Поезія (10)

Жінкою бути легко

Хтось скаже: жінкою бути легко,

Але насправді — то складно і важко.

Часом буває, що хочеш все кинути,

І не хочеться вже нічого робити.

Хтось скаже: жінкою бути легко,

Однак ти мусиш бути сильною,

Посміхатися, якщо вже нестерпно,

І завжди лишатися ніжною і тихою.

Незалежно від проблеми і ситуації,

Маєш лишатися з усіма ввічливою,

Ховати мусиш агресивні реакції,

Навіть якщо зовсім інші вібрації.

Терпи. Будь хорошою дівчинкою.

Посміхайся і в болі, і в радості.

Давай, посміхайся, будь слухняною,

Приховуй ретельно свої слабкості.

Хтось скаже: жінкою бути легко

Ти ж мусиш бути для всіх ідеальною

Але скажіть, а це справді потрібно?

Може краще бути собою і Вільною.

Анна Топтун 31.03.2026

...

Анна Топтун

Промінь сонця

Промінь сонця торкнеться землі

Світлом відіб'ється на каплях роси

Ось так крок за кроком минають роки

Щоразу дарують нам нові мрії й шляхи

І вранці, і вдень і вночі згадуємо ми

Тих, хто з нами тим шляхом йшли

Долали всі перепони і будні важкі

Не давали і шансу панувати журбі

Хтось лікував, а хтось руйнував

А хтось зник крізь туман на вікні

Тихо. Спокійно, мов тропічний удав

А вони насправді були взагалі?

І коли промінь торкнеться землі

Спогади знов виринатимуть в голові

Теплі, прості, часом веселі й смішні

А інколи сумні, дивні та мовчазні

Фотографії збережуть їх назавжди

Без зовнішніх змін та нещасних років

Час на тих фото не залишить слідів

На тих, хто колись поруч в серці були

Топтун Анна. 08.04.2026

...

Анна Топтун

Темні часи

Ви десь там далеко в пітьмі.

Біль і страждання цієї війни.

Сльози змарнілої навіки душі.

Тіні тих, хто ходив по землі.

Загублені на початку весни

Тепер блукаєте в полі самі.

Загиблі у муках України сини

Приходите тепер лиш уві сні.

Надія хай лине і щасливі думки

Наповнюють куточки твоєї душі

Віра у перемогу у скрутні ці часи

І про мир на Богом даній землі.

Там, де вже не співають птахи.

Там, де ніхто не радіє весні.

Хай посилиться віра там назавжди,

Що скоро мирні настануть часи.

...

Анна Топтун

Душі

Тихий шепіт швидко стих,

І на землі немає більше тих,

Хто ходив, співав і так любив.

Щастя дарував і просто жив.

Душі відірвались назавжди,

Там, де з-під ніг пішла земля,

І не можна було вже уникнути біди,

Бо душі вже свої покинули тіла.

В полях, де назад немає вороття.

Назавжди тут для них тепер зима.

В героїв цих війна забрала їх життя.

Полетять туди, де нічого вже нема.

Там, де випалена в попіл їх душа.

Тих, кого з нами більше вже нема.

І на світлині посмішка така жива.

Там, де до землі пішла вже їх труна

...

Анна Топтун

Прийде час

Прийде час. Все почнемо з нуля

Знову розквітне українська земля.

Почують нарешті загиблих слова,

Змилуються над нами тоді небеса

Вийде на світ мавка та лісова,

Яка стільки днів захищала поля.

Побачить вона звичайні міста

Та скільки горя війна принесла.

Прийде час. Закінчиться страх.

Зникне жах в тих дитячих очах

Що бачили сотні тисяч смертей

Нібито останній день це Помпей

Не забудем звук крилатих ракет,

Про який ще багато напише поет,

Щоб пам'ятали доньки й сини

Тих, хто загинув на хвилях війни.

...

Анна Топтун

Мелодія миру

Коли вітер приносить війну,

А сонце надію вічно живу.

Коли країна співає пісню свою

Для тих, хто загинув в бою...

Коли серце тремтить від жалю,

Я тихо шепочу і Бога молю,

Шоб на крилах приніс журавель

Мелодію миру, на радість земель.

Коли почують люди пісню з небес,

Повірять нарешті в силу чудес.

Повернеться мир і щастя очей.

Спокій прийде в душі людей.

Під сонцем почне зеленіти земля

Кожен побаче це зі свого вікна.

Силою наповнені стануть серця,

Коли нарешті нас залишить біда.

Радіти почнем під літнім дощем.

Ми щастя своє заслужили мечем.

Сотні напишемо щасливих поем.

Згадаєм серця, що палали вогнем.

...

Анна Топтун

Сльози дитини

Біля хати плакала дитина

Зруйновані стіни, очі невинні.

В тих сльозах стільки лиха,

А слова її як в дорослої сильні.

- Час такий зараз і сліз не спинити.

Горе прийшло. Але я знаю і вірю

Що скоро побачу як будуть судити

Тих, хто хотів зруйнувати надію.

Тих хто казав, що їх вже не спинити

Три дні і ніколи не буде вже України

В ночі вони нам встромили кинжал.

І цілу країну велику загнали в підвал

Час мине. Дім свій я відбудую

Але цього страху, цього болю

Та скільки вони вилили бруду

Я знаю, ніколи я вже не забуду.

Казав той маленький хлопчина

Що біля хати ридав безупинну

Щиро до Бога промовляла дитина

В цю страшну та лиху годину.

...

Анна Топтун

Пекло на землі

Панує пекло зараз на землі.

Тисячі вже зникли на війні

Заблукали і дороги не знайшли

Молю, щоб вони лишилися живі

У кожного зараз пекло на душі

Бо гинуть діти тут, ще такі малі

Їм би ще хрущів збирати навесні

Та з нетерпінням чекати вихідні

Чому ж вони такі малі на цій землі

Мусять у ночі ховатись в укритті

А не дивитись свої яскраві сни

І радіти снігу, залишаючи сліди

Панує пекло зараз на землі

Господи благаю розкажи мені

Коли ж почну я рахувати дні

Без болю, страху і без війни.

...

Анна Топтун

Спогади

Нещодавно, згадала на днях,

Як в перші дні наповнював страх.

Згадала я й тремтіння в ногах.

Тривоги, що з'являлись у снах.

Пам'ятаю, як сидіти боялась одна.

Боялась стояти біля свого вікна.

Здригалась від кожного грому.

Згадала, як швидко бігла додому.

Як хотілося раптом стати сліпою,

Щоб не бачити того роддому,

Де з-під завалів дістали живою

Матір майбутню далеко від дому.

Сховатись, не відкривати нікому,

Раптом взяти і просто стати глухою

Не чути сирену і забути про втому,

Хоча б на хвилину стати простою.

Пам'ятаю і біль від перших втрат,

Що лишились після масових страт.

Очі б не бачили, що накоїв бурят.

Трощили, вбивали, немов цуценят.

На дорогах лежать криваві тіла,

Вбиті у спину прямо посеред села.

Ріки із сліз. Кривава була весна.

Ось така до нас завітала війна.

...

Анна Топтун

Про себе

Десь зі шкільних років почала писати прозу, здебільшого там були невеличкі розповіді на різні теми. Лиш декілька років тому почала писати вірші про життя, почуття, а зараз всі вірші пишу на тему війни.

Приватне повідомлення

Відзнаки