Богородичне
Якщо я хочу жити у Богородичному, то сьома історія — про нього.
Засноване у XVII ст. як поселення біля Святогірської лаври після явлення ікони Божої Матері у Сіверському Дінці поруч із цим селом.
Власне, звідси і назва села.
Побудована церква, в якій зберігалася ця ікона.
Із третього грудня 1917 р. Богородичне знаходиться у складі Української Народної Республіки, згодом — Української Держави.
З 1920 року — у складі УСРР.
Під час цих подій громадянської війни та радянської окупації одна родина виїхала та вивезла ту саму ікону на Урал.
28 жовтня 1941-5 вересня 1943 р. Богородичне окуповане німецькими військами, потім — знову срср.
У 2020 р. на уралі почали будівництво церкви для богородичної ікони.
До того вона зберігалась у тій родині, яка її вивезла.
Чим це закінчилось і чи залишилися ті люди з іконою у рфії, чи виїхали після початку повномасштабного вторгнення — мені не відомо.
Влітку 2022 р. Богородичне було захоплено рашистськими окупантами внаслідок їхнього наступу на Святогірськ.
Під час окупації Богородичне дуже постраждало та стало селом-привидом:
всі домівки, школа, бібліотека, церква та міст через Донець були зруйновані, у селі залишилося лише 2 людини.
11 вересня 2022 р. село було звільнене Збройними Силами України.
Наразі там у напівзруйнованих будинках проживає близько 10 людей.
Однак так, як тільки відновлять міст через Донець і офіційно оголосять про розмінування села, я буду дізнаватися про можливості купівлі земельної ділянки та будівництва там.
Звісно, на це будуть потрібні гроші, тож, буду вдячна, якщо звертатиметеся до мене за редагуванням і/або перекладом із російської.
Мені здається, що ціни, поки Богородичне не відродить свій курортний статус, зменшаться, поза тим безоплатно роздавати ділянки теж навряд чи будуть.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!