5
Заросла плющем будівля старого міського архіву красувалася біля підніжжя найвищого у місті пагорба. Зимою, коли землю вкривав сніг й вдаряли морози, пагорб перетворювався на найкращу в місті крижану гірку, і дітвора обліплювала його, мов мурахи. В хід йшло все: від старих дідівських санок до звичайних пластикових пакетів.
Катя з Вірою не один десяток раз, йдучи зі школи, зависали там годинами й приходили додому, вже коли зимове сонце ховалося за горизонт. Благо — одразу біля будівлі була автобусна зупинка. Розпашіла дітвора, обтрушуючись від снігу, натовпом застрибувала в автобус і всю дорогу додому придумувала для батьків відмазки чого ж вони так пізно їдуть. Їй тоді й в голову не могло прийти, що колись доведеться повертатися у цю місцину не за розвагами, а шукати інформацію пов'язану зі зникненням людей.
Круглощока працівниця архіву у великих смішних окулярах щиро здивувалася гості: відвідувачі бували тут геть нечасто. Переважно молодь просто проходила повз або ж пролітала мимо на санях.
— Там все посортовано! Не доведи Господи побачу, що ти навела безлад. З-під землі дістану! — трохи побурчавши, вона все-таки пропустила її.
Міський архів зустрів запахом старих запилюжених книг, пожовклих від часу газет та журналів. Десятки картонних коробок, що спочивали на виставлених в ряди височенних стелажах, обіцяли не одну годину пошуків.
Катя й уявлення не мала, скільки всього трапилося за останні десятиліття в місті. Сотні й тисячі людей жили тут, творили, кохали, і врешті-решт помирали. Та далеко не всі своєю смертю.
Час за пошуками минав швидко. На письмовому столі виріс досить великий стос старих газет із моторошними заголовками на перших шпальтах. Чим більше вона копала, тим страшніше було рухатися далі. Складалося враження, що історіям про зникнення не буде кінця.
''18-річна Оля Стахів вийшла з дому і не повернулася. Востаннє її бачили біля комбінату неподалік від лісу.''
''27-річна Марія Коваль зникла безвісти. Пошуки тривають уже більше ніж тиждень.''
''32-річну Наталію Журавель востаннє бачили в лісі біля озера. Всіх, хто володіє інформацією про можливе місце перебування зниклої, просимо звернутися в поліцію.''
З пожовклих газет на неї дивилися десятки красивих молодих облич. Рік 2013-ий, 2010, 2006...
1992, 1995, 1999...
1980, 1981, 1984...
І кінця-краю їм нема.
1963, 1965...
1952, 1953, 1957...
Час уже перевалив за сьому вечора, коли дівчина нарешті дісталася до останньої коробки. 1944-1950 роки. І так, ось воно, перше задокументоване зникнення у 1944 році: ''26-річна Яна Мазур пішла в ліс й не повернулася''
77 років тому! Якщо це невловимий маніяк, то йому б мало бути більше ніж 90 років. Катя навіть не була певна, що такі старі люди взагалі є у місті. І це найстарші наявні записи в архіві. А що тут коїлося в 1930-их?
Катя зітхнула і потерла шию, яка за день пошуків добряче боліла. І що робити далі? Це кінець? Від розпачу опускалися руки. Невже той дід має рацію?
— Давай там закругляйся! Ми за годину закриваємося! А тут і натяку нема на те, що ти завершуєш! — працівниця архіву не втрачала нагоди продемонструвати свою владу. — Глянь, який безлад!
Катя мовчки кивнула головою у відповідь і почала ховати документи назад. Погляд впав на газету 1992-го року.
''Трагедія забрала життя двох людей. Юрій Стахів, директор школи №2 разом їх своїм сином Олексієм загинули внаслідок пожежі у своєму будинку.''
Дівчина примружилася. Стахів. Щось таке вона уже бачила. Точно! За рік до аварії дівчина з таким самим прізвищем безслідно зникла.
Від знахідки неприємно замлоїло. Дівчина кинулася заново передивлятися газети, що лежали акуратно посортовані на столі. Крім зникнень у місті трапилося ще й багацько нещасних випадків, і прізвища постраждалих часто не вказували, та все ж вона знайшла, що шукала, хоч і воліла цього не бачити.
''Ціла сім'я із трьох осіб загинула внаслідок отруєння. За попередньою інформацією, глава сім'ї, Микита Журавель, приніс додому з лісу бліді поганки. Поліція не виявила цих грибів при попередньому огляді будинку. Це не перша трагедія, що спіткала родину. Два роки тому вийшла з дому й не повернулася дружина Миколи Наталія.''
Пройшло кілька секунд, перш ніж Катя зрозуміла, що вона не може вдихнути. Дівчину охопив приступ паніки. Таке враження, що смерть, взявши курс на когось, викошувала всіх, хто тою чи іншою мірою пов'язаний зі зниклими. Трохи заспокоївшись, вона зробила кілька фото знайдених газет і почала на автоматі запаковувати документи назад по коробках. То що, її сім'я досі в небезпеці, а мама не дарма попала в лікарню? Але є ж багато інших родин, які роками живуть із втратою і більше нічого з ними не трапляється. Що діється в цьому проклятому місті?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!