ЗРАДА, КАРМА, ФІЛОСОФІЯ

Біля парку в печалі, в зажурі

Посивілий сидить чоловік.

Він убогий, в лахмітті старому,

Свій прожитий пригадує вік.

Колись був чоловік цей кмітливим,

Був розумним, мав купу ідей,

Був шановним і був він щасливим,

Мав сім'ю і маленьких дітей.

А тепер він самотній, нікчемний.

Нема жінки й дітей теж нема.

Залишилась лише пуста хата

І життя, що прожите "дарма".

Є в старого єдина утіха –

Пес Сірко, що живе поруч з ним.

Врятував цуценятко від лиха

Чоловік, коли був молодим.

І тепер дві душі постарілі

Ділять навпіл і тугу, і смуток,

І окрайчик вчорашнього хліба –

Найважливіший спільний набуток.

А навколо всі люди, як люди,

До старого немає їм діла.

Він на вигляд безхатько огидний,

А у нього душа вся зітліла.

Хоч би хто добре слово промовив,

Хоч би хто чоловіку всміхнувся,

Щоб Світ білий не був Світом чорним,

Щоб старий до життя повернувся.

14.07.23