🛰 Конкурс фантастики “Український Hi-Tech”! 🛰

Електронні книги / Романтика (296)

Tender butterfly

Не покидай мене, метелик світлокрилий,

Не дозволяй самотністю томитись,

Дозволь росою з крил твоїх умитись,

І забери мене, візьми, хоч я безсилий.

Не залишай мене, не відпускай,

І крилами із шовку огорни,

Відчути теплоту і ніжність дай,

Дозволь вдихнути аромат весни.

З тобою завжди свіжий запах м’яти,

Дух лілій, чебрецю й дрібних фіалок,

Молю тебе мене з собою взяти,

Дозволь з тобою зустрічати кожен ранок.

Дозволь тебе любити й обіймати,

Дозволь леліяти твоє маленьке серце,

Дозволь сердитися на тебе і прощати,

Молю тебе, дозволь мені усе це!

Ніколи я так сильно не любив,

Ні перед ким ніколи не схилявся,

А ти у саме серце мені вкрався,

І поглядом всю волю погубив.

...

Yana
18+

"Спрага"

Це було так давно, коли постукав дощ в моє вікно -

Моєму погляду відкрилася картина Пікассо

"Оголена блакитна", хоча ти була й одіта

В якусь кубічну майку з фото голівудського бандіта,

Що плакав разом із дощем,

Пускаючи струмочки по твоїх твердих сосочках Афродіти.

І я не знав куди себе подіти...

Так сильно захотілось пити!

Вскочивши в Гермесові сандалі, залишивши усе подалі,

Та взявши парасолю під паху, до тебе я уже спішу.

Ще мить і ти в моїм полоні, бо я відкрив великий купол парасолі.

Відчувши твою руку у своїй долоні,

Я пив твої вуста, ще мокрі від дощу.

Пройшло вже років десять

І незалежно від спеки, снігу чи дощу,

Твої вуста я й далі спрагло п'ю.

...

Andriy Kushnir

Прийдешнім поколінням

Якщо… якщо все буде правильно

Та так, як хочемо,

Та так, як пророкує небо,

Та так, як нам написано

На долі – на долоні,

Та так, як би того хотіли

Родини наші,

Аби захотіли.

То проживемо ми,

Можливо, навіть довго,

Можливо, будуть діти,

Навіть – спільні,

Можливо, навіть разом.

Й могилу нам насиплють в лісостепу.

Та під одним курганом поховають,

Та буде наше поховання парне

Таким… напівцнотливим,

Як перша ніч – з тобою та без тебе.

Його, можливо, навіть розкопають

Прийдешні покоління цього людства,

Що виживе, ймовірно, в катастрофах.

Не знаю, що шукати вони будуть.

Знайдуть. Не артефакти, а кохання.

...

Мавка (Ганна Заворотна)

Якби я була поетом

Сонце повільно котилося обрієм,

Кількість надії зростала з кожним ковтком.

Наша з тобою негадана зустріч відчувалася повенем,

Гідне оформлення нашим серцям забезпечить твоє ремесло.

Якщо довго дивитись на воду – вона сколихнеться,

Якщо поглядом жерти вогонь – він уста опалить.

Чуєш, сонечко, ввечері повагом в’ється,

Через хмари і вітер свій путь прокладає умить.

Якби слово могло ту динаміку серця не зжерти,

Й осягнути метал твого потягу честі й душі,

Якби ті проклятущі незгоди, що гинуть без гідності й месті,

Помогли усвідомить весь жар непоступної гри.

Ти питаєш мене, раз у раз, та не маю причини,

Із якої могла б відказати: “Це винен Господь”.

Я пишу ці рядки опираючись на валізи,

Які зібрані були з тобою в перерві повітряних тривог.

Моя проза просякнута димом й сирени звуком.

Я втрачаю реальність життя, як втрачають слова ці свій сенс.

І шукаючи риму поміж дивацькими рядками поеми,

Пригадаю той час, як не було у мене ніяких проблем.

З кожним разом тріщить голова усе більше й нестерпно,

Я включаю пісні Жадана і готуюсь до сну,

Прочитавши хоч раз “Інтернат” – поміркуй над контекстом,

А тоді виступай за позерних і мутних бандюг.

Я колись, читаючи Бродського разом з тобою,

І його неповторний, “двойний” заповіт,

Розмірковувала над поняттям ненависті й страху під тиском гарячої злості,

І дійшла до висновку, що все це не варте пігулок, випитих протягом часу у них.

Я мінятиму текст у залежності стати Франком.

І страждатиму від задухливої пащеки міста,

Якби мала резон утекти на Кононівські пасовища,

Якби мала своє піаніно, понищене клятим кацапом, та що б він вже здох.

Пам’ятаєш, отой перший вірш на початку війни?

Переписували ми його з тобою тоді часто.

І ця фраза, якби ж, написала її на своєм рюкзаці,

Але мама побачила й змусила стерти, бо побачать нещасні.

У мене вже немає рими,

Але скажу я на кінець.

Хто мав, та й хто не мав, родини,

Не знає, що робити коли всім кінець.

...

Мертвий Поет

Під звуки містичного вальсу

Відьма мене зчарувала, до себе забрала в полон

Дотиком ледве відчутним теплих маленьких долонь

В серці щосили палає кохання нестримний вогонь

Тільки на жаль я не знаю це наяву або сон

Демон-спокусник, омана? Він душу мою полонив

Тягне до себе магнітом, на спротив немає вже сил

У серце ввійшли одночасно сотні палаючих стріл

Коли під мелодію вальсу на танець мене запросив

Пари навколо кружляють, не гають спливаючий час

Свідомість заполоняє містичними звуками вальс

Відвідати бал між світами можна в житті лише раз

Тільки не пам’ятає минулого жоден із нас

Скоро настане світанок, люди забудуть про бал

Й пристрастей вихор шалений, що у душі вирував

Зможе лиш демон згадати, хто його серце украв

Якщо один з нас справжній демон, можливий

щасливий

Фінал.

...

Катерина Скрипка

Балада про імператора Семи Королівств, Відміченого Пусткою та принцесу Каетану

Авреліус Перший тепер імператор,

Корони Семи Королівств узурпатор.

Заради своєї безмежної влади,

Він вдався до вбивства та підлої зради.

Рахуючи кроки в розкішних покоях,

Від страху за владу не має спокою.

Допоки на світі живе Каетана,

Існує загроза для хитрого плану.

Він вибору іншого просто не має,

Із клану Відмічених тінь викликає,

Щоб до́говір з лицарем Пустки укласти:

Принцесу із іншого виміру вкрасти.

“Вона в своїм роді лишилась остання,

Мені приведи її ти на заклання!”

Над пагорбом тихо зоря зайнялася,

І подорож сина пітьми почалася.

Той, що вільно ходив між світами,

Для нього відкрив між вимірів брами.

Відмічений Пусткою брами минає —

Великий сюрприз на нього чекає!

Не ясно спочатку чия в тім провина,

Та мітка зникає — він знову людина.

Коли він нарешті принцесу знаходить,

Вона з голови увесь час не виходить.

Вперше у серці розквітло кохання,

Після років льодяного мовчання…

“До́говір в прірву, ваганням — мовчати!

Стану довіку її захищати!”

Разом вони, як кажуть, і досі…

Примножують щастя та трупи у льосі.

...

Катерина Скрипка

Життя

А місяць наче кришталь,

Її волосся розвиває.

Я люблю її уста, люблю її

Не пам'ятаю, як вона мене

кохала. А чи кохала мене?

Ось зараз я пишу тобі листа,

Прочитаєш його чи ні?

Кому відомо, але не мені.

Я хочу, щоб ти знала, моя люба,

Моя кохана... Щодня до мене

У сні приходиш, я малюю тебе...

Щоб не забути...я пишу тобі вірші,

Щоб не забути про тебе....я

Не знаю коли повернуся, пробач..

Пробач, що не одягнула весільну сукню,

Пробач, що щасливою не зробив...

Пробач..

...

Тітка Таня
18+

Ї

Звучать слова кохання.

У неї прорізаються крила,

Крізь лопатки та шкіру.

Вона голосно плаче від болю,

А сльози її діаманти,

Падаючи, розбиваються в скло.

Я кажу їй гарні слова,

А босими ногами збираю битий кришталь.

Цілуючи її вологі щоки,

Гладжу її гладеньке волосся.

Її страждання не стихають ні на мить.

Вже видно ті крила,

Ті прекрасні червоно-білі крила.

Пір'я як заточені леза,

Пух м'якший за будь-яку подушку.

Я торкаюсь до них і ранюсь.

Вона намагається їх розправляти,

Але ще більше плаче.

Усе забризкано кров'ю,

Я її сильно обіймаю.

Її крила не можливо сховати.

Вона дивиться в очі мої,

Благає голосом тихим:

«...залишись, я хочу бути з тобою»

На що я сльози їй витираю:

«Все буде добре»

Вона потроху стихає,

Її очі блищать,

Даруючи спокій моєму серцю.

Роздивляється свої крила

У відбитті моїх очей.

Ворушить крізь біль, і не плаче

Лиш щиро усміхається.

Колись вона злетить,

Узявши з собою мене.

...

Kruhitka_Dobro

Лист професору зіллєваріння

Ви казали що я дура,

І невдаха - кожен раз.

Мій котел із живим зіллям

Раптом взлетів біля Вас.

Я не дура, це занадто,

А ночами, замість сну,

Зілля я ,зубрю по книжках.

Заберіте цю весну…

Я урок ваш піждидаю,

В підземелля поспішаю

Від темних очей, я тону

Від збентеження й гормонів.

Нарізаю чиюсь гриву

І в котел кладу гриби,

Ріжу не вербу, а м'яту…

Ой, професоре? Це ви?

Я прийду до вас в дев'ятій,

Всі котли протру до дна.

Що ж мені робить з собою,

Якщо вас закохана?

Хоч разочок не дурійте

Дуже сильно вас прошу

Ну хоч краплю по-ко-хай-те!

Я благаю! Я кричу!

Мені це так часто сниться.

Мій кумир і мій тиран.

P.S. Семикурсниця-«нікчема»

З факультету Рейвенкло.

...

Marlena_Black_

Вона і мед, і молоко зимою...

А ми знайомі з нею вже два роки

Скільки пройшли й проїхали разом

Я, мабуть, не забуду вже ніколи,

Як я побачив її вперше у кав'ярні за столом.

Вона і мед, і молоко зимою.

Вона – червоне дороге вино.

Вона як проліски весною,

Коли побачивши біжиш і мрійно посміхаєшся у всю.

Вона початок і кінець одразу,

Вона із думкою як не у всіх

Вона – травневе сонце після граду

Вона як і солодкий сон в обід.

Із нею я гуляю пішки,

Хоча терпіти ті прогулянки не міг.

Із нею я ділю вже ліжко

І сплю лише на правій стороні.

Вона сміється завжди як у ретро фільмі

І відкидає трохи голову назад

Вона всміхається і щиро, й ніжно

І завжди дивиться із трепетом на снігопад.

Вона вночі легенько закидає ногу

І тулиться до мене уві сні

А я тихенько тішусь тому,

Що маю поряд сонечко, яке піклується про мене навіть у не ясні дні.

Я поправляю з захватом її чорняві пасма

Які спадають прямо аж до брів.

Вона для мене вся прекрасна,

А ще відкрила мою силу почуттів.

Вона – біле ігристе у неділю,

А в понеділок – виноградний сік

Вона – утілення всього, що я міг уявити

Із планами на тиждень, день і рік.

Вона сонлива й трохи буркотлива,

Коли все йде не так, як заплановано у голові,

Й я міг би вічно з нею говорити,

Бо з нею завжди тепло на душі.

Плінію Старшому вже істину ніколи не змінити

Однак побачивши тебе у ті часи,

Я впевнений, що перше, щоб він захотів зробити,

Переписати: «моя істина – в тобі».

...

Торі Елевен

Лиш дай мені себе забути...

Лиш дай мені себе забути

Відчути біль останній раз

Бо неможливо поруч бути

Якщо не є щасливим один з вас.

Я довго намагалась бути тою,

З якою ти летиш, немов у сні

Але переплелися доля із журбою,

І вкотре влучив ніж у спину мні.

Стосунки всі будують на довірі

Якщо нема довіри - дружбі зась

Пізнала недовіри біль у повній мірі

Тому пишу тобі останній раз.

Ти був чудовим хлопцем, хоч нехай

Не все мені здавалося прекрасним

Хоч я і маю вдячність тобі за

Чотири місяці оцих нещасних.

Я хочу лиш того, щоб ти лишивсь щасливим

І хай рядки написані ці криво,

В сльозах навпомацки, при світлі дня чи ночі

Завжди люблю твої прекрасні очі

І тихо вдячності слова кажу..

17.07.2022..

...

Vitaminka

Вона

Вона вирізала листки із щоденника та

Годувала безхатнів котів під звуки сирени,

Я ж дивився на неї з вікна квартири,

Де мав жити лише один місяць.

Ніхто не підходив — мовчки дивились,

А я не міг зрозуміти:

Чому на військових погляд такий холодний,

Чи можна до неї якось взагалі підступитись?

Я бачив як тиха й спокійна вона

Била бахвальних хлопів головою об стіну.

Мій сержант реготав та казав,

Що таку жінку ніхто не візьме за дружину.

Вона посміялась натхненно, коли раз

Піймала мій погляд з фрамуги балкону.

Можливо, я насправді її й не кохав,

Але не забуду ніколи.

...

Данила Чаглій

Недоведені теореми

Ми познайомилися в лютому з тобою,

І кожен в серці ніс свою печаль.

Та як розтанув лід примхливою весною,

Так і нещастя відійшли у даль.

Ми закохалися у травні враз раптово,

Коли шуміли грози за вікном.

Тобі я побажала пари випадково

У день народження твій за столом.

Чи доля, а чи ангел? досі я не знаю…

Тебе я напророчила собі.

Відчула, що життя знов підійшло до краю,

І зміни стануть явні, не малі.

Ми одружилися у листопаді скромно.

Не кликали нікого, крім рідні.

І сірий Мінськ бажав нам щастя так невтомно,

А Чернівці раділи вдалині.

Що значить відстань, чи кордони, чи проблеми,

Коли два серця раптом віднайшлись.

Тепер ми разом – у сім’ї, а теореми,

У нашім випадку не довелись.

(жовтень 2018 р. - лютий 2022 р.)

...

Марина Герелюк
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🛰 Конкурс фантастики “Український Hi-Tech”! 🛰
05.08.2022

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Наближається День Незалежності України і, не дивлячись на важкий для всіх нас час, Аркуш хоче продовжити традицію і на честь цього надважливого для кожного українця дня, оголосити конкурс фантастичних оповідань “Український Hi-Tech”! ✊🇺🇦

Будемо писати про наше майбутнє! 💙💛

... Детальніше
Блоги
СайленсЮлія Богута
10.08.2022
Додала до книги два нових розділи) Є що почитати тепер. До книги и є ще ілюстрації. Шукайте в інсті, ... Детальніше
знайомство :3Ann Mayer
09.08.2022
усім тепленький привіт) мене звати Енн Майєр і на Аркуші я вперше. для мене це все ще новинка і я ті ... Детальніше
Відьмина служба підтримки. ПродаЮлія Богута
10.08.2022
Додала новий розділ) Приємного прочитання) https://arkush.net/book/2976 "— Святі пружинки! Це мене щ ... Детальніше
#найулюбленіше: об'єми творівОлександра Буревій
08.08.2022
Нове питання із нашої популярної рубрики :) Розкажіть, які об'єми ви зазвичай читаєте на Аркуші з б ... Детальніше
📡 Оновлення: підсумки тижня 📡Аркуш
08.08.2022

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Список оновлень за тиждень вже чекає на вас 🙂

... Детальніше
Шукаю співадмін_ок для ЛітАктиву!Ліза Маслова
08.08.2022
"Літературні активності" або ж ЛітАктив - це телеграм-канал, в якому весь час публікуються актуальні ... Детальніше
На Аркуші вже:
3535читачів
17194коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: