🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (6982)

Не знаю я як буде воно далі

Не знаю я як буде воно далі,

не розумію я куди мені іти.

Та все ж продовжую крутити я життя педалі,

Бо знаю - треба до мети дійти.

Мета моя проста - знайти покликання своє,

яке шалено калатати серце змусить.

Відчути хочу я , що "Ось, оце моє,

це те, чого душа так сильно просить".

Та точно знаю я - не може зле тривати вічно,

бо ніч завжди замінюється днем.

До того ж ,жити я не зможу вічно,

тож насолоджуватись треба кожним днем.

_________________________________________

Дякую,що дочитали до кінця та , будь ласка, як би не було складно, продовжуйте крутити педалі життя і знайдіть для чого жити.

Усіх обіймаю❣️

...

Дара Зульська
16+

Тортура

Дивилася на фото твоє - груди щось неначе стисло.

Напевно то страждання пережиті через тебе тисли.

Це відчуття неважко зрозуміти і ігнорувати,

Я не планую більш тортурами цими себе займати.

Так, саме так, тортура.

Ніяк інакше це і не назвеш.

Нехай веселу пісню тер загра бандура

Хоча "коханою" мене вже не назвеш.

Готова я нарешті далі повноцінно жити.

Готова я новому повністю відкритись.

І, незважаючи на все, що довелося пережити

Більш не дозволю серця брамі зачинитись.

...

Дара Зульська
12+

Ота усмішка

Ота усмішка...ще іноді таке буває..

Мій мозок серце знов перевіряє.

Не розумію я, чому усе ще інколи в моїх думках ця усмішка.

Хоч добре, що не бачу її в снах.

Ті почуття вже наче і пройшли...

Але як тільки усмішку я ту згадаю

Відразу знову поринаю

У відчуттів тих вир, що вже не повернути.

Мені їх вже ніколи не забути,

Не хочу і не зможу повернути,

Та зможу знову їх відчути.

Потрібен лиш один він - час.

...

Дара Зульська

Не бійся

Не бійся душу свою ти відкрити,

Не треба її двері зачиняти.

Так легко її замикати.

Так важко відчиняти знов.

Не бійся ти що боляче знов зроблять.

Таке можливо, але тепер ти інший.

Удари долі, друже мій, сильніше роблять,

Вже маєш за плечима досвід більший.

В житті бувають злети та падіння,

Одне без іншого не може.

Та той, хто має над собою володіння

Обов'язково все здолати зможе.

...

Дара Зульська

Щаслива я

Щаслива я,бо можу відчувати

пориви вітру, дотик рідних рук.

І віру мою в себе не здолати,

не проміняю нінащо свій серця стук.

Щаслива я,бо бачити я можу

проміння сонця і танок сніжинок.

Та й з друзями зробити зможу

у затишній кімнаті фотознімок.

Щасливим будь і ти,мій друже.

Повір мені, ти маєш сенс свого буття.

Хоч інколи буває і "недуже",

та є із того вороття.

...

Дара Зульська
12+

Себе любити

Важливо це-себе любити.

Любов до себе є основою всього.

Так, знаю я, багато чого важко пережити,

Проте,прошу, не допусти цього.

Не допусти до себе ти огиди

Бо краще тебе самого ніхто не заспокоїть.

І не підтримає у часи кривди

Коли лихе хтось щодо тебе скоїть.

Не допусти до себе неповаги.

Не дозволяй об себе ноги витирати.

Обов'язково наберись достатньо ти відваги

Та покажи: "Не прагну час я свій на тебе витрачати".

Не допусти знецінення можливостей своїх.

Ми часто можем набагато більше, ніж здається.

Тож не дозволь приниження бажань твоїх!

Нехай у тебе,друже, все вдається!

...

Дара Зульська

venator

Ти хотів забрати мою душу,

віддати тіло кажанам,

а потім знайти свіжу тушу

для подиху свого життя.

Та ти не знав, що я як ти.

Що в день їдять мене чорти,

що знаю, що таке душа

і те яка вона смачна.

Твоя душа тепер моя,

і долю твою я вкрала,

бо ти б і далі, як он ті

крав душі вічної краси.

...

Лоліта

В палкому танці себе втрачаю

Червоні стіни, вони говорили про твої наміри?

Але в очах твоїх я бачила кохання.

Крики рабів твоїх, як молитви слуг божих,

Та ти співав мовою дурману.

І впала я в твою оману,

Приємність твого танцю

сліпила від цього дивного краю.

Ти знав вартість правди та обрав мовчання,

і рада я не чути криків

й віддаватись палкому танго.

Це танці з тим, хто душі людські викрадає

від рук божих і зникає.

Та тільки музика стихає,

крик кріпаків зростає,

і моя пильність відкриває вічі.

Що це моя молитва двічі, покликала тебе сюда,

в спокійне, мирне, пізнання.

А зупинятись ти не став,

забравши всіх ти не відстав.

В їх смерті винна тільки я,

я та душа моя.

Яка обрала будь кого,

щоб тільки тиші не було.

...

Лоліта

Рання роса

Рясна роса тримала в собі очі,

вони спостерігали за тобою,

навіть коли ти проливала сльози,

вони ховались за травою.

Роса чекала на твої приходи,

коли ти радісно біжиш по ній,

хоч намокали твої ноги

та свіжість викликала в тебе сміх.

І хочеться щоб це тривало вічність,

твій погляд та усміхнуті вуста,

але у мить коли роса засохне

засохне й посмішка твоя.

...

Лоліта

І цар і кат

Ніч крилатим крилом захища стежину мрій , що оживають в місячному сяйві

Не зна смутку більше на світанні.

Не обирала долі подарунку ,

Не одягала тих сталистих лат .

Та кожен має в житті вибір.

Любить життя чи впасти в безнадію ..

Бо кожен сам собі і цар і кат

...

Альона Сохацька

***

Не лякають мене холода,морози й хуртовини

Мене лякає майбутнє без мрії

Коли ти здаєшся,вмирає твоє «вічне» нутро

твоє серце не дало б на таке добро

Ти сидиш , без думок, ти просто існуєш

Як існують й інші

Але ж як ти тут серед них опинилась ?

Ти думками завжди була вище

Але все ж,Ти знала як довго б ти не літала

Ти як завжди поразки б зазнала

Ти дурепа, ти себе не підготувала.

А з іншого боку, який в тому толк?

Ти теж існувала ,все життя б пропускала

Поки себе до поганого готувала

...

Juliet Diary

Life as it is

Поступово старі фото втрачають значення...

Обличчя знайомі, але емоцій більше немає...

Ми не шукаємо з ними більше побачення,

Ми прощаємось, дякуєм їм і відпускаєм.

Люди проходять через нас сотнями:

Хтось кине поглядом, а хтось складе нам компанію на роки,

Якісь дні можуть здатися нам безтурботними,

А в якісь закінчиться те, що здавалося б, на віки.

Скільки б їх не було, озирнешся... а за плечима нікого...

Вони поряд, але іншим живуть життям,

В кожного з нас своя, незрима для інших, дорога,

Невже це і є тим, що всі називають буттям?..

...

Yana
16+

tw: депресія, думки про самогубство

tw: депресія, думки про самогубство

= – , , ,

я просто хочу обернутись і кричати в темряву позаду

від безсилля, відчаю, невміння дати собі раду

від усіх не сказаних слів та непорозумінь

від нетесаного каменя в хаосі моїх дій

від тих довгих днів, коли навколо снує тільки пустота

а я і далі просираю й просираю й просираю все своє життя

інколи депресія доводить до непродуманих учинків

до бажання стрибнути з вікна одного із навколишніх будинків

до поїдання власних почуттів, нестримно, як морозива

коли не можеш зупинитися, бо от-от все проясниться, стане краще, чорт, чому не стає краще

починає нудити

і так по колу

обов'язки, обов'язки, відповідальність, втома

нема ресурсів навіть на помитися, сходити в душ удома

нема ресурсів на поспати, хоча лягаєш далі

бо десь у тій пустоті вмирають всі зайві печалі

а потім голова тріщить ламається

і все колу

і я далі просираю все своє життя, так наче мені просто по приколу

а мені не по приколу, чорт, я ненавиджу це все

тому і думаю про будинки-вікна, машини і шосе

16.V.2023

...

Євця Примарна

Подихи

Скільки слів в тобі померло ненароджених від неї,

Скільки подихів зів’яло у блакитнім, синім небі,

Скільки раз птахи злітали у його відкрите лоно

І складалися у вірші чорним вихором. Долоні

Скільки книг читали з серця, скільки в променях спинялась

Мить коли горіло сонце, мить коли вона являлась.

І розходились ненатлі, щедрі поклики любові,

Що в’язали трепет серця до присвяти в кожнім слові,

І здималась від знемоги яви паволока димна,

І знічев’я проявлялись в переписаних картинах

Наші зустрічі любовні, парк в якому грудь колише

Театральну гру де шелест вулиць млосну драму пише.

Тільки ти шукала сцени не закоханого міста,

А блукала вільним серцем, чорним шелестінням лісу.

14.05.2023

...

Володимир Каразуб

Мамо

Цінуйте своїх мам

Мамо , мій янгол що витає в небесах!

Не можу я тебе в цей день привітати,

Відчуть тепло обіймів ніжних ,

Торкнутися кучериків твоїх.

Любов моя. Мій біль солодкий.

Мій сенс. Моя молитва.

Нехай радіє кожен з чиїх губ злітає,

Слово, те з чотирьох букв, що мама означає.

...

Альона Сохацька

Коли я постарію, як вино

Коли я постарію, як вино,

Стану крихкою, як осінній лист,

І пам'ять-зрадник вмоститься на дно,

І мозок, як в дитини, буде чистий.

Коли за сотню буде мій рубіж,

І я забуду імена внучат,

І правнуків я буду цілувать,

Не чути, навіть, що вони кричать.

Мені хтось із сім'ї наллє вина,

Поверне на колясці у бік моря,

Я залпом випʼю келих той до дна,

Денис бурчить, що бабка-алкоголік.

Онук, розкаже донечці своїй,

Моїй правнучці і можливо Валентині,

Що бабка колись теж була вогонь,

Свіженька, молода, як на картині.

Їй тридцять шість, тільки початок віку,

Її любов - наш старий дід Денис.

Для неї нема краще чоловіка,

І він виконував їй будь-який каприз.

Він посадив їй виноградник у саду,

Купив будинок, той, що біля моря.

І кожну мрію божевільну чи пусту,

Вони здійснили разом, як і долю!

...

Валентина Басан

Майже літо

Настала весна... майже літо,

поміж світу лягає тоненька струна,

наче річка вузенька й блакитна вона,

перев'язує тісно загублене місто.

Пустотливо вітер несе сухоребрик,

перевтілений в сумне перекотиполе,

А тоненька береза як дитина у льолі

омолоджує нерозчищений скверик.

Сонце світить здалеку гарячим промінням,

з-під сухих патиків визирають квіти і трави,

уже й маки повикидали свої була́ви

І павук швидко звив собі павутиння.

Просто літо скоро гулятиме простором —

полем, тим містом і здичавілим сквером.

Я щорічно бачу себе лиш суфлером,

а природа є вічним незмінним актором.

...

Citrus _S_M

"Мій ангел навіки"

Малесенька моя, прошу, не плач,

І серденько своє не край так сильно

Я птахом між світами, ти пробач,

Бо небо ж забирає не насильно.

Я подивлюсь на тебе десь згори,

Обійму теплим вітром знов на сході

Дощем рясним я змию всі сліди,

Щоб сліз не було видно при нагоді.

Я тут, з тобою, дихаю в чоло,

Цілую ніжно променями сонця

Я світлим спогадом у тобі є давно,

Ти витри слізки та поглянь у віконце.

Десь там, де веселковий перелив,

Бурхливий танець хвилі свій танцюють

Я тихим шепотом, колоссями полів,

Прийду у сні, такі думки рятують.

Скажи, що не даремно вірю я?

Що, сонечко моє, буде щасливе

Ти пам’ятай, що є і ще сім'я,

Тепер я ангелом літатиму над ними.

...

Rada Lykho
16+

"Спогад"

Чому усі мелодії про тебе?

Чому закривши очі море сліз?

Як ніби вперше подивлюсь на небо,

Обіймів плющ між нам як проріс?

Тримай до хрусту, ніби ту втікачку,

Цілуй мене до крові на вустах

В твоїх обіймах тану, я слабачка,

Шматуєш мене дико, душить страх.

Це він її смакує, наче страву,

У нутрощах відлуння самоти

На тебе лань, хижаче, так чекала,

Від слів твоїх фіалки проросли.

Вона, немов Коран для атеїста,

Ковток води для спраглої душі

Бери її хоча б посеред міста,

Де був бетон, розквітнуть знов сади.

...

Rada Lykho
16+

"Покарання"

Мрію я знову про медовії очі,

Ніжність тих вуст, що палкі серед ночі

До тла я згораю, тебе відчуваю,

Кожну хвилину себе лиш благаю.

Ти не лети, моя душенько юна,

Хто його знає, можливо, фортуна?

Розум мовчить мій та серце тріпоче,

Хочу всього я тебе — це дівоче!

Страху вже немає, іду я до нього,

До ніжності рук, як за голосом Бога

Тепло відчуваю, мурашки по тілу,

Втрачаю себе, хоч аби не згоріло!

Палке те кохання і довгії ночі,

Цілунки бажання, я більшого хочу

Не тіло, не розум, а всю твою душу,

Я п'янко допити себе тебе змушу.

...

Rada Lykho
16+

"Береги кохання"

Забери мене собі ти назавжди,

Так міцно ланцюгами прикувавши

Я до матерій, атомів у тобі,

Ми зіллємося, океаном ставши.

Пливу у тобі, шовком доторкнусь,

Зруйную скелі мороку нічного

Я хвилею об серце розіб’юсь,

Розтоплю лід чекання вікового.

Зігрію душу диханням своїм,

Обійму ніжно десь посеред міста

За шелестом каштанів той прибій,

Між нами вже далеко є не іскра.

І шаленієм, наче діти, день за днем,

Любов на смак, немов цукрова вата

Ти притулись та заспівай пісень,

Бо нелюбов страшніше, аніж страта.

...

Rada Lykho
16+

"Твоя"

Солодкий вечір, цвіту аромат,

У твоїх тану, любий, я обіймах

Над нами небо в зоряних стежках,

Ти роздягай, скоріш пиши картину.

Дивись уважно, та не копіюй,

Відтворюй точно мапою кохання

З тобою в одне ціле зіллємось,

Летітимуть жарини, як востаннє.

Запам’ятай мене прошу таку,

Гарячу, несподівану й нестримну

Як літній вечір, запах ялівцю,

І щиру й непорочну, як дитину.

І карі очі, відблиском своїм,

Чарують та турбують одночасно

І шкіри аромат таким п’янким,

Що з розуму зведе тебе невчасно.

ЇЇ вуста ціловані дощем,

Що за своїми ти тепер ховаєш

Згоратиме усе у тобі вщент,

Про силу поступово забуваєш.

Вона, як відьма, з розуму зведе,

Ідеш за голосом покірно, мов дитина

Вона в тобі пробуджує живе,

Ніхто крім неї, бо вона — Єдина.

...

Rada Lykho

"Дивні почуття"

Ти хочеш все і серце й почуття,

Ти хочеш випити та не залишити

П'янієш швидко не від келиха вина,

Вона дурманить розум, пахнуть квіти.

Шепоче тихо вітер: «Буде так... »,

Але троянда коле невгамовно

До тебе я шукаю інший шлях,

Без слів, без крові, хочу невимовно.

Твій запах шкіри ніжний та п'янкий,

Країна ще якої я не бачив

Ти океанський бриз і помах вій,

Чаруєш як хлопчиська — не пробачу!

Собі я не пробачу почуттів,

Я як дитина, яка вірить в диво

Одного дня змінила все життя,

Я сенс знайшов! Кажу тобі так щиро.

Боїшся ти і я тебе боюсь,

Ми дві планети не в одній орбіті

Одного разу з силами зберусь,

В дарунок принесу усе на світі!

...

Rada Lykho
16+

"Недоля"

По холодній сповзаю стіні тихо я,

Блідими вустами стікає сльоза

Чекає тебе, задихається млосно,

Обламані крила, для тебе це просто.

Дивлюся крізь свічку і вкотре згадаю,

Терпкий аромат і солодкий смак чаю

Щось дивне тріпоче, забуте навмисно,

Та клята ця пам'ять не хоче щоб прісно.

Так дурно, так дивно, так рясно і п'янко,

Для тебе давно це було все так ясно

А я так хотіла лиш просто любити,

Аромат твій вдихати, тобою п'яніти.

Не рятують прокляття, холодний знов душ,

Почуття мої — сміття, сказав: «Кроком руш!»

Пообіцяю тобі я одне лиш навіки,

До скону тобі буде вихід чманіти.

І знову так дурно, і рясно, і п'янко,

Лиш сніг за вікном наш єдиний суддя

Пригрітися душею хотіла я рв'яно,

Та брилою льоду вмить стала вона.

Під гучний стукіт серця і звуки метро,

Іду назавжди я з життя лиш твого

І не живе вже у мені сліпа віра та,

Зупинка «Недоля» на двох у нас одна!

...

Rada Lykho
16+

"Меланхолія"

Меланхолія, я метеликом лечу

На струмінь світла від вогню

На згарищі надій знаходжу ту,

Платівку про любов твою страшну.

І грають струни чорної гітари,

Це вже не звук легенької забави

Не скрипка шлях веде до серця свій,

Терпкий парфум і всесвіт поміж вій.

Шалений бриз ласкає моє тіло,

Воно тебе шалено так хотіло

Пізнати глибину всіх відчуттів,

Шкода, що серце ти своє закрив.

А може не закрив, проте скував,

Диявол сам тобі пророкував

І тихо нашептав тобі на вухо,

Вона біда і крах міцного духу.

А хто ж сказав, що правда те була,

Що зірка ясна долею гула

І з попелища, що було у нім,

Його ж бо не врятує і тихий грім.

Ні сонця світло, ні дощів відрада,

Тобі не допоможе, знай це правда

У жилах її кров вже не кипить,

Моли годинник, час тебе вістить.

Летить над морем, пір'я розсипає,

Вона як ангел, щастя провіщає

Не світить променем вже у твоє вікно,

Дарує іншому тепер своє тепло.

...

Rada Lykho

Присяга

Я зітру кордони,

Я здолаю море.

Закричу пронизливо,

Встану і впаду;

Задзвоню у дзвони,

Крізь суворий погляд

Вилікую піснею,

Квіткою зійду.

Я не потопаю

В відчаї безмежнім,

Я вмалюю смуток

У добра броню;

Словом розрізаю,

Правди й волі лезом,

А перемагаючи,

Й слова не зроню.

Присягаюсь вчинком,

Присягаюсь жестом,

Що в душі прекрасній

Зацввіте весна;

Біль змалюю ликом,

Сум наповню сенсом

І не буду в горі

Більш ніде одна.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Кити

Чи ревінням далеким між хмарами повняться відзвуки,

В голосінні, здається, чорнішає небо китів,

І чорнилом заправлене лоно небесної музики,

Порожньої ночі, важких океанських хвостів.

Б’ють фонтаном зі свистом повітрям наповнивши тушу,

Вигинаючи ребра-шпангоути біблійних часів,

І оббиті грозою чорним вихором стягують душу,

Звуком грому пустим від безсилих вгорі плавників.

02.06.2019

...

Володимир Каразуб

Сльози янголів

Плачучі янголи.. їх сльози з крові.

Їх крила зламані, їх душі в полоні.

Їх тіла зневолені, імена забуті,

Голоса їх вкрадені, крики й біль - не почуті.

Зброя опущена, долі немає,

Та будь той проклятий, хто правду ховає.

Небеса спалені війною й ненавистю,

Мрії янголів знищені жорстокою реальністю.

Рай навіки загублений, вбитий богами,

Янголи пали - не загояться рани.

Сльози янголів чисті, мов гірка молитва..

Вони всі загинули - завершена битва.

...

ekorj

Речення

Рекла про волю, відданість, свободу,

Я мріяла, шукала, берегла;

Ішла у бій за згоду і незгоду,

Не забувала, вижила, цвіла.

Летіла птахом над чудним розмаєм,

Весняний цвіт збирала у букет...

Я спілкувалася з пресвітлим гаєм,

Виспівувала той тремкий куплет.

Я мовлю серцем про свободу слова,

Малюю віршем щирі почуття.

Тримаюся за промені любові,

Радію й плачу щиро, мов дитя.

Не розпрощалась я із власним цвітом,

Не тільки у минулому цвіла.

Нестиму в світ поезію привітну,

Щоб вільною й душевною була!

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

My wings

Мені сказали розправити крила,

але... їх давно вже немає...

Я їх від себе десятиліття тому відпустила...

Вони не повернуться більше... а я їх вже не чекаю...

Я йду по землі, по забутим, старим дорогам,

шрами на спині затягнулись блідими рубцями,

минаю храм забутого усіма стародавнього Бога,

а може він не забутий і досі живе поміж нами?..

Я проходжу мости, старі дамби, слухаю спів води,

уночі засинаю під кроною німого клена,

їх нема і не буде, а все ще так тягне туди,

у світ, що навіки тепер закритий для мене.

Я стираю підошви у кров, але далі іду й залишаю червоні сліди,

цей шлях не для мене, але більше немає куди повертатись,

мене все ще тягне піднятись у височінь, туди!

Чи є спосіб звідси, з землі, до синього неба дістатись?..

...

Yana

Кінець

Свобода- рабство,

Правда- брехня.

Устати- впасти

В глибокий яр.

Зневіра тиха,

Крик ще тихіший.

Сопілка лиха,

Що глибше й глибше...

Ланцюг до крові

І темна тінь.

Згубитись в морі,

Удалечінь...

Цей шок, погрозу

Створив митець.

Цей відчай, втома- уже кінець.

Митець пречорний,

Митець забутий...

Не кожен знає

Про ту відсутність.

Відсутність в світі

Того зізнання,

Відсутність щирості і бажання...

Цей вірш безсмертний,

Хоч автор- ні.

Цей біль на стертім,

Пустім полотні...

)квітень 2023 р).

...

Віршотвориця
12+

Я- учениця

Я- учениця. В прославлено-чорних кайданах.

Не маю престижів і айсбергів всіх на меті;

Стараюсь не бути у гострих, болючих обрамах,

Щоб гірко й нестерпно не стало в подальшім житті.

Немає в очах самоти, не підкорена владі,

Не хочу я більш уникати життєвих проблем...

Люд мовить серцями, що щирість- великая вада,

Та саме душевна відсутність- одна із дилем.

Я- учениця. Ще досвід малий за плечима,

Можливо, сердечне коріння ще не проросло,

Та бачу душею я те, що не бачать очима-

Таємне, підступне і тихо приховане зло.

Коли я зустрінуся знов із потоками осені,

Коли відгримить на світанні вже сьома гроза,

Зі мною там, поруч, ітиме нескорений досвід,=

А потім летіти ми будем в самі небеса.

Я- учениця. В незвідано-білій картині.

Носитиму в серці пресвітле майбутнє своє.

Врочисто-прославлена, маловідома година

Мені сили духу завжди й перед всім додає.

Болюча розрада не стане мені назаваді.

В душі я носитиму колір пречистого неба.

Не хочу я бути шедевром розхвалення ради,

Не хочу для всіх, але хочу, можливо, для себе...

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Idem per idem

Idem per idem. За обрієм, сонцем, за горизонтом

По осях: x, y, z. За Мертвим, Білим, Евксинським pontом,

За твоїм плечем, за ребром, під і вище,

За вчорашнім, прийдешнім, в шафах, на горищі,

За словом, в словах, в простоті, пустоті,

За ліжком, в пружинах, і в їх частоті,

За тінями, світлом, за світлотінню,

За поглядом, дотиком, за шепотінням,

За часом, безмежжям, і часом без меж,

За вірою, боже, в одне і те ж;

В сльозах, за любов'ю, в надії, руках,

За скалками, п'яних від болю очах,

За небом, за богом, за словом Прости,

Незмінно був я, до незмінної - ти.

29.06.2020

...

Володимир Каразуб

Виняток

Виняток з виключень.

Місяць без зірки.

Доля величная,

Важко і гірко.

Кинута в прірву

Остання надія;

Страх безнемірний,

Слово і дія.

Влада прегостра,

Зоряна ніч;

Невтішні прогнози,

Без власника річ.

Друг другом кинутий,

Поклик забутий;

Вечір полинув

В далекую скруту.

Той, хто обмежений,

Завжди повинен.

Я ж- незалежна,

Я вільна, єдина.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Мені здається...

Люди стомилися від людей –

це складно натягати на себе посмішку,

у тиші бездонних і темних ночей

бути таким, як ти є, невиданою виявляється розкішшю.

Люди стомилися від брехні,

але зупинятись ніхто не збирається,

слова ці сумні та водночас, на диво, смішні,

ніхто не відмовиться від гри, в яку з таким захопленням грається.

Люди стомилися... Так, дуже стомилися...

Бути людиною виявилось складніше, ніж можна собі уявити...

Чи є мануал, як людиною можна зробитися?

Є, але не прочитати його, його можна лише прожити.

...

Yana

Повік

Зів’ялі квіти

Зустріли криком.

Повік не зраджу,

Повік не звикну.

І не зламаюсь,

Не підкорюся!

Я буду поруч,

Не відречуся!

Сікти кинжалом,

робити разом...

Не звикну жахи

Творить в екстазі.

Повік не втрачу

Свою надію

І в небуття хай

Піде бездія.

Зів’ялі квіти

Зростуть весною,

Життєва клумба

Розквітне любов’ю.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Шаман

Кристалами солі сяяв лиман,

Вітер в ріденькій траві шумів,

А під курганом сидів шаман,

Обрій над річкою посірів.

— Готуйся, братику, скоро час, —

Шаман у небо видихнув дим.

— Вже довго море чекає нас. —

А вітер бризом запа́х морським.

Докурював люльку сивий шаман,

Засмаглий мов золотистий степ,

З очима сірими, як туман,

З різкими лініями щелеп.

Підвівся на ноги сивий шаман,

Весело вітер в степу заграв,

Засяяв удосвіта весь лиман,

Мов зашарівшись — червоним став.

Підняв автомата з землі шаман,

Зітхнув, бо зброя тепер не та,

Оглянув степ і старий курган,

Торкнувся на грудях своїх хреста.

Вздовж річки рушив сивий шаман,

Тремтіла від кроків його земля,

Шуміло море, гудів курган,

Смерть йшла із Криму по москаля.

Присвячено знайомому воїнові з позивним Шаман. Дякую за захист!

...

Оксана Весна

*** *** ***

Стати лицем до сонця.

Заплющити очі, вмиватися променями.

Стати лицем до сонця.

І гладитиме воно своїми долонями.

Підняти очі до неба.

І хай відлітає все, що злетіти повинно.

Враз — озирнутись на себе.

І далі — лише вперед! Лише невпинно!

Відкрити серця віконце.

Щоб наповнилося новим, незабутнім.

Стати душею до сонця.

Щоб знайти. І створити майбутнє.

07.04.2022

...

Світлана Патра

я тепер слабка

стискається повітря навколо мене,  

зриваються на кожен рух слова, 

а чи вбачаєш ти за одкровення 

сказати прямо: я тепер слабка. 

тепер моя крихкість уся назовні, 

тепер моя сутність зовсім розхриста,

я вся фракційна, я вся зерниста, 

і сиплюсь, сиплюсь, втрачаю змісти. 

рукою стерла б своє обличчя, 

зрівняла б в тишу усі слова,

і тільки випне, і тільки зрісши 

під самий корінь уріжу враз.

щоб було чорно, а зверху біло 

і ти ніколи не зрозумів, 

якої більше насправді сили 

було й не стало тепер в мені.

2023

...

Анна Жайворонок
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
Продовжую знайомитися з творчістю Дмитра ВоронськогоКниголюб
18.07.2024
Ще одна цікава книга про українських козаків. «Мамай, або Перші козаки» Цей гостросюжетний роман в я ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144429коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: