За кадром. Частина ІІ

- Герміоно, - в двері фургону забарабанили, - Ви взагалі вставати збираєтеся? Скоро сніданок, це дуже важливий прийом їжі, його не можна пропускати.

Герміона натягнула ковдру на голову, намагаючись сховатися від голосу Джинні. Чому місіс Поттер не може залишити її у спокої? У двері фургону знову забарабанили.

- Що тут таке? - до Джинні приєднався Теодор, - Подружжя Малфоїв заніжилося у ліжку? - у цьому питання прозвучав лукавий натяк, чарівниця заскиглила й натягнула ковдру сильніше, - Гей, Драко! Випускай дружину, досить одноосібно володіти її увагою!

Дуже потрібна йому моя увага. Так потрібна, що й від доньки втік, тільки б мою рожу постилу не бачити, - зі злістю подумала Герміона.

- Там щось не так, - Джинні починала не на жарт непокоїтися, - Прикрий мене від маглів. Алохомора, - замок у дверях клацнув, підкоряючись силі відкриваючого закляття, фургон хитнувся, коли хтось зайшов, - Герміоно! Ти захворіла? - хтось намагався стягнути ковдру, але чарівниця вчепилася у неї, як у рятувальне коло, - Крессі, що тут сталося? Де Драко?

- Вибачте, леді Джинні, Крессі не має права говорити, - голос ельфа тремтів, - Крессі не хоче, щоб ви погано думали про хазяїна Драко.

Герміона машинально відмітила, що домовиха не боїться покарання, всього лиш хоче, щоб про її хазяїна ніхто не думав погано. З важким зітханням жінки відкинула ковдру і сіла на ліжку, явивши раннім гостям скуйовджене волосся та запухлі від сліз очі.

- Доброго ранку, - горло від довгого плачу саднило, а голос став сиплим, - Дайте мені п'ятнадцять хвилин, і я вийду до сніданку.

- Герміоно, що сталося? Де Драко? - Теодор озирався, ніби Малфой міг сховатися за ліжком чи під халатом місіс Малфой, який валявся на пуфі, - Ви посварилися?

З хвилину чарівниця вдивлялася у обличчя Нотта, потім зітхнула.

- Давайте домовимося так, ім'я мого чоловіка більше не вимовляйте при мені. Він пішов і більше не повернеться, принаймні у цій мандрівці, - жінка приглядали волосся тремтячими руками, - Він терміново поїхав додому.

Теодор нахмурився. Вони ніби дурні соплохвости, кохають до нестями, але через невміння справлятися з емоціями постійно жалять один одного і вбивають цим. Джинні поривалася шось сказати, але Нотт вхопив її за лікоть і вивів з фургону. Герміона полегшено зітхнула. Менше за все на світі їй хотілося комусь щось пояснювати чи вислуховувати слова співчуття.

- Крессі, Діана ще не прокинулася?

- Вона вже прокидалася, хазяйка Герміона, - вуха домовихи були опущені, вірна ознака того, що вона дуже сильно засмучена, - Трішки погралася і знову заснула. Крессі розбудити маленьку хазяйку?

- Ні, нехай спить.

Місіс Малфой потягнулася за розчіскою, стала обережно розбирати ковтуни у волоссі, повільно проводила нею, по сантиметру від кінчиків. У голові не було ніяких думок, ніби хтось увімкнув білий шум, але Герміоні це подобалося. Думки жалять, наче шершні, а зараз добре, навіть відчуття всесвітнього горя відступило, ніби заморожене льодокаїном.

Розчесавши волосся та одягнувшись, чарівниця забрала доньку з ліжечка, дівчинка нарешті прокинулася, але ще сама не була впевнена у цьому, при першій же можливості вклала голову на плече мами й прикрикла оченята. Герміона гладила її по спинці, тихо наспівуючи популярну пісеньку. З Діаною на руках вона полізла у шафку, дістала упаковку з мюслями, з міні-холодильника вийняла тетрапак з молоком, і тарілку з підставки. Все ж сучасність дарує молодим мамам можливість спокійно поснідати, навіть якщо дитина не злізає з рук.

З тарілкою мюслів, залитих молоком, у одній руці, і сонною донькою в іншій, Герміона направилася до загального столу, щоб нарватися на замогильну тишу. Навіть діти не особливо шуміли, вражені настроєм дорослих. Їй знадобилася практично уся сила волі, щоб спокійно всістися на своє місце, поставити тарілку на стіл та почати їсти, хоча й виглядало це недолуго.

- Ти в нормі? - запитала Ханна.

- Так. А що?

Вони стали перезиратися, як люди, які роздумують, чи не пора викликати бригаду швидкої психіатричної допомоги? Спокій Герміони їх дуже лякав. Їм було б легше пережити її істерику після того, як пішов Малфой.

- Через обставини... - обережно почала Алісія.

- Немає ніяких обставин, - відрізала Герміона, - Давайте я скажу один раз, і більше ми цю тему піднімати не будемо. Драко нарешті вчинив так, як я його просила дуже давно, він перестав маніпулювати моїми почуттями. Взагалі з його боку величезним подвигом було прости стільки часу зі мною, враховуючи, що Малфой пам'ятає лише той час, коли зневажав маглонароджених, і моя компанія викликала у чоловіка мало не зубний біль. Ми залишаємося сім'єю, будемо виховувати Діану, як і раніше, просто нарешті усе буде по чесному. А тепер давайте поснідаємо спокійно та продовжимо відпочинок.

Як там Драко сказав вночі? Він так часто повторював собі, що зможе хоча б симпатизувати мені, що й сам вже майже повірив. Якщо я буду повторювати собі якомога частіше, що мені не боляче, то повірю в це, і так буде правильно.

* * *

Драко прокинувся, відчуваючи, що у роті сухо, наче в Сахарі, а голова розколюється на багато маленьких уламків. Ці уламки також намагаються розлетітися не ще дрібніші уламки, і так до дурної безкінечності. Пити... Головний біль вимагав лежати спокійно, але жага не залишала на це шансів. З неясним мичанням він відкрив очі та повернув голову, у ній одразу запаморочилося, а по стравоходу піднялася нудота. Драко шумно вирвало.

- Твою наліво, - простогнав він.

Стало трішки легше, але у роті з'явився дуже неприємний присмак, який варто було хоча б водою запити. Хочеш не хочеш, а довелося підніматися, перечікувати новий приступ нудоти. Драко машинально роззирнувся, обстановка тут убога, навіть ліжка немає, тільки матрац, кинутий на підлогу, і на цьому матраці поряд з ним лежав ще хтось. З-під ковдри виглядало плече, явно жіноче, це вже добре, тому що образливіше за все було б прокинутися поруч з мужиком з похмілля. Волосся у мадам було темне.

- Гей, ти хто? - Малфой штовхнув дівку в плече.

Вона щось промичала, але підніматися явно не збиралася. Драко штовхнув її ще раз, з тим же результатом.

Вилізаючи з-під ковдри, спадкоємець одного з найбільших статків у магічній Великобританії виявив, що спав абсолютно голим. Як не дивно, ця пікантна деталь запустила процес згадування всього, що сталося.

Звісно, яскравіше за все поставала сцена на тому проклятому мосту. Все було як зазвичай. Ранок, він водив доньку, поки дружина пішла помилуватися на Лебединий замок з висоти мосту Марієнбрюке, пізніше вони повинні були помінятися місцями. Ще у кемпінгу вони домовилися, що доньку на міст ні за що не потягнуть, вона ще занадто маленька, може хтось штовхнути ненароком, і привіт нещасний випадок. Драко випадково кинув погляд на той міст, побачив, як Герміона і цей жебрак Уізлі стоять поруч один з одним, спершись на перила, як блискуче посміхається його дружина й кидається в обійми колишнього чоловіка.

Ревнощі накрили його з головою, до того сильні, що Драко ледве не нашкодив Діані.

Він думав, що впорається, якось акумулює свою лють, прийде у норму та зможе більш-менш спокійно поговорити з Герміоною, але... Вона цілий день шукала його, напевне хотіла повідомити, що йде до Уізлі, по ідіотськи щаслива посмішка так сильно бісила Малфоя. Якого біса він дозволив Поттерші потягнути убогого брата з ними у мандрівку? Все повинно було пройти по іншому, саме у цій мандрівці Герміона повинна була нарешті зрозуміти, що його кохання не гра.

Малфой добре пам'ятав, що наговорив щось гидке дружині, але не пам'ятав, що саме. Він пам'ятав, як сильно хотів її вдарити за зраду, тому апарував, навіть не подумавши, куди. А потім... Вогні нічного клубу, дівка у червоній сукні в обтяжку, чорне волосся. Драко потрібно було якось впоратися з люттю, і секс з нею був жорстким.

- Добре хоч не побив цю дурепу, - пробурмотів Малфой.

Добре те, що одяг валявся прямо тут, біля матраца. Драко з горем пополам одягнувся, схопив зі столу пляшку з мінералкою, яка давно видихалася, і покинув убоге житло, так і не додумавшись поглянути на обличчя дівки. Яка різниця, як вона виглядає? Достатньо того, що це не Герміона.

- Який же я придурок, - простогнав Драко.

Самобичування чарівника не мало нічого спільного з соромом від сказаних зопалу слів чи з невільною зрадою дружині, штормові хвилі люті накривали Малоя через те, що він занадто великий придурок і повірив, що зможе усе налагодити у стосунках з бруднокровкою. Що за насмішка долі? Вона ж весь час хотіла, щоб я покохав її, і що? Покохав на свою голову, вів себе, як закоханий осел, а вона стрибнула у ліжко до колишнього. Тварь!

Драко не знав, у якому він місті, не знав, куди відправиться тепер. Назад у кемпінг? Ідіотизм. Повернутися у Лондон? Нарциса живцем його з'їсть, і скаже, що сам винен.

- Ладно, зіграємо у гру, - чоловік зробив великий ковток води, зморщився, - Магли часто грають в неї, по їхньому телевізору бачив. Орел випаде, повернуся у кемпінг, а якщо решка, то піду у загул, - він нашарив у кишені золотий галеон і підкинув його догори, той впав біля ніг чарівника, - Орел.

Апарувати у такому стані було майже самогубством, проте, конкретно цього ранку, Малфой своє життя не цінував ні краплі. Правда через деякий час з'ясувалося, що це не ранок, а ранній вечір. І взагалі Драко промахнувся з фургонами й виник не у себе, а у Ноттів, негайно був схоплений за шкірку Теодором.

- Явився, - прокоментував друг, - Ти що, у діжці з водкою купався? Як ти взагалі примудрився не розщепитися під час апарації?

- І я радий тебе бачити, - Малфой гикнув, відчуваючи, що його знову нудить.

- Ні і якого дідька тебе переклинило цього разу?

Драко сфокусував на другові мутний погляд.

- Все нормально.

- Через це "нормально" Герміона нагадує живий труп, а ти дві доби десь бухав? - їдко запитав Тео.

- Не треба лізти, самі розберемося.

Малфой розвернувся та вийшов, майже вивалився з фургону Ноттів, і направився до свого. Спиною відчув важкий погляд Джинні Поттер, але озиратися не став. Мабуть рада, що колишня невістка повернулася і тепер малюк Ронні знову у надійних руках. 

Драко рухнув на ліжко вниз обличчям й одразу заснув.

* * *

- Крессі, зроби щось зі смородом перегару, - спокійно попросила Герміона, приховуючи внутрішнє тремтіння, бо повернення чоловіка схвилювало її сильніше, ніж хотілося б, - Діані не треба дихати цими вихлопами.

- Так, хазяйка Герміона, - домовиха зробила декілька складних пасів руками і у повітрі перестало смердіти алкоголем.

- Дякую, мила.

Цієї ночі Герміона спала у розкладеному кріслі, лягати поряд з Драко їй зовсім не хотілося. Уві сні жінки були чутні люті крики "Круціо", був холод кам'яної підлоги каземата та запах крові. Прокинулася вона змучена до крайнощів рано вранці, весь табір ще спав.

- От і добре, є час на те, щоб привести себе до ладу, - пробурмотіла Герміона.

Після душу вона взялася готувати сніданок, собі мюслі, Драко звичну яєшню з беконом. Чарівниця сама розуміла, що така байдужість не до добра, вона повинна хоча б щось відчувати з приводу сварки, і такого ефектного повернення чоловіка назад, але нічого не відчувала.

Незабаром прокинулася Діана, голосно заплакала у своїй колисці, і, відреагувавши на дитячий плач, Драко прокинувся і різко сів на ліжку, став оглядатися.

- Не смій наближатися до доньки, поки не приймеш душ та не почистиш зуби, - не обертаючись, сказала Герміона, - Від тебе досі перегаром смердить.

Малфой мовчки взяв свою сумку для походів в душ, а на виході сказав:

- Не думай, що я тебе послухався, це всього лиш розумно.

- Ти не повіриш, але в 99% моїх слів присутнє зерно розуму, - заявила чарівниця, - Йди. Діана два дні тебе не бачила і дуже скучилася, настільки, що вимовила слово "татко", - Малфой застиг, - А ти не чув, бо жалів себе.

- Відвянь, - кинув він і пішов. 

Драко вже знав, що завжди буде жалкувати про те, що не почув перше слово доньки, тим паче таке. Втіхою йому буде слугувати той факт, що Діана не сказала слово "мама", бруднокровка точно засмучена. Тупе марнославство завжди було її слабким місцем.

За столом вони снідали всі разом, як завжди. Малфой до яєшні майже не торкнувся. Душу чарівника гріла думка, що вона точно прийме це на свій рахунок, як свідоцтво того, що готує огидно, а насправді шлунок ще не був готовий до прийому їжі після такого запою. Зате донька постійно торкалася ручками до мого обличчя і лопотала слово "татко", викликаючи щасливу посмішку.

- Я не розумію, чому мені не можна так само зникнути на пару днів, - гучно сказав Рон, - Оно навіть одружений Малфой два дні тусив, я від його перегару сп'янів, а я все ж холостий.

- Тому що ти невдаха і завжди слухаєш жінок, - відрізав Драко, - Спочатку матуся вказувала малюку Ронні, тепер сестра керує життям.

- Стуль писка, - Уізлі налився червоним. 

- Обидва закрийтеся, - втрутилася Герміона, - І не смійте обговорювати такі речі при дітях. Навіть маленький Тимерій уже все розуміє, тільки відповісти ще не може.

- Тобі мозок на череп не тисне? - кисло запитав Драко.

- В самий раз, - заявила Герміона.

Джинні мовчки поглядала на Малфоїв. Драко явно старався зачепити дружину, сказати щось образливе, але Герміона була непробивною. Чи та це жінка, яка плакала у штаб-квартирі "Семилуччя", коли усвідомила, що чоловік остаточно оскотинився? Чи той це Малфой, який готовий був прочитати маглівські романи, тільки б зрозуміти мотиви поведіник дружини і доказати їй, що кохає? Як же з ними складно!

Після сніданку усі розійшлися парами по різним частинами кемпінга, на спільний відпочинок не було ні сил, ні бажання.

Ну майже всі. Драко пішов гуляти з донькою на самоті. Герміона навіть не пробувала піти з ними, вона добре пам'ятала все, про що він говорив того вечора.

* * *

До України вони дісталися через три доби, ще раз зупинившись у кемпінгу в Польші, але всього на пів дня. Більше за все Герміону вразив перетин кордону. Вони приїхали на пропускний пункт у містечку Краковець ближче до дванадцятої ночі, а пройшли його о четвертій ранку. Пам'ятається, чарівниця ще звернула увагу, що, поки переїжджали з пропускного пункту Польші до пропускного пункту України, годинник на телефоні автоматично перевівся, і вийшла вельми забавна штука. Польский КПП вони пройшли о четвертій ранку, а український - о п'ятій. Магія часових поясів.

Вони їхали по навігатору, вже о сьомій ранку були у Львові.

Весь цей час за кермом була Герміона, не бажала пускати за нього Драко. Справа у тому, що ще раніше жінка виявила, що Малфой занадто сексуально виглядає на місці водія, не хотіла ризикувати й розколупувати власні почуття. Спала чарівниця на розкладеному сидінні, не бажаючи лягати в одне ліжко з чоловіком, зате Діана тепер спала лише з татком і була абсолютно щасливою.

Іноді Герміона зі злістю думала, що більше не потрібна навіть доньці, вигодувала молоком і достатньо. Діана навіть на руки до неї йшла без бажання, зате аж заходилася, ледве бачила Драко, щось лопотала постійно, пустувала з ним. У глибині душі місіс Малфой навіть ревнувала, але намагалася гнати від себе це гидке почуття.

- Тут достатньо гарні готелі, - повідомила Джинні по рації, - Не знаю, як ви, а мені потрібен нормальний сон. Хочу прийняти ванну. Чому між країнами така драконівська митниця?

- Україна не входить до складу Євросоюзу, - нагадала Герміона, - Тому так.

- Нерозумно, - Ханна ніколи не визнавала таких умовностей, як кордони та різні закони, - Магли самі собі життя ускладнюють. 

- Чарівники теж цим грішать, - заперечила Герміона, - Джинні, ти вже знайшла пристойний готель?

- Я думала, що ти знайдеш.

- Добре.

Драко солодко потягнувся і пробурмотів:

- Ванна це чудово, хоча відмити цей сморід з тіла буде неможливо.

Герміона тільки фиркнула, розуміючи, що він каже про сморід бруднокровки. І чому це її не торкає? Ні, з емоціями точно щось творилося, ще й Крессі постаралася зникнути одразу після того, як повернувся Драко, що наводило на деякі думки. Місіс Малфой починала неясно підозрювати, що її драконівський спокій справа рук домовихи.

- Сподіваюся, ти розумієш, що ми поселимося у різних номерах, - Герміона взяла телефон, щоб відкрити інтернет та пошукати готель, - Я хочу хоча б трохи відпочити від тебе.

У кожному такому виразі, в занадто спокійній поведінці бруднокровки, Малфой бачив той факт, який не роздивився раніше. Невідомо, коли це сталося, але Герміона давно його розлюбила, ось тільки незрозуміло, чому все ще не пішла до жебрака офіційно. Вона навіть до доньки остила, майже не брала Діану на руки, постійно її сторонилася.

- Навзаєм, бруднокровка.

- Правильно казати маглонароджена.

- Як не назви, все одно гидота.

Драко сам чудово розумів, що сильно перегинає, але не міг зупинитися. Така підкреслена байдужість Герміони ранила його, а постійне слідкування за нею виснужувало. Він кожну хвилину очікував побачити, як вона цілується з жебраком Уізлі, і не знав, що відчуває, коли не бачить цього - полегшення чи розчарування.

До ночі наступного дня наші мандрівники залишили свої фургони на платній автостоянці у Запоріжжі, а самі відправилися на Хортицю. Герміона і Драко вже не вперше бачили Мотигу, інші були вражені.

- Доброї ночі, - привітався характерник, - Радий знову вас бачити. А з вами ми ніби теж знайомилися, але в інших обставинах.

- Можна сказати, що й не знайомились, - усміхнулася Джинні.

- Це добре, що діточок з собою взяли, їм буде цікаво, - прогудів Мотига, - Ходімо.

Відчуття тиску Герміона добре пам'ятала ще з минулого разу, але на цей раз воно було сильнішим. Чарівниця почала задихатися, схопилася за груди, перед очима поплили золоті плями. Вона подумала, що ось ось впаде без свідомості, але золоті плями оформилися у вельми впізнаваний образ дівчини. Герміона відчула таке тепло, що йшло від неї, ніби сонце проковтнула. Ця золота дівчина підійшла та погладила чарівницю по волоссю, м'яко посміхнулася, а потім сказала:

- Впевнена, що вона хотіла як краще, але так не можна. Емоції потрібно прожити, а не давити їх у зародку, особливо коли у тобі нове життя. Ти ж не хочеш, щоб твій син народився з повною відсутністю емпатії?

Золота дівчина зробила крок вперед, спочатку стало тепло, а вже через секунду настав нестерпний біль, Герміона врятувалася від нього, втративши свідомість.

Для інших це виглядало так, ніби їй просто стало погано, місіс Малфой зблідла, схопилася за живіт і впала на м'який килим з листя, яке ніхто і ніколи не думав прибирати звідси. Драко не дивлячись сунув доньку комусь в руки і кинувся до дружини.

- Герміоно! - він став хлопати її по щоках, намагаючись привести до тями, але нічого не виходило, - Що з тобою, Герміоно? Прийди в себе!