ІНША ВІЙНА. ЯКІ ЧАСИ, ТАКІ Й ГЕРОЇ

— Друже, ти впевнений, що тобі треба лізти у це лайно? Не вбили й чудово! — Друзяка Шурка, як кількома днями раніше, справно перехиляє гранчак горілки. — Знаєш, я не сильно вірю у всяку містику та іншу чортівню, але твоя розповідь, це вже якась повна дичина. Відгамселив виродків під під'їздом, молодець чоловіче! Заяву вони писати не стануть, це я тобі гарантую, а я вже стомився вчити цю шваль, як жити.

— Треба, чувак, треба. Допомоги не прошу, головне не заважай! — Марк стоїть навпроти товариша та скручує в руках позичену міліційну балаклаву, яку можна, при нагоді згорнути в акуратну, чорну шапочку. — Почнемо з малих засранців, а там і до більш серйозних справа дійде. Місцеві бандюгани точно збираються у тій забігайлівці? Ти нічого не плутаєш?

Шурка схвально киває, а Марк демонстративно ховає розкладні кийки під куртку.

Сторінка зображує чоловіка в зеленій курці та чорній шапочці, що стоїть навпроти генделика з такою недоречною, неоновою вивіскою “Весна”.