ІНША ВІЙНА. ЯКІ ЧАСИ, ТАКІ Й ГЕРОЇ

Двері “Весни” рвучко розчиняються. Картинка. Важкі армійські черевики карбують кроки рифленою підошвою. Марк озирається вишукуючи у півтемряві закладу загіпсованого вилупка. До нього повертаються коротко стрижені голови.

На всю сторінку зображення потонулого в темряві закладу з купою молодиків у шкірянках та спортивних костюмах.

— Кажуть ви моєму місту жити спокійно не даєте? — Марк оглядає молодиків та ловить погляд чувака з загіпсованою рукою, — А ось стріляти в людей, це зовсім не діло! Потанцюємо, дівчатка?

Очі загіпсованого округлюються від подиву. Чоловік різко натягує на обличчя балаклаву. Хрест, розпеченим камінчиком, обпалює шкіру на грудях. На Марка кидаються двоє ближніх молодиків, але лише бемкаються лобами. Метушіння натовпу сповільнюються і Марк вихоплює кийки, що розкриваються з хижим клацанням. Хрест на тонкому чорному мотузку світиться з під футболки яскравим вогняним світлом.

Рухи Марка розмиваються, він стрибає до хлопця з гіпсом та, хижо всміхаючись перебиває йому друге зап'ястя. Від шинквасу чується постріл, ще і ще. Офіціантка, прикривши голову руками, пірнає під стійку. Марк бачить кулі, що повільно, ніби крізь кисіль, летять в порожнє місце, де він був секунду тому.

У півтемряві “Весни” чоловік танцює зловісний танок смерті, який був відомий обраним з козаків, що століття тому, без страху врізались у чужинські лави ворогів та завше виходили переможцями.

На картинці Марк, розкинувши руки з кийками стрибає до хлопця в синьому адідасівському костюмі, що марно намагається поцілити у розпливчастий силует з пістолета.