За кадром. Частина ІІ

Розуміти, що така поведінка неправильна, це одне.

Змусити себе не поводитися так, зовсім інше.

Герміона нахмурилася. Вона чудово розуміла, що пропозиція містера Уізлі наче щасливий білет, і Драко дійсно буде корисно заземлитися, так би мовити, поспілкуватися зі звичайними людьми. не обтяженими жахливим вихованням аристократів, але... Це якось гротескно. Артур Уізлі запропонував Драко Малфою роботу у своєму відділі, звідки її звільнили за... заручини з Драко Малфоєм.

Доречно було б порадіти, але чарівниця не могла позбавитися від дитячої образи, що піднімалася з глибин душі.

Поки не ляпнула щось образливе, Герміона різко встала й вийшла у сад через двері, що вели з кухні. В емоційному пориві вона пройшла в глибину по заросшим доріжкам, машинально відмітивши допитливі мордочки гномів, що висовувалися з трави з-під листя. 

Вдих і видих. Заспокойся.

- Герміоно? - чарівниця здригнулася, але не обернулася, - Що сталося? Тобі погано?

Драко обійшов жінку так, щоб зуміти подивитися на її обличчя.

- Мені стало тошно.

- Це через те, що ти у домі колишніх свекрів? Ти ж ніби казала, що давно не тужиш за цією сім'єю.

- Ти хотів запитати, чи не тужу я за Роном? - різко запитала місіс Малфой, люто свіркнувши очима на чоловіка, той вперто підібгав губи, тільки б не видати ті недобрі емоції, які викликала у ньому присутність колишнього чоловіка його дружини, - Ні. Вже ні.

- Тоді у чому справа?

Поведінка Герміони була несподіваною для усіх за столом, а для самого Драко тим паче.

Він готувався, постійно репетирував промову, у якій пояснить усім своє бажання працювати в міністерстві так, щоб відповідь не виглядала заздалегідь заготовленою, але при цьому була достатньо щирою.

Він розраховував на радість у очах дружини, на її безмежну підтримку. Хіба не цього вона хотіла? Та її утопічна мрія - перемирити усіх підряд і жити в новому світі без соціальних меж та розмов про статус крові.

А що у висновку? Герміона подивилася на нього, як на зрадника, і вилетіла з кухні, ніби бджолою вжалена.

Малфой почувався ображеним, ніби дитина, яка постійно ходить мимо вітрини крамниці у Косому провулку, в якій виставлена найкраща у світі мітла, мріє її отримати, і одного дня малюк наважуєть розбити скло, а мітла виявляється муляжем, проста палка з прутиками без краплі магії.

- Це складно пояснити, - буркнула Герміона, сильніше обіймаючи себе руками за плечі.

- А ти спробуй, - запропонував Драко, сунувши руки до кишень брюк, - Чи ти вважаєш, що тупому слізеринцю не зрозуміти тонких душевних струн благородної грифіндорки? - він не хотів ображати дружину, але тієї миті дуже сильно злився.

Герміона злобно зиркнула на чоловіка, але подумала, що коментувати випад буде недостойно. Ладно ладно, просто не захотіла провокувати дурну сварку з тонами взаємних образ.

- Я... приревнувала.

Драко з хвилину дивився в очі дружини, чекаючи пояснень, і все більше хмурився.

- Мені варто якомога швидше нагадати тобі, що я гетеросексуал?

По тілу чарівницю пройшло довге тремтіння, яке не мало нічого спільного з погодою, вона злегка прикусила губу і кинула на Малфоя спантеличений погляд, той ухмильнувся з розумінням. 

- Я сама розумію, що це занадто по дитячому, - зітхнула Герміона, - Мені стало образливо через те, що тобі пропонують роботу у відділі, звідки мене звільнили через заручини з тобою. Це чудово, що ти шукаєш своє місце серед простих чарівників, але чомусь виходить так, що займаєш моє.

- Не дай Мерлін, мені жіноча мантія не підійде під колір очей, - Драко спробував перевести все у жарт, - Так мені відмовитися від роботи?

- Ні в якому разі. Не можна ж потакати усім моїм примхам, - чарівниця зітхнула, розуміючи, що сама себе образила цими словами, але вважала, що так розумно.

- Я нагадаю тобі цю фразу ще не один раз, - Малфой бешкетно ухмильнувся.

- Я накладу на тебе Облівіейт!

- Я швидко бігаю, місіс Малфой, а ти з кожним днем стаєш все більше незграбною.

Герміона прищурилася.

- Тобі доведеться спати у кросівках.

- А що це?

- Маглівське взуття для бігу.

- Треба прикупити, знадобиться, - посмішка не сходила з його обличчя, - Ходімо у будинок, господарі хвилюються.

* * *

- Дозвольте мені допомогти вам з миттям посуду, - Герміона нерішуче наблизилася до мойки, - Ви так смачно все наготували, мені б хотілося хоча б якось допомогти.

Моллі злегка посміхнулася.

- Візьми рушник, будеш протирати тарілки.

Місіс Малфой переможно посміхнулася. Раніше вона часто відправлялася мити посуд у компанії Джнні, але після розлучення з Роном все змінилося... Тим не менше вони приїхали не на три дні, так що краще вже зараз починати допомагати у побуті.

Моллі за допомогою чарівною палички керувала процесом миття тарілок, повністю зосередившись на цьому занятті. Герміона деякий час спостерігала за нею, нервово прикусюючи щоку зсередини, а потім все ж наважилася заговорити.

- Місіс Уізлі, ми з вами так і не змогли поговорити після мого розлучення з Роном, - жінка застигла, вона явно не була готова говорити прямо зараз, - Нам все одно доведеться все обговорити, раз вже погодилися на міністерську програму. 

- Бруствер іноді як вигадає щось, що і Дамблдору було не розібратися, - пробурчала Моллі.

- Згодна, - Герміона вимучено посміхнулася, - Моллі, ви ж знаєте, що я дійсно кохала Рона? - жінка згідно кивнула, - Я завжди думала, що цього достатньо, просто кохати. Виявилося, що наявність почуттів допомагає тільки у тому випадку, коли двоє вміють розмовляти один з одним та чути один одного. Ми з Роном не додумалися до цього, - місіс Уізлі шумно зітхнула, Герміоні довелося прикласти зусилля для того, щоб продовжити говорити, - На щастя, ми нарешті змогли поговорити з Роном зараз і з'ясували все, що мучило нас раніше, і життя продовжується. Я знову заміжня, у мене маленька донька, скоро буде син, і свого чоловіка я кохаю, не дивлячись на те, що виходила за нього фіктивно. Рон теж вже готовий до того, щоб впустити у своє життя жінку, гідну його, яка буде кохати вашого сина не менше, ніж я кохаю Драко. У нас попереду два місяці, які доведеться прожити під одним дахом, і було б легше, щоб ні в кого не залишалося не проговорених образ. Так буде легше.

Моллі деякий час мовчала, навіть коли брудний посуд закінчився, дивилася на раковину. Місіс Малфой думала, що вже не дочекається відповіді і наступні пара місяців будуть емоційно важкими.

- Насправді я ніколи на тебе не сердилася, Герміоно, тільки переживала, - глухо відповіла Моллі, - Рон мій син, і я завжди буду відчувати біль своєї дитини, але ви, зять та невістки, стали мені такими ж дітьми, як ті семеро, яких я особисто народила. В день вашого весілля у мене з'явилося відчуття, що довго і щаслива не вдасться, але я постаралася відігнати його від себе, а треба було прислухатися. Коли у газетах написали, що ти знову виходиш заміж, я ні на хвилину не повірила у твою міфічну амбіційність, чи в те, що ти спеціально полювала за Малфоєм, я розізлилася через те, що ти продовжуєш руйнувати себе в ім'я чогось так великого, - жінка сердито фиркнула, - Інші не знають, але мені занадто добре відомо, що ти віддала цій перемозі не менше, ніж Гаррі і Рон, яких визнали героями публічно. Скільки ще можна жертвувати собою заради інших? - Герміона насилу проковтнула ком, - Те, що ви з Драко покохали один одного, це неймовірне везіння. А Рон сам собі дурак.

- Дякую, Моллі, - прошепотіла чарівниця, - Для мене дуже важливо те, що ви не сердитесь.

Герміона розплакалася, при цьому сама не знала, чому. Все ж добре, вона нарешті скинула з душі камінь зіпсувавшихся стосунків з колишньою свекрухою, а сльози лилися по щокам безперервно.

- Ну чого ти, мила? - місіс Уізлі міцно обняла Герміону, - Чому ти плачеш?

- Що тут за сирість? - запитав Рон, вельми спантеличений цією картиною, - Ви побилися на рушниках, Герміона програла і тепер плаче?

Фантазія здалася настільки забавною молодій чарівниці, що та приснула від сміху.

- Я зараз тебе поб'ю рушником! - Моллі Уізлі вперла руки у боки, грізно глянула на сина, - Що я просила тебе зробити, Рональд Уізлі?

Чоловік з легким побоюванням виставив руки долонями вперед і став задкувати, насилу стримуючи ухмилку.

- Ну мам! Я води хотів попити. І одразу піду далі виганяти гномів. Ніхто при своєму розумі не пропустить видовище, як Малфой ловить їх, справжня умора.

- Правда? - Моллі злегка нахилила голову до плеча, - Пий свою воду і ходімо в сад, мені теж цікаво.

Місіс Уізлі махнула паличкою, змушуючи тарілки злевітувати на полицю і стати так, як треба, витерла руки об фартук і пішла на вихід. Герміона пішла слідом, вельми заінтригована анонсом.

В саду сімейства Уізлі в усій красі предстала картина, за яку Ріта Скітер продала б душу кому завгодно, готова була б весь наступний рік бути добрячкою.

Містер Уізлі ловив гномів з несподіваною спритністю, принаймні у ті миті, коли ловив на собі суворий погляд дружини. У інших випадках Артур відчайдушно робив вигляд, що не бачить маленького нахабу, який корчив рожиці великому грізному чарівнику. Впійманих чарівних садових шкідників чоловік запускав подалі, приправляючи бросок сильним левітаційним закляттям.

Виглядало мило, але навряд чи зацікавило б скандальну журналістку.

Драко Малфой, вже добряче вимазаний багнюкою, з листям у світлому волоссі, мало не на карачках кидався за шустрими гномами, руки частіше ловили пустоту, він лаявся, і, погрожуючи смердючими панталонами самого Салазара Слізерина, кидався у нову погоню. Герміона від душі розреготалася, спостерігаючи за чоловіком.

- Цікаво, чому гноми повинні боятися панталонів Слізерина? - Моллі вже витирала сльози, які виступили з очей від дикого реготу.

Рон просто ржав, наче кінь.

Нарешті Драко вдалося впіймати гнома, це сильно вразило обох, вони витріщилися один на одного з німим запитанням. 

- Кидай його! - крикнула Моллі, - Уяви, що у тебе в руці квофл.

Ну він і кинув. Садовий гном перелетів через огорожу, ніби ядро, запущене з пушки, пролетів ще добрі півтори сотні метрів і впав у м'яку траву.

- Оце так бросок, - присвиснув Артур Уізлі, - Одразу видно тренованого гравця у квіддич.

Малфой розсіяно знизав плечима.

Герміона взвила від реготу, роздивляючись його перемазану фізіономію і скуйовджене волосся. Драко перевів на дружину погляд, декілька миттєвостей роздивлявся її, потім хмикнув, нагнувся, зачерпнув у долоню багнюку і запустив в неї, приправивши закляттям міткості. Місіс Малфой скрикнула і спробувала сховатися від снаряду, але Драко ще у школі натренував це закляття, тренуючись на кому завгодно, так що шансів у жінки не було. Ком жирної багнюки потрапив у щоку, попутно вимазавши волосся.

Секунду Герміона метикувала, чи не образитися, але виявила, що настрій занадто гарний для того, щоб дутися, і повторила подвиг чоловіка.

- Битва! - вигукнув Рон, і тут же приєднався, чомусь заліпивши багнюкою у власного батька.

Артур не залишився у боргу, хтось по ходу справи попав у Моллі, і все полетіло догори дригом. Місіс Уізлі виявилася вельми міткою, врешті решт усі опинилися з ніг до голови заліплені її снарядами з багнюки, стояли посеред саду й реготали, наче діти.

До речі, справжня дитина в обличчі Діани Нарциси, яка з самого початку чинно сиділа у калюжі, заливисто сміялася та хлопала по брудній воді долоньками від переповнюючих її почуттів.

- Все, подуркували й досить, - скомандувала Моллі, - Бачу, що гномів сьогодні видворити не вдасться, використайте очисні закляття і марш у будинок, - з цими словами жінка підхопила на руки Діану та перша пішла на кухню.

Герміона провела її поглядом. З такою кількістю дітей і онуків необхідність піклуватися про таких маленьких у Моллі відпрацьована до автоматизму, вона така ж природна, як необхідність дихати або пити чай щоранку. Чарівниця огледіла поле бою, подивилася, як Рон і його батько сміються, плескаючи один одного по спинам, шукали у кишенях палички, щоб відчистити хоча б одяг.

Він стояв трішки у стороні, злегка спантеличено роздивлявся власний светр, слизький від багнюки, руками намагався вибрати її шматки з волосся. Місіс Малфой підійшла до чоловіка, торкнулася до светра, розмазуючи багнюку по ньому ще сильніше. Драко глянув на дружину, з бешкетною посмішкою чарівниця мазнула багнюкою по його щоці.

- Ти сьогодні... Ти перевершив самого себе, - захоплено повідомила Герміона, - Ніби тільки й чекав миті, щоб проявити свою веселість та простоту у спілкуванні.

Малфой ухмильнувся, Герміона так і не зрозуміла, це радість чи глузування.

- Тут завжди так розважаються? - він обережно виплутав шматок бруду з волосся дружини.

- Ні, - вона посміхнулася ще ширше, - Вважай, що авторство забави цілком і повністю належить тобі. Постій спокійно, я відчищу твій одяг, з іншим доведеться справлятися у душі.

- Він один на все сімейство?

- Так, - чарівниця махнула паличкою і вимовила очисне закляття, светр виявився заново чистим, тільки мокрим.

- Не звик стояти у черзі заради того, що поспілкуватися з унітазом.

- Зате ти побачиш, як живуть бідні чарівники, - Герміона трішки винувато повела плечима, - Побут незручний, зате в усьому іншому тепло та затишно.

- Складно.

- Чим?

- Мене з дитинства вчили, що емоції потрібно стримувати, а тут...

- Ніхто не збирається приховувати радість чи злість?

- Так. Це... спантеличує.

- Ти звикнеш.

- Тільки якщо ти будеш поряд.

- У мене немає вибору.

На відміну від попередньої розмови, яка відрізнялася легкою невимушеністю, останню фразу Герміона вимовила з якоюсь незрозумілою тугою, навіть приречено, і одразу ж пішла.