Нове життя або що скаже тато?

Ну психологи ж так себе не поводять насправді. Діалог з психологом виглядає геть інакше. На кшталт: — Як минув Ваш тиждень? — Так-то, так-то. — Зо ви відчули від цього? — Іспансикий сором. Я розгублена і не знаю що з цим робити. — Чому ви розгублені і чому ви відчуваєте сором? Далі людина сама, за допомогою відповідних запитань шукає відповіді в собі і відповідає. Оцінює, а чи настільки соромницька та ситуація насправді? А потім вже так само шукає розуміння, чи варто йти на побачення, а якщо так, то хто ж їй забороняє казати «ні», якщо вона ще не готова морально до близькості. Жінка має право казати «ні» навіть в процесі. Навіть з власним чоловіком. Якщо перехотілося, то перехотілося. Про це не соромно казати, бо це власні почуття і відчуття. І краще б тато свою дочку навчав в першу чергу цьому, а не тому, як студіювати книги. Сподіваюсь, героїня знайде в собі рівновагу зрозуміти справжні бажання і рухатися на зустріч ним. А стосовно психологів, то вони майже ніколи не дають поради і не мають на це права. Вони допомагають людині самій знайти відповідь на внутрішній конфлікт, підтримають в процесі, але ніколи не казатимуть вказівку, якщо це нормальний, адекватний психолог.

Згодна, з психологами в мене завжди фігня виходить. Спілкувалась поверхнево лише з двома, вони були крінжові та обидва мене вибісили, а нормальних ніколи не бачила — після тих двох вже не було бажання. Тож тут скоріше приклад, як не треба робити — дружні стосунки замість професійних🤷🏻‍♀️

Не знаю чому, але ось ця зустріч з незнайомцем і одразу майже інтим і побачення мене дуже лякає. Я тривожна і малюю найгірші сценарії.

Я в юності була відбита щодо знайомств — дурне та безстрашне. Але не до інтиму, таке було не цікаво. Зате різних історій наслухалася, і вирішила цю крінжу відтворити. Напевно, треба в анотацію дисклеймер вписати: Не відтворювати у реальному житті☝️ Зрештою, часи сильно змінилися. Тоді не було смартфонів, компи мали вдома одиниці, тому знайомилися на вулиці, бо де ще знайомитись? Зараз таке виглядає більш ніж дивно.

Та це ясно)

Ось тут певно девʼять 9️⃣ стрінгів першокласного крою. З помадою-тінтом вийшло кумедно, як і з журналом. І взагалі. Крякнула на моменті: «Три хвилини». А взагалі імпульсивний секс з першим зустрічним то страшний крінж. А раптом то хвора людина в усіх сенсах? Проте я зацікавлена читати далі.

Єееее!🥳 Дякую, саме на таку реакцію розраховввала🥰

Рівень крінжу зростав експоненційно з кожним нерозстібнутим гудзиком блюзки, з кожним нападом ревматизму, чи що воно таке, з кожним поглядом мед-працівників. А потім - все! Романтика, ямочки на щоках, хепіенд. Якби я був суддею на конкурсі, то це була б дискваліфікація. На щастя, на правах учасника маю право на необ'єктивну оцінку, чим і користуюся :)

Ви надто суворий, пане Дмитре. Або романтичний) Адже ромком з його класичним сопливо-весільним закінченням і є справжнісінький крінж! Я навіть не можу уявити, що може бути крінжовіше за «хепілі евер афтер», хіба що зламане ліжко😁 (передаю привіт Сутінкам). Але я вдячна за вашу необʼєктивно-шестистрингову оцінку, тож цього разу не побʼємося🫶😄

Трохи подушню: на моменті з панічною атакою мої брови (обидві) полізли на лоба від здивування - то вони таки встигли? Якось, ем, з кінцівки попереднього розділу не дуже очевидно... Думала, що все завершилося, коли Ліам-Алекс нахилився понижче (ще й прогнувся явно нетипово, бідний, а раптом там зміщення чи протрузія), щоб ну таки так 😁. Можна все ж додати класичний троп "вийди й зайди нормально", бо так незрозуміло, від чого їх кліщануло, від того, що він їй ямочки почухав?😏

Я вже сама не памʼятаю😂 Але цілком вірогідно, що любов до прозорих (прозорееееесеньких) натяків вчергове зіграла зі мною злий жарт. Тре передивитися)

Та то нормально, коли автор все найцікавіше залишає у голові, сама така). Коли думаєш "та там еротика 18, нє, 21+, хтивість сотого левела", а тобі пишуть "а де це було"😁😁😁

😂😂😂🤝

Мало того, що заморозив дівчину, так ще й сам відморозився, який підступний кавалер 😁

Він не винний, то все моя жадоба до перемоги у конкурсі крінжі😁

Ваше оповідання потрапило мені «в настрій» своїми легкістю і гумором. Сподобалися і стиль написання, і романтика, і навіть анонсовані «рожеві шмарклі» в кінці. Між персонажами відчувається справжня хімія. Можливо саме тому, ті невдачі, що їх постійно переслідують, викликають не тільки посмішку, а ще й співчуття (зі спиною – прям до сліз). Недоліків (якщо такі є) – не помітила. Я любителька ромкомів, тому деяку наївність та «казковість» історії – списую на вимоги жанру. Сподіваюсь, що у героїв все складеться як найкраще і вони отримають своє «довго і щасливо». Загалом – дуже сподобалось. Легка історія – те, що треба в літню спеку))

Дякую, пані Лідіє, від поціновувачки жанру отримувати гарний відгук велика честь та суцільне задоволення🤗💗 Попереду на героїв чекає гарне, світле та сповнене щастя майбутнє, адже свої випробування вони подолали, і головне — зробили це гідно!😊 Ще раз дякую, радію, що мій експеримент припав до душі🌺

Ну от, еротика в жанрі реалізму. Бо гарно збудився/збудилась на першого зустрічного/зустрічну, усе вийшло просто ідеально з першого разу - це таки у більшості випадків фантастика. Єдине питання лишилося нерозкритим: як же ж все-таки була подолана травма, щоб завдавати травм ліжку? Вероніка?)

Комічний реалізм з легким присмаком трагедії, саме це хотілося показати, без фантастики. Щодо питання: трохи Вероніка, але здебільшого чарівна сила кохання та штампа в паспорті))