кігтем холодним, мов крига студена

Черпають з підземних джерел людську кров.

Де ступлять потвори — емоції щезнуть:

І смуток, і радість полинуть до них.

Висмоктують душі, та мають потребу

Вертатись в міжсвіття безсмертних й живих.

Примарні створіння, міцніші за статуї,

Вони підкоряються давнім Богам.

Їм легше своє існування утратити,

Ніж смертних пустити у свій святий храм.

Не шкодять їм стріли і леза прегострі,

А тільки той меч, що скували Боги —

Темніший від ночі, пекучий, як сонце,

Удариш ним стража — й нема голови.

Та той, хто зуміє здолати всіх стражів,

Посміє ввірватись у храм між світів,

Застрягне назавжди між яв’ю і страхом,

Пізнає суть правди у вічності снів.

(Листопад 2023 р.)

...

Роман Фещак

Хочу бути людиною

Ти чоловік? Тоді повинен бути

хоробрим, мужнім, стриманим та сильним,

бо так говорять люди іншим людям.

До чого тут бажання бути вільним...

Ти захисник, підкорювач і лідер,

ти здобувач і неприступна скеля.

Боятися мужчині не підійде,

а плакати - лише жіноча тема.

Якщо казати іншими словами:

ти домінант в ілюзії обману,

що легко нищить власними руками

в собі людину з рівними правами.

Транслює соціум картинку світу:

Сексиські установки щодо тіла,

патріархат гнобить віками жінку,

матріархат - це рішення невірне.

Цей вірш про рівність чоловіка й жінки,

бо стать людей на мозок не впливає.

Стереотипи про тендітну квітку

й шматок тестостерону утискають.

Рожеві зайці, ігри в тата й маму,

футбол, рибалка чи автомобілі...

Яка різниця що там між ногами ,

у зацікавленнях всі люди рівні.

Вдягнувши маски і прийнявши ролі,

забули враз, що перш за все ми - люди.

З дитинства позбавляють розум волі

ті ярлики, що тягнуть нас в нікуди.

Людину зберегти у собі важко,

бо світ прищеплює з дитинства гендер.

Я хочу жити вільно, не як інший,

та чи дозволить соціальний ментор.

(Серпень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Лютий

Смуток

Наразі найбільший здобуток

Сіро-ліловими

Не випадковими

Тінями тисне

Навмисно

Душа вкрилась пилом

А може то попіл надії

Чи віри

В майбутнє

Хоч досі присутні

В ній миті

Позаминулого літа

Із запахом щастя і квітів

Та попри доводи

Від них віє холодом

Лютий

Ніколи не зможу забути.

24.12.2022

...

Катерина Скрипка

Світло поезії

Розгорнуті крила — на вістрі меча

Танцюють слова.

Навколо вирує зловісно нічна

Моя самота.

Закутана тінню зубатих чортів

Очна сліпота.

Між демонів янголом став. Не хотів,

Та зброю узяв.

Розпеченим лезом обводжу пітьму —

Накреслюю знак.

Я довго вагався, страждав і збагнув,

Що слово — це дар.

Промінням гаптую піднесене "Я" —

Римую удар!

Повзти не збираюся, бо не черв'як —

Поезії маг.

Розгорнуті крила — могутнім мечем

Торую свій шлях.

Не бачу людей — відчуваю щодень

Інь/Ян у серцях.

Збираю до купи небесні рядки —

Антихрист укляк.

Поете, свідомість для світу розкрий,

Хай вірші летять.

(Травень 2024 р.)

...

Роман Фещак
16+

Пам'яті Тараса

Кохайтеся, чорнобривці, та не з москалями.

Повиносьте тих гельмінтів уперед ногами!

Порубайте сокирами на дрібненьке шмаття,

Поскладайте у пакети, а тоді - в багаття.

Набийте тим курвам пики!

Хочете - лопатой,

А ще краще - з Джавеліна

Прибийте собак цих.

Або Хаймарсом влупіте,

Щоби до Кобзона

Розлетілись їхні... спини

Від Сяну до Дону.

...

Марія Жовта

Кип'яток

Кип'яток

О кип'яток, мій вірний друже,

Серед холодних вечорів.

Мені допомагаєш, дуже,

І вже не раз мене зігрів.

До тебе чаю насипаю,

Буває кави додаю.

І дуже швидко відчуваю,

Любов і теплоту твою.

І я тебе оберігаю,

Свій милий термос дістаю.

Тебе до нього наливаю,

І кришку зверху закручу.

Коли закриті всі кав'ярні,

Електрики нема на жаль.

І пошуки здаються марні,

Ти просто термоса дістань.

І холод й темрява минають,

Добро перемагає зло.

А мудрі люди пам'ятають,

Дарує кип'яток тепло.

...

Кєма

Ті, хто танцюють в цукровій пудрі

Я не танцюю в цукровій пудрі,

Крилець не маю з прозорих тканин.

В мене на глові каштанові кудрі

Замість корони з коштовних перлин.

Усміх - не солод, очі - не злото,

Не схожа на фею, що сонцем ряснить.

Серця не треба дивним істотам,

А я без биття і не можу прожить.

Мавчина ж врода гостра на зуби,

А личко ласкаве зведе нанівець.

Ті, хто танцюють в цукровій пудрі,

Любові не знають і йдуть навпростець.

Тіло - не солод, зваба - не щастя,

Дурману так повно у рухах легких.

В мене ж ціле життя на зап'ястях

І купа звичайних людських почуттів.

Серпень, 2022

Збірка "Косу перебинтую стрічкою"

...

Ївга Лютневська

Пташка

Десь у гнізді недалеко від моря

Пташка наспівує свої пісні.

Живе та радіє не знаючи горя,

Приносить кохання усім навесні.

---------------

---------------

Співом своїм приносить добро.

Пісня її гучна та дзвінка.

Навіть юнак, який іде в бій,

Стає щоб послухать яка це краса.

---------------

---------------

Хто її чує, сумний чи розбитий,

Серце одразу покине журба.

І не важливо чи бідний, багатий,

Співом своїм об'єднає серця.

...

Маркус Броді

Ти маг

Ніхто не знає, що ти маг.

Але я бачила пульсар

(В саду уже опало листя),

Він в тебе сяяв, мов ліхтар,

Коли мій котик загубився.

І замість ста гучних розваг

Один лиш таємничий ти

Незмінно  вибираєш тишу,

Щоб знову в інший світ втекти,

Мене із котиком лишивши:

Ти просто іншосвітній маг.

У свій смарагдовий портал

Ступаєш і — летиш над містом!

(Я бачу це через кристал),

Там зорі дивні, як намисто,

І не такий чумацький шлях.

А ти, не боячись дощу,

Летиш, радіючи відверто...

За радість цю тебе прощу —

Ти принесеш мені цукерки!

Таких смачних у нас нема;

Ми сядемо на сходах в сад

Із ними, котиком і чаєм 

Дивитися на зорепад.

І я те ж саме запитаю...

Ти, звісно, скажеш «Я не маг».

Сховаєш іскорки в очах,

І похитаєш головою.

Який ти впертий — просто жах.

Тоді і я не скажу, хто я!

...

Магда Май

У мене немає очей

У мене немає очей,

Та маю я зоряну іскру,

Що б'ється і б'ється, вогнем

Руйнує супротиви мізків.

Спалахує в грудях вона —

Розвіює мороки поряд,

Жевріє, але не згаса,

Хоч темінь встеляє мій погляд.

У мене немає очей,

Точніше, не бачать вони.

Палаючим виром, мечем,

Що кований серцем, умить

Зруйную всі стіни із тіней,

Примарних тих воїнів-стражів,

Що стали мені на заваді

І нищать проміння надії.

У мене немає очей,

Та бачу всі барви життя

І полум'я, як Прометей,

Що кару терпів за людей,

Я ввись над собою підняв.

Я просто людина, що пише наосліп,

Сплямовує аркуші болем душі.

Можливо, хтось скаже: "та досить вже, досить!",

Та я не мовчу, бо такий як усі —

Палаю у прозі, карбую вірші.

(грудень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Блаженні

Блаженна віра конвертується у страх,

якщо її впритул розстрілюють за силу

і слово завжди помирає на вустах

якщо несказане, а вже своє віджило

надія тоне, найчастіше, в ріках сліз

коли розходяться минуле та майбутнє

війна з домівки виганяє без валіз

й бере твоє життя собі на зуби кутні

далеке світле вигляда як замале

але малому дуже треба теж світити

і не кричи мені гидке своє «але»

я повернусь, я посаджу дрібненькі квіти

обабіч стежечки, що до дверей біжить

іще зачинених дверей мойого дому

блаженна віра перетворюється в міць

а на зубах війни життя твоє в оскому

зламати легше ніж загоїти, та стій

ми ж всі укупі стоїмо, то ж їй вдавитись

не опускаймо вже очей, тримаймо стрій

бо Україні час іще раз народитись

...

Yuliia Pavlivna (Kvasnytsia)

ЗАПОВІТ

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отоді я

І лани і гори —

Все покину і полину

До самого бога

Молитися... А до того —

Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте.

Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

25 грудня 1845 в Переяславі

...

Тарас Шевченко
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
За лаштунками проєкту...Ія Лін & Ізумі Хо
25.06.2024
Збірка "За лаштунками..." поповнилось ще одним інтерв'ю. Сьогодні це Наталя Касінова (або ж на Арку ... Детальніше
29 медових років або як швидко опублікувати фінал історії!Петро Ковальчук
24.06.2024
У зв'язку з сьогоднішнім святом, я вирішив опублікувати фінал історії!! Автор випадково дізнався, що ... Детальніше
Перші кроки у жанрі трилер.Пан Д
24.06.2024
Вітаю вас шановні Аркушники та Аркушниці! Спробував, перший раз, себе у жанрі трилер. Та от замислив ... Детальніше
Вільний - фінал. Мій власний катарсис.Пан Д
24.06.2024
Дорогі Аркушники та Аркушниці, Вітаю вас на цьому захоплюючому етапі (для мене так точно) нашої літе ... Детальніше
Доповнення Ріна Бейкер
24.06.2024
Любі читачі, хто слідкує за оновленнями розділів «Руйнації», наполегливо рекомендую перечитати розді ... Детальніше
Меметика?!Мейлі Рейн
24.06.2024
Привіт, аркушики. Коли я читав книгу Егоїстичний Ген Річарда Докінза, мені стало дуже цікаво, коли в ... Детальніше
На Аркуші вже:
11471читачів
137227коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: