За кадром. Частина ІІ

- Може не варто? - жалібно прошепотіла Герміона.

Драко подивився на неї здивовано. Бліде обличчя підняте до нього, у світло-карих очах світився розпач і справжній страх, на віях тремтіли сльози.

- Про що ти, рідна? Це ж тільки квіддич.

Чарівниця машинально відмітила, що Малфой почав використовувати такі прості, але дуже ємні слова, які гріли її душу, але це був лише крихітний промінчик світла у штормовому океані емоцій. Герміона нервово вчепилася руками у відвороти мантії чоловіка.

- У тому видінні ти загинув, впавши з мітли у Темзу!

- Я пообіцяв не літати над річкою, - розсіяно відповів Драко, вдивляючись у гарні очі дружини, він взяв її обличчя у свої долоні, ніжно поцілував кінчик носа, - Не треба хвилюватися через дрібниці, Герміоно. У тому видінні, окрім польоту на мітлі, була й друга умова.

- М?

- Повний розрив наших стосунків, - прошепотів Малфой, - Поки ти зі мною... Бачиш, як багато ти стала значити для мене? Зараз я впевнений, що завжди багато значила, просто я мудак.

- Є таке, - Герміона всміхнулася, - Я наполягаю на обережності, Малфой!

- Добре.

* * *

- Я була впевнена, що про заняття нам скажуть вчора на вечері. - пробурчала Джинні, недружелюбно розглядаючи сов, які літали під стелею спальні, пташки скидали листи на голови сплячих жінок, - Бомбардувальники, блін!

- Маглівське телебачення значно збагатило твій словарний запас, - пробурмотіла Герміона, подавивши позіхання, - Яка різниця, коли? Ми все вже знали. Пам'ятаєш цитату Дамблдора з книг Скітер? "Те, що сталося у підвалі, страшна таємниця, тому немає нічого дивного у тому, що про подію знає вся школа". Хоґвартс не змінюється.

Чарівниця рішуче відкинула край ковдри і сіла на ліжку, тепла після сну шкіра миттєво покрилася мурашками, у кімнаті було достатньо прохолодно. В тілі стало якось дискомфортно, Герміона притисла руку до живота.

- Тобі пора подумати про те, щоб рухатися більш плавно, - Ханна також прокинулася, - Хоч ти  чарівниця і вагітність переносиш легше, ніж маглівські жінки, але свої нюанси є. Малюк в утробі кайфує від американських гірок, а твій організм ні.

- Вона правду каже, - хіхікнула Джинні.

Поступово спальня сповнилася гулом голосів, колишні учениці заправляли ліжка, вмивалися та одягалися за допомогою магії, закляття вимовлялися одне за одним.

- Як пройшло ваше побачення з Драко? - м'яко запитала Полумна, її льняне волосся після сну стирчало на всі боки, виглядало доволі мило.

- Продовжує козлити? - вклинилася Джинні.

Герміона зітхнула, стала з підвищеною увагою розгладжувати складки на сукні на животі, поправляти її.

- З абсолютно чистого листа починати складно, - нарешті відповіла чарівниця, - Особливо коли втручаються сторонні. На жаль, втручатися будуть завжди, якщо не пощастило мати прізвище Малфой.

- Ви знову посварилися? - з підозрою запитала Ханна, - Може йому мізки вправити парочкою заклять? Потанцює з годинку, дивись і дурощі з голови вивітряться.

Навіть Герміона хіхікнула, Джинні взагалі реготала, уявивши Малфоя, який танцює цілий день.

- Я б на це подивилася, - видавила крізь сміх місіс Поттер.

- Так, було б забавно, але немає необхідності, Драко... старається. Просто йому важко, він не має досвіду серйозних стосунків, а доводиться мати справу з жінкою, яка страждає хронічною недовірою до зізнань у коханні.

- У вас все налагодиться, - загадково пообіцяла Полумна, - Ходімо снідати?

Герміоона накинула мантію перед тим, як вийти у загальну вітальню.

Вона була майже пуста, зате у каміні вже горів вогонь. Раніше її це взагалі не торкало, горить і горить, але останньоого часу чарівниця стала набагато більше уваги звертати на прості побутові речі. Наприклад, глянувши на танцюючий вогонь, Герміона сповнилася якогось внутрішнього тепла, ніби запалений камін символізував щось більше, ніж тепло у башні. Можливо, затишок домашнього вогнища?

А можливо гормони грали з жінкою у погані ігри.

З кімнат хлопців вийшли заспаний Гаррі і бездоганно одягнутий та причесаний Драко. Ледве його побачивши, Герміона зітхнула з полегшенням і ніяково всміхнулася.

У його погляді відбилося таке ж полегшення. Малфой наблизився, взяв дружину за руку, невагомо чмокнув в губи:

- Доброго ранку, місіс Малфой.

- Оооо, мімімімі, - майже проспівала Джинні, - Хтось нарешті вимкнув розум і довірився почуттям?

Герміона зніяковіло кашлянула, але не стала відходити від Драко, навпаки, взяла його за руку й переплела їхні пальці.

- І тобі доброго ранку, місіс Аврор, - всміхнувся Малфой, - Як спалося?

- Скажімо так, у дитинстві мені здавалося, що ці ліжка зручніші, а тепер від них спину ломить.

Гаррі мовчки поцілував дружину у скроню, вона на мить притислася лобом до його плеча. Такий прояв прив'язаності був не менш інтимним, ніж поцілунок в губи.

- Почекаємо Невіла і підемо? - запропонував Гаррі.

- Не варто, - буркнула Ханна, - Думаю, він знає дорогу до Великого залу.

Поттери перезирнулися між собою, явно здивувавшись прохолоді у стосунках Довгопупсів, але запитувати нічого не стали, безпомилково відчувши, що не варто.

Сніданки у Великому залі завжди проходили набагато тихіше, ніж вечері. Студенти були в'ялі та сонні, вчителі також не вирізнялися надлишковою енергією, так що Герміона насолоджувалася тишею  й простою ситною їжею.

З'ївши свою порцію яєшні з в'яленими помідорами та зеленим горошком, вона привалилася до плеча Драко, сонно прикрила очі у спробі впіймати уривки вранішніх сновидінь. Невже все так просто? Взяли поговорили і все налагодилося? Чомусь мені у це не віриться, але пручатися не стану. Дурними сторонами характеру не потрібно хизуватися і всіляко їх показувати, над ними треба працювати. Якшо я до дідька вперта, маю проблеми з відновленням довіри, хіба варто змушувати страждати того, кого кохаю і хто повинився у своїх вчинках? Кет попереджала, що буде дуже важко, буде бажання втекти, взбрикнути, повернути назад.

- Дивись куди преш, придурок! - від слізерінського столу пролунав різкий крик Дафни Ґрінрас, Герміона злякано смикнулася, сонно закліпала очима.

- Чого вона так кричить? - пробурмотіла чарівниця.

- Ти в порядку? - запитав занепокоєний Драко.

- Так, тільки голова розболілася.

- Може сходимо до мадам Помфрі?

- Пройде, - відмахнулася Герміона, - Як можна спізнитися на урок до професора Снейпа? Навіть зараз не ризикну скоїти таку дурість, він не любить грифіндорців та помилок нам не пробачає.

Неприємний голос Дафни продовжував розноситися по залу, місіс Малфой морщилася й тепла пальцями скроні.

- Змусьте її замовчати! - простогнала вона.

Ніби у відповідь на прохання Герміони пролунав роздратований голос того самого професора Снейпа:

- Міс Ґрінґрас, ви уявити собі не можете, як спокійно було у цих стінах без вашого огидного голосу. Через обставини ви знову тут, але я сподіваюся, що не почую вас більше, особливо у зв'язку з тим, що вам захотілося познущатися над моїми! учнями.

Крижаний голос професора Снейпа вгризався у мозок, хоч кричав він зовсін не на Герміону, вона зіщулилася, опустила голову, ніби намагалася зробитися меншою. Непомітною.

- Мені ніколи не набридне дивитися, як принижуть цю дурепу, - зовсім тихо процідила Джинні.

- Я в школі дружив з цією дурепою, - прозвучав холодний голос Драко, - Притримай епітети.

- Зачепила твої ніжні почуття? - знущально кинула місіс Поттер, - Вибачатися не буду.

- А варто було б! - огризнувся той.

Герміона все сильніше терла скроні, відчуваючи, що цієї локальної сварки вже забагато. Вона усвідоомлювала, що те, як Малфой кинувся захищати свою колишню співфакультетницю, схвалювалося мозком, але серце вже горіло у вогні ревнощів. З якого йому так кидатися на захист Дафни? Проста солідарність чистокровних чи щось більше?

- Тихіше, Драко, - спокійно сказав Гаррі, але саме у цьому спокої й була погроза, - Не потрібно заводитися, коли жінки кажуть щось дурне.

- Ти вважаєш, що я сказала щось дурне? - взвилася Джинні.

- Я вважаю, що не варто зловтішатися, - незворушно відповів Гаррі, - Це не по грифіндорськи.

Герміоні не треба було дивитися на подругу, щоб знати, як та залилася червоним. Цікаво, Гаррі не міг сказати про все наодинці? Чому мужики такі козли?

- Доброго ранку.

Зовсім поряд з їхнім столом пролунав голос професора Снейпа, чарівниця здригнулася від несподіванки.

- Доброго ранку, професор, - врізнобій відповіли колишні учні.

- Місіс Малфой, - Герміона підняла погляд на Снейпа, - Дозвольте вас на декілька слів? Як я бачу, ви вже поснідали.

- Звісно.

Звичка не перечити декану Слізеріна з'являлася в учнів Хоґвартсу вже на першому місяці навчання, він умів привити бажання вести себе примірно.

Герміона вибралася з-за столу, при цьому спираючись на плече Драко, голова паморочилася так, що вона боялася втратити координацію рухів і впасти.

Професор Снейп повернувся та пішов геть з Великого залу, чарівниця послідувала за ним, на ходу гадаючи, що йому могло знадообитися. В голові було пусто. В останній раз вони спілкувалися у ті місяці, коли Герміона готувалася здавати Ж.А.Б.А., бувало, що через декілька ланцюжків зв'язувалися під час Революції, ну і тоді, перед битвою біля Хоґвартса. 

Вони прийшли до кабінету професора, той завів жінку всередину. 

- Пробачте, місіс Малфой, я помітив, що останнього часу ви суцільний комок нервів, до того ж головні болі стали частішими, - заговорив Северус.

- Я тут менше доби, як ви могли це помітити?

- Я доволі спостережливий, - куточки губ Снейпа смикнулися догори, це його особистий варіант широкої щирої посмішки, - На вас останнього часу дуже багато всього навалилося, до того ж ваш стан розхитує й без того перенапружену нервову систему... У мене тут є одне зілля, яке часто просять вагітні аристократки, - він почав ритися на своїх полицях, - Воно допоможе вам, Герміоно. 

- Яка дія зілля, професор Снейп?

- Облиште, ми тепер майже сім'я, можете називати мене по імені. Ах так, ось воно, - зіллєвар з виглядом переможця дістав з полиці невеличку скриньку з пузатими склянками, наповненими прозорою, наче сльоза, рідиною, - Ви добре навчалися, повинні пам'ятати, що під час вагітності організм жінки переносить величезні навантаження, моє зілля допомагає з ними впоратися. Приймати кожного ранку після сніданку на протязі одного тижня по одній склянці. З побічних ефектів може бути легка розсіяність. Не лякайтеся, Герміоно, - швидко вигукнув Снейп, помітивши тінь сумніву в очах співрозмовниці, - Це всього лиш наслідок нормалізації тиску. Першу склянку можете випити вже зараз.

Професор вийняв один зі скриньки та протягнув жінці.

Герміона трохи покрутила скляний сосуд у пальцях, потім рішуче вийняла пробку та випила її вміст до краплини. У стравоході стало тепло, ніби це не зілля, а ковток вогневіскі, воно розлилося по животу, по рукам... Через декілька секунд перестала боліти голова, навпаки, стало так легко і повернулася ясність сприйняття навколишнього середовища.

- Дякую, профес... Северус, - від души подякувала Герміона.

- О, не варто, місіс Малфой. Думаю нам пора йти на заняття, - Снейп галантно предоставив чарівниці лікоть, на який та з задоволенням сперлася, - Я передам скриньку в руки вашому чоловіку, не годиться дамі носити такі важкі речі, - вони покинули особистий кабінет професора, - Герміоно, я скажу дещо, що може вас схвилювати.

- Добре, - зітхнула вона.

- Історія з вагітністю міс Еверет дуже мутна, - Герміона втягнула повітря крізь стиснуті зуби, - Я знаю, що Люциус вже дещо зробив для того, щоб убезпечити сім'ю, але взяв на себе сміливість провести власне розслідування. Поговорив з деким, хто знаходився у тому ж нічному клубі, в який випадково занесло засмученого хлопчиська, - серце місіс Малфой калатало у грудях, - Обидва свідка в один голос стверджують, що Драко був не у тому стані, щоб зуміти хоча б збудитися, про те, щоб забити гол, взагалі не йде мови.

- Якби я не знала, як ви привержені тому, що кожен повинен понести покарання за свою слабкість, то подумала б, що ви намагаєтеся вигородити Драко, - Герміона похитала головою, - Але ж він не заперечував, що переспав з тією дівкою, значить пам'ятає.

- Ось тут я не можу відповісти точно, Герміоно, але раджу розібратися до кінця, інакше це буде гризти вас все життя, - зітхнув Северус, - Постійно. Ми прийшли.

Професор відчинив двері в аудиторію, де вже сиділи всі учні їхнього курсу, такий собі спільний урок для всіх чотирьої факультетів. Снейп провів Герміону до її місця, поставив на стіл перед Драко скриньку, у якій дзенькнули склянки.

- Бережіть це, містер Малфой, - порадив професор, - Це ліки для вашої дружини, і зілля не з тих, яке легко зварити знову. Не розбийте.

Герміона сіла за стіл.

- Ти виглядаєш бадьорішою, - шепнув Драко.

- Зілля Северуса творить дива, - всміхнулася чарівниця, - Голова перестала боліти, і це так чудово.

Малфой повернувся й поцілував дружину у скроню, Герміона блаженно прикрила очі.

В аудиторії роздався звучний голос професора Снейпа, який повернув усіх на декілька років назад, у ті благословенні й водночас жахливі шкільні дні...