Зміст
  • Розділ 1. На дні морському - 1. Солона безодня
  • 2. Морський король
  • 3. Прекрасний принц
  • 4. Відьмина хатина
  • Розділ 2. Труднощі адаптації - 1. Добрими намірами...
  • 2. Парад незручностей
  • 3. Тут мешкають принци
  • 4. Плавець до плавця
  • 5. Занадто джентльмен
  • Розділ 3. Стимул рухати плавцями - 1. Церемонія
  • 2. Розбір запливів
  • 3. Відьмина сестра
  • 4. Те, що не договорює чародій
  • 5. За та проти
  • Розділ 4. Печера Співочих перлин - 1. Що заховано в підводних книгах
  • 2. Пісня моря
  • 3. Перламутрові сльози
  • 4. Великий маленький секрет
  • Розділ 5. Четвертий танець - 1. Королівські плани
  • 2. Талісмани на удачу
  • 3. Раз, два, три...
  • 4. Перехрестя секретів
  • Розділ 6. Втрачені ключі - 1. Коса на камінь
  • 2. Прокляття чародіїв
  • 3. Темний скарб
  • 4. Джерело
  • Розділ 7 .Голоси з безодні - 1. За межу
  • 2. Кров королів
  • 3. Любовна геометрія
  • 4. Розбитий скарб
  • 5. Рев
  • 6. Пік контрастів
  • Розділ 8 . Лігво темного чарівника - 1. Розвідка боєм
  • 2. Фактор особистого інтересу
  • 3. Мовчазні кістки
  • 3. Нитка
  • 4. Чародійскі сюрпризи
  • Розділ 9. Хід короля - 1. Відкрита гра
  • 2. Пропозиція, від якого неможливо не відмовитися
  • 3. Танець на краю прірви
  • 4. Шторм
  • Розділ 10 . Скриня Пандори — 1. Зіткнення
  • 2. Серце від ключа
  • 3. За сімома замками
  • 4. Принцеса-потопельниця
  • 5. Останній фрагмент
  • Розділ 11 . Наречена чудовиська - 1. Нездійсненне бажання
  • 2. Полювання на відьму
  • 3. Тенета
  • Розділ 12. Повелитель семи морів - 1. Прощальний подарунок
  • 2. Запитання
  • 3. Королівське весілля
  • 4. Пробудження
  • 5. Остання пісня
  • 2. Парад незручностей

    – Дідько, не думав, що не зводити з неї очей тобі доведеться ось так буквально. І все ж, Брайне... залишати цю дівчинку в будинку Зайли було не кращою ідеєю, – прошипів Клайк, пропалюючи принца поглядом. – Ти хоч уявляєш, що було б, не забудь ти в неї цю свою зв'язку ключів, за якою дуже вчасно довелося повертатися?

    Юнак нічого не говорив. Просто нерухомо стояв, стискаючи кулаки. Я ж тим часом сиділа на дивані в кабінеті головного придворного чародія. І саме зараз, коли шок від того, що сталося, почав трохи мене попускати, я усвідомила, що досі загорнута в ковдру, під якою розірване під час бійки плаття. Ту саму ковдру, яку Брайн накинув на мене, і в якій привіз до палацу. На щастя, в таку пізню годину майже всі вже відпочивали, тож помітили мене всього кілька вартових, та й то мигцем, тож не факт, що вони щось зрозуміли щодо мого «вбрання». Проте цього було достатньо, аби я зніяковіло стиснулася, щільніше запинаючи ковдру.

    – То що ти збираєшся тепер робити? – суворо поцікавився Клайк.

    – Коли виключити будиночок Зайли, їй зараз нікуди піти, – все ж, заговорив принц. – Так, визнаю, в будинку було не зовсім безпечно, але він знаходився далеко від житлових кварталів з людьми, які боялися б її і могли влаштувати розправу. Залишати її жити в квартирі спального району не можна з тієї ж причини – місцеві досі не збираються приймати її, тому можуть нашкодити, якщо вона оселиться серед них. Те ж саме стосується палацу: придворні влаштують скандал, якщо дізнаються, що «Зайла» спить поряд з ними, не перебуваючи під цілодобовим наглядом того, хто здатен протистояти їй.

    – І що ти пропонуєш?

    – Вона буде жити зі мною, – несподівано повідомив Брайн.

    – Що?! – скрикнула я синхронно з Клайком. До того ж, від подиву навіть випустила на мить ковдру з рук, і вона зрадницьки злетіла, підхоплена збаламученою мною ж водою.

    Минуло лише двійко секунд, перш ніж мені вдалося знову схопитися за неї тремтячими пальцями і загорнутися. Але цих секунд вистачило, щоб Клайк розгледів, в якому я тут вигляді сиджу.

    – Брайне, ти що, остаточно здурів? – напружено запитав чарівник, дивлячись на принца, при цьому його око смикнулось від нервового тику.

    – Просто вона була налякана. А я якось не подумав про те, щоб шукати їй новий одяг замість того, що порвався, і через нерви геть забув, що вона поранилась, – замахав руками хлопець, схоже і сам розуміючи всю олігофренічність свого виправдання.

    Деякий час Клайк стояв на місці із заплющеними очима, поки його губи відчайдушно шепотіли цифри від одного до десяти. А потім, тяжко зітхнувши, чоловік промовив:

    – Слухайте мене. Ви обидва посидьте тут, а я піду, спробую роздобути який жіночий одяг потрібного розміру. Заодно візьму мазі, щоб обробити рани. А потім ми продовжимо цю розмову.

    Поки я куталася в ковдру і скиглила, немов побите цуценя, Брайн по-солдатськи кивнув, і Клайк поспішив покинути кабінет. Таким чином ми з принцом залишилися наодинці і між нами виникла, м'яко кажучи, ніякова пауза.

    – Якось трошечки незручно вийшло, – нарешті захихотів принц, почухавши потилицю.

    Дійсно. Зовсім, крапельку, трошечки незручно!

    – Іро, ну не ображайся... – промовив Брайн, делікатно потягнувшись, щоб поплескати мене по плечу. Але мабуть до мене почало приходити усвідомлення того, що весь цей час я перебувала і в його обіймах, і в нього на руках, у ковдрі, під якою була лише порвана сукня та спідня білизна. Білизна, яку ця клята відьма собі, щоб їй гикалося, підбирала таку, до якої я б в магазині навіть підійти посоромилась!

    – Я не ображаюся, – підскочила я, немов ужалена.

    – Точно? – перепитав хлопець, таки доторкнувшись до мого плеча, від чого я відчула, як на моєму обличчі фарба проступила навіть крізь луску.

    – Так, точно, – зойкнула я і злякано підскочила. Може я запанікувала, а може просто занадто різко смикнула рукою, але досі не взяте під контроль вміння розкривати плавці несподівано вирішило про себе нагадати. І щойно той, який на правій руці, вискочив і напружено затріпотів під напором води, я втратила рівновагу і незграбно завалилася на бік, випустивши ковдру

    – Обережніше ж, – вигукнув Брайн, підхоплюючи мене. Не знаю, чи думав він взагалі зараз головою... але незалежно від відповіді на це питання, легше мені не стало. Забрикавшись, я спробувала відштовхнути його, але чи то принц не зрозумів натяку, чи то й сам розгубився, але тільки сильніше мене обійняв. Я ж, в свою чергу, ще активніше засмикалася, і в результаті ми обидва впали на диван.

    Так, навіть зараз, навіть за таких обставин ситуація могла стати ще гіршою. Наприклад, якби цієї миті рипнули двері та увійшов Клайк. Одначе, як показала практика, і це був не найгірший варіант! Тому що двері дійсно рипнули. От тільки коли ми обидва, завмерши, перевели на них погляд, то побачили в причиненому дверному отворі не чародія, а хитре гарненьке личко придворної дами. Можливо однієї з тих, що зустрілися мені першого дня перебування тут, а може взагалі зовсім іншої – не сказала б, що я тоді встигла запам'ятати їхні обличчя. Але про те, хто я така, і тим паче – хто такий Брайн, та особа, безумовно, була обізнана.

    Минуло всього кілька секунд, протягом яких дама з розкішними кораловими косами розглядала нас. А потім, нічого не кажучи, з абсолютним покер-фейсом, зачинила двері.

    – Якось трошечки незручно вийшло, – кашлянувши, повторив Брайн, так само витріщаючись на зачинені двері.

    – А чи не забагато цих «незручно вийшло» на один вечір? – заверещала я, віддалено розуміючи, що коли це взагалі фізично можливо, то луска на моєму обличчі вже встигла перефарбуватися з блідо-лілового в насичений яскраво-червоний.

    Мабуть до принца нарешті щось почало доходити, тому що він, слава морським огіркам, розгублено подивився на мене. Щоб наступної миті, зашарівшись, відскочити на метр і, хвала небесам, відвернутися, поки я знову не загорнусь у ковдру, яка неквапно опускалася на дно неподалік від нас.

    Ледве я встигла знову сісти на диван, як двері відчинилися, але цього разу дійсно увійшов Клайк, який тримав у руках згорток з одягом. І готова побитися об заклад на що завгодно: коли він побачив наші мармизи, в голові у нього зависла єдина думка: чим це ви, дітлахи, тут взагалі займалися?

    Одначе йому, на щастя, вистачило такту просто промовчати, кашлянути в кулак, покласти згорток з одягом переді мною і, схопивши Брайна за руку, витягнути його слідом за собою з кімнати.

    Щойно за ними зачинилися двері, я накинулася на згорток, наче зголоднілий кіт на сало, натерте валер'янкою. У ньому виявилась невигадлива, але красива сукня з переливчастої фіолетової тканини, ліф якої був декорований перлинками. На спідниці зручний розріз, а під низ вдягалися штанці, що чимось нагадували легінси. З розміром Клайк вгадав і сукня сіла на мене, наче рідна.

    Відчувши на своєму тілі цілий одяг, я зітхнула з полегшенням, кілька секунд просиділа на дивані, намагаючись заспокоїти серцебиття, а опісля покликала Клайка.

    – Тобі пасує, – посміхнувся чарівник, коли увійшов до кімнати слідом за принцом. І дідько, з поправкою на те, в якому вигляді вони обидва вже встигли мене споглядати, краще б йому було зараз просто промовчати!

    – То як, повернемося до наших рапанів? – ніяково хихикнув Брайн, боязко сівши на інший кінець мого диванчика.

    – Мабуть, – зітхнув Клайк та дістав з кишені мазь і бинти, почавши накладати пов’язки на ті місця, де в мене під час бійки здерлася луска. – Отже... що ти там ніс про те, що вона буде жити з тобою? – поцікавився чародій, суворо насупивши брови, в той час, як я знову підскочила, ніби сіла на морського їжака.

    – Як на мене, це непоганий вихід із ситуації, що склалася, – посміхнувся принц, випромінюючи якийсь підозрілий оптимізм. – У мене в апартаментах шість кімнат, і дві з них – чомусь спальні… хоча сам я просив батька обладнати там, замість гостьової, стенди для моєї колекції головоломок. Але ні, моєї колекції він врешті позбувся!.. Вибачайте, – знітився принц, певно зрозумівши, що його промову трохи не туди понесло. – Словом, в другій спальній кімнаті Іра могла б оселитися на деякий час. Так і вона буде в безпеці, і я зможу наглядати за нею буквально цілодобово. Відповідно, «Зайла» постійно буде під контролем невразливого для чарів, який у випадку повернення відьми до свого тіла одразу вживе заходів. І в той же час Ірі не загрожуватимуть цивільні.

    – Ось як ти, виходить, вирішив за мною «наглядати»? – обурилась я, коли язик нарешті віднімів.

    – Про що ти? – збентежено перепитав хлопець.

    – Про те, ваша високосте, що особисто мене вражає або ваша нетактовність, або ваша безсоромність, – розлючено прошипів чародій, нависнувши над принцом грізною хмарою.

    – Та ні, Клайку, ти не так зрозумів, – замахав руками Брайн. – Я без всяких задніх думок, ти що! Ти ж мене знаєш.

    – Тим не менш, гадаю мені не слід зайвий раз нагадувати, що так поповзуть чутки. І зачеплять вони більше її, аніж тебе, – випалив чоловік.

    – Я нікому не дозволю нашкодити їй, – промовив Брайн несподівано серйозно. З рішучим блиском в очах, який був аж надто схожим на той, що я бачила в будиночку Зайли кілька годин тому. Схоже, Клайка цей тон і цей погляд вразили анітрохи не менше, ніж мене. Тому що за хвилину я знову почула голос чародія – цього разу спокійніший.

    – Що ж, в такому разі гаразд. Але не забувай: якщо ти зібрався діяти таким чином, то несеш повну відповідальність за все, що може з нею статися.

    – Я розумію це, – кивнув Брайн тим самим тоном. – І з нею нічого не станеться. Я захищу її від усіх.

    – Диви, не переоціни свої сили, – сумно зітхнув чарівник, коли Брайн мовчки схопив мене за руку і вивів з кабінету.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.