ЕМАНАЦІЯ СВІДОМОСТІ

Василь Степанович, посеред ночі, прокинувся в холодному поту від жахливого сновидіння. Ледь блимнувши заспаними очима, як примара сновидіння розчинилася в темряві нетопленої кімнати. Йому приснилося ніби він, будучи ще хлопчиськом, поцупив приховану мамою на кухні палицю ковбаси та, сховавшись за сараєм, з жадобою голодної дитини їв, їв, аж давлячись тою ковбасою, навіть не пережовуючи викушені шматки. Палицю він міцно тримав обома руками. Ковбаса була цупкою, як татків офіцерський ремінь і пахла таким блаженством, що він радий був заштовхати її всю до рота водночас.

«Жах якийсь», – подумав бідолаха мотнувши головою ніби зганяючи з себе залишки сновидіння. Та хиби підсвідомості міцно тримали його у своїх обіймах. Він пригадав, що сновидіння скінчилося драматичною розв’язкою від якої серце ще й досі калатало збиваючись на старечу аритмію.

Татко, вгледівши його каверзу, вирвав у нього з рук ковбасу і, несамовито вигукнув: «Ах ти ж бісова душа!» – став гамселити його нею по чім попало. «Це ж мати купила до столу на Різдво!» – злісно повчав тато.

Він, уві сні, вужем крутився ухиляючись від покарання ковбасою доки й не прийшов до тями.

Василь Степанович знову кліпнув очима. «А чому це прителющилася йому саме та злощасна ковбаса напередодні Різдва? – промайнуло в голові. І тут його осяяв спогад вчорашнього відвідування магазину де він, затримавшись біля вітрини, розглядав ковбасні вироби ковтаючи невгамовну слину, а в цей час вправна продавчиня, за прилавком вітрини, заправляла у слайсер чергову палицю копченої ковбаси. Він довго вдивлявся в її ціну доки з очей не бризнули сльози. «Для кого ж її роблять, суччі діти…» – з докором подумав він.

- Що діду, ціна кусається? – промовив за спиною чийсь чоловічий голос.

Василь Степанович озирнувся. Чоловік у драповому пальто доброзичливо дивився на нього.

- Для кого ж її роблять?. Ціна така… Буду Різдво святкувати пісними стравами.

Чоловік співчутливо поцмокавши язиком несподівано зробив пропозицію.

- Я хочу купити вам ковбаску – нехай це буде мій благодійний подарунок вам на Різдво.

Василь Степанович знітився, але не відмовився. Чоловік купив ковбаску, побажав веселого Різдва і мерщій вийшов з магазину.

Купивши ще й батон соціального хліба, кульок молока Василь Степанович веселий почвалав додому.