Четверта сторінка
Кухня старої дев'ятиповерхової панельки. Стіл застелений кольоровою, в дрібні квіти, клейончастою скатертиною. Окрема картинка. На зеленуватих шпалерах фотографія у тонкій рамочці. Значно молодший Марк, обіймає невисоку, темноволосу жінку. Між ними стоїть, дуже схожий на матір, хлопчик років шести. Родина в Польщі, а це значить, що за їх безпеку чоловік спокійний. Єдине, вдома його дійсно нема кому зустрічати.
На столі напівпорожня пляшка горілки. Нарізана ковбаса та солоні огірки.
— Добре що значних прильотів не було, — Поліцейський Шурка, в розстібнутій форменій сорочці, спортивно тягне чарку. — Славімо ППО та бога нашого ЗСУ! Гепати гепає, але як падало, то десь за околицею.
За вікном все ще сипле мілким дощем. Вітер носить криваве й жовте листя.
— Дійсно, пощастило. — Марк теж випиває. — А загалом, як справи, Шур?
На одній з картинок зелений, наче дракончик, солоний огірок.
— Гівно справи, чуваче. Ти ж пам'ятаєш, й раніше наше місто не можна було назвати спокійним. А зараз й поготів! У мене пів відділку у війську. ТРО є, але все одно, за порядком слідкувати дуже важко. Біда в тому, що комусь війна, а комусь і мати рідна. Бандоси зовсім знахабніли. Берегів не бачать. Цукровий завод вже розпилили, тепер за Цегельку взялись. А що я можу, моїми то силами? Ще й різна наволоч голову підняла. Ввечері та в ночі інколи з дому вийти страшно. Люд жаліється. Виродкам й на комендантську начхати. А військових, сам знаєш, у нас тут поруч і немає.
Марк киває, та дивиться у вікно.
В далині, на північній околиці міста, сумно майорить труба цегельного заводу. Білий дим підіймається до самого верху сторінки.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!