Електронні книги / Фентезі (3585)
Було то на березі моря...
Було то на березі моря,
Чи в тіні біля ріки...
Похнюплені, ніби від горя,
Втомившись жити віки,
Сиділи дві німфи, як в раю.
Чи, може, русалки бліді?
Я знати як було — не знаю,
Лиш чула з розмови дідів.
Одна тоді мовила тихо:
— Як зорі руки твої.
Другої голос як вихор:
— Щось ти наплутала! Ні!
Які ще руки як зорі?
— Очі твої як пісні!
Буря почалася в морі,
Річку спінив буревій.
— Що за метафори дикі?
Хто тебе цьому навчив?
Одразу вітер став тихий,
Спокій простягся між нив.
— Сама я цьому навчилась,
я знаю значення слів.
Від грому тиша розбилась.
— Невже ми з тобою у сні?!
Сонце майнуло крізь хмари.
— Якщо це все сон, то ти знаєш,
що я співала. — Ти мариш!
Серце моє тільки краєш!
Бурі, блискавки, грози —
Стихло усе через мить.
Лиш павутиння, як роза,
Вікно позабутих століть,—
Встояло, дзенькнуло стиха
Жителям древніх лісів.
Багато накоїлось лиха
У вихрі із почуттів.
Русалки на це не дивились.
Чи мавки були то лісні?
...далі діди всі хрестились,
Питала: що далі? Та ні.
Один лиш з дідів тоді каже:
— Що далі не знаємо ми.
Бо, кажуть, то справа не наша,
Які ті русалочі сни.
18072019
...
Легенда про зламану ліру
Краплі багрянії ніжно цілують востаннє,
Змучені пальці в полоні розірваних струн
Марно підхоплюють такт й завмирають в мовчанні,
Даремних надій і кохання тремтливих відлунь.
Суперника пісня весняному грому подібна,
З нелюдською силою б’є в ритуальний тамтам.
Хто переможе у цій боротьбі очевидно —
З дівою молиться він тим самим богам.
Дми на вогонь, землю їж, пий повітря, бий воду,
Що не роби — обпечешся та рухнеш униз.
Троль все одно собі забере нагороду,
Ельфу на зло і коханню напереріз.
Він її братиме дико, гаряче, зухвало,
Розпечену плоть обдуватимуть вільні вітри.
“Тебе, хирий бевзню, для неї буде замало,
Зникни з очей — і ліру свою забери!”
Ельфу упертому смерть у душі засурмила,
Як би не було, він гідно зустріне кінець…
Діва кремезна на руки його підхопила,
І з поля бою одразу несе під вінець.
Минули віки, утекли бистрі води,
Більше герої не знають ні щастя, ні сліз,
Та кожен рік в пошуках нагороди,
Люди приходять у зачарований ліс.
Там на галявині жде закривавлена ліра,
Зламана зопалу рухом міцної ноги.
Мудрії кажуть, що в роковини турніру,
Сміливого барда здатні почути боги.
Ліру візьми, струни порвані стисни,
Зіграєш — тобі що попросиш дадуть!
Як ні — то готуйся до тризни,
Далі не підеш, навіки залишишся тут.
...
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше