🍉 Українські кавуни! 🍉

Електронні книги / Фентезі (1629)

Синішка

О мій Тедюлічка,

Найрідніший в світі синулічка,

Розумний красивий-станом пригожий,

Захоплюється на вулиці ним перехожий.

Щедрості його немає міри,

В щирості набуває він віри

І усмішка сіяє в хлопча,

Нікого не обідить-він як дитя.

Завжди поруч і допоможе,

Для мами все зможе,

Як погнати смуток він знає,

Радісно одарує й проблем ніби немає.

Гордість матері син Тед,

Солодкі промови його як мед,

У світлі сонця він блистає,

Щоб не робив-усюди перемагає

...

Діана Гобой

Літаки

Літаки на небі зустрічаються,

Але дороги в них паралельні,

Не побачаться не залюбляться,

Ніхто їм не дасть купони привілей ні.

Все так суворо у житті коли не випадає шанс,

Нелегка тоді доля й подорож в Прованс,

Любов на серці і на устах,

Мрії солодкі бурлять у снах,

Але недосяжна далека як обрій,

Перешкод багато на шляху як рій.

Не одинокі коли є один в одного,

Але вчинки не показують прогресу жодного,

Тоді в душі погода гірша урагана,

Сплутала дівчинонька ворота і стала путана.

Люди як ті літаки порозумітися не можуть,

Не чують-далекі від цілі єднання,

Думають ніхто не цінує їх намагання,

Печаль від самотності огортає,

Ніякий перпендикуляр їх не примиряє,

Так все обстоїть у стосунках багатьох людей,

Не віднайти їм до Раю дверей

...

Діана Гобой

Гіндаколь і Тешмадоль

У цю, туди його, романтику

вгатити божевільні гроші

й отримати спасибі з бантиком

і слово, кисле й нехороше?

Невже, скажіть-но, банкрутуючи

я вас катав на каруселі,

щоб ви гигикали як дурочка

та не пускали до оселі?

Нащо ці віники трояндові,

таксі, цукерки та шампанське?

Ви мене, пані, просто зрадили,

мов у кумедії гішпанській.

За що ж ви так мене образили

сей день відмовою своєю?

Чого тоді до мене лазили,

неначе під Полтаву свеї?

Ви по стіні мене розмазали.

Я ж вас навіки затаврую

інструментарієм тарасовим -

і книжку людям подарую.

Скажу, ви гірко помилилися,

бо я особа небезпечна.

Хто меч узяв - піде на милицях,

вам обіцяю доконечно.

Як з мене страшно поглумилися...

Я, пані, вас у книжку вставлю,

написану іржавим стилосом

і уважать сіб'я заставлю.

...

undyber

порухи з шороху в тінях...(з прийдешнього)

майбутнє всяке нам

малюється в уяві.

але в останній час

нам янголом гонець

несе тривожну вість

у обладунках слави

про апокаліпсис

і Всесвіту кінець.

******************

самотній сталкер йде...

наосліп йде до мрії.

але її нема -

там лише пил і тлін,

отруйний простір,

в день

товсті вповзають змії.

у захваті оман

скрекоче із руїн.

там передсмертний крик

у сутінках офірних

і гейзерами кров

з жертовних б'є з шурфів -

підхоплює її

своїм інстинктам вірна

бліда ропуха, п'є

і не спиняє спів.

там скулені в плечах

у балахонах тіні

затоптують в землі

останні промінці.

і глиняний бовван

зі спижевої кінви

(гігантський) полива

росточки брехунців.

лускою скрізь усе

огорнуте і вкрите,

повільно зверху слиз

зливається липкий

в зруйновані світи

й спадає сталагмітно

і б'ється наче лід

безколірно кілкий.

між тіней в каптурах -

у дзвониках Жартунчик

регоче в несвіт цей,

що з блефу й небилиць.

від реготу аж він

плює вогнями з кручі,

байки тороче про

під масками лисиць.

збіговище тіней

його уважно слуха

про хитрощі ті всі,

яким настав кінець.

припнуто держака

до його капелюха,

у брязкіт з мімікрій

лопочеться стягець.

циклоном в небесах

замок і таємниця

годинника століть,

що замкнено на схов -

якого відчиня

хижатським дзьобом птиця,

секундочки клює

окрушину немов...

і далі так усе.

в мізку зриває клепки!

у цей фатальний час

умертвення на згуб.

між тіней постає

запитання дилема -

спинятися чи йти

наосліп у пітьму?...

бо всюди розрух, зло

до чого б не торкнулись

у час втручань своїх

в природну суть речей... -

ці тіні від життя

спотворили усе

та й так не схаменулись

і граються у гру

з героїв і нікчем............

...

Ем Скитаній

Ndoto Kidogo

колись-то я навчуся суахілі й

почну писати мовою віршата

з такою швидкістю, що нас не наздогнати

аж поки витворю нарешті любо-мило

аж поки справді витворю нарешті

важезний корпус творів геніальних

аж поки всі свої страждання та печалі

змішаю з медом у коштовній креші

моє писання галасу наробить

серед людей ув Африці далекій

і причаровані вкраїнським діалектом

мене тоді запросять у Найробі

де на летовищі сувора стріне варта

Феліпе Ньюсі, ЙОвері МуСЕвен

and virgins: beautiful: 137

і сам Ухуру Муігай Кем'ята

і пам'ятник на острові Мфангано

мені поставлять щоби там стовбичив

екватор споглядаючи навічно

із ранку в ніч і з вечора до рана

засіявши вокабулами ниву

і премію отримавши багату

я поверну до рідної до хати

вже класиком, а не байстрюк лінивий

тоді напевне на бібліотеці

що хвалиться безплатним інтернетом

таблицю вивісять на зібрану монету:

"Тут вештав він kiedy był małym dzieckiem".

а школа №2 на Копиловській

нарешті зміне свій паскудний профіль

але мені тоді вже буде пофіг

бо я пірну до вічності назовсім

...

undyber

Балада про троянду, ворона і вовка

1.

Троянду білу чорний ворон покохав.

Недоторканість її ніжну клявся не чіпати,

Навчився мріяти про неї, коли спав,

Навчився наче соловей вночі співати.

Тендітних пелюсток торкався своїм пір'ям.

Він захищав її від вітру і дощів,

Він підставляв під снігопади свої крила,

Лиш зберегти її красу хотів.

Троянда біла ворона любила.

Намисто із роси вдягала з самого рання,

Гойдала пелюстками, зображала крила,

І мріяла кудись злетіти, хоч би й навмання.

Вночі його чекала, рахувала подумки зірки.

Вдивлялася у темний небосхил,

Сама собі вигадувала вірші і казки,

Вичікувала поруч рідний помах крил.

2.

Вона не знала ще, що ворон більше не злетить,

Що вовк переламав йому чорняві крила.

І від дощу нещадного немає кому захистить,

Троянда плаче, гнеться до землі, безсила.

На простирадлі неба Місяць вишива зірки,

Шепочеться із річкою, з деревами воркоче.

Не бачить він, як тихо, вздовж холодної ріки

Вовк підкрадається, сховавшись під покровом ночі.

Шипи троянду білу врятувать не в змозі.

І сиплються на землю ніжні пелюстки,

У відчаї троянда ллє гіркі криваві сльози,

Навіки проклинає всіх існуючих вовків.

3.

Розтоптане, сплюндроване кохання.

Розбиті душі, зранені серця.

Вовк знав тільки самотність і страждання,

Він заздрив всім щасливим і мерцям.

І допустити навіть він не міг самого існування

Кохання, щастя, справжніх щирих почуттів.

Він нищив все, лишаючи суцільні руйнування,

Він смерть ніс тим, хто посміхнутися посмів.

Віками він шукав спокою, відчайдушно вив.

Місяць мовчав, лякаючись вовчого гніву.

Вовк засинав серед похилених хрестів,

У мертвій тиші. Ані звуку, сміху, співу...

Вовк впевнений був, що завершив покарання,

Що не залишив жодного в живих.

Не бачив він, як на світанку рано,

Весь ліс трояндами тендітними зацвів.

...

Мія Валерія

Кохання янгола

Я бачив дівчину та хлопця

Прекрасну пару молоду,

В обнімку вулицею йдуть.

Я їх впізнав, я бачив ту любов.

Я бачив те чудове світло, що огортало їх обох

Я йду за їхнім слідом, не можу підійти

Не смію розірвати ті окови, що те кохання принесло.

Я мушу виконати справу, назавжди зберегти любов.

Та я порушив те що не повинен

Випустив із серця ту любов.

Мене по різному скрізь кличуть:

Чи то я янгол, купідон, чи захисник любові.

Я маю створювати те, що відчувати сам не можу.

Що в забороні буде вічно

Той недосяжний фрукт – любов

У збірнику законів, святим письмом написано було:

«Не полюби, не випусти любові,

Ти смертну полюбить не смій,

Бо полум’я яке відпустиш, назавжди обпече тебе»

І ось по вулиці бездонній, іду ні мертвий, ні живий.

Моя душа тендітна, обпечена вогнем.

Придушена тим болем від розриву,

Розриву той ниточки тендітной,

що зачепилася до неї і нею же ж відірвана живцем.

Та головне, робота виконана вчасно,

І світло вже у них, стає вогнем

І ниточка кохання, стає залізним ланцюгом.

Ось небо затулили хмари і місто вдарило дощем,

Я не зважаючи на зливу, стою й дивлюся в далечінь

На крилах пір’я обгоріло, це наслідок обпеченой душі

Ці рани довго будуть заживати, а може сажа й не зійде

Та раптом небо затулила, рожева парасолька.

Я оглянувся і побачив враз її, ту панночку тендітну.

Яка схвильовано дивилась, на мокрого мене.

І тут, я це відчув. І знову те тепло прийшло.

Та це тепло живіше, тепло що душу знов взяло

Я глянув нижче і побачив, побачив ланцюга того.

Який із неї йшов до мене і з’єднував серця обох.

Ми так стояли довго, дивились в очі, я в її, вона в мої

І все, що зміг я вичавить тоді, то просте було «привіт»

...

Єгор Скріверра

Кіт

У мене кіт був чарівний,

Любив загадувать бажання він,

Коли повний місяць світе уночі,

І заглядує у глиб ріки.

У мене кіт був чарівний,

Він мені співав пісень,

І рибку виловлював у снах,

Ласував нею на моїх очах.

У мене кіт був чарівний,

Вогник мав він в своїх очах,

Що лякав страховиськ по кутках,

І мене він захищав у темних снах.

У мене кіт був чарівний,

Що любив гуляти в небесах

З друзями котячими своїми,

Що сиділи на серпанку золотому.

У мене кіт був чарівний,

Золотаву шерсть він мав,

Інколи у повітрі він літав,

Мене так він звеселяв.

...

melody__
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🍉 Українські кавуни! 🍉
30.01.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ворог продовжує нахабніти, тож прийшов час реалізувати наші Українські кавуни! 🍉🍉🍉
Сьогодні підсумовуємо гру, проведену на честь звільнення Херсону! ✊🇺🇦

... Детальніше
Блоги
Конкурс "Що відбувається у темряві"Бура Вікторія
19.01.2023
Привітик) Мій твір опублікували на порталі Експеримент на конкурс "Що відбувається у темряві". Запро ... Детальніше
Конкурс "ХАЩІ ЧУМАЦЬКОГО ШЛЯХУ Фантастичні рослини і як з ними жити"Таміла Тарасенко
30.01.2023
Весна! Зима відступає, а все живе – починає (контр)наступати, і робить це досить-таки безжально! А п ... Детальніше
Насилля як тема творівВіталій Дуленко
27.01.2023
Помітив, що в моїх оповіданнях досить часто зображується насилля, як психологічне, так і фізичне. Чи ... Детальніше
Публікуватиму короткий огляд квір-літературиAndrew K
22.01.2023
Я вирішив систематизувати враження і поступово ділитися оглядами літератури за тегами "ЛГБТІК" та "к ... Детальніше
Рефлексія🙄Євгенія Лютневська
27.01.2023
Усім привіт! Сподіваюся, ваш вечір п'ятниці минає чудово, в компанії друзів і рідних) або ж власних ... Детальніше
Джерело достаткуДіана Гобой
29.01.2023
Якщо думка про нестачу - грошей, визнання, любові, стала частиною вашого самосприйняття, вам завжди ... Детальніше
На Аркуші вже:
5422читачів
32454коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: