Одинадцята сторінка
Офіціантка вигулькує з-за шинквасу та з задоволенням оглядає побоїще, що його вчинив Марк. Дехто з побитих молодиків повзає рачки, намагаючись прийти до тями. Але більшість лежать у різних неприродних позах та ледь дихають.
— Ох і гарно ти їх! Бо дістали, сил терпіти нема! — середнього віку тітка, схвально киває головою та показує піднятий до гори великий палець. — Во! Молодець! Приходять як до себе до дому. Дівчаток ображають. Ну ти й харцизяка чоловіче!
Марк підходить до холодильника, дістає бляшанку пива та, реагуючи на останні слова, з подивом дивиться на офіціантку. На мить, крізь її обличчя проступає усміхнене лице старої відьми з його болотяного марення.
— Як ви мене назвали?, — хрест на грудях миттєво стає гарячим.
— Харцизяка, розбійник. Десь почула, мабуть, от й на стресі бовкнула. Харциз, ти чоловіче, але бачу, що не лиходій.
Марк відкриває пиво.
Сторінка зображує чоловіка, що підіймає нижню частину чорної балаклави та з задоволенням робить великий ковток із золотавої бляшанки.
— Харциз, кажете? Гарне слово. Ну що ж, Харциз, то Харциз. — Марк розвертається та йде до виходу помахуючи телескопічним кийком, та ковтаючи пиво. — Як очуняють, передайте, хто заходив в гості. Нехай знають з ким мають справу.
На останній картинці, на тлі відкритих дверей, стоїть чоловік у брудно-зеленій куртці М-65 та чорній балаклаві. В одній руці він стискає телескопічний кийок, а в іншій тримає відкриту пивну бляшанку.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!