💛💙 Аркушу 3 роки! 💙💛

Електронні книги / Фентезі (3681)

Ім'ям її назвали Полліанна

Ім'ям її назвали Полліанна

Красива і жива душа землі

Навколо неї радість і, -

Бажання жити:

Вічні.

дні.

Їй магія кориться без упину

І "словом" зветься та краса

Лиха ця відьма у лиху годину

Хоча й не творить людям зла

В часи страждань у неї очі сяють:

Щасливим блиском, наче золото!

Ніхто не зможе вбити її радість.

Бо Полліанна нею убиває зло...

І щиро робить свою помсту діва

Без жалю свою знищуючи злість

Бо знає, що та помста є священна

А люди не святі - на них не злись

Дні.

Вічні.

Полліанна рада.

Завжди буває так у тих,

Кому вже не страшна і зрада:

Людей цих радісних і чарівних.

...

Чорній Ісус Ігорович

Абсолютна Мявь

- Ти її теж бачиш? - обережно питає Антон

Оголена дівчина по той бік ватри грайливо відкидає пасмо вогненно-рудого волосся

І стає неймовірно схожою на Оленку, антонову колишню

- Не треба нам було їсти тих грибів, - відповідає Петро

Хвилину тому дівчина була схожа на Лізу,

Іншу колишню Антона, анорексичну білявку,

Вона крутиться, ніби танцюючи під лише їй чутну мелодію

І повернувшись стає схожа як дві краплі води на Марічку,

За якою впадав колись Петро

Пишні стегна, четвертий розмір грудей, раз побачиш - забути важко

- Нашо ми взагалі поперлись на цей бісів Шипіт за цими бісовими грибами?

- Та розслабтесь, хлопці, ні до чого тут ваші гриби,

Просто всі баби як баби, а я богиня

Тобто лісниця, інакше кажучи мавка, місцева надприродна істота

Петро хреститься

Лісниця сміється і тицяє пальчиком йому в кінчик носа

- Я десь читав, - невпевнено каже Антон,

Що лісниці ненавидять казки. Ти знаєш якісь казки?

- А оце вже не правда, - заперечує мавка, -

Щось наплутали ті ваші етнографи, казки я люблю

Тож починайте розповідати

А то з’їм!

Не зовсім зрозуміло наскільки вона жартує.

Дівчина продовжує змінюватись, наразі у неї обличчя якоїсь голівудської кінозірки.

Хлопці переглядаються.

Жоден з них в житті жодної казки нікому не розповідав.

Нарешті, Антон поволі починає викладати сюжет

Якоїсь комп’ютерної стрілялки

Потім Петро намагається пригадати все що запам’ятав

З серіалу по Грі Престолів

- Які дивні нині казки, - задумливо каже мавка,

Зовсім не такі, як були колись.

...

Андрій Химерний

Зоряний скарб

У тихім лісі серед гір,

Блука німа душа.

Туди не ходить навіть звір.

Лиш вітер там ширя.

Про цю місцину чули всі.

Легенди, слухи і байки.

А ще чували, що лежить

Десь скарб у тій горі.

Знаходились серед людей

Сміливці і дурні.

Хто прокладав свій шлях туди

Із звідки не прийти.

З'явився в краї чарівник.

Не добрий, не лихий.

У погляді читався сум.

І був він мовчазний.

Також почав збиратися

У ліс де ходить Мара.

Всі стали сподіватися,

Що він розвіє чари.

Помічників собі не брав.

Лише магічну флейту.

І, рушивши у темну ніч,

Він вітру грав уперто.

Мелодія зачарувала,

Приспала пильність гір.

Душа звільнилась, заспівала,

Розкинувши зірки.

Чарівника ніхто не бачив.

І Мара десь пішла.

Лиш зорі залишилися,

Із золота і срібла.

...

L.V.Poli

Моя сила - твоя сповідь

Моя сила - твоя сповідь,

Об'єднаємо ж наш гріх?

Не колиска та все ж вровінь

Їхня кара - сон доріг.

Поки сплять ліси дрімучі -

Доки їм не видно сну.

Не втручатися не гоже,

Втратять пильність - підійду.

Наче Мавка залоскочу,

Наче Вій - поглядом вб'ю.

Як не Лихо, то що ж буде?

На кого скинеш вину?

...

Вогняна

Молитва до Всесвіту

Великий Всесвіт, тканина зірок і мороку,

У твоїй безкрайній тиші я знаходжу своє внутрішнє святилище.

Нехай твоя світність осяває темні куточки моєї душі,

Немов зірки в безкрайньому небесному океані.

Обдаруй мене мудрістю, щоб я міг плавати хвилями часу і розуміти таємниці твої.

Нехай душа моя стане мандрівником у твоїх безкрайніх просторах,

І кожен подих мій буде піснею вихваляння до твоєї безмежної краси.

Великий Всесвіт, я вклоняюся твоїй величній красі та прошу: допоможи мені знайти свій шлях у цьому космосі, сповненому загадок і можливостей.

Нехай світло зірок осяває шлях мого життя,

А темрява вчить мене цінності світла.

Нехай мої вчинки будуть як планети, що рухаються по своїх орбітах у гармонії з твоїм великим задумом.

Обдаруй мене силою, щоб я міг долати труднощі,

І як сузір'я на небесах, нехай моє життя складається з яскравих моментів, що створюють картину великої епопеї.

...

Айлін Руж

Фанделверські Епоси

Цю пісню про пригоди склав не знамо хто, і звідки,

Та повіствує вона вам про місто наше рідне.

Про Фандалі́н, що тихо спить в Трибо́рському лісництві.

Але це зараз. Бо ж колись цілком він був в бандитстві.

Скляний там Посох панував, тавро червоне ставив

на малодушних розбишак, хто зажадав поваги.

Та не зробивши нічого повагу щоб здобути

вони кошмарили містян - боялись ми їх дуже.

Аж доки в місто не зайшли пригодники, "туристи".

Із Невервінтеру прийшли до нас авантюристи.

Побивши гоблінів, звезли увесь віджатий крам,

Й готові були наштовхать "червоним" пацанам.

В заїжджому дворі "Стоунгі́лл" відбу́лася ця битва,

І чотирьох "червоних" вмить розплата напостигла.

Багато чуток і легенд про це говорять краєм,

Та як все було - лише я, Сідьда́р Голві́нтер, знаю.

Був ранок, сонце обіцяло гарную погоду,

Та то були лиш цяцянки́, про те скажу я згодом.

Сніданок. Ва́лреєл Ластра́ на опохміл розсолу

все вимагала в Толбіна́. Багацько алкоголю

вона припила учора́, коли на сцені кнайпи

всі витвори свого пера декламувала файно.

Пала́дінша Гвен Ла́ніган сиділа поряд з нею.

Вона тверезою була, тож їла мітітею.

Колеги Боді - не було, кудись подівся, клятий.

На його місці Келага́р щось говорив завзято.

Аж от спинили базіка́ння дроу "комуняки",

Коли ввірвались у шинок хаба́ря вимагати.

Усі місцевії втекли, а Сібо - доєднався,

створивши блискавку і дощ, щоб попіл лиш зостався

від ворогів. Та судило́сь отримать лиш побої.

Бо вберегла їх добродійність славніїх героїв.

...

Влад Кайола

Чарівний сон

Чи то приснилося мені, чи ні

Я бачив старого кита

Який по небу плив,

Немов хмаринка біла.

Я бачив старого кота,

Що вмів співати й танцювати,

І навіть грати на бандурі.

Зустрівся там мені кмітливий пан,

Що на двобій дракона кликав.

Хотів принцесу врятувати,

Але йому не пощастило

Принцеса та нікого не хотіла.

Вона лише дракона полюбила.

Одного разу я спіткав коня,

Що мав великі крила.

Він був в неволі, дуже тихим,

Але в його очах я бачив поле дике.

Сподобався мені той кінь,

Та й шкода стало,

Тому купив, щоб відпустить на волю.

Але на нас чекала інша доля

Він став мені найкращим другом.

Чому ти не пішов тоді?

Спитаю я одного разу

Той кінь мовчить, не диво, він просто дикий звір,

Але тепер в його очах я бачу дещо інше.

Не знаю. – Зненацька чую я і тиша.

То чи приснилося мені, чи ні?

...

Фелікс Городько

Бог земних надр — богині зелені

Кементарі, моя Кементарі,

Сивина в золотому волоссі...

Тепер очі твої темно-карі

Не такі, як були навесні.

Кементарі,  зима підступає,

Та зима, що несе сльози й болі,

Та весінній наспів все здолає,

Прожене всі думки навісні.

Все закінчиться й знову почнеться

У прадавньому юному краї,

І скорбота тоді засміється,

І настануть нові світлі дні.

*Кементарі — "Королева плодів" ельфійською мовою квенья, титул Валіе (богині) рослин і родючості Яванни з Легендаріума Толкіна.

...

Ілянка

Зілля відьмочка варила

Відьма знала, що хотіла

Й прутко взялася за діло:

В горні крильця кажана,

Ніжки півня, дзьоб орла,

Хвіст пітона й ріг козла,

Мухоморів додала,

Приперчила вовчим ликом

Та й поставила кипіти.

Варить зілля та співає -

Силу в поміч закликає.

Раптом чує - скрип і тиша,

Ніби хтось там зачаївся.

Відьма носом повела,

Що не чує удала.

Та й продовжила варити

Зілля й далі ворожити.

Варить-варить та колотить,

Щось під ніс собі бурмочить.

Чує відьма чортів дух

Притаївся в закутку.

"Милий чорте, йди но їсти!

Суп готов." А чорт аж свиснув!

З переляку - хрюк та стриб

Й почалапав, сів за стіл.

"Ти, коханий, чом сумуєш?

Не підходиш? Не цілуєш?

Я весь день те вигляда!

Де мій голуб пропада?"

Чорт з-під брів зле поглядає,

Де підвох чекать не знає.

Провинився, не згадав із річницей не вітав,

Ось сидить він та й чекає, як то жінка покарає?

...

Мара Мак (Марина Павленко)

Жінка, яка пише листи

Жінка, яка пише листи,

Розмовляє з туманом, як з братом.

В сутінках малює мости,

Щоби у снах їх побудувати.

Жінка, яка пише листи,

Задивляється в очі деревам.

З травою, квітами "на ти",

І коти з нею поруч, як леви.

Жінка, яка пише листи

Не лише рукою, власним серцем,

Живе щораз на два світи,

Сходить щоночі на їхнє денце.

Жінка, яка пише листи,

Надсилає їх з вітром і птахом.

І якщо їх отримав і ти,

Не цурайся і не рви їх махом.

Жінка, яка пише листи,

Безборонно радість вихлюпує.

В них твій захист від самоти,

Світу вість, що любов все ж є.

...

Оксана Карпенко

Її хатинка на дереві... Тихо падає сніг...

Її хатинка на дереві... Тихо падає сніг...

В кутку віолончель наспівує вітер.

На сходах сидить вона, трохи стомлена від доріг,

Над горням пара з танцюючих літер.

Пухнастий лис влігся безборонно на підвіконні,

Берези обрамили її хатину.

Хвилинки зимові солодко-тягучі і сонні

Приголублять і твою малу дитину...

Світло-індиговий дах поважно обсіли птахи.

У піддашші ліхтар, гномом підвішений.

Вона усміхається і годує мрії з руки...

З насолодою день гортає... Втішена...

...

Оксана Карпенко

Рід, що втратив мораль

На сторінках легенд ельфійських,

Що писані за давнини,

Є розмаїття фей та бісів,

Котрі ходили по землі.

У стародавніх книгах гномів

Не менше різних чудасій,

Рясніють згадками про тролів,

Стихійників й домовиків.

Та навіть кращий бестіарій

І найповніші ті книжки

Не містять у собі почвари,

Що перевершила б її.

Та бестія — до зла синонім,

Пекельніша за сатану,

Вогню за нею завжди пломінь,

Боїться Жах її одну.

Не мало крові вже пролито

У спробі знищити її,

Плели закляття майстровито,

Ламали мечі і шаблі

Та все те марно, й досі бродить,

Отруює довкола все.

Там, де вона, земля біль родить,

Його чудовисько й несе.

Між гоблінів в печерах ходить

Цікава версія про те,

Що це чудовисько походить

Від зниклих вже давно людей

Що люди, втративши раптово

Магічний артефакт - мораль,

Злилися в єдину ту потвору

І від тих пір несли лиш жаль.

...

Roku

Легенда Дня і Ночі

Жила колись у темнім лісі, дівиця знаної краси.

Усі її боялись дуже, бо та була неначе зіткана з пітьми.

І звали її Ніччю, що ж, не дивно... та в світі завжди панував був день.

І жителі були щасливі, світлі, не знали горя по сей день.

Ховали дівчину у лісі, й не випускали ту у світло дня.

Була вона самотня, таємнича, і навіть трішки чарівна.

Можливо всі її й боялись через те, що була як загадка вона для них.

А люди здатні прирікати все, що хоч якось відрізняється від них.

Одного разу, цього ж дня, у ліс прийшов хлопчисько.

Пройшов він крізь дерева, і Ніч знайшов той швидко.

Світився ясним променем, і звали його Сонце.

Прийшов він познайомитись з дівчам, бо стало шкода хлопцю.

І цілий день ті провели в розмовах, кружляючи у танці у пітьмі.

Але те світло, що від хлопця, освічувало морок наче в сні.

Аж ось з'явилися селяни, й забрали хлопця звідтіля.

Ніч, не вагаючись, збагнула, що вже закохана була.

Чимдуш гайнула з лісу, розлючена, терпка.

Й, ступивши крок у світло, занеслась чорнота.

Шукала вона Сонце, та й все ж таки знайшла.

Лежав в воді утоплений, бо сталася біда.

Селяни ті безжальні, забрали хлопця геть.

А потім утопили, руйнуючи той вогник, що горів у ньому, вщент.

І серце Ночі раптом, розбилось навпіл геть.

І половинка того, їй вирвалась з грудей.

І вкорінилась та частинка серця в Сонце, який лежав безликий у воді.

І вмить той заіскрив жарючим світлом, взлетів, цілуючи кохану, а тоді...

Він обернувсь на сонце, що засвітило в небі.

Засяяв той яскраво, і обернувсь до неї.

Ніч знала, що робити, і стала вмить зорею.

Злетівши в небо швидко, та стала мов бронею.

З тих пір, у нас є зміна Дня і Ночі, ну і звичайно Сонця та Зорі.

Та все ж, на жаль, їм не судилось бути разом, існуючи в одному небі угорі.

...

Аліна

Їде король

Я мушу розповісти. Не хочу, але

я мушу.

Парад-але

до горизонту зрушений.

Чорний вершник в кривавій короні

жене коня –

тріпоче жилка на скроні,

мов безодня.

У давнину могутній король

втомився відпочивати та

виїхав лісом. Така вже роль –

без логіки, зранку, під тра-та-та!

Підкови дзвоном тривожать ліс,

скаче король, глитаючи крик,

принцеса фейрі та рудий лис

його чекають двохсотий рік,

всихають ріки і небо вниз

падає, щоб відштовхнувшись знов

спитати: «Кого вже там чорт приніс

до наших хмарних летких будов?»

Скаче король – наче віра у диво,

що той хлопчисько собі забажав,

він переможе, інак неможливо,

і вже неважливо, куди виїжджав…

Я розповім, бо мушу:

В чорні, сумні часи

ріг засурмить та зневірену душу

сповнить небесних сил.

...

Катерина Терешкевич

Мавка

Причарувала мавка лісова!

Чи то волоссям зітканим з соломи,

Губами вкритими смолою

червоною, кровавою, гіркою.

Чи норовом своїм,

який на рівні з богом,

який черпає силу

з інших темних сил.

Чи пристрастю,

яка затягує, ковтає й манить,

як втриматись від неї

я незнаю.

Причарувала мавка лісова?

Тікати вже немає сенсу,

Бо як потрапив у її полон,

Навіки ти в її обіймах темних.

...

Adelgard
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
💛💙 Аркушу 3 роки! 💙💛
12.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

12-те квітня це особливий день! Рівно 3 роки тому відбувся запуск літературної платформи Аркуш 🙂

... Детальніше
Блоги
Питання до аркушиківЗірниця
21.04.2024
Думала про свої тексти та те, що іноді їх знову перечитую й підправляю. Стало цікаво, чи так роблять ... Детальніше
Багатогранність Olya Ollivandrovna
22.04.2024
Писати про себе складно. Але давайте спробуємо поринути у рефлексію. Пишіть свої плюси і мінуси. Усе ... Детальніше
Який жанр у книгах вам не подобається?Кіт у зграї
19.04.2024
Без срачу, просто поділитися своїми табу. Мені наприклад не подобається попаданство ( без обід ). Жа ... Детальніше
Публікація в університетській збірці Вікторія Бура
21.04.2024
21 березня був День поезії і до сього дня в університеті відбувся літературно-мистецький захід «Мить ... Детальніше
Інтерв'ю з На!Читай про письменництвоВіталій Дуленко
21.04.2024
Виступив у рідкісній для себе ролі говорящої голови й цілих дві години розмовляв з паном Бориславом ... Детальніше
Моя муза сьогодні пахне бузком.Ірма Скотт
21.04.2024
Вітання, творча спільнота! Вже кілька днів гарно дощить. Зранку, я виходила з парадного та побачила, ... Детальніше
На Аркуші вже:
10485читачів
118588коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: