В розпалі романтики

- М-да, Оксано, це буде щось!- Прошепотіла я собі, як з вікна спостерігала за тим, коли до нашого дому почали збиратись друзі. Вже зараз розпочинається вечірка і збирається народ.- Ох, який біцикл!- ледь не вигукнула я, коли побачила, що до нас приїхало два хлопці мотоциклом, пасажиром був Антін, а водій саме знімав шолом. Того хлопця я не знала, проте на вигляд він дуже симпатичний, ще й на фоні цього мотоцикла... Упс, слинка потекла. Але ж картина - я хочу покататись на тому залізному конику і бажано з цим красуньчиком!

- Ну ні, вона у вікно витріщається і колу п'є, доки я там без допомоги!- Почала робити дебош Ліза.

- Що вже сталося? Все ж було на кухні - напої, закуска, музика налаштована!-Не зрозуміла я, атже все було готове. Аби лиш наш триповерховий будинок все витримав (якось я так собі настроєна на позитив)!

- Та тихіше!- Збавила голос дівчина.- Я на рахунок подарунку іменинниці!- Вона махнула рукою і я, зрозумівши натяк, побігла за нею на другий поверх в свою кімнату. Доки іменинниця зустрічає перших гостей, ми можемо все нормально підготувати. Я швиденько кинула погляд на себе в дзеркало і підійшла до столу. На цей вечір я сильно не готувалась, одягла чорні шорти і червоний топ та розпустила своє довге біляве волосся. Ліза була в темній коротенькій сукні і також з розпущеним волоссям та яскравим мейкапом.

Біля столу лежав пакунок, я відкрила його та вийняла складену дорогу блакитну жіночу білизну, яку ми з Лізою замовили напередодні, як подарунок Каті. Вона давно собі хотіла цей комплект, тож ми постарались, аби його роздобути. Я взяла його і поклала в подарункову коробку, яку підготувала Ліза і зав'язала стрічкою.

- Все, заховай он-там, а як всі зберуться, тоді й подаруємо. А я ще забіжу до Іллі, гляну, що там в нього.- Сказала я до Лізи і вибігла з кімнати. Ох, щось я хвилююсь за брата, цікаво ж, що він своїй колишній подарує, що скаже, блін, хвилююсь, ніби за свої власні стосунки! Ще не слід забувати того, що Ліза хоче нам кавалерів знайти, а так, як сьогодні в нашому домі буде чимало незнайомих мені людей (в мене друзів дуже мало, не те, що в Каті), то в дівчини все може вийти. Я залетіла до кімнати брата з криком: "Ну, що там?", через що він ледь щось не кинув з рук.

- Зовсім здуріла?- Припустив хлопець, а я, незважаючи, підійшла ближче.

- А ти красуньчик.- Мовила, оглянувши його: в чорній футболці та штанах, зі своїм чорним кучерявим, зовсім не таким, як в мене, волоссям. Все виглядало аж ніяк не траурно, а стильно.- Покажеш, що в руках?- Хитро моргнула. Брат все ж простягнув руки і я змогла роздивитись, що в невеликій коробці був браслет з підвіскою у формі дельфіна. Ця краса повинна сподобатись Каті, ще й разом з букетом. Я усміхнулась.- Нічогенько, тільки благаю, не бовкни при привітанні чогось, типу "щастя-здоров'я", нормально привітай!

- Не вчи вченого!- Хмикнув Ілля, хоч я знаю, що при Каті він і заїкатись може. Це перша дівчина, яка так змогла вплинути на мого мажора. Горджуся нею!

Ми спустилися в залу, де в основному все було налаштовано і починались веселощі.

Десь через годину все було в повному розпалі, ми чудово привітали Катю і почали вечірку, брат теж не відставав від обіцяних обов'язків. Час від часу то він, то іменинниця підходили до мене і знайомили зі своїми новими друзями, доки я відривалась з деякими однокласниками. Лізу взагалі загубила, вона одразу приклеїлась до знайомого мажорчика та інколи переключалась то на інших, то на мене.

Мама щось там говорила про цілісність будинку? Можна казати, що я цього не чула. Меблі цілі і на тому подякуйте. Як уявлю, що завтра потрібно буде робити порядок - випити хочеться. Я в принципі й так не випускаю з рук коктейлі, тож в моїй голові вже з непоганою швидкістю літають зірочки. Ось чим я не схожа на брата - пити не вмію.

Щодо нього! Я ледь не подавилася своїм напоєм, коли побачила, як на колінах в брата сидить якась мавпа і відкрито фліртує, доки він зовсім іншій мавпочці має увагу приділяти! Якщо що, це я ще комплімент Каті зробила. Швидко кличу Лізу і демонструю їй цих два нетверезих об'єкти та ми сходимось на думці, що не знаємо тієї фурії, що й на краще. За долю секунди ми розробили план евакуації її тіла з колін Іллі та акцентування його уваги на Каті. Я стою і спостерігаю в стороні, як Ліза, зображаючи із себе занадто п'яну, підходить і починає відбивати собі Іллю, нісши всіляку маячню, що він її бойфренд. Та фурія, сильно не сперечаючись, переключається на іншого хлопця, а в Іллі щелепа відвисає він почутих фактів Лізи. Вона, сміючись, пояснює все і копнем направляє хлопця до Каті. Коли я бачу, що вони мило теревенять, наші з Лізою душі заспокоюються.

Недовго настрій хорошим був. Сиділа собі спокійно, їла цукерку, як мусила до мене підійти однокласниця та не зовсім подруга Еля. Для культурності ми перекинулись декількома словами і я хотіла втекти, як дівчина мусила бовкнути:

- Як добре, що ти нікуди не полетіла за кордон, а то ми не змогли б зустрітись! А так давно бачились!- І мило усміхнулась. Авжеж, сама тільки з Туреччини прилетіла, і дуже рада, що мені нікуди не вдалось вирватись. Ух, як хочеться їй личко поцарапати - залізною хваткою!- Так ти їдь на наше море, там зараз просто той самий рай!- Вирішила добити мене дівчина і втікає веселитись. Я в той момент відчуваю себе пораненою пташкою, якій відбили всі можливості. Розуміння, що зараз я могла бути не на цій вечірці, а десь там за кілометри звідси, ламає мене.

Хоч і тут, в рідній країні є повно розваг, мені цього не хочеться.

Та я знаю, що і в нас є море, і була там, проте вся ця асмосфера така... рідна. Все навколо - це твоє, а так хочеться незвіданого, навіть того самого моря, але під іншим кутом, іншим прапором, іншою атмосферою.

Іноді, будучи далеко від усього, розумієш, чого справді хочеш. Я хочу туди, де звучить африканська музика, де в повітрі витають давні єгипетські традиції. Просто люблю цю країну. Не цікавлюсь її історією, не дослідчую чогось, просто насолоджуюсь її особливою атмосферою. Хтозна, можливо, коли я пізнаю таємниці Єгипту та пройдуся стежками пустелі, моє захоплення мине. Я переключусь на іншу країну зі зовсім іншою історією та бажатиму потрапити вже туди. Мене манитиме зовсім інше незвідане, доки я не отримаю всього. А поки я не змирилась з тим, що політ в країну палкого сонця не відбудеться, особливо, коли можливість була, і це крає мою душу.

Я, прихопивши черговий коктейль, прослизнула до себе в кімнату, де не так голосно грала музика, сіла на ліжку і важко видихнула. Чомусь закралось відчуття, що я нічого не доб'юся в своїх цілях. Принаймні одразу точно.

Ну чому, коли я змогла трохи забути про свою невдачу, якась чупакабра мусить мені все нагадати? А я ще тут маю через неї сумувати. Зробивши ковток напою, я через "нехочу" повернулась до зали, де мене майже одразу зустріла Ліза. Брат теж підійшов зі своїми друзями, одним з яких був незнайомий знайомий красуньчик, той, що Антіна привіз. Без нього, до речі, теж не обійшлось.

- Так, знайомтесь, це моя сестра Ксюша. Мала, це мій давній друг Ярік, що декілька років не був вдома.- Представив Ілля.

"Та ви змовились!"- подумала я і змогла нормально поглянути на того друга. І знаєте, що? Я залипла. Ось чому я його не знала, атже він довго не бував тут і не потрапляв мені на очі, а даремно. Симпатичний хлопець, карооке диво з широкою усмішкою, ще й своїми очима так мене розглядав, що я готова була повіситись йому на шию. Мажор мажором, але ще згадати його мотоцикл... Цікаво, він же не одружений?..

- Бондар, не треба від нас таку сестру приховувати,- дорікнув хлопець брату і мило простягнув мені руку,- Ярослав.

- Ксенія,- ну просто заворкувала я і ми ще декілька секунд витріщались одне на одного, доки брат не перервав той чудовий момент:

- Мала, побіжи нам швиденько за добавкою, доки ми тут друга привітаємо.

- Малий, а побіжи-но нам за добавкою, доки я тут хлопців прилаштую!- Перекривила я хлопця, от чесне слово, відірву йому голову! Скільки можна казати, аби не називав мене Малою при всіх. А особливо при таких персонах, як Ярослав. А чому це я його так виділила? Він, принаймні, один з єдиних дружків Іллі, який нормально зі мною познайомився та представився.

Від мого огризання хлопці запхикали і насміхнулись, як я поставила брата на місце, дехто навіть жартома похвалив. Малого Бондара мало хто насмілиться чіпати, а до малої Бондар багалі ніхто не посміє! "Серце з перцем"- частий комплімент в мою сторону.*

- Цікаво, як це ти нас прилаштуєш, Ксю? Чекаю з нетерпінням!- Підморгнув мені Ярік, а я дар мови втратила. Єдиною адекватною думкою було: "Ой не дивись в ті карії очі! Не дивись! Доведуть до біди!"

Я зрозуміла, що стою як дурепа, коли мені на вухо в той момент прошепотіла Ліза:

- А в кось надумується романтік!

Я різко повернула голову і помітила, як Ліза, дивлячись за всім, либилась на всі зуби. Що вона таке бовкнула?!

- От коза! Стій!- Ліза, регочучи, побігла від мене в мою ж кімнату, а я за нею, залишивши хлопців самих.

Ми забігли на другий поверх, Ліза перша влетіла в мою кімнату, а я за нею, закривши за собою двері.

- Це що таке було?!- Рикнула я, як та козявка досі усміхалась.

- Як, що? Я ж бачила, як Ярік підморгнув тобі, а в тебе одразу можна було слину підбирати з підлоги! Ох, чує моє серце, буде щось романтичне!- Театрально схопилась рухами за серце дівчина, а я підійшла до ліжка і звідти кинула в Лізу подушкою.

- Поговори мені ще!- Рикнула я і худко спустилась до компанії, доки подруга сміялась мені вслід.

Я, що настільки розгубилась?!.

* "Серце з перцем"- фразеологізм, взятий з твору "Кайдашева сім'я", що характеризував одну із героїнь Мотрю, яка мала запальну вдачу.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.