ІНША ВІЙНА. ЯКІ ЧАСИ, ТАКІ Й ГЕРОЇ

Лискуча чорна обкладинка коміксу.

Біла, ніби недбалою фарбою зроблена, назва.

Кулі б'ють у стіну над головами, вибиваючи цегляну крихту. З другого поверху важко бахкає кулемет. Треба рухатись. Якщо орки обійдуть будівлю, тут їм й гаплик. Крик когось з побратимів. Але слів не розібрати. Марк обережно визирає, дає чергу у розбитий проріз дверей, перекочується та отримує кулю в плече. Кров стікає до самого низу сторінки. Чоловік хитаючись відступає. Падає на дупу. Суне так у глиб будівлі, відштовхуючись рифленими підошвами чобіт.

«Це ж треба було так придуркувато підставитись, — бахкає разом з біллю у плечі гаряча думка, — стільки всього пройти, і ось, тримай»

На грудях військового, під одіжжю та плитоноскою, світиться теплим золотим світлом старий козацький хрест на простій чорній шнурівці.

Міцна рука хапає ззаду за бронік, тягне, з матюччям, допомагаючи відійти з лінії вогню. Марк встигає зробити декілька пострілів, майже не цілячись, скоріш для годиться, та починає втрачати свідомість. Правий, нижній кут сторінки заповнюється чорним кольором з кривавими патьоками.