Хлопчик у картатій сорочці. Книга 4

7 листопада 2017 р.

Як корабель назвеш, так він і попливе. Тому прізвисько Сатана повністю характеризувало це створіння.

Агата розповіла, що знайшла її випадково за магазином ще зовсім маленькою, ще сліпою. Отож, вирішивши, що їй мало клопоту в житті, вона взяла на себе ще й роль опікунки.

З того моменту, як Марк вперше побачив цей милий клубочок, пройшло близько пів року. І якщо переводити на людські роки, то Сатані зараз було близько тринадцяти. І вона була скажена.

В перший день, коли Сара її сюди притягла, то Сатана зникла на добу. Агата вирішила, що їй тут просто не сподобалось і вона повернулась додому. Але, як виявилось, Сатана усього лиш ходила знайомитися з місцевим котячим суспільством, а на вечір, як порядна кішка, прийшла на вечерю

— Знаєш, це все схоже, ніби ми з тобою стара сімейна пара та оце нарешті дочекались дитя з гульок, — сказала Агата, коли вони з Марком, мов зачаровані, спостерігали, як Сатана ковтає корм

В Марка теж склалося таке враження. Але, чогось, свого «батька» Сатана любила більше.

З часом виявилась, що вона звичайна домашня кішка, яка по класиці любить спати. Міцно, як і її господар під таблетками. Отож варто було Марку один раз дозолити спати з ним на ліжку, і на третій раз вона вже сама туди мостилась в один і той же час.

Тільки така ідилія була недовгою, бо рівно посеред ночі вона його будила, аби попроситись на вулицю. І будила вона завжди однаково — сідала на голову. Марк прокидався різко і бачив перед собою дві білі цятки її очей. Від такого і німим залишитись можна

Спочатку Марк культурно випускав її через двері, але потім Сатана почала виходити у вікно. Другий поверх їй не сильно шкодив, але кішка все ж образилась та перебралась спати вночі до Агати

А на тому горищі від початкової версії бібліотеки майже нічого не залишилось.

Агата перенесла сюди все своє художнє обладнання. Вона, як виявилось, окрім нової роботи офіціанткою в кафе, що у центрі Мендота, ще й продавала свої картини. І виходили вони у неї дійсно напрочуд круто.

Вона завжди працювала в навушниках. І знаходилась у цей момент неначе в трансі. Марк час від часу мав змогу спостерігати за процесом. Тихенько підіймався на горище і сидів біля драбини, не рухаючись.

Основними її сюжетами на полотнах були оголені люди в різних природних декораціях. Але особливо йому сподобалась картина-колаж. Неначе коміксом з чотирьох квадратів, де посеред озера, оточеному з усіх боків лісом, лежала жінка. Її тіло було повністю занурене в темну, майже чорну воду, і лише обличчя з великими карими очима дивилося до неба. А шию жінки перекреслювала довга червона лінія, від якої відходили криваві плями. Все це дещо нагадувало

Але в той день, коли Марк спостерігав за завершальним етапом творення, його видала Сатана. Вона просто помітила його та поскакала лащитися. І на шляху скинула плоскогубці зі стелажа.

Агата відреагувала на присутність Марка червоними щоками. Неначе їй було соромно за те, чим вона займалася. І на питання, чи є жінка з картини відображенням реальної людини, вона, звісно, не відповіла. А попросила більше за нею не слідкувати.

Потім Марк дізнався, що цю картину вона продала за вісімдесят доларів. Страшенно мало для такого розміру та й взагалі роботи. Але на пораду Марка, виставляти виші ціни, вона лише фиркнула, що не треба лізти не у своє діло.

Від подальших думок Марка відволікла Сатана, що неочікувано вп’ялась іклами йому в щиколотку. Так Сатана навчилась в польоті спускатись на перший поверх.

На щастя, цього разу це ніяк не вплинуло на її ставлення до господаря. Вона так і продовжила всюди ходити за ним. Попри те, що це інколи дратувала, Марк любив цю кішку. Він пам’ятав як у дитинстві мріяв про кота, але батько був категорично проти, бо мав алергію на шерсть. Можливо, він йому брехав, але це вже не мало сенсу. Бо у Марка була кішка і він в один момент почав ласкаво називати її Саня

— З Сатани до Сані, Марку, бляха. Ти взагалі серйозно? — обурилась Агата, коли вперше це почула. Вона схопила кішку на руки та почала її швидко гладити, неначе таке скорочення нанесло тварині психологічну травму. — Я тепер тебе Маріком називати буду. Звучить так само придуркувато

Маріком вона його так ніколи й не назвала.

В цілому, з появою кішки Марк отримав змогу підтвердити ще одну приказку. Що кіт завжди схожий на свого господаря.

Тому, що Агата інколи його дратувала своїми вчинками та й загалом поведінкою, можна було знайти пояснення, що це через різні умови життя до цього. Хоч і могло здаватись, що вони з Агатою дуже схожі, але одночасно вони були абсолютно різні. Але не різними Агата була з Сатаною.

Одного разу, коли Марк повернувся з роботи, він знайшов Агату у ванній в дивній ситуації. Волосся у неї було незрозумілого темно-зеленого відтінку. А трохи світлішим відтінком була вимазана підлога душової кабінки. Агата сиділа в заплямованій футболці та дивилась такими точно очима, як і Сатана, коли розбила глечик з кактусом Марка

— А що тут відбувається?

— Я її чесно відмию, — завірила Агата, поглядаючи у душову.

— Та я на це сподіваюсь, але питання ще висить

Вона знизала плечима.

— Я забула купити освітлювач для волосся і вирішила фіганути яскраво-зелений на свій чорний. Результат ти бачиш.

Ситуація закінчилась сміхом. Нормальним відтінком зеленого та вимитою душовою. Миття якої проконтролювала сама Сатана. А потім її білий хвостик став зеленим