🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Романтика (1704)

А я лечу ...

А я лечу, біжу, спішу

Піднятися до тебе

Щоб обійняти ту одну,

Яку послало небо

Притиснути, поцілувать,

Потрогать рідну попу

І крепко-крепко обійнять

Не відпускають ніколи

Почути голос ніжний твій

Відчути твої руки

Твій подих на моїй щоці

Цілунки ніжно в губи

Торкаюсь тіла я твого

Воно мене заводить

Цілую, пещу, бо люблю

Іди до мене люба

І сто разів я прошепчу

Люблю тебе Оленка

І чути хочу лиш одне

І я тебе, дурненький

Година пролетить як мить

Мені вже бігти треба

А ти сердита вся стоїш

Бо я тікаю швидко

Проте любов ця назавжди

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ ОЛЕНКА

...

Закоханий Старий
16+

Одного разу...

Я шовком доторкнуся до обличчя,

Візьму волосся в руку, пропущу крізь пальці,

І затягнуся запахом твоїм так близько

Мов сигаретою. Давай кружляти в танці.

Твої холодні руки збігли по спині,

Я жадібно зціловував м'які, вологі губи,

Клітинку кожну залиши мені,

О люба! Доведи мене до згуби!..

Солоний піт покрив наші тіла,

Ще швидше, швидше! Я тебе благаю!

Солодкий стогін злив наші уста,

Ти моя пристрасть! Я в тобі згораю!

Тепер ти спиш... Я кінчиками пальців,

Ледь-ледь торкаючись проводжу по спині,

Сховала ніч двох люблячих коханців,

Щоб їхні душі стрітились й у сні

...

Василина Тарасова

Наречена

Тремтлива, ніжна наречена

Легенько ніжкою ступає,

Чарівна сукня білосніжна

Неначе хмарка огортає.

Позаду шлейф прозорий, довгий

Осіннє листя підіймає,

Стрункі, високії тополі

За нею сумно споглядають.

Тонка вуаль, як паутинка

Крізь неї ледве видно очі,

Чарівний, ніжним водоспадом,

Прикрила те лице дівоче.

Ступає дивна наречена,

Одна-одненька по дорозі,

Через вуаль на сукню білу,

Тихенько котяться злі сльози.

Де ж наречений? Вітром в полі

Тепер душа його літає,

А блиск очей зірки на небі

Яскравим світлом перейняли.

Слова кохання соловейко,

В саду під вікнами співає.

Обійми, теплі поцілунки

Яскраве сонце заміняє.

А тіло смертне в полі бою,

Протяте кулями лежить,

За рідну земля неповторну

Віддав життя своє у мить.

Тендітна, ніжна наречена,

Легенько ніжкою ступає.

Із горем тихо заручилась.

В жалобі все життя минає.

...

Василина Тарасова

Ох

Вже ніч проступила назовні,

Плямуючи неба блакить.

Висріблює місяць уповні

Прибурканий шал верховіть.

Свої ліхтарі по яругах

Запалює гурт світляків.

Здивовано ухає пугач,

Очей витріща тарілки.

І мавки гасають завзято

Довкола трухлявого пня,

Де дід возсіда бородатий:

Зелений на нім кобеняк,

В руках волохатих сопілка -

І лине у морок лісів

Мотив й осідає на гілках

В опівнічні краплі роси.

Тож крил недолугий непотріб

На згук розгортай - залиши

Просякнутий вільгою погріб

Відвиклої шалу душі.

Щоб вітер нічний їх наповнив

І наче пір’їнку здійняв.

Лети і впади на жертовник

Отого трухлявого пня.

Хай спалять тебе і відродять

Позбутого ґанджу й сумлінь

Цілющі потоки природи,

Розбурхані в надрах землі...

А дід хитре око примружив

Та все награва, награва.

І ліс позіхає потужно,

І тихо шепоче трава...

...

Віталій Доценко

"Спогадів Далечінь"

Якщо телепатичний зв'язок налаштовано, то ти мене зараз почуєш,

Цікаво, як ти жила усі ці роки, досі на цікаві тайтли полюєш ?

Пам'ятаєш тепле світло ліхтарів за вікном кімнати ?

Пам'ятаєш як після пар на ВПЗ ми просто лягали спати ?

Пам'ятаєш аніме, англійську і міжнародні відносини до ранку ?

Пам'ятаєш твоє день народження і дахи на світанку ?

Я дурний пам'ятаю, хоча варто забути, але щось не йметься,

Все навколо таке сіре, коли про теперішнє йдеться,

Хочеться час лихо обдурити, склеїти все що було колись розбите.

Та ми інші люди, телепатичний зв'язок наповнюється шумом років,

Гадаю через десяток інший, він повністю зникне у пісках шалених часів

Неферікар не встояла що вже говорити про наш Вавилон,

Виявилось життя не спринт, а важкий марафон,

Вогонь часів на плиті розгорається, ти чайник на нього ставиш,

В руках чашки без вушок, покемони на холодильнику, пам'ятаєш ?

Бувало слухали Карну, Нірвану, конспекти твоїх пар на підлозі,

Бувало так довго сміялись, що й вдихнути були не в змозі,

Бувало кидались сніжками поки не промерзали, прямо до безтями,

Вода стікала з наших речей у ванній , а ми втомлені пили по чашці кави

Ти вибач, що наш зв'язок так багато років мовчав,

Хіба я міг уявити, що життя побіжить далі, хіба я знав ?

Якби знав, то залишився б на маленькій кухні зйомної квартири з тобою,

Бо там з аніме, англійською і кавою, я по-справжньому був собою ...

...

ravenllee_ (Воронецький О.В.)

Кохання

Я буду вічно жити!

Довіку співати своїх пісень!

Душа моя буде вічно блукати

Серед величних карпатських лісів!

У серці своїм кохання замкну

Ніколи я більше не полюблю!

Буде літати моя душа

З замкненим коханням у серці

Серед зірок на ясному небі.

Буду спостерігати, буду дивитись

За життям тих чи інших істот,

За їх любовью, за їхнім коханням

Насолоджуючись своїм, у серці

Навіки замкнутим, замурованим.

...

Алекс

Той, хто більше не буде коханим

І в роздумах своїх я вічність проведу.

Бачу, що лиш в забутті є мені місце.

Зробив я помилку велику,

Та не шкодую я про неї.

Чи були взаємні мої почуття? Та ні

А чи будуть? Я не знаю

Та знаю що, як вічність буду я нещасним,

Так хай хоч хтось на мить, буде щасливим.

...

Neira Wens

Кохана

Дихати поруч,

Триматись за руки;

Ловлю твій погляд -

Відмерли всі звуки.

У нашій системі

Всередині сяє

Яскраве і жовте -

Там Сонце палає.

Але окрім нього

Від краю до краю

Окрім нас з тобою

Нікого не має.

Тож нумо, серденько,

Тримайся за мене,

Слухай-но, кохана,

То серце палене -

Воно тут відстукує

Тільки для тебе.

В мене є ти, сонце,

А більше й не треба.

--------------------------------------------------

До Лінкс

7 грудня, 2022

...

Soul

Гуляю Я без одежі, а Ти геть гола

Я хочу вертіти гори на долоні своїй,

Щоб небо прозоре крутилося довкола

Нас з тобою.

Дощо-граду вода захлюпоче у бій,

Гуляю Я без одежі, а Ти геть гола.

Затопить долину той проклятий дощ,

Що, мов холодний душ, огортав наше тіло

Тьмою і млою.

Накриє нас з щастя зроблений хвощ,

Колись Я скажу це прямо і сміло.

Я так хочу почути твій радісний сміх,

Коли в обійми мене свої забереш Ти

Тендітними.

Скою Я ніяк несповіданий гріх,

Зачеплю кайдани на твої зап‘ясти.

Ключ жаданий до них віддам Я тобі,

Щоб перемкнула сталеві кайдани на мене

Бурлака,

Щоб темрява радости затихла в душі,

Щоб тіло мовчало словом сирени.

Я розповідатиму тобі ті історії грішні,

Як гори звернулись, як кохання цвіло-світало

Промінням.

А Ти все слухатимеш, бо зорі неспішні

Чекали, поки століття століттям минало.

Ти всміхнешся, бо прещасливо вже жити

Ніколи не зможеш і ще раз ніколи без мене

Дурного.

І будеш вино червоне, що кров моя пити,

І будеш мовчки співати мені кантилени.

...

Рудавський Денис

Блукаю

Блукаю посеред темряви темним звіром,

Сигарета твоя стала для мене свічею.

Сигарета твоя стала світлом в кінці тунелю.

Ти сама того не знала, але спонукала до дії.

Надії.

Ти сама того не знала і стала причиною жити.

Навіть якщо нам у спину буде бити ливень,

Навіть якщо перед нами ще палають Сахари,

Все, що нам залишилось – усім посміхатись.

Я став дорослішим на один день.

На один день я став ближче до краю

І ловіть мене хвилі водоспадів,

Хочу в морі твоїм стати полуничним каскадом.

І знову блукати по твоїх рівнинах.

Ти ще не зовсім доросла,

Твої стомлені губи читають похмурого Семенка.

"Au revoir!" — плачуть схили твої,

На губах мій цілунок розтанув колючим льодом,

А я знову твій.

Зовсім не відрізняюсь від троянд твоїх.

03.11.23

...

Вітольд Хмара
16+

Грішне кохання

Чи годна душа невірна богові й грішна

Зіткнутися з чистою й простою людською?

Почуть кохання до неї, мов мука повічна,

Зіткнутися з реальністю жорстокою й злою.

З'явилася ти пред моїми очима зненацька!

Неначе яскрава меж темного неба зоря.

От на початку являлась тінню простою,

Як раптом повстала мар серед святою.

Бліда шкіра й пшенична коса,

Одні кістки й судьба непроста.

Стоїть над тобою, мов смерть із косою

Вичікує мить розлить горя рікою.

Одначе я нечисть, страшенне відріддя.

Із серцем відкритим, позад без ребер

І як же ти вбачила ідею повіддя?

Краси, чистоти, наш обрис вівер.

Хіба ти щастя побачиш, благ і турбот?

У компанії монстра історій й казок

Адже кожен казав не в'яжися із злом.

Страшенні страждання лиш мойра відьом.

Не вірю, що окрай мене така сама

Творіння нехрещене, жахливе, гидке.

Але якщо вийде, мов туйки все правда.

Назавжди прекрасна, святе й дороге.

Отак усе й сталось, скінчилось...

Край сонця, твій дальній похід.

Невже ти все ж не награлась?

Проте довелося врешт-врешті піти

Тремчу мовби листя, горю, як пожар.

Хапаю за руку, напасть, сум, сльоза

Посунуся ближче, відчую весь дар.

Цілунок, мить щастя, чаклунка і я.

...

Iden

Зустріч

Постій зі мною і нічого не кажи,

Я просто... лиш хотів тебе побачити.

Чим же так могла заворожить,

Що ладен тобі все пробачити?

Ти полонила всі мої думки,

Ти душу всю мою перевернула!

Я знав, що плачуть і чоловіки,

Та як зі мною ти таке утнула?

Мені здавалось ти була свята –

В столітті нашому таких немає,

Та я злякавсь, бо доля не проста –

Ти не зламалась, а мене зламає!

Так, я злякавсь, бо все пішло не так –

Ти всім моїм надіям протилежність!

Не так я мріяв! Ти – не та!!!

І я став убивати цю залежність:

Я говорив тобі образливі слова,

Над звичками твоїми насміхався,

Ти плакала, я сліз не витирав,

А навпаки, знущався і знущався.

Ти навіть не просила замовчать,

З якого степу ти прийшла, з якого лісу?

Де ти навчилась поглядом вбивать?

Чи може відьма? Ти скажи, якого біса

Я милувався вранці, як ти спиш?

Любив, як пахне тіло і волосся?

Бо закохався в тебе!!! Що ж, мовчиш?

Так, я сказав це вголос…Не здалося.

Я боляче робив, це не зітреш,

І де я брав оті вульгарні фрази:

Чекав, що не пробачиш і підеш,

Не витримав  нарешті всі образи.

І ти пішла, з усмішкою в очах,

Без жодного бажання озирнутись

І я щоночі бачив тебе в снах,

Й щоранку думав, як цей сон забути.

Здається, що я втратив цілий світ,

Не розумів – як жити, і як дихать.

Егоїстичний, гордий пустоцвіт!

Любов пішла, а я уже й не кликав.

Я винен! І мені з цим далі жить...

Чи зможеш ти колись мене пробачити?

Постій зі мною і нічого не кажи.

Я просто… лиш хотів тебе побачити.

...

Божена Макар

А дощик якось сумно накрапàв

А дощик якось сумно накрапàв,

В осінньому міському парку,

Хлопчина дівчину наздоганяв,

Знервовано кидаючи цигарку:

— Не фантазуй!

Це крапка!

І стосунки вийшли в ноль,

Як бачиш ти – святого в мені мало!

Наобіцяв за мене алкоголь,

Чи то я так пожартував невдало,

А ти повірила...

Прошу...

Не фантазуй!

Не голоси!

Й так сиро!

Краще заблокуй..

Чи словом підпиши поганим.

А що не так?

Не треба, не мудруй!

Якщо тобі вже легше стане,

То можеш вдарити!

Але не голоси!

...І ляснуло!

На весь центральний парк,

Під ехо розлетілися ворони -

Хлопчина той від шоку вкляк,

І довго ще горітиме червоним.

Вона ж пішла...

А він вже не спиняв,

Лиш боляче потягував цигарку,

А дощик веселіше накрапав

В осінньому міському парку...

...

Божена Макар
16+

Музо Евтерпо, не будь для неї погибеллю

Поетеса писала без рими вірші про кохання.

Дві ночі не спала, чекала Евтерпи.

Музи Поезії,

Чаклунки, що звабить її.

П'янитиме, спокушатиме,

Губами прошепоче:" Цими вустами втамую, твій жар..."

Руки гладили волосся,

Губи цілували зніяковіле обличчя.

Не піднімаючи очей, не дивлячись на багряне обличчя Евтерпи,

Підтягла, Поетеса музу до себе.

Її Натхнення, дмухнула на вушко червоне, обпечене вуглинками, що були ще гарячі.

"Подивись на мене..."- полум'я, наче обсмалило щоку,

Очі коханок зустрілися знову,

Злилися в поцілунку, нової спокуси з смаком терпкого вина зі свіжозібраного винограду з плантації...

Покусування губи,

Шия закинута назад від поцілунків.

Тихі хтиві мольби, призначені лише для Поезії:

"Зігрій мене, Евтерпо, від нестерпної буденної журби, полиш мене від туги, що з кожним днем наростає..."

Та, що писала вірші про нещасне кохання, повсякдення Сапфо на острові Лесбос,

Відчула, як тліє багаття,

Ніби навколо неї охололо повітря.

Так в середині неї щось завмерло,

муза Евтерпа пішла від неї.

Зникла так несподівано, як ждано з'явилась.

Благодатний вогонь натхнення, надто часто згоратиме,

То дощі, то сильний вітер вестиме не туди.

Евтерпо- музо Поезії,

Як покличе Поетеса прийди.

Не каліч ту, коли найбільше тебе жадатиме.

Не зникай, допоки біль не вщухне.

Замість сліз, піде глибше у серце печаль,

Кинджал холодний.

Зустрінеш її, просто поглянь наскільки без тебе її світ не повний.

...

☾ ִ ࣪. ࣪⭒
18+

Сон(?)

Мені наснився сон,

Де ти брав біля дзеркала мене,

Ми почали коло дверей,

Ти повільно підійшов,

Поклав свої руки на мою талію,

Провів ними вниз по бедрам,

Потім вверх по животі,

Далі аж до шиї та ключиць,

Ти робив це дивлячись у мої очі,

Потім повільно мене поцілував,

Твій язик неспішно проник у мій рот,

Він приносить задоволення,

Не розриваючи поцілунок,

Ти опустив ліву руку на мою талію,

Та повів мене до дзеркала,

Потім взяв мене під бедра,

І посадив на столик,

Став між моїми розведеними ногами,

Руки знов на моїй талії,

Ти міцно прижимаєшся до мене,

І все це не розриваючи поцілунок,

Мої руки на твоїх плечах,

Я знімаю твою куртку,

Повільно проводжу ними вниз,

Чіпляю низ твоєї кофти,

Та знімаю її з тебе,

Повільно проводжу своїми руками,

По твоїх грудях до плечей,

Ти цілуєш мою шию,

Проводиш руками по бедрам вверх,

Чіпляєш мою вже кофту пальцями,

Тягнеш її вгору та знімаєш,

Далі ти цілуєш мої ключиці,

Розстібаєш та знімаєш мій бюстгалтер,

Знову цілуєш мої губи,

Права рука на талії,

Ліва проводить між грудей,

Зупиняється на шиї,

Твої губи перейшли на скули,

Зупинились за правим вухом,

Далі знов на шиї,

Мені так добре,

Твої руки знов на моїй талії,

Міцно її зжимають,

Повільно проводять по поясниці,

Опускаються на бедра,

Ти ведеш ними під юбкою,

Шукаєш білизну,

Але не знаходиш,

Задоволенно посміхаєшся,

Як же я люблю твої пальці,

Вони знають як зробити мені добре,

Ти шепочеш мені у вухо,

Як любиш мої стогони,

Але я теж не відстаю,

Опускаю свої руки на твій ремінь,

Розцібаю його,

Спускаю твої штани вниз,

Я теж знаю як зробити тобі добре,

Ти вже майже на лінії,

Зупиняєш мене,

Знову цілуєш,

Та повільно входиш,

Як я люблю,

Ми цілуємось майже до крові,

Поки ти береш мене біля дзеркала,

Столик хитається,

З нього все падає,

Але нам всеодно,

Ми вже майже на краї,

Коли ти виходиш,

Та знімаєш мені з поверхні,

Розвертаєш лицем до дзеркала,

Дивишся мені у очі,

Доки входиш ззаду,

Ти це дуже любиш,

Знову руки міцно на талії,

Знову столик хитається,

Ми разом доходим до краю,

І я прокидяюсь,

Та чую дзвінок у двері.

...

НеDiana

Ти пам'ятаєш?

Ти пам'ятаєш? Я згадала

Як весело колись було.

Емоцій хвилю підіймало

Тихе "Привіт" або "Ало"...

Ти знаєш? Правди не казала,

Ховала все в собі завжди...

Так пристрастно колись кохала,

Та все ж промовчала "Зажди..."

Про це ніколи ти не взнаєш,

А я повернусь ще колись

До сумних мрій, що не здійснились,

Все знов згадаю... ще колись.

09.10.23

...

Ascker Ckiars

Зізнання Пані

Моя люба пані,

Я виконаю все, що ви накажете,

Я виконаю все,навіть помру.

Лиш перед цим дозвольте те зізнання,

Яке переверне стосунки всі мов гру..

- Дозволите?

- Що за питання? Дозволю звісно,кажи швидше лиш.

Тоді слухайте уважно і не перебивайте.

- За вашу усмішку чарівну,таку привабливу й м'яку я перебила б пів країни,щоб бачити лиш вас одну.

За пір'ястий,крижаний дотик..хоч і холодний та розтопить те серце що б'ється в грудях,

Приглушений й ритмічний звук він замінив той серця стук.

- Але ж..

-Просила ж вас,не перебивайте

Я бачу що терпіння вже немає,

Тому скажу все коротко я вам.

Люблю я вас завзято й так зухвало,та лиш надію ви дасте навряд..

Її слова перебив сонорний дзвінок,

Як в сні та відповідь звучала,та не почув її ніхто..

...

Вереснева Донна

Я тобі дякую за все

Я тобі дякую за все, за ці космічні почуття,

За неймовірні відчуття, за те кохання що між нами

Було і є, нема де діти... люблю тебе... а ти?

А ти мене вже розлюбила? НЕ ВІРЮ Я!

Я тихо вибач прошепчу, ти мене вибач, моя мишка

Тебе люблю, тебе люблю..., але тобі це вже набридло

Так, я не знаю що робити, і як тебе не відпустити

Проте я хочу, щоб ми разом, ростили нашого малого

І вірш не клеїться уже, душа болить, мені погано

Я все одно, люблю тебе, бо ти найкраща й ідеальна

Пробач мене...

...

Закоханий Старий

Оманлива осінь

Ти цілувала мою спину,

А після наносила мільйони, а то і більше ножових.

Ти вбивала усіх, а після клала їх тіла до моїх ніг.

Ти кричала що немає нікого, хто краще ніж я,

Але після цього діставала ти з-за пазухи ножа.

Твої очі - луг, який я не вивчила зовсім,

Але я не бачила в них нічого, окрім пелени.

Вона була ніжна, спокійна, солодка,

А за неї ховалися хмари пітьми.

Ти піднесла мене на сьоме небо від щастя,

Ти любила мене так, як не любили вони.

Ти подарувала мені квиток в один кінець,

Квиток у страждання, смуток, бажання бути знову дітьми.

Я не забуду твій барвистий голос,

Який змушував мене сміятись на весні.

Ти закривала мої очі долонями,

кажучи, що це повториться ще раз, але восени.

І я сиджу під деревом вже котру осінь

Ти обіцяла, я вірю, прийдеш.

Моя щока вже повністю солона,

А у вухах дзвенить фраза: ти просто довго йдеш..

...

Вискребець Поліна

Агонія кохання

Через біль я йду до тебе

І через вогонь.

Я світу покажу що сильна!

Що йду я за тобой.

Я йду по головах людей,

Я йду, щоб не померти!

Я дістану твоє серце

Щоби знову жити.

Мене ніхто не розуміє,

Нікому не пробачу!

Я по крихкому лойду йду

І світ мене весь бачить!

Я вже на півдорозі, любий!

Я тебе знайду!

Хто, як не я, тебе відчує?

Хто, як не я, до хати приведу?

Ми знову будем разом,

Ти лиш пам'ятай!

І свою кохану жінку

Ти не забувай.

Але моє кохання не настільки сильне.

Твоя любов до неї збила мене з ніг.

Моя подорож закінчилась отут, під снігом

А твоя почнеться через рік.

...

Вискребець Поліна
12+

Щасливо

З тобою справжнєє кохання я пізнала.

Ніколи я людей таких як ти не зустрічала.

Такі, як ти, у радості, у горі - завжди поряд.

Не лине з їхніх вуст смертельний яд.

В твоєму погляді на мене ніжність та любов.

Поруч з тобою пристрастю наповнюється кров.

Лиш тільки ти володар мого серця.

З тобою воно так щасливо б'ється!

Щасливо - одне одного ми маємо з тобою.

Щасливо - одне з одним можем бути ми собою.

Так дорожу я тим, що маю тебе у житті оцьому.

Дав зрозуміти ти - не розлучити нас нікому!

...

Дара Зульська
12+

Безодня очей

Безодня очей твоїх мене знов заворожує.

Немов стрибнути униз вона знову запрошує.

Знаю: вниз летітиму, проте не розіб'юся -

одна з причин чом втратити тебе я боюся.

Ти мій спокій, ти - гармонія світу мого.

Знаю точно, я - володарка серця твого.

Я для тебе (сказав ти) промінь, що крізь темряву в серце твоє проник.

Неодмінно я впевнюся, щоб присутності слід її повністю зник.

...

Дара Зульська

Мрії розбитого серця

Я маю мрію - бути з Вами ,

І закоханими очами ,

Дивитися , як Ви біжите на купання ,

У річку з мого кохання.

Я хочу дивитися на заході сонця ,

Як Ви мокра і гарна така плаваєте,

І стояти десь у сторонці ,

Посміхатися, коли Ви поглядом цапаєте .

Я хочу щоб лився Ваш сміх ,

Наче дощ в осінню пору,

І сидіти у Ваших ніг,

Як жалко, що я лиш марю .

Я хочу плакати коли Вам сумно ,

І сміятися коли Вам смішно,

І якщо Ви попливете га судні ,

Я прийду по морю пішки .

А якщо Ви пташкою станете ,

І втечете од мене світом ,

Ви як кота мене маните ,

І я побіжу за Вами слідом .

Я Вас завжди знайду ,

Бо я хочу цього дуже,

І до Вас я прийду,

Бо кохання моє дуже.

Я можливо зійшов з розуму,

І лякаю Вас всим цим ,

Та я піду за Вами росами ,

В буду плакати мовчки як мім .

Ви не бійтеся мене , бо мав ,

Я з глузду з'їхати так ,

Як тільки Вас покохав ,

А кохання це - червоне як мак .

Це той мак , яким уповаються ,

Чи то дурні , чи то поети ,

То все рівно, адже всі намагаються,

Знайти в тім маці , кохання мінуети

...

Євген Магура
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
Продовжую знайомитися з творчістю Дмитра ВоронськогоКниголюб
18.07.2024
Ще одна цікава книга про українських козаків. «Мамай, або Перші козаки» Цей гостросюжетний роман в я ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144428коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: