Хлопчик у картатій сорочці. Книга 4

20 червня 2017 р.

«В наступний понеділок вручення атестатів»

Норі уважно поставився до цієї інформації та навідався до Марка у вівторок з все тією ж пропозицією

Наглість цього дідугана вражала Марка не менше за його швидкість пересування хоч і з тростиною. Як пізніше він дізнався, це через те, що Норі не дуже сильно любить користуватися телефоном і віддає перевагу особистим зустрічам. Тож ця не була йому в новинку.

Марк мовчки вислухав ту ж саму пропозицію тільки вже з більшою кількістю деталей: посадою, працевлаштуванням та зарплатою. Останнє найбільше вплинуло на рішення. Ледь не на тисячу більше ніж отримував дід, а отримував він достатньо, й вже не говорячи про порівняння з його зарплатою у Валмарті. Тому, переборовши внутрішню дилему, щодо неетичності такої швидкої заміни, Марк погодився. Хоч його і турбувала така необґрунтована доброта зі сторони Норі

Більшу частину своєї бібліотеки Марк, на диво, купив не тут. Головною причиною були кусючі, по правді завищені ціни. Однак тепер Марк тут працював, і хоч-не-хоч, а за такі ціни треба буде людям намагатись втюхати. Хтось там казав, що сфера обслуговування це тільки на період школи?

Книгарня з жовтим дахом була красивішою ззовні, аніж зсередини. Де сильно в око впадали шафи з місцями потрісканим та відшарованим покриттям. Стара, скрипуча підлога, яку закидали зеленими килимами, неначе підтверджуючи факт необхідності ремонту.

Але рятувала ситуацію саме ціль візиту сюди покупців — їм потрібні книги. А вони своїм блиском новизни тільки приваблювали. На додачу, на деяких шафах стояли рослини в горщиках, що спускали свою довге листя донизу. Голі стіни закривали картини міст в коричневих тонах. А в повітрі можна було відчути суміш старої деревини та кави. Друге, скоріш за все, створювала пекарня по сусідству. Отож попри необхідність ремонту книгарня все ж мала ту атмосферу, щоб романтизувати кожну хвилину в середині її стін.

Робочий колектив, як і попереджав Норі, був маленьким. Прибиральниця Емма — темношкіра жінка під сорок, що завжди приємно усміхалась та могла працювати шпіонкою, бо не існувало в місті людини про яку б вона не знала все до дрібниць. І дві подруги Холі та Лора, які влаштувались на період літніх канікул в коледжі. На них разом із Марком була вся інша робота з розвантаженням коробок, розставлення асортименту по полицях, робота в залі та на касі.

Зручний графік, приємна зарплата та гарні колеги. Змінивши декілька робіт, Марку в голові не вкладалось, що всі три пункти можуть існувати разом і, що все це має саме він. Йому вперше подобалось та хотілося працювати. Допомагати людям з вибором та й взагалі обговорювати з ними свою улюблену тему. Звісно не всі відвідувачі були приємними та й таскання важких коробок кожний завіз, що повністю віддали йому, не з легких занять, але в цьому він вже трохи загартований.

Однак в кожній справі все ж є своя найнеприємніша частина. І в чому саме була її суть Марк побачив вже за пару місяців

Його давно турбувало, чому Норі після тієї розмови про одруження, не сказав ані слова щодо їхнього з Ліндою розриву. Немов забув, що його онука взагалі колись і з кимось зустрічалась. Марк питати на пряму не збирався, а тільки мовчки чекав, що ж буде далі. І побачив, як Лінда одного дня завітала до свого дідуся в особистих справах

Був кінець робочого дня. Для відвідувачів магазин вже закритий і Марк з Еммою приводили зал до ладу. Норі у книгарню навідувався особисто двічі на тиждень і, зазвичай, тихенько сидів за касою, розбирався з документацією. Так було і тоді.

Марк впізнав її постать іздалеку. Пройшло не так багато часу, а від тієї дівчини, яку він знав, залишилося тільки волосся та бліде азійське обличчя. Спортивний костюм та вітрівка тако ж типу. Лінда терпіти не могла фізкультуру, тому наявність такого одягу в її гардеробі трохи збивав з пантелику. Ніякого берета чи хоча б довгої елегантної сукні. Стомилась бути «дивною» та хоче бути «як всі»? Стомилась бути собою?

Робота сама себе не зробить, тому Марк пішов углиб зали, але вухо до розмови поклав. Лінда казала про гроші та справи, на що Норі відповідав стомлено, неначе вже вкотре про це говорив.

Марк «випадково» пройшовся в можливому полі її зору, а коли зник, то знову прислухався до розмови. Японська. Лінда перейшла на японську в розмові з дідусем. Той зітхнув та відповів англійською:

— Він тут працює. З червня

Дзвіночок на дверях дзеленькнув двічі в ту ж мить. Емма здивовано викривила брови помітивши Маркову посмішку, та нічого не сказала. Натомість озвався Норі та покликав Марка до себе

— Ще раз так зробиш — приб’ю. Міг і мозок ввімкнути, — його тон повернув в часи поїздки до Чикаго, коли Норі ще лякав Марка

— Мені не можна ходити та виконувати свою роботу?

— Ти зрозумів, що я мав на увазі?

Це звучало більше як ствердження. Марк кивнув, але потім додав:

— Дещо неочікувано, що ви не стали на її сторону та не почали мене ненавидіти.

— Наївний, — фиркнув тихенько Норі. — Проясню, щоб не надумав зайвого: в кожній суперечці можна або стати на чиюсь сторону, або створити свою і комфортно себе там почувати

— Я так розумію, ви у другому варіанті? Тобто не вірите обом і маєте своє бачення ситуації?

— Едісоне. — Твердо викарбував

— Так?

— Закрий рот і іди працюй. Я не планую з тобою це обговорювати.

Вибачившись, Марк почимчикував назад

— Я вже й забула, що ти Едісон, — трохи пізніше прокоментувала Емма

Таке завуальоване порівняння з Джеймсом Норі підтримав