Електронні книги / Фентезі (3586)
Невідоме місто
Там, де здригаються стіни,
Гучно, та дзвінко, та тихо;
Зверху й на гострих пригір’ях
Ходить страшний повелитель.
Велич його- про розлуку,
Слово, одвіччям знетямлене;
Тихі, віддалені муки,
Звуком світлини пошарпані.
Десь там і стіни заплакали,
І затремтіли, й збудилися;
Спогади ті перелякані
Та й з-під завалів дивилися.
Там повелитель прорік
Про часоплин невблаганний.
Янгол, що був там, утік,
Глянувши в вікна востаннє.
Там, де мовчить людна більшість,
Світ застосовує силу.
Всі мої думи та вірші
Заживо там погоріли.
Я туди не повертатиму,
Не витрачатиму сили.
Мала б думки рятувати я,
Та, далебі, не судилось...
(липень 2023 р.)
...
Я – камінь
Я – камінь. Самотній, холодний, німий, загублений в мертвій пустелі,
де тишу лякають далекі громи,
де тіні малюють пастелі,
де часу піщинки зсипа'лись в віки
впереміш із зоряним пилом,
де місяця серп смертоносно тонкий пильнує забуті могили.
Я – камінь. Вже тисячі й тисячі літ
чужі стережу таємниці.
Зникають народи, великі й малі,
руйнуються за'мки й темниці.
Я камінь. Мене не турбують жалі,
чиїсь перемоги і втрати.
Одним лише марю у сизій імлі,
одна лише мрія – літати!
Я – камінь, холодний німий моноліт, бездушна базальтова брила.
Та щось мене кличе щоночі в політ...
О Небо, даруй мені крила!
07.07.2023
...
Руки
Твої дужі руки мною володіють,
Пойнятий серпанком в світовирі меж.
Ти пробудиш щастя, розхвилюєш мрію-
Слово, що згубила, вже не повернеш.
Ти- моя уява, нереальна дійсність,
Ти танок одвічний, струни лихоліть;
Світонезліченність, жити- диво-цінність-
Страшно загубитись в променях жахіть.
Тихе надвечір’я, холод і обійми,
Напишу на серці віршовим пером.
Опишу я стани нот життя й сузір’я,
Я відчую щиро те, що десь за склом.
Дивною для люду, чорною злобою
Я окрилюсь зараз, та й повік віки.
До кінця життєвого владою й ганьбою
Буду будувати у собі шляхи...
(липень 2023 р.)
...
Передсмертна записка
Запам’ятай мої рядки. Я самовбита
Холодними й безликими думками.
Пітьмою всіх людських чорнот сповита,
Навік злилася з дерев’яними мостами.
Ну... Поки що я зникла незворотно,
Мене в ваш світ уже не повернути.
Я пропаду у невловимих водах,
Мене б знести вам і зганьбити поміж люду.
Мій привид ходить коридорами забутими,
Мовчу з картин, окрилених тіней.
Я море, кригою безжально скуте,
Я сльози, що не сходять із очей.
Запам’ятай мої рядки. Я самовбита.
Собі підтримка, стрій і командир...
Я гнів, я оборона й повелитель,
Небесний, безнемірний, чистий вир.
(квітень 2023 р).
...
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше