Хроніки Уламків. Воїн Мірдріна.

Вони не зупинялись до вечора. Нірна та Лорелінад пустили коней в галоп, лише покинувши місто. Знали, що буде погоня. Тому кинулись до найближчого лісу.

— То що ти робитимеш з уламком? — запитала ельфійка. — Віддаси братству?

— Я б хотів, — відповів Лорелінад. — Проте орден не прийме мене після того, що я зробив. Навіть слухати не стануть.

Він дістав з-за пояса уламок. Задумливо глянув на нього. Маленький камінчик коштував йому всього.

— У тебе в руках один з ключів до сили Вергія, — ельфійка підсунулась ближче. — А маючи всю його могутність, ти зможеш все виправити. Подумай про це!

Останні слова Нірна могла й не говорити. Лорелінад не думав. Він уже вирішив.

***

Неретжер стояв біля вікна. Зед увійшов до його кабінету, зустрівся поглядом з особистим охоронцем канцлера. Пройшов повз стіл писаря.

— Ти дізнався, як заволодіти уламком? — канцлер дивився з вікна вежі на вулиці

міста.

— Дізнався.

— То розповідай!

— Це трохи делікатна тема...

— Зрозумів. Вийдіть усі!

Ніхто не перечив. Вони залишились вдвох. Неретжер поволі розвернувся...

Зед підкрався безшумно. Старий хотів закричати, але шпигун схопив його за шию і

міцно стиснув. У старого підкосилися ноги. Очі вилазили з орбіт. Шпигун стискав йому горлянку, наче лещатами.

— Я не сумніваюсь, що ти пожертвуєш чим завгодно! — прошипів Масада. — Накажеш спалити та вбити скільки заманеться. Що є для тебе чиєсь життя? Тому знай. Уламок прямує звідси геть, де ніхто з таких, як ти, його не знайде. Не знаю, чого хотів Вергій, але точно не такого спадкоємця.

Скло не витримало. З криком старий вилетів через вікно і полетів униз. Зед провів його поглядом аж до завершення падіння. Одним потенційним тираном менше. Але прийдуть інші. Ельф згорає від почуття провини, тож до Вергія не прийде. А якщо прийде — гіршим за покійного канцлера точно не буде.

Крізь двері протиснувся Матеуш. Затягнув всередину тіло особистого охоронця.

— Що будемо робити далі, пане Масада? — запитав він.

— Готуватись до приходу наступного правителя Асцари, — відповів Зед. — І краще б йому не бути таким, як канцлер...