Киця та дивна химерія

О, мої двоногі щось у горщику привезли! - подумала кішка і сіла поруч, спостерігати за улюбленим ритуалом. Киця любила, коли її люди, її "двоногі", поверталися зі своїх мандрівок. Бо ж повернулися. Бо не покинули! І хай тисячу разів кицюні мама говорила, що ненадовго їдуть, що повернуться - все одно! У котів є лише ТУТ і ТЕПЕР. Вони не знають минулого і майбутнього, а лише інстинкти.

І ось, інстинкт цікавості спонукає кицю відступити від звичного ритуалу "я образилася!" із відвертанням невдоволеної, проте, все ж, гарненької мордочки, "вимушеним" дозволом погладити. Чотирилапа зацікавлено спостерігає, що ж таке химерне привезли її люди.

А горщик, тим часом, поставили на вікно. І життя потекло звичним шляхом. Тільки час від часу до горщика підходили з водою, поливали його. А в горщику сиділо щось таке, що кішка не могла розпізнати. Маленький самотній стебелець, а по обидва боки - по одному листочку. Люди цю химерію назвали Орхідея. А от кішка ніяк не могла визначити для себе, що ж це таке. Бо і стебелець якийсь не схожий на інші, і земля зовсім не пухка, не зручно загрібати - киця пробувала. За що і отримала легенької прочуханки, проте спробувала. А для неї це головне - спробувати нове і незвичайне. Та ось, обнюхала киця з усіх боків незвичайну химерію і постановила собі:

- Ні, з цим неподобством хай двоногі самі розбираються! А я краще посплю. - і пішла на крісло виконувати план.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.