Inktober_2023 (Паралелі)

У ніч, коли навіть місяць боїться висовувати свого носа з хатинки,

У ніч, коли весь порядний люд барикадується в своїх домівках,

У ніч, коли світ стає на хвилину ближче до кінця,

Вони виходять.

Відьми, перевертні, чугайстри та мавки,

Вони йдуть вашими вулицями,

Вони йдуть вашими полями.

Упирі вибираються з асфальту перед вашими хатами,

Водяники виринають із труб та пентляють озерами.

Усі виходять на лісові стежки, які ведуть угору,

Які ведуть до зірок,

Які ведуть до таємного замку серед хмар.

Він височить над усім,

Він складається з нескінченої кількості дерев, які скручуються в надміцні мури.

Вони йдуть угору, а ви диветесь знизу:

Як крокує злагодженим кроком армія нечисті.

Стежки колись протруться,

Зникнуть від цієї сотні ніг,

Стежки серед дерев не вічні, як і люди.

Зникнуть вони – помремо й ми.