Посвята у водії

Ілля сів поруч мене на дивані та усім своїм видом показував, що підтримує мене. Я видихнула і взяла в руки телефон.

-Можливо тобі випити для хоробрості?- Не обділив мене брат мудрою порадою.

- Хороша в тебе підтримка! - "Подякувала" я та набрала номер батьків. Під час гудків я сиділа, як на голках, і брат також, та коли я почула мамин голос, протарахкотіла:

- Мам, як ви там?

- Нормально, нещодавно на дайвінгу були. Зараз трохи зайняті, щось термінове?

- Та просто нудьгуємо. Хоча не все так і погано. Є одна новина.- Довго я не тягнула і після цього я ледь нігті гризти не почала.

- І що ж? - Почула я голос тата.

- Та я всього лиш влаштувалась на роботу!- Промовила я це батькам, як свій смертний вирок і боялась уявити, як вони відреагують. Першим, звісно, відгукнувся батько:

- Навіщо цей офіціоз, Ксені? Я ж казав, давай краще тебе в сімейний бізнес прилаштую, як Іллю.- Починається! Я в черговий раз закотила очі. Впевнилась, що розмова знову піде по колу. Батькові потрібні спадкоємці в бізнесі, а не "непутяще" чадо. Іллю якось зміг затягнути, проте йому хоч це подобається, а от мені - дзузьки! Дулю! Чорт раз-два я туди попруся, ніхто не керуватиме моїм життям.

- Невже так важко послухатись слова батьків?- Вставила свої п'ять копійок мама.- Або, зачекай! Можливо, ви щось натворили і вам потрібно відпрацювати? Що там коїться вдома?

- Мамо, заспокойтесь!- мені вриваєтьмя терпець.- В нас все нормально, я влаштувалась туди, де мені подобається і я якось проживу без вашої бізнес компанії! Вдома теж все добре, Ілля слідкує. Благаю, не нафантазуйте там нічого!- Все, моїм нервам можна пам'ятник ставити. Ще трохи і я перейду на крик. Ну невже ніхто не враховуватиме моїх думок та бажань?!

-До речі, а де зараз Ілля?- Запитав батько, а мої і брата очі округлились. Я подивилась на нього нервово, а він, запанікувавши, розмахнув руками, ніби його тут нема.

- Таак... На роботі, де і має бути!- Своїх не здаємо! Після моїх слів Ілля подивився на годинник і його очі стали ідеальної округлості. Він, зірвавшись з місця, побіг збиратись, як я зрозуміла, на роботу. От працівник! Після цього я з батьками ще перекинулась декількома фразами і вони як завжди мені сказали, щоби я не наробила дурниць і все було добре до їх приїзду. Я з великим полегшенням кинула слухавку. Терпіти не можу такі розмови з батьками, наші розбіжності надто великі. Я сама обиратиму своє майбутнє. Якщо комусь не подобається - це не мої проблеми. Хіба життя не призначене для того, аби воно було заповнене дахозносними спогадами? А не буденністю та непримітивною роботою? Адже, не дарма ж я ношу звання однієї з Обезбашених!

За мить мої роздуми перериває прихід брата, що вже привів себе до ладу і взяв телефон зі столу.

- Як думаєш, в салоні мені нічого не скажуть, що я на декілька годин запізнився на роботу?

- Ти там начальник, Ілля!- Я хмикнула.- Хто тебе батькові здасть? Не сміши мене. Тим паче, ти ж телефонував туди і розпитував про справи. Я ж надіюсь, ти там працюєш, а не з клієнтками теревениш?- Запитала я, а брат звів брову:

- А ти ніби не знаєш, як ведуться справи в твого брата-холостяка.

-Ну, дечого не знаю, - сміючись, сказала я,- наприклад, часом не через Катю ти цілий ранок замріяний ходив?- Примружила я очі, що означало "здавайся, ти попався!".

- А якщо не через неї, то що?- з нотками злості сказав Ілля, ніби не радий тому, що я лізу в цю справу. Але мені ніскілечки не соромно!- Ти краще подумай і поясни мені, нащо Яріку твій номер?- Кому?! Ярослав просив в брата мій номер телефону? Невже він думає зі мною зв'язатися на рахунок...

- А це не твоя справа!- Гордо сказала я з усмішкою.- Просто ще є на світі добрі люди, які не проти допомогти бідній дівчині підкорити двохколісний транспорт. Навідмін від декого!

-А я вже подумав, що чогось не знаю про вас!- Хлопець засміявся на всю кімнату.- Та Яр не знає, на що він підписався, бідні його нерви! А ти, Ксю, сильно не радій, не забувай, що в тебе тепер робота.

- Моя зміна від восьмої до шістнадцятої. Я все встигну, от побачиш!- Запевнила я брата, та він лише махнув рукою та зібрався й поїхав на роботу. Я змогла одержати собі неповну зміну, тож буду мати вільні вечори для тренувань. Можливо, ідея зі заробітком коштів ще й перед навчанням, коли я живу у достатку, є повною маячнею, проте мене буде брати гордість за те, що я змогла щось важливе зробити в своєму житті.

І сьогодні я його вирішила трохи прикрасити хорошим настроєм та новими обновками. Тож після обіду ми з дівчатами, а саме я, Ліза, Катя і ще одна подруга Настя пішли грабувати магазини. В переносному значенні. Дівчата згрібали пакунками все, що криво лежало чи гарно блистіло, тож місцеві сороки могли спокійно відкривати полювання на цих богинь пафосу. Моя ціль була одна - крутий, сексуальний та зручний одяг для катання на мотоциклі. Звісно не обійшлось без комплекту мого улюбленого спортивного одягу, пари шортів та кросівок. Також прихопила шкіряні штани і такі ж рукавиці. Ну так, склад не гірший, ніж в дівчат.

Після шопінгу ми з ними пішли в місцевий ресторан святкувати моє працевлаштування. Не економили ні на чому та анітрохи. Під кінець навіть думали про продовження цього чудового дня.

- Народ, особисто я вже хочу впасти на ліжко на годинку, атже сьогодні зупинятись не збираюсь, а потрібні сили.- Викладала свої плани русява та завжди говірка Настя.

- А що, маєш наполеонівські плани?

- Та за містом планується якась туса, думаю не пропустити.

- А мені скоро буде своя туса...- пробуркотіла я, прочитавши щойно надіслане повідомлення з невідомого номера:

" Гадаю, ти вже налаштувалася рушати, тож готуйся показати всі свої навички, надіюсь, мого коника не образиш. Сьогодні ввечері я напишу, коли зустрінемось, маю для тебе сюрприз ;)"

Це ж Ярік! Він хоче розпочати урок вже сьогодні! Чому ж так швидко? Я не готова! Не розумію, чого я так запанікувала, сама ж хотіла випендритись, так потрібно відірватись! Вибачайте, дівчатка, сьогодні в мене не вийде з вами потусуватись, буду ганьбитися. Не заради понтів, ради мотоцикла, цінного досвіду та святих коліс. Амінь! І звісно ради Ярослава. Гріх же впустити такого "вчителя"!

Ще не довго пробувши з дівчатами, я попленталась додому (звісно не виказавши того, з ким і чому маю зустрітись) та вирішила розслабитись і порелаксувати, атже післязавтра мій перший робочий день, тож перед ним варто відірвати душу від землі. Що може бути краще контрасного душу та гарячого шоколаду за фільмом? Спробуйте щось заперечити! Я й не помітила, як з роботи повернувся Ілля, а якщо точніше "свиснув по англійськи", бо не планував весь день просидіти в офісі. Хто б сумнівався.

- Куди збираємось? І чого такі схвильовані?- Запитала в брата.- Знову по місті гасати будете?

- З радістю тебе узяв би з собою.

- Угу, брехун з тебе ніякий! Щоб загубив мене по дорозі? А пам'ятаєш, як ти мене на заправці забув?- Ілля зареготав.

- Сама винна, що довго з магазину не виходила. Я тоді відволікся й забув. Ну все, я буду пізно, тож не чекай.

Попрощавшись, Ілля сів на мотоцикла і зник в дорозі. Цікаво, куди він поїхав? Атже сьогодні ні слова не сказав, а таке буває рідко. Що ж мій ненаглядний приховує? Ех, мала б я свого байка, могла б прослідкувати...

А я побігла збиратись. Одягла чорні облягаючі штани, чорний топ та кофтину замість куртки. Стала чекати, коли по мене приїде Ярік і ми рушимо, куди - незнаю. Хлопець каже, що буде сюрприз. І ось я виходжу надвір саме коли він під'їжає.

- То ти скажеш, куди ми поїдемо?- Запитала я, беручи шолом і надягаючи.

- Я ж кажу, що сюрприз, проте обіцяю, що тобі має сподобатись. Але спочатку заїдемо до моєї банди. Давненько я так проводив вечори, ще аж перед від'їздом.

- А де ти був?- наважилась спитати я.- І "так проводив" це як саме?

Хлопець лиш цікаво хмикнув, зберігаючи для мене все в таємниці. Я прилаштувалась позаду на мотоциклі і обійняла Яріка за плечі. Хах, а ще зранку він мило хропів на моєму дивані..

Що ж, я вся в передчутті чогось цікавого, екстримального та наповненого адреналіном. Саме цього мені останнім часом не вистачало. Якщо від якоїсь справи пришвидшується серцебиття, отже це те, що по справжньому тобі потрібно. Це відчуття зараз в мене. Аж долоні сверблять взяти кермо до рук і натиснути на газ!

Як то кажуть, до хорошого звикається швидко, тож мені пора звикати до постійних обійм з Яріком в такій обстановці. І одразу потрібно закатати губу - не постійних, а поки я не навчусь нормально їздити. Хоча я не була проти і такого розвитку подій. Думок роїлось дуже багато: від того, що буде відбуватись на наших "уроках" до особистого життя Ярослава, його захоплення байком і дружбу з моїм братом. Навіть не знаю, що зі всього цікавило більше. А чи немає в нього часом дівчини? А що? Звичайна цікавість, зуб даю!

Поступово ми почали їхати на окраїну міста. Неподалік заправки ми почали зупинятись. Навкруги було нікого, траса вільна, ні будинків, ні авто. Ми стали, Ярік зняв шолом і я теж та вийшли розім'ятись.

- Тут можемо почати тренування доки під'їдуть друзі. Показуй, на що здатна. Не боїшся?

- Це ти за свого "коника" переживай!- Зі смішком дорікнула я, після чого з лиця хлопця вмить зникла усмішка, через що я голосно засміялась. Надіюсь, що вигляд мала рішучий, атже всередині мене трохи тіпало. Я сіла за кермо, Ярік стояв збоку і пильно спостерігав, як я почала заводити мотоцикл. Була мала незвичність через те, що це зовсім інший байк ніж в Іллі, до якого я вже звикла. "Викрутимось!"- подумала я і завела байк з першої спроби, ну а далі була проблемка, як рушати. Не розумію, чому я настільки розгубилась, адже я безліч раз нормально рушала, але зараз мені було страшно щось зробити не так. Добре, що Яр це помітив і сів позаду мене та вказував, що за чим робити, ато мало що, які вибрики може показувати його "коник". Єдине, що мене повністю збивало, це те, як хлопець позаду притулявся до мене та дихав в шию. Як буде правильніше описати: те, що було це сексуально, чи те, що мені було лоскотно? Я, що, теж так йому робила? З горем навпіл ми рушили та проїхали декілька метрів. Я навіть зробила поворот і ми приїхали на те місце, звідки рушали. Після декількох спроб Ярік сказав, що я все зрозуміла і можу пробувати сама. Та я це давно б зробила, якби не він зі своїм турботливо-сексуальним до біса милим виразом обличчя та голосом! От гад! Так нагло використовувати свої козирі в такий момент! Чи то я відколи така спостережлива?!

Проте будь-що, а саме нарешті зосередитись, я не встигла бо побачила, як до нас наближається декілька байків, тобто три. Я так і сиджу на транспорті хлопця, як біля нас зупиняються один за одним мотоцикли. Перший чорного кольору, за рулем був один хлопець, що одразу привітався з Яріком рукостисканням.

- Дан, ти де мою загубив?- Запитав Ярік.

- Я пізніше її привезу, не переживай ти так. Ви, що, знов посварились?- Запитав той Богдан, на що Ярік лиш кивнув. Та-ак, мені це починає не подобатись. За кого вони це говорили, за дівчину? Дівчину... Ярослава? Стоп, не пхай туди свого носа, Ксю!

- Оце так сюрприз!- Почула я знайомий голос від другого чорного байка, що під'їхав. За рулем був хлопець, Матвій, здається (я знайома з ним з вечірки), а з ним позаду була... Настя?! То от за якого нового бойфренда вона сьогодні казала! Здуріти, світ тісний!- То ось з ким зараз Ярік тусується!- Дівчина засміялась. Вона тепер знає все, добре це чи ні, незнаю.

Але це не було таким важливим після того, як я побачила, хто за третім мотоциклом був! Незнайомий хлопець, якого мило обіймала за плечі Катя! Якого біса взагалі?! Настя, Катя - тут ще Лізи не вистачає, чесне слово! Катруся теж була в шоці мене тут бачити та сказала, що в цій банді віднедавна. Відтоді, як почала їздити з Владом, якого представила своїм хлопцем! Це був апогей для моїх мізків. На мить я зупинила погляд на Влада і подумала: чим він кращий за мого брата?! Ех, Катю, я ж тебе хотіла з Іллею помирити, та неочікувала, що оцей новий об'єкт неочікувано помахає нашим планам па-па! А Ілля знає про Влада чи ні? Якщо ні, то що ж це буде! Ну за що це? Я ж знаю, як Іллю зараз захоплять ревнощі: бережіться, хто може! Ух, я сама готова зараз того Влада придушити і Катю з ним надодачу - не подобається він мені.

Що ж, нерви мої на межі, нарешті ми зі всіма перезнайомились, як виявилось, ось такою бандою хлопці збираються і їдуть на перегони, що за містом. Тож Яр просто заодно за компанію вирішив взяти з собою малу Бондар та мене в одній персоні. То ось який сюрприз мені влаштував Ярік - він завезе мене на перегони і покаже ту всю атмосферу! Клас, настрій хоч трохи підвищився, тож як всі в зборі, можна було б їхати, якби я досі не сиділа на байку і всі не вирішили, щоб я показала, на що здатна. Що ж я покажу? Знову почала переживати за результат і чи вийде в мене. Не кожен день ось так серед байкерів збираюсь (хоч планую вже навпаки).

Так вирішую спочатку стартувати одразу феєрично та зі швидкістю, але, як завжди все пішло зовсім не так. І це ще за мною Ярік сів, аби все проконтролювати, а я його ледь не загубила!

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.