СХОДИ В НЕБО
Я з дитинства закохана в небо.
Воно вабить простóром свободи.
Я хотіла би мати крила,
Щоб втекти від лихої негоди.
Я дивилась на небо синє,
Я хмаринки на нім рахувала.
Звірів бачила в небі незнаних
І з птахами я разом співала.
Небо, небо! Яке ти глибоке!
Я пірнула би в синь з головою!
Недосяжне для мене ти зараз,
Та колись я зустрінусь з тобою.
Я у снах дуже часто літаю,
Хоч давно я уже не дитина.
Я на сходи до неба ступаю,
Озираюсь назад щохвилини.
Я не знаю де гірше, де краще.
На Землі все таке мені рідне.
Але сходи до неба вже бачу,
Ними вчуся іти — це потрібно.
Коли стану на крайній щабельчик,
Я розправлю натомлені крила,
Птахом білим невидимим стану,
Крикну: "Небо, дивись! Я злетіла!"
29.05.24
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!