Киця та дивна химерія
О, мої двоногі щось у горщику привезли! - подумала кішка і сіла поруч, спостерігати за улюбленим ритуалом. Киця любила, коли її люди, її "двоногі", поверталися зі своїх мандрівок. Бо ж повернулися. Бо не покинули! І хай тисячу разів кицюні мама говорила, що ненадовго їдуть, що повернуться - все одно! У котів є лише ТУТ і ТЕПЕР. Вони не знають минулого і майбутнього, а лише інстинкти.
І ось, інстинкт цікавості спонукає кицю відступити від звичного ритуалу "я образилася!" із відвертанням невдоволеної, проте, все ж, гарненької мордочки, "вимушеним" дозволом погладити. Чотирилапа зацікавлено спостерігає, що ж таке химерне привезли її люди.
А горщик, тим часом, поставили на вікно. І життя потекло звичним шляхом. Тільки час від часу до горщика підходили з водою, поливали його. А в горщику сиділо щось таке, що кішка не могла розпізнати. Маленький самотній стебелець, а по обидва боки - по одному листочку. Люди цю химерію назвали Орхідея. А от кішка ніяк не могла визначити для себе, що ж це таке. Бо і стебелець якийсь не схожий на інші, і земля зовсім не пухка, не зручно загрібати - киця пробувала. За що і отримала легенької прочуханки, проте спробувала. А для неї це головне - спробувати нове і незвичайне. Та ось, обнюхала киця з усіх боків незвичайну химерію і постановила собі:
- Ні, з цим неподобством хай двоногі самі розбираються! А я краще посплю. - і пішла на крісло виконувати план.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!