Наталія Синюшко

Не плюй у душу,

Що дихає журбою.

Вмивається сльозою —

Невже вона чужа?

Заклякли почуття,

Немов стара іржа?

Для серця — каяття,

Для нього — не чужа.

Завжди є вороття,

І не цурайся свого —

Коріння рясного,

Таке життя-буття.

Слухай серцебиття:

Рятує щире каяття.

Лише одне життя —

Любов — іскра багаття.

Наталія Синюшко

07.09.2026р.

Вже постукала осінь.

Вона не питає дозволу.

Від літа — лиш тінь…

Дякую за ці дні Господу!

Мій день, моя осінь…

Лиш вперед дорогою йду.

Чекає на мене далечінь,

І буде сповнена везінь!

Наталія Синюшко

01.09.2026р.

Стою на порозі осені,

Ключ бережу від літа.

Чи сумно, чи весело мені?

Не знаю ще точної відповіді:

Жадаю миру і спокою!

Малює багряною фарбою

І листя, і світло в душі

Пензлем Творець-осінь.

Кажу собі: не зламаюсь, вистою!!!

Наталія Синюшко

31.08.2026р.

ОДЯГНУ ВИШИВАНКУ

Ранок сонний — одягну вишиванку.

Спинюсь і подякую Богу зранку.

Хвилина — і шана героям в Раю,

Шалене щастя — є ті, що в строю!

Радію, сумую і просто живу.

Надія жевріє — з трепетом бережу.

І віру в майбутнє не відпущу,

Бо сила духу від краплі дощу...

Додам сонця тепла пригорщу.

Знову згадаю вишиванку свою —

У візерунках — сила, єдність народу,

Бо кожен хрестик несе нам свободу.

Нас впізнають по генетичному коду.

Наталія Синюшко

21.05.2026р.

Незламні мужні лелеки

У час важкий і навіть темний

В житті проходиш шлях буремний:

Руйнують тривоги спокій земний...

Він не стабільний - зовсім крихкий.

У небі — металеві лелеки,

Вони від сім'ї зовсім далекі,

До перемоги, миру — мерщій!

Готові до бою, відважних дій.

Їх політ — шедевр не даремний,

Шлейф війни вони нищать нікчемний,

Жалить у відчуття безпеки

Шалені прокляті шахеди,

Химерні нескінченні ракети,

Що мчать знову примари-карети!

У небі важкого брухту рій,

Все пеклом в'ється як той змій.

Ви — незламні, мужні лелеки,

Не жалійте для нас свої крила,

Несіть усім спасіння-вітрила!

Летіть завзято у запеклий бій,

І від вас сконає хижий Вій!

Хай з вами буде Матір Божа,

Згине назавжди орда ворожа!

Даруй усмішку щиру всім

Даруй усмішку щиру всім —

Її сьогодні не вистачає.

Комусь біль і сум заважає,

В інших відсутнє натхнення.

Вона на вустах — солодке варення,

Вона зайвою не буває.

Вона не б’є, як літній грім

У небі чистім і яснім.

Це як пробудження для всіх,

Для настрою, солодких утіх.

Тепло у твою душу впускає,

Кохання цвіт проростає...

Кохати, радіти — не гріх,

Довкола лунає щирий сміх,

І серце від цього радіє...

Можливо, це ключ до надії?

Дорога до щасливої події?

Душа у Бога щастя благає,

Від ближнього щиру усмішку приймає.

Серце в холодну комірку не тікає —

Наче сад квітковий розквітає.

Наталія Синюшко

11.05.2026р.

Життя - не поле перейти

«Життя — не поле перейти», —

Слова, які так часто чуєш ти.

Але так важко кроки ці робити

І душу тендітну в пітьмі не згубити…

Надію не втратити — а відродити!

Боже, тримай мене міцно —

Не дай гірких дурниць вчинити

Та в чорну прірву провалитись.

Дай сили щиро, з любов’ю молитисьІ

За дарунок життя — вклонитись.

Наталія Синюшко

02.05.2026р.

Відсутнє розуміння

Ти живеш у світі лукавих привітів,

А ще — у спокусі та уявних квітів.

Зрада й брехня — як це серцем терпіти?

Від болю й фальші можна в прірву злетіти.

Засохло кохання, як листя осіннє,

Не всі фортові — мають везіння.

Не дано проростити коріння —

Чи бракує палкого насіння?

Поваги, емоцій, терпіння...

Це все — наче отруйне бродіння.

Байдужість не мучить сумління.

Може, пустити у розум прозріння?

Фінал — відсутнє розуміння.

В поміч тобі — духовне смирення.

Наталія Синюшко

30.04 2026р.

Зів'яло кохання, мов квіти весільні,

Нестерпно у шлюбі образи терпіти.

В голові лиш думки божевільні:

Де взяти сили, щоб не здуріти?

Недовго йому довелось миготіти,

Як боляче серцю це все перенести...

Втрачено щастя — йому ще б радіти,

Лиш спогад — весільні квіти.

Наталія Синюшко

Всією душею життя варто любити

Я йду по стежках, яких вже немає,

Шукаю надію, любов — зайвих не буває.

Не камінь серце — щире, відкрите,

Воно — не люстерко, на клапті розбите.

Всією душею життя варто любити:

За краплини роси на сонній траві,

За спів солов'їний на ранковій зорі,

За поле широке та ріки прозорі,

За квіти пахучі у полі та лузі,

За кольори у веселковій смузі,

За вірність в коханні та щирих друзів,

За дітей, навіть якщо стосунки в напрузі,

За можливість усміхатись колезі,

За душевні дзвінки найріднішим, подрузі,

За небо і сонце у тандемі — в союзі,

За батьків, що чекають дітей на порозі...

Кожен день варто з любов'ю творити

І віру свою від себе не відпустити.

Бо з нею це все так легко робити:

Щодень у Бога сонця просити,

Його неможливо не любити.

Наталія Синюшко

29.04.2026р.

Німі вершини

В самотніх холодних стінах,

В куточку, на колінах,

Мати сиділа заклякло —

Серце від горя пекло.

Країна завмерла в руїнах,

Життя її сина у бою згасло...

Душа його бродить по Небесних краях,

Крокує до Раю по Божих стежках —

Тепер він в надійних руках.

А мати й досі в жалобі, в роках...

Молитва її — в глибинах,

І пам'ятник сину — на німих вершинах.

Наталія Синюшко

27.04.2026р.

Надії зерня

У світі добра усім не вистачає:

У муках, у болі страждає Земля.

Війна життя на шматки рубає.

Звуки металу — шалене тертя,

І душі летять у небуття.

Болить — довкола чорне сміття,

Хай згине з грудей колюча петля.

Затихне на віки сирени виття,

І ворог прозріє, в дар — каяття,

Хай кожен дарує надії зерня!

Наталія Синюшко

21.04.2026р.

Тихий смак волі

Безмежно вдячна долі:

Гуляє вітерець у полі,

Колосся, і квіти, і трави —

Усе колихає, ніби в долоні.

Вдихну аромати землі,

Відчую смак тихої волі.

Поруч — рідний батьківський дім,

Молитва і спокій панують у нім.

Хай рани загояться голі,

Жодна родина не страждає у горі,

Хай квітне Україна у волі!

Наталія Синюшко

20.04.2026р.

Гілка розмаю

Дитя взяла на руки мати,

Пішла із болем колихати.

З немовлям вийшла із хати,

Стала співати сумну колискову,

Гіркі сльози проливати додолу,

Дитя до серця пригортати знову,

У горі війну проклинати:

— Спи, мій синочку, засинай...

У Бога серцем щиро благати:

Хай татко присниться і Рай.

За втрату ворога заклинати.

Герой твій батько — знай!

Душа його у небі — голос лунає

І миру для України благає,

Янгол тендітно літає у небокраї.

А ще мати сива у горі страждає,

Бо біль просто так не минає...

Він лезом серце крамсає,

Лиш фото на пам'ять та гілка розмаю.

Наталія Синюшко

02.04.2026р.

Безумовну любов бережу — вона світла

Матусині руки, то янгола крила.

У муках, у болі маля народила.

Вклонюся матусі за дарунок — вітрила.

За ночі безсонні, за кожну молитву,

За милість твою — вона сонцем зігріта,

За кожну сльозину, серцем пролиту.

Стиха дитя своє перехрестила.

На щастя у душі благословила.

У світ — доросле життя — відпустила.

Любити навчила аж до небосхилу.

Мамо, молитва твоя зігріває тендітна.

Безумовну любов бережу — вона світла.

— Доню, у Бога молю тобі долю привітну!

Думки материнські — особливі та чисті.

Вона вже в роках, а душею ще щира.

Без причини любити, то мамина сила.

Матінко сива, ти доні колиска,

Добре, що ти в мене поруч, так близько...

Ще раз вклонюся тобі, нене, низенько.

Всевишній, даруй здоров'я, збережи Її крила!

Автор: Наталія Синюшко

26.03.2026р.

Чим пахне життя? 

У полі — медовим колоссям густої пшениці,

Запахом хвої, співом синиці, що ллється,

Джерельною водою з глиняної криниці,

Стежкою рідною, що шпоришем в’ється,

Із печі скоринкою запашної паляниці.

Це все мені знову і знову насниться:

І квіти, і трави у лузі, і слід блискавиці,

І мамині руки, як в небі зірниця...

І серце від цього щемить, по-особливому б’ється.

25.03.26р.

Наталія Синюшко.

Віра в Мир

Світить сонце у моє віконце.

Душу відчинено вже давно,

Щось не впускає за шторку тепло

Світла бракує довкола — зло...

Згасає надія — сіріє скло.

Сирени, вибухи — війни звуки...

Скували, мов непохитні ґрати,

Холодним страхом серця шати.

О, Боже, спини в Україні муки!

Хай залунає спів дитячий у батьківській хаті,

Хай мати пісню тиху співає немовляті!

Хай солов'ї вертаються додому крилаті!

Хай зникнуть з української землі вороги пихаті!

Лиш не втратити віру, надію...

Боже, ти їх у душі відроди!

Для України здійсни мрію!

Тьмяне скло миром освяти!

Автор: Наталія Синюшко

12.03.2026 р.

Чорна крига

Завмерла Україна — уся як чорна крига.

Забрали в неї спокій, мирні крила...

Не чути радісних пісень, розмов...

Війна бідою Неньку вкрила.

Жахіттям народу душі охопила,

Вогнем та горем землі спопелила.

— Збирайся, сину, на фронт воювати!

Стару ікону в руках тримала сива мати.

Благословляла дитину йти своє відбивати,

Голос дрижав, сльози не вдалось маскувати,

Серце боліло, намагалось кричати.

Їй не хотілось від себе дитя відпускати…

— В молитві, синочку, тебе я буду оберігати!

З печі дістала запашну хлібину,

Ще теплу замотала в українську хустину.

Зібрала торбу, перехрестила дитину

І тихо зітхнула, ледь промовила сину:

— Знай, за що йдеш воювати!

За кожну дитину, незламну колиску,

За віру та правду, за рідну Вітчизну!

Боже, як хочеться миру, який варвари вкрали!

Віддайте наш спокій, що з війною забрали.

Скільки всього ущент зруйнували?

Сірі будинки стоять, наче тіні…

Затих дитячий сміх у щасливій родині…

Як пояснити про горе маленькій дитині,

Чому стоять лише стіни в самотній хатині

І кроків не чути у зруйнованій квартирі.

Де всі, де? Напевно, ридають у чужій країні.

Ті, хто не зміг… лежать у холодній могилі.

Наші герої — найголовніші у цій стихії.

Скільки найкращих синів та дочок

Батьки поховали в холодній землі,

Що гинуть відважно у підступній війні.

Є ті, кого й досі шукають,

У вічному сні їхні душі блукають…

Час зупинився, сірі летять журавлі.

Десь сива мати тихо плаче на коліні,

Молитву серцем читає, тримає свічку у руці.

Господи, дай сили не впасти в біді!

Щоб воїни світла живими прийшли

І жодного з них на щиті не везли.

Усіх їх додому в сім’ю поверни!

І тих, кого й досі шукають — знайди!

Дай захисту свого, Ти їх захисти.

Мужньо здолати пітьму поможи.

Мирне небо Україні поверни,

Здобути волю, перемогу — народ благослови!

Боже, незламній Україні, кожній родині,

Українській дитині — Ти спокій відроди!

Автор: Наталія Синюшко

02.03.2026 р.