За кадром. Частина ІІ

Напевне рідко можна знайти таких бабусю з дідусем, які кожного разу з задоволенням забирали б онуку до себе, не бурчали б і не говорили, що в них ще й свої справи є. Люциус, який так і залишився викладачем в Хоґвартсі, мотався додому кожні вихідні, а іноді і серед будніх днів приїздив.

- Студенти люблять мене, тому що я ніколи на караю їх, тим більше не залишаю після уроків, - хвалився він.

Загалом, здавши доньку з рук на руки Люциусу та Нарцисі, Герміона одягла дорожню мантію і прямо з маєтку апарувала в крамницю-ательє мадам Темфрі. З часом якось саме собою склалося так, що сім'я Малфой одягається або в неї, або у Алісії Нотт. У останньої в асортименті була пречудова колекція нарядів маглівських моделей. Після відомої прогулянки Нарциса полюбила моду 1940-х.

Герміона рішуче штовхнула двері, тренькнув дзвіночок, десь всередині крамниці хлопнули двері. Чарівниця увійшла, ковзнула поглядом по смарагдовій сукні в вітрині. 

- Місіс Малфой, - до неї поспішала помічниця мадам Темфрі, Долорес, - Проходьте, ми вже давно чекаємо на вас. 

- Вітаю, Долорес, - яким би поганим не був настрій, Герміона ніколи не дозволяла собі показувати його оточуючим, тим паче зривати на них злість, краще прибити Малфоя, - Цікаво, що там не поділили мадам Темфрі і містер Малфой?

Помічниця не стала відповідати, швидко відвернулася і поспішила назад в особливу кімнату хазяйки крамниці-ательє, куди запрошувалися лише ті відвідувачі, хто здатен оплатити найдорожчі шедеври мадам Темфрі. Герміона прослідувала за нею, очікуючи побачити розлючену француженку та незадоволеного Драко на подіумі, але... Малфоя тут точно не було, а мадам Темфрі сяяла так, що сонце сором'язливо прикривалося хмарками, заздрячи.

- Ем, доброго дня, - привіталася здивована чарівниця, - А де Драко?

- О, не переживайте, мила, - мадам Темфрі зробила крок назустріч клієнтці, - Ваш чоловік вже одягнутий в прекрасний фрак і готовий до заходу, залишилося підібрати вам сукню.

Герміона наморщила лоб, потерла його розкритою долонею. Що тут, в біса, відбувається? Вона з підозрою поглянула на хазяку ательє. Мадам Темфрі так старанно посміхалася, причому не награно, ніби знала якийсь секрет, який точно стосується місіс Малфой, але розголошувати його француженка не збиралася.

- Яку сукню і навіщо?

- Ну як навіщо? Для прийому у містера Нотта, звісно.

Чомусь Герміона не вірила щирій посмішці мадам Темфрі, по спині бігли мурашки. Вона ненавидить моменти, коли щось не розуміє, відчуває себе невпевнено і по дурному, і як наслідок - вразливою. Тільки щоб уникнути цього виснажуючого відчуття, чарівниця завжди бігла до бібліотеки, щоб знайти відповіді на свої запитання, я в найнадійніше джерело знань.

Цього разу жодна книга не відповість, що задумав Драко і яким чином його плану сприяла мадам Темфрі.

Добре, я підіграю. Прикинусь дурочкою, яка забула, що основна примірка наряду через два дні. Тільки так вдасться дізнатися, що задумав Малфой.

- А, зовсім забула, - чарівниця всміхнулася, - Діана іноді змушує забувати, який сьогодні день тижня.

- Ваша чарівна дівчинка дуже активна та мила дитина, - погодилася мадам Темфрі, - Дивлячись на неї, я задумуюся про колекцію чарівних дитячих суконь. 

Герміона всміхнулася.

- Якщо ви зроните цю фразу в присутності Нарциси, одразу отримаєте замовлення мінімум на пятьсот штук. Доньці лише півроку, а вона з бабусі мотузки в'є, як заправський маніпулятор.

- У жінок вміння отримати те, що вони хочуть, вроджене, - з апломбом заявила француженка, - Ставайте на подіум, мила, час спливає. 

Тяжко зітхнувши, місіс Малфой встала на подіум, дозволила Долорес зняти з себе дорожну мантію та домашню сукню трав'яного кольору, теж, до речі, з колекції мадам Темфрі, що дуже порадувало хазяйку ательє. Майже за рік все це стало звичним для чарівниці, кожна примірка віяла можливістю розслабитися, відпочити від домашніх пристрастей, подумати про більш приємні речі. Наприклад, розібрати якусь магічну формулу.

До речі, про це.

- Мадам Темфрі, не знаю, чи казав вам Драко, але влітку ми поїдемо в Україну. Там зовсім інший клімат, нам знадобиться новий одяг. Я роздобула в Кет описання, які наряди носять тамтешні відьми, і хочу, щоб ви пошили для мене сукні, які змусять їх вдавитися від заздрощів.

- Інших я не ш'ю, дорогенька, - француженка буквально сяяла.

На горизонті маячили два великі замовлення, а це прибуток. Яке б сильне задоволення чарівниця не отримувала від роботи, їсти теж хотілося, і не юшку з бобових, а медальйони з мармурової телятини. До того ж професійну гордість мадам Темфрі гріла впевненість Герміони Малфой в тому, що в її сукнях вона буде гарнішою за всіх слов'янських відьм.

Через декілька годин, коли Герміона терпляче чекала, поки мадам Темфрі зробить останні штрихи в її наряді, чудовій смарагдово-сріблястій сукні, в салон вихором залетіла Джинні Поттер.

- Добре, що ти тут, - одразу вигукнула вона, - Вже боялася, що не застану тебе і доведеться стукатися в ворота Малфой-менору.

Герміона підібгала губи. Поступово всі звиклися з тим, що вона тепер частина сім'ї Малфой, вони з Драко навіть бували в гостях у Поттерів, та й в Довгопупсів також, тільки з Роном залишалися напружені стосунки, але його сестра говорила, що це через те, що в наймолодшого з братів Уізлі не клеїться з жінками. Він заздрить. Але не дивлячись на теплі стосунки, нікого з друзів, які дісталися їхній молодій родині з її минулого, ні за що неможливо було заманити в маєток. Він їх досі дуже сильно лякав.

- Таке відчуття, що в нас плотоядні павліни, - пробурчала місіс Малфой, - Що в тебе сталося? За тобою ніби сотня соплохвостів гналася з Хаґрідом на чолі? 

Джинні скорчила гримаску.

- Взагалі-то в мене питання життя та смерті, - вигукнула місіс Поттер з найтрагічнішим виглядом, - Ти ж знаєш, Лілі Полумні трішки підросла, і я вирішила, що вже можу вийти на роботу в якості позаштатного журналіста, ну там писати час від часу шедевральні статті, від яких у колег зеленіють навіть бородавки на заду, - мадам Темфрі видала короткий смішок, - Так ось, в редакції сьогодні влаштовують щось накшталт корпоративу, навіть назву придумали. "Весняний бал", - Джинні закотила очі, - Уявляєш? Тріша придумала. Міс оригінальність!

- Я поки не зовсім розумію, яким чином я до вашого корпоративу, - Герміоні довелося перервати потік свідомості подруги, при згадуванні Тріші Джинні конкретно так клинить.

- Ти ж моя подруга! А це значить, що ти просто зобов'язана допомогти мені заткнути цих клуш за пояс.

Мадам Темфрі розсіяно поправляла складки юбки, уважно прислухаючись до розмови, але жінок це не напрягало. Всі знають, що те, що сказано тут, ніколи і нікуди не вийде з цих стін.

- Якщо ти не в курсі, то кращий зіллєвар Драко. Це якщо тобі потрібна отрута.

- Та при чому тут отрута, - відмахнулася Джинні, - Бачиш, на цей довбаний весняний бал потрібно запросити чоловіка, а також сім'ю друзів. Ніби їм мало знаменитого Гаррі Поттера! Коротше, Джанес вже запросила Арманда та Парваті Прует. сама розумієш, прізвище робить їх досить знаменитими, значить я мушу запросити когось, хто затьмарить їх.

- І ти одразу подумала про нас з Драко, - заключила Герміона, а Джинні фальшиво-винувато знизала плечима, - Джинні, ми всі знаємо, що мадам Темфрі кудесниця, але навіть їй не під силу пошити сукню за пару годин. Мені немає в чому піти на цей ваш корпоратив,  моїй шафі лише ті наряди, що примількалися під час зимових прийомів.

- Але на тобі нова сукня!

- Це для прийому у Ноттів, а він через два дні, - заперечила місіс Малфой.

- Ну вже за два дні я точно встигну пошити шедевр, - пробурчала мадам Темфрі.

Джинні просяяла, переможно глянула на подругу, аргументів проти не залишилося.

- Ну добре. О котрій починається ваш корпоратив?

- Через двадцять хвилин?

- Джинні!

- Що? - місіс Поттер прийняла найневинніший вигляд.

Герміона розраховувала після примірки поїхати додому, до доньки, але тепер найдовгоочікуваніше в світі побачення відкладалося на декілька годин, за які її донечка в будь-якому випадку зголодніє.

- Крессі, - домовиха одразу з'явилася на поклик хазяйки, - Передай леді Малфой. що ввечері мене не буде вдома. І візьми молоко для Діани.

Ще за часів  таємної шпіонської війни з Белатрікс і викликаним нею духом, Герміона наловчилася зціджуватися швидко і акуратно, і зараз впоралася за лічені хвилини, не дивлячись на те, що вже була упакована в сукню. Мадам Темфрі тактовно втягнула Джинні в розмову, щоб не бентежитися самим і не бентежити молоду матір.

Нарешті Крессі апарувала в маєток, а Герміона приготувалася відправлятися на заздалегідь ненависний корпоратив. Тільки тепер чарівниця усвідомила, як доводилося Гаррі Поттеру і Рону з їх славою героїв революції. Хоча Рон, якщо бути чесними, отримував задоволення від загальної уваги. Ще тоді, коли була його дружиною, Герміона іноді думала, що Уізлі його мало.

- Запам'ятай, мені буде глибоко огидною кожна хвилина, - попередила вона подругу.

- Перетерпиш, - руда лукаво посміхнулася.

Джинні схопила Герміону за руку і потягнула геть з ательє мадам Темфрі, у входу на них вже чекала карета з запряженним в неї фестралом. Всередині було достатньо просторо, до того ж стояв столик з кафе і круасанами.

- Іноді можна, - Джинні відповіла на погляд Герміони, повний докору, - Повір мені, я трьох вигодувала. Якщо Діана буде трішки збудженою, начаклуй їй дракончика, дівчинка відволічеться.

- В нас замість ілюзорних чар працює Живоглот, - трішки повагавшись, місіс Малфой все ж взяла чашечку з терпким ароматним напоєм, зробила ковточок та від задоволення прикрила очі, - Ніколи б не подумала, що з цього кота вийде така чудова нянька.

- Це справа випадку. Буває так, що домашній улюбленець стає кращим другом і нянькою людському дитинчаті, а буває навпаки. Я нещодавно по роботі дивилася маглівську статистику, ти не повіриш, скільки немовлят померли від того, що домашній кіт ліг їм на обличчя і випадково задушив.

- Добре, що поряд з Діаною завжди знаходиться хтось з домовиків, - пробурмотіла Герміона, - Але про всяк випадок я поговорю з Живоглотом.

Карета, хитнувшись, зупинилась, з боку Герміони відкрилися дверцята. Тяжко зітхнувши, чарівниця піднялася і подала руку тому, хто зустрічав, ним опинився Гаррі. Він відводив погляд, напевне роль супроводжуючої знаменитості подобалася йому ще менше. 

- Привіт, - привіталася місіс Малфой.

- Привіт, Герміона, - і знову чоловік відвів погляд.

І взгагалі він поспішив подати руку Джинні. Сама Герміона тим часом озирнулася. Спортивний журнал обрав достатньо дивне місце для корпоративу, погляду чарівниці представ якийсь закинутий маглівський заводський цех. Навколо росли бур'яни, майже всі вікна вибиті, і взагалі складалося враження, що в останній раз люди тут були років десять тому.

- Ти впевнена, що це тут? - вона просто про всяк випадок уточнила.

Ніхто не відповів. Здивована чарівниця обернулася, за спиною не було не те що Гаррі з Джинні, але і карети не наблюдалося. Вона якраз повертала за вугол вдалині.

- Підтяжки Салазара, що тут відбувається? Який прикол в тому, щоб привезти мене в таку глушину в гарній сукні і кинути?

Раптово у ніг чарівниці засвітилися чарівні світлячки, поступово утворивши собою щось типу доріжки, яка вела в закинутий цех. Герміона хмикнула.

- Ні, я не буду йти за світлячками, я просто апарую звідси додому, там донька чекає, взагалі-то, - вперто заявила чарівниця і рішуче зробила крок по доріжці, - Добре, росто загляну, а то цікавість потім з'їсть без солі та перцю.

Відчуття сюрреалістичності того, що відбувалося, все більше захоплювало чарівницю. Ось вона, така нарядна, в дуже дорогій сукні від мадам Темфрі, в дизайнерських туфельках і з розпущеним волоссям, тільки збоку воно грайливо заколоте невидимкою і прикрашені яскравим бутоно троянди, стоїть посеред пустиря навпроти закинутого цеху. Погода псується, вітре лохматить і без того вічно сплутане волосся, забирається під мантію та холодить плечі. Грозові хмари, що нависли дуже низько, вже набралися води під зав'язку, от от хлине дощ. Сухі цурупалки бур'яну, які потемніли від вологи через постійні дощі, приречено очікували нової порції. Це живій рослині дощ пророкую ріст, а мертвому дістанеться лише гниття.

Суха торічна трава брудного жовтого кольору була занадто висока для того, щоб спокійно пройти, Герміоні довелося як мінімум п'ять разів зупинутия та виплутувати з неї свої дизайнерські туфельки. Коли чарівниця дісталася порогу, її ноги були поколоті травою і саднили, а тут ще суцільні діри в бетоні, Герміона спантеличено прикидувала, як би їй не зламати ноги. 

- Ну, Джинні! Я придумаю мстю для тебе, не сумнівайся!

Герміона штовхнула старі дерев'яні двері з облізлою фарбою, приготувавшись до пилу, навіть до смороду плісняви, але... Всередині був неймовірно гарний зал для танців. Без магії тут точно не обійшлося. Велике приміщення зі старовнними арочними вікнами, крізь які лилося сірувате світло, який буває перед дощем, на стінах між вікнами прикріплені канделябри, в них горять сотні магічних свічок, які не виділяли ніякого чаду, під вікнами стояли вази з трояндами. Дуже гарно, навіть романтично, якщо можна так сказати, ось тільки... Посеред залу, красуючись в чудово підігнаному фраку, стояв Драко Малфой.

Місіс Малфой розчаровано видихнула та потерла переносицю пучками великого та вказівного пальців.

- Ми ж домовлялися, що ти більше не будеш цього робити, - простогнала вона.

- Хіба ми домовлялися, що я не буду звати тебе на танці?

Герміона роздратовано фиркнула.

- Ти знаєш, про що я кажу.

- Це не побачення, місіс Малфой, всього лиш танці, - Драко протягнув руку, - Трішки незвичне запрошення, але інакше ти б не прийшла.

- Звісно!

- Ось і я про це, Герміона, - Малфой м'яко посміхнувся, - Ми вже не діти, і якраз про це нам треба поговорити.

- Свої проблеми дорослішання обговори з психологом, - більше за все Герміоні хотілося розвернутися і бігти звідси з усіх ніг, - Не треба влаштовувати ці шпіонські ігри, тим паче втягувати в них Поттерів.

Драко фиркнув, опустив руку і зробив ті декілька кроків, які відділяли його від дружини, безцеремонно обняв її за талію і притягнув до себе, клацнув пальцями і звідкілясь полилась плавна гарна музика.

- Вони самі визвались, - схоже, Малфой не відчував ніяких докорів сумління, а Герміона... вона раптово усвідомила, що довге утримання від фізичної близькості в цей момент зіграло проти неї, від одного запаху чоловіка крутилася голова, а метелики в животі стали виписувати фігури вищого пілотажу, - А мені дійсно треба з тобою поговорити.

- Про що? - голос чарівниці охрип, губи Малфоя смикнулися, ніби він стримав посмішку.

- Все просто, Герміона, - розмовляючи, Драко повів дружину в танці, вони плили по паркету, ніби на балу знаходилися, - Я дорослий чоловік, ти доросла жінка. і наші тіла мають певні потреби. Сподіваюся, що тему управління поведінкою половозрілої людини гормонами ти не прогуляла, - місіс Малфой спалахнула, збентежена піднятим питанням, - Я не може так довго утримуватися, Герміона, - тихо сказав Драко, - Впевнений, що тобі теж нелегко. Ось тільки ми обидва принципові ідіоти і завести коханців не можемо. Пропоную повернути в наше життя це маленький, але дуже приємний, аспект.

Їй стало не по стобі від того, що Драко так легко обговорює настільки делікатну тему, вона опустила очі, намагаючись зібратися з думками.

- Драко, - голос був сиплим, чарівниці довелося прокашлятися, - Я... Ти маєш рацію, я хочу тебе. Тільки... Для тебе це всього лиш фізіологічна потреба, а для мене дещо більше.

- Але факт залишається фактом, - напирав Малфой, - Ми з тобою, дві половозрілі людини, що характерно, одружені, не займаємося цим, тому що ти емоційно закрилась, - Герміоні стало дуже соромно за свій егоїзм, - Я здогадуюся, що в вашому жіночому мозку все якось дивно переплітається, що найпростіші речі ви робите максимально складними, але я проти. Я хочу тебе, ти хочеш мене, ми одружені, так що все дуже просто.

- Драко...

Він не дав договорити, нахилився та поцілував Герміону.

Вона не знала, в чому справа, чи у вмінні Малфоя цілуватися, чи в тому, що вона сама виділяла його серед інших чоловіків... Ну як виділяла? Взагалі нікого не бачила, окрім нього. Від поцілунку всі бар'єри, які Герміона старанно будувала останні півроку, рухнули.

Вона обіцяла собі, що більше ніколи не дозволить Драко торкнутися до неї.

Запевнювала себе в тому, що не стане втрачати голову від поцілунку.

Варто було губам Драко торкнутися її губ, всі розумні думки пішли дружним строєм, Герміон глухо застогнала і подалася всім тілом вперед, прагнучи притулитися до нього сильніше, запустила тонкі пальчики в платинове волосся.

Тільки б ці обійми та поцілунок ніколи не закінчувалися!

Але... На жаль, це не її Драко. Той, якого вона кохала, був знищений закляттям Белатрікс, а цей... Чистокровка та маніпулятор, який не має жодного уявлення про пристойність, коли хоче чогось добитися.

Зусиллям волі Герміона змусила себе спробувати відштовхнути Малфоя, вперлась долонями йому в груди. Драко трішки відсторонився, заглянув в очі дружини.

- Ти правда хочеш, щоб я зупинився?

Раціональна частина жінки вимагала крикнути, що так, дійсно хоче, але... Тіло нило від нереалізованого бажання, а душа рвалася до нього. До болю прикусивши губу, Герміона похитала головою, відчуваючи, що ось ось розплачеться від почуттів, які переповнювали її.

Куточок губ Драко поповз догори, легким помахом чарівної палички чоловік начаклував ліжко поруч з ними, Герміона швидко опинилася опрокинутою на неї, Малфой взявчя цілувати її шию, ключиці, частину грудей, що виглядала з ліфу корсажа. Чарівниця плавилася від цих поцілунків, вигиналася, прагнучи опинитися ближче, підставитися під поцілунки ще сильніше.

Для неї все було, наче в лихоманці, Драко заповнив собою все навколо, Герміона більше нічого не сприймала та не відчувала, окрім його запаху, дотиків, смаку губ та шкіри. Навіть не зрозуміла, в яку мить Малфой ловко витряс її з сукні, зате запам'ятала, як жахнулася тому, що замість сексуальної мереживної білизни на ній були щоденні хлопкові труси з мультяшною Кітті. Проте, Драко вони не збентежили, лише викликали легку посмішку, повну ніжності.

Рахунок часу був загублений, балом правило бажання. Коли Герміона схаменулася, прийшла до тями в обіймах чоловіка, притискаючись до його боку всім своїм розжареним тілом, за вікном була глибока ніч.

- Дуже сподіваюся на те, що ніхто там не підглядував, - пробурчала вона, піднімаючись.

- Там нікого немає, остання шпарина в моїх захисних чарах була закрита, як тільки поїхали Поттери, - спокійно відповів Драко.

- Ти ж розумієш, що навіть це не дозволяє тобі намагатися маніпулювати мною?

- Так. Я обіцяв, що не буду грати на твоїх почуттях.

- Добре. В свою чергу обіцяю, ем, не відлинювати від виконання подружнього боргу.

- Мені здається, що борги не віддають з таким задоволенням, - Малфой видав смішок, - Приляж, поспи. З Діаною до ранку побудуть батьки.

Герміона не стала противитися. Вже майже заснувши, вона подумала, що навряд чи якийсь інший чоловік настільки заморочувався, щоб розвести власну дружину на секс. Вона не помітила, з якою ніжністю Драко дивився на неї, і тим паче не знала, що він так і не заснув до ранку, дивився на неї, запам'ятовував кожну дрібничку у виразі обличчя коханої жінки.

- Я б і двадцять років монахом прожив, - прошепотів Малфой, коли Герміона міцно заснула, - Утримуватися від блядства допомагають не принципи, а кохання. Це я зрозумів нещодавно. Але одна розумна жінка сказала, що шлях до серця коханої лежить далеко не через шлунок. Принаймні, я не хочу, щоб незадоволене тіло привело тебе в ліжко до Рона Уізлі. Ні за що не допущу!