Зміст
  • Розділ 1. На дні морському - 1. Солона безодня
  • 2. Морський король
  • 3. Прекрасний принц
  • 4. Відьмина хатина
  • Розділ 2. Труднощі адаптації - 1. Добрими намірами...
  • 2. Парад незручностей
  • 3. Тут мешкають принци
  • 4. Плавець до плавця
  • 5. Занадто джентльмен
  • Розділ 3. Стимул рухати плавцями - 1. Церемонія
  • 2. Розбір запливів
  • 3. Відьмина сестра
  • 4. Те, що не договорює чародій
  • 5. За та проти
  • Розділ 4. Печера Співочих перлин - 1. Що заховано в підводних книгах
  • 2. Пісня моря
  • 3. Перламутрові сльози
  • 4. Великий маленький секрет
  • Розділ 5. Четвертий танець - 1. Королівські плани
  • 2. Талісмани на удачу
  • 3. Раз, два, три...
  • 4. Перехрестя секретів
  • Розділ 6. Втрачені ключі - 1. Коса на камінь
  • 2. Прокляття чародіїв
  • 3. Темний скарб
  • 4. Джерело
  • Розділ 7 .Голоси з безодні - 1. За межу
  • 2. Кров королів
  • 3. Любовна геометрія
  • 4. Розбитий скарб
  • 5. Рев
  • 6. Пік контрастів
  • Розділ 8 . Лігво темного чарівника - 1. Розвідка боєм
  • 2. Фактор особистого інтересу
  • 3. Мовчазні кістки
  • 3. Нитка
  • 4. Чародійскі сюрпризи
  • Розділ 9. Хід короля - 1. Відкрита гра
  • 2. Пропозиція, від якого неможливо не відмовитися
  • 3. Танець на краю прірви
  • 4. Шторм
  • Розділ 10 . Скриня Пандори — 1. Зіткнення
  • 2. Серце від ключа
  • 3. За сімома замками
  • 4. Принцеса-потопельниця
  • 5. Останній фрагмент
  • Розділ 11 . Наречена чудовиська - 1. Нездійсненне бажання
  • 2. Полювання на відьму
  • 3. Тенета
  • Розділ 12. Повелитель семи морів - 1. Прощальний подарунок
  • 2. Запитання
  • 3. Королівське весілля
  • 4. Пробудження
  • 5. Остання пісня
  • 3. Прекрасний принц

    Деякий час потому мені, все ж, вдалося трохи взяти себе в руки та перестати, нарешті, ганебно розмазувати шмарклі в солоній водичці. Та на більші звершення мене поки що не вистачило. Мені, як і раніше, було страшно, і я навіть уявити не могла, як краще діяти в усій цій ситуації. Змиритися і буквально плисти за течією, прийнявши пропозицію морського короля і придворного чародія? Просто тихенько сидіти собі та сподіватися, що так мине решта мого життя, і не виникне ніякого форс-мажору, що його обірве. І тоді, в кращому випадку, я назавжди залишуся тут, більше ніколи не побачу друзів і рідних, а своє життя закінчу, судячи з усього, на самоті, під постійним наглядом.

    Від усвідомлення подібних райдужних перспектив мені знову захотілося розплакатися, але я зуміла стримати себе.

    Коли в очах морського короля моя доля, певною мірою, була вирішена, мене вивели з тронної зали у двір і посадили, разом з чарівником, на кораловій лаві, застеленій чимось м'яким.

    Що цікаво... поки я, сидячи тут, розглядала перехожих, то звернула увагу на незвичайні вбрання місцевих. А надто – невагомі жіночі сукні, які красиво розпливалися у воді. Схоже, всі тканини тут були зроблені з якогось дивного матеріалу. Він прекрасно відчував себе в воді, здається тривалий час не псувався, і при цьому виглядав дуже красиво, постійно переливаючись міріадами дивовижних відтінків у тьмяному світлі, яке випромінювали глибоководні рибинки та молюски. Цікаво, що ж це могло б бути? Якийсь особливий вид водоростей, що певним чином оброблялися, і використовуються як основа для пряжі?

    Несподівано мої роздуми перервала дівчина, що проходила неподалік, оточена косяком пістрявих кокеток. Не сказала б, що її краса була аж надто такою разючою, скоріше такий ефект створювали розкішні вбрання і найтоншої роботи прикраси, які працювали на образ казкової принцеси. І все ж, сама панночка теж була досить гарненькою: струнке тіло, довгі світло-лілові коси, великі пурпурові очі та миловидне личко.

    Дівчина, а разом з нею і подруги, що її оточували (принаймні, саме її подругами вони мені здавалися), пройшли повз мене неспішно, кидаючи косі, навіть злісні погляди. Перлина ж компанії, то й поготів подивилася на мене, м'яко кажучи, з граничним несхваленням, навіть, можна сказати, побоюванням. Але варто було їй пройти повз, і дівчата навколо негайно почали щось їй підступно щебетати, від чого її настрій трохи покращився.

    – Схоже, чутки вже поповзли палацом, – сумно зітхнув чародій, співчутливо поплескавши мене по плечу.

    – Місцеві пліткарки?

    – Можна і так сказати, – знизав плечима чоловік. – Це леді Мілера, дуже шляхетна особа, яка завдяки своїй шляхетності була обрана королем нареченою для принца Брайна. Кілька тижнів тому вона прибула до двору, щоб вони з принцом знайшли спішну мову. До того ж, традиції зобов'язують майбутню дружину кронпринца заздалегідь влитися в придворне життя, щоб до весілля вона вже була тут своєю, а не зеленою переляканою дівчинкою.

    – І їй не подобається те розпорядження, яке дав король щодо мене та принца? – припустила я.

    – Схоже на те, – сумно зітхнув чародій. – Хай там як, у попередньої власниці тіла, в якому ти зараз знаходишся, далеко не найкраща репутація: моторошна морська відьма, та ще й вертихвістка...

    – Що? – заволала я.

    – Ну, так, – знизав плечима чоловік. – Якщо вірити чуткам, у Зайшли було чимало залицяльників з різних сумнівних типів...

    – За що мені все це? – знову не стримавшись, схлипнула я.

    – А хто ж знає, – співчутливо промовив чародій, погладжуючи мої тремтячі плечі.

    От же ж дідько огірковий! Варто було мені дізнатися що-небудь нове про це місце, і я знову зажурилася. Цікаво, скільки ще разів таке буде відбуватися зі мною, надто перший час?

    Аж раптом мої сумні думи перервав різкий звук, з яким морську воду з силою розрізали довгі щупальця величезної білого кальмара, що мчав прямо на нас! Можливо після всього, що сталося зі мною за останній день, ці слова прозвучать надто дивно, і навіть наївно. Але від такого видовища я до смерті перелякалася і заверещала, немов дитятко, до якого радісно побіг обніматися клоун Пеннівайз з відомої книжечки Стівена Кінга!

    – Тихіше-тихіше! – стрепенувся чарівник, суворо дивлячись на кальмара, який опустився на дно в декількох метрах від нас. – Брайне, невже хоч зараз не можна було без цієї показухи?

    – Вічно ти бурчить, Клайку, – невдоволено закотив очі світловолосий юнак, що зіскочив з сідла на спині кальмара.

    – Бурчу, тому що через тебе ось дівчинка злякалася, – ще суворіше вимовив чоловік, погладжуючи плечі «дівчинки», яка досі не переставала істерично кричати. – Тебе ж мали ввести в курс справи?

    – Так-так, було таке, – погодився юнак, підійшовши ближче. – Просто якось не спало на думку, що Малий може її налякати.

    – Справді, хто ж міг подумати, що бойовий кракен, побачивши якого, навіть бувалі солдати в воду пудять, злякає дівчину із суходолу, яка досі не відійшла від шоку після того, що з нею сталося!

    – Але ж Малий зовсім ручний, – промовив хлопець з невинним виглядом, погладжуючи слизьке місце, яке умовно можна було назвати лобом кальмара.

    – Брайне!

    – Гаразд-гаразд, винен, – дурнувато посміхнувся юнак, почухавши потилицю. – То Клайк... коли вона, все ж, перестане кричати, га?

    – А це ти в неї самої краще запитай, – напружено прошипів чарівник.

    Навіть в моєму теперішньому стані я зрозуміла, що хлопець, щонайменше, розгубився. Кілька секунд він так і стояв, з нерозумінням витріщаючись на мене... а потім зненацька нахилився і, взявши мою руку, потиснув її, невимушено сказавши:

    – Привіт, я Брайн! Будьмо знайомі!

    Від несподіванки я замовкла і завмерла. Мій рот, що мить тому злякано верещав, так і залишився по-дурному відкритим, але з нього більше не виривалося жодного звуку. Все, що я робила, це дивилася на просто одягненого, невимушеного юнака з яскравими зеленими очима, акуратно підстриженим світлим волоссям, яке розпливалося у воді, та м'якими рисами красивого обличчя. Юнака, що абсолютно щиро мені посміхався, легко, дружньо та ніжно тримаючи мене за руку.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.