Моя Україна

Походження назви "Ровеньки" цікаво пояснює знаменитий український поет і філософ Григорій Сковорода: "Ровеньки є те ж саме, що й ровеннікі, сиріч злодії, що живуть по ровам". "Хай не зведе в мені ровеннік уст своїх" (Псалом)" Цю гіпотезу можна вважати цілком справедливою, оскільки козаки крім військових здійснювали і розбійні набіги. Офіційних історичних документів, що підтверджують цю версію, немає, та є багато непрямих фактів, які свідчать про її достовірність.

Вперше у документальних джерелах Осиновий Ровенек згадується 14 травня 1705 р., серед інших незаконно заснованих містечок у Дикому полі. петро I наказував "знести містечка, а людей-утікачів повернути поміщикам". Козаки не підкорилися цьому розпорядженню.

В 1707 р. спалахнуло Булавінське повстання, це був стихійний бунт козацтва проти царської влади — вільні люди намагалися втримати у своїх руках великі нічийні земельні володіння у Дикому полі. Козаки зазнали поразки та петро I наказав спалити всі козацькі селища, розташовані на Дінці та Бузулуку. Згідно цього наказу 49 козацьких селищ були спалені у вересні 1708 р., в тому числі, і населений пункт Осіновий Ровенек, розташований на р. Айдар.

Вільні козаки, рятуючися від царського гніву, пішли до малонаселених земель Дикого поля. Деякі з них оселилися у мальовничому місці, де протікала невелика річка, яку назвали ім'ям залишеного рідного містечка — Ровенек. Ці козаки і заснували поселення, яке у результаті стало Ровенецькою слободою.

В 1793 р. власником слободи став граф василь петрович орлов, який 1796 р. став військовим отаманом Війська Донського. (Ним він залишався до самої своєї смерті 1801 р. від бойових ран). При ньому відбулося масове заселення слободи українцями.

Після смерті орлова господинею слободи стала його дружина катерина дмитрівна, вона неодноразово перебудовувала садибу, розширювала і без того великі володіння, купувала та продавала селян. За її ініціативою та на її кошти 29 травня 1793 р. у слободі була побудована кам'яна церква в ім'я святителя Миколая Чудотворця, яка представляла історичну цінність не тільки як культова споруда, а ще більше як архітектурна пам'ятка. Церкву було знищено на поч. 30-х рр. XX ст.

В 1829 р. відкрита школа грамоти, а 1852 р. — початкове училище. У слободі створюється 4 ярмарку на рік: 9 травня та 6 грудня Миколаївська, 20 червня — Іллінська та на Веселому тижні перед Масляною.

Мешканці слободи здебільшого займалися сільськими господарством — обробляли землю, вирощували худобу, розводили овець.

Падіння кріпосництва дало поштовх розвитку нових капіталістичних відносин і сприяло розвитку промисловості у Ровенецькій слободі, оскільки земля ця містить багатства вугілля, глиняних порід — металоносіїв, аспідного шиферу та чорної крейди, яку використовували для виготовлення фарби й олії.

Відкриття шахт у слободі було пов'язано з будівництвом катерининської (тепер Донецької) залізниці. Ровеньки були однією з її станцій. Перша примітивна шахта "мишоловка" була відкрита приблизно 1877 р.

У 1900 р. поблизу Ровенецької слободи вже функціонували вугільні копальні купців Маркова, Отто, Вальяна, Карнеева, шахти княгині юсупової, сина данського козака лобова. На вугільних шахтах працювали селяни з усіх куточків російської Імперії. Вони приходили сюди заробити грошей і повернутися до рідних країв, однак заводили родини та господарство і залишалися жити у слободі.

На поч. XX ст. слобода входила до таганрозького округу області Війська Донського та вже була розвиненим у торговельному та промисловому відношенні волосним центром. Щорічно тут проводились ярмарки із загальним збором 300 тис. рублів, працювали крамниці та лавки, паровий і водяний млини. У слободі були шиферна фабрика, шкіряний, цегельний і пивоварний заводи.

Історичні катаклізми 1905 й 1917 рр., які проходили у російській імперії, наклали свій революційний відбиток і на події у слободі. Влада постійно змінювалася

В 1920 р. у слободі Ровеньки таганрозького округу донської області була остаточно встановлена влада рад.

В 1920-1923 рр. Ровенецька слобода входила до Шахтинського округу УРСР. В 1923-1929 рр. — до Луганського округу Донбасу.

В 1934 р. Ровеньки одержали статус міста, а з 1937 р. входять до складу ворошиловградської (тепер Луганської) області.

На той час на вулицях були прокладені тротуари, автошляхи, проведено електричне освітлення та водогони. На території колишньої садиби графів орловських була відкрита міська лікарня, працювали 11 шкіл, гірничий технікум, 8 шахт, об'єднаних у трест "фрунзеуголь".

18 липня 1942 р. місто було окуповане. Було підірвано борошномельний завод, залізничний вокзал, елеватор, виведені з ладу практично всі шахти. За час окупації у Гримучому лісі були розстріляні 375 мирних мешканців, тут же були страчені молодогвардійці: Олег Кошовий, Любов Шевцова, Віктор Суботін, Дмитро Огурцов, Семен Остапенко.

17 березня 1943 р. 39-я Танкова та 56-я мотострілецької бригади 23-го танкового корпусу, 203-я та 333-я стрілецькі дивізії Південно-Західного фронту звільнили місто Ровеньки.

У місті та сусідніх селищах є 17 братських могил, де поховані останки більш ніж 1400 воїнів.

В 1950-і рр. йшло масове відновлення шахт Донбасу, оголошеної ударним комсомольським будівництвом. На Донбас з усіх куточків країни їхала молодь. Найбільша кількість молодих будівельників були з Київської та Чернігівської областей. На їхню честь у м. Ровеньки названі два мікрорайони.

1960-поч. 1980-х рр. стали у місті часом великого будівництва. У Ровеньках виросли нові квартали: ворошилова (пізніше названий Шахтарським), гагаріна, Молодіжний. Були побудовані нові будівлі взуттєвої фабрики, гірничого технікуму, телевізійний завод "Протон", інфекційна лікарня, центральна поліклініка, центральна аптека, автовокзал, кінотеатр "Космос", спорткомплекс "Ювілейний", реконструйований дитячий оздоровчий комплекс "Лісові зорі". В 1982 р. був відбудований заново Палац культури ім. горького. А 1985 році відкрився санаторій-профілакторій "Шахтарські зорі".

В 1990-х рр. у місті почали з'являтися приватні підприємства: торговельні, транспортні, побутового обслуговування. Заявила про себе ювелірна фірма "Агат", продукція якої відома далеко за кордоном.

Основу економіки міста складали вугільні підприємства, на частку яких припадало 95 % всієї, яка вироблялась у місті, продукції. В 1980 р. було створено вугільне об'єднання "Ровенькиантрацит", 2000-і р. перетворене на державне підприємство "Ровенькиантрацит", а 2012 р. взято у концесію підприємством ДТЕК і перетворено на ДТЕК "Ровенькиантрацит". До його складу входили 6 шахт, 3 збагачувальних фабрики, ремонтно-механічній завод, автобаза, управління соціальної сфери. Підприємства вугільної промисловості надавали велику допомогу закладам культури, спорту, навчальним закладам і дитячим садкам міста.

Звідси на травневі свята 2011 р. я із Дружиною охорони природи "Зелене майбутнє" м. Києва рушила на обстеження місцевого степу.

23 серпня 2014 р. у Ровеньках ЗСУ знищили базу терористів; прес-центр АТО: "В місті Ровеньки, що на Луганщині, було встановлено скупчення на автобазі близько 40 броньованих машин, 3 ЗРК типу „Стріла-10“ та до 500 найманців незаконних збройних формувань. Ймовірно — це екіпажі до виявленої техніки".

Після подальшого масованого наступу за безпосередньої участі російських військ місто перейшло під контроль терористично-російських сил.

30 жовтня 2014 р. мешканці Ровеньок повідомили про значне збільшення кількості терористів у місті протягом останніх кількох днів, лише цього дня до міста ввійшло приблизно 700 проросійських бойовиків.

23 січня 2015 р. надійшло повідомлення, що у Ровеньках збройні зіткнення між бойовиками лнр і російськими "козаками", у місто зайшла важка техніка та формування бойовиків лнр. Бойовики перекрили центр міста, почалася автоматна стрілянина, озброєні лнрівці проводили зачистку серед "козаків", які не хотіли йти на передову воювати.

Ви можете наблизити повернення Ровеньків до України своїми донатами на ЗСУ.

На Аркуші є банер, який підказує, як це зробити.