За кадром. Частина ІІ

- У вас милий будинок, - Нарциса порушила неловку тишу за столом, - Невеличкий, але дуже затишний.

- Дякую, - зронила місіс Уізлі, на коротку мить відірвавши погляд від своєї тарілки.

- Моллі вкладає душу у бадинок, і у сад, - сказав Артур, - Звісне, не великий маєток, так нам і спадку великого не перепадало.

Герміона зітхнула.

У зв'язку з візитом суворої Нарциси вона не наважилася бунтувати і брати з загального блюда шматок м'яса, похмуро ганяла по тарілці шматочки смаженої моркви, іноді поглядаючи на доньку, яка примостилася на колінах дідуся.

- Кажуть, що ти влаштувався на роботу, синку? - леді Малфой знову спробувала завести розмову.

- Так, мамо, - він відповів одразу ж, - Містер Уізлі був настільки люб'язним, що запропонував мені роботу у своєму відділі, сьогодні був перший робочий день.

- І як тобі?

- Мені теж цікаво, - втрутився Артур.

Герміона напряглася. Вона одночасно хотіла почути подробиці першого робочого дня чоловіка, і в той же час не хотіла, бо це буде колупанням старих ран.

- Ну, я дізнався, що таке по-справжньому тісні приміщення, - Драко всміхнувся, - Чесне слово, у кабінеті можна доторкнутися до протилежних стін, просто розведи руки в сторони.

- А який кабент тобі дали? - ніби-то невимушено запитала місіс Малфой.

Драко насторожено скосив погляд на Герміону.

- Ем...

- Я дав Драко твій старий кабінет, - на допомогу прийшов містер Уізлі, - У нас не так багато приміщень, у міністерстві досі не усвідомили важливість нашого відділу.

Їй довелося закрити очі, щоб хоча б спробувати впоратися з дитячими ревнощами та образою. Врешті решт, така поведінка не личить доролій жінці, тим паче майбутній леді Малфой.

- Так так, Ренні пояснила, чому мені доведеться кожного разу їздити до містера Волкінса і розбиратися з наслідками його боротьби з сусідами-маглами, - фиркнув Драко, - Хоча простіше було б виділити трішки грошей і придбати старому будиночок десь на пустирі, не думаю, що це буде коштувати дуже дорого, йому багато не треба. Навіть... - раптово він замовчав, винувато глянув на господарів будинку.

- Навіть наш будинок виглядає, наче замок, у порівнянні з його будинком? - їдко закінчила місіс Уізлі.

І знову ця ніякова тиша.

- Ваш будинок виглядає вельми милим, - добродушно замітив Люциус, - Думаю, що кожен предмет меблів тут має свою історію, чи не так?

- Звісно, - з усіх Уізлі у цій ніяковій ситуації краще за всіх почувався Артур, тому що за давньою звичкою не враховував напівтони, часов занурювався у свої думки, дякуючи чому практично не відчував напруження, - Коли ми придбали цей будинок, з меблів мали тільки старий сундук і пару ящиків, з яких я сколотив дещо, схоже на ліжко. До речі, цей стіл, за яким ми зараз їмо, з'явився у домі раніше нормального ліжка. Щоб заробити на нього, мені довелося хапатися за будь-яку роботу. Проте я готовий був жити у будь-яких умовах, аби тільки з Моллі.

- Дуже романтично, - посміхнулася Нарциса.

Скориставшись тим, що обоє старших Малфоїв відволіклися на напружену розмову з господарями будинку, Драко швидко переклав у тарілку Герміони великий шматок м'яса.

- Так, - Артур широко посміхнувся, - В ті часи я навіть уявити не міг, що одного разу за цим столом будуть сидіти самі Малфої.

- Часи змінюються, - Люциус мазнув поглядом по сину, - Те, що здавалося неможливим вчора, стає реальністю сьогодні, міцно входить у наше життя, і стане звичним завтра. Ви знаєте, що міс Паркінсон зараз гостює у Лавгудів так само, як Герміона з Драко у вас?

- Бідні Лавгуди, - зронив Рон.

Він вперше за всю вечерю висказався, таке довге мовчання для хлопця подвиг.

- Так, у Пенсі характер не цукровий, - Нарциса посміхнулася, уявивши атмосферу у домі Ксенофіліуса, - Але, наскільки я пам'ятаю, Полумна дівчинка вельми своєнравна та нікому не давала себе змінити та підкорити. Навіть цікаво, чий характер перевісить?

- Я б поставила на Полумну, - висказалася Герміона.

- Я за Пенсі, - не задумуючись, відповів Драко.

* * * 

Герміона зняла слухавку і набрала особливий код. Через хвилину рівний жіночий голос запитав:

- Міністерство магії. Хто ви і яка мета вашого візиту?

- Герміона Джин Малфой. З візитом до чоловіка.

- Ласкаво просимо!

Кабінка з різким ривком поїхала вниз, чарівниця підхопила дитину на руки. Ледве вони опинилися на тому рівні, коли світло з вулиці зникло, а з Атріуму ще не з'явилося, Діана занервувала та захникала, Герміона притисла голову доньки до свого плеча й порадила закрити оченята.

Стандартно відмітившись у працівника, місіс Малфой пішла через Атріум міністерства у бік ліфтів. Діана з цікавістю роздивлялася фонтан, величезні каміни та всіх навколо, деякі жінки тепло посміхалися крихітці.

- Яка краса, - на жаль, Герміона помітила її занадто пізно, з глибини Атріума до неї поспішала Ріта Скітер, - Це, як я розумію, мила Діана Нарциса Малфой? -  журналістка з таким нещирим захопленням дивилася на дитину, що Герміона насилу подавила бажання сховати Діану за спину, - Чарівна дівчинка.

- Не можу не погодитися з вами, Ріта, - не дивлячись на внутрішнє роздратування, місіс Малфой змогла зберегти зовнішній спокій та незворушність, - Проте кожна мати думає про свою дитину, що вона найкраща та наймиліша.

- Так, це властиво сильному материнському інстинкту, який назавжди прив'язує канатами любові жінку до народженої нею дитини, - Герміона тихо зітхнула, усвідомивши, що журналістка підвела розмову туди, куди прагнула, - Я чула, що чужу дитину полюбити дуже складно, майже неможливо?

- Я не стикалася з такими проблемами, - заперечила місіс Малфой, - Діана моя рідна донечка, любов до неї така ж природна, як любов до батьків. Вибачте, Ріта, на мене чекають, - і, трішки подумавши, додала, - Але, якщо вам раптом захочеться поспілкуватися зі мною ближче, завжди можна влаштувати звану вечерю у Малфой-менорі.

В очах журналістки спалахнув небезпечний вогонь.

- Але ж ви зараз живете у Норі.

- Так, - чарівниця повела плечима, - Але ж я там не у в'язниці. Та й така вечеря не готується за три дні.

- Але ж я запрошена офіційно?

- Звісно, ви ж найближча рідня Драко.

Герміона розуміла, що Малфої навряд чи зрадіють такому запрошенню, але вони самі добре розуміють, що Ріту краще тримати поближче й ретельно контролювати потік пліток, який вилітає з-під її пера.

У будь-якому випадку міс Скітер задоволено кивнула та відійшла, скоріш за все, вона чекала тут на когось конкретного, а місіс Малфой так, приємний бонус для впертих журналюг.

У ліфті сталася ще одна зустріч.

- О, Герміоно, привіт, - вона не зовсім пам'ятала ім'я цієї жінки, але щиро тій посміхнулася та привіталася у відповідь, - Давненько я тебе не бачила. А це твоя донечка?

- Так.

- Яка мила, - зморшки-промінчики біля очей чарівниці говорили про те, що вона звикла постійно посміхатися, темне негусте волосся зібране в звичайний хвіст на потилиці, - Як її звати?

- Діана.

- Схожа на тебе, - заключила чарівниця, - Тільки очі...

- Блеків. Це їхня характерна риса, як і темне волосся.

- Точно. Ну, пока, - і вже виходячи з ліфту, кинула, - Ще побачимося.

Герміона зітхнула. Жвава розмова колеги, ім'я якої вона так і не згадала, ненадовго відволікла її від внутрішнього напруження. Місіс Малфой вважала несправедливим те, що через Діану та ще не народженого малюка її списують з рахунків. А їй так хочеться влитися у робочу рутину, потеревенити з колегами за обідом у їдальні, вирішувати якісь робочі завдання. Що завгодно, тільки б знову відчути себе потрібною суспільству.

- Рівень вісім, - об'явили по гучному зв'язку.

Вона зробила крок у коридор, пройшла звичним шляхом до свого старого кабінета, зустрів по дорозі пару знайомих аврорів. Вони привіталися з нею і побігли далі по своїм справам. У кінці коридору Герміона штовхнула двері, на них тепер красувалося нове ім'я: "Драко Малфой. Спеціаліст по роботі з маглами, які стали жертвами незаконного використання магії проти них". 

Драко сидів за столом, оточений листами паперу, сувоями та теками, в яких було ще більше листів. Він підняв голову на звук дверей, що відчинилися, і тут же розплився у задоволеній посмішці.

- Ти прийшла! - вигукнув Малфой.

- А ти сумнівався? - чарівниця щільно прикрила двері за собою.

- Ну, так, - вона спустила Діану з рук, донька одразу ж стала вивчати кабінет, поки що тримаючись за всі поверхні, поки що без цього не могла, - Мені здавалося, що тобі неприємно буде побачити... Ну, що тепер це моє робоче місце.

- Драко, мені дійсно неприємно, але це не повинно впливати на твій настрій, - Герміона взяла стілець для відвідувачів і перенесла його поближче до чоловіка, сіла поряд, - Якщо я правильно розумію, кожна жінка, яка зосередилася на кар'єрі й раптово була вимушена кинути її заради материнства, вудчуває спустошеність, - Малфой кинув швидкий погляд на дружину, але та вже відполіклася, - Давай я тобі допоможу, поки Діана зайнята потрошінням вазочки з вже прочитаними та обробленими записками.

Герміона біглим поглядом огледіла сувої, розкладені на столі, оцінила кількість тек та зітхнула. Схоже, у Ренні взагалі не було бажання займатися цими справами, всі вони запущені по саме не можу. Перфекціонізм, не вижитий до кінця, в'яло намагався пробудити у ній почуття провини, але чарівниця не піддавалася. 

- Ти знаєш, що виростити гідного члена суспільства робота серйозніша, аніж ця? - обережно поцікавився Драко.

- Ти ще скажи, що материнство справжнє покликання жінки, - пробурчала Герміона.

- Хіба ти не рада тому. що знову станеш мамою?

- Звісно рада, просто я боюсь.

- Чого?

Герміона озирнулася на доньку, але та була сильно захоплена актом вандалізму та їх не слухала.

- Я дуже люблю Діану, і коли приймала рішення стати їй прийомною матір'ю, не сумнівалася ні миті, але... Під серцем малюк, якого я виношую сама, він наш з тобою повністю. А раптом я розлюблю її? Раптом після народження сина  я забуду про старшу доньку?

- Звісно, у перші місяці крихітне немовля буде займати більше твоєї уваги, ніж річна донька, - Малфой дивився прямо в очі дружини, повернувшись до неї майже всім корпусом, наскільки дозволяли зіставлені разом офісні стільці, - Діану в цей час успішно відволікатимуть бабуся з дідусем. А далі... Я впевнений, що ми обидва знайдемо баланс.

У спонтанному пориві вона придвинулася ближче та обняла Драко, притулилася щокою до його грудей.

* * *

В міністерстві Герміона затрималася набагато довше, ніж планувала.

Діана не капризувала, спокійно мучила пожертвовані їй для вандалізму старі сувої, які вже не мали ніякох цінності для діловодства, а мама у цей час з задоволенням окунулася в роботу.

Опам'яталася, лише коли робочий день підійшов до кінця.

- Я тут думала з приводу Волкінса та інших старих ворчунів, - вони весь день перемовлялися з приводу тієї чи іншої справи, зараз просто продовжували бесіду, слідуючи від ліфітів до камінів, - Простіше всього було б оплатити купівлю будинку з власної кишені, але навряд чи він прийме це спокійно. Старий дуже гордий, свого часу був на боці Революції і не зрадіє, заявить, що не візьме подачку від снобів Малфоїв, - Драко фиркнув, Герміона тактовно пропустила це мимо вух, - Проблему допоміг би вирішити фонд Пенсі. Лавгуди живуть не так далеко від Нори, ми могли б нанести візит ввічливості та поговорити з нею.

- І під яким соусом подати громадськості таке переселення?

- Порятнок поважних магів від сусідства з жахливими, погано вихованими, маглами, - чарівниця знизала плечима, - Впевнена, Пенсі придумає якусь назву програмі, і звучати вона буде сильно. Вона ніби створена для управління фондом.

- Так. Паркінсон неймовірна.

Герміона крадькома кинула погляд на чоловіка. За цим захватом стоїть лише примара старої дружби чи щось більше? Чи Драко спеціально мене дратує, мстить за Рона?

Проте розмова заглухла сама собою, тому що вони вже перемістилася у вітальню Нори по камінній мережі, і тут творився справжній кавардак. Герміона навіть не одразу змогла зрозуміти, скільки насправді людей знаходиться у кімнаті, і звідки такий ґвалт.

- А ось і вони! - Джинні скочила з дивану та кинулася обіймати Герміону і... Драко, - Я все розумію, Міоно, ти фанат роботи, але не варто ходити до чоловіка, щоб разом з ним покопатися у документах. 

- Принаймні в оточенні документів Гермі почувається краще, ніж в оточенні каструль, - на тому ж дивані сидів задоволений Білл, - Привіт, крихітко, давно тебе не бачив.

- Привіт, - пробурмотіла отетеріла чарівниця.

Білл піднявся, підійшов ближче та протягнув руку Драко.

- Ми з тобою якось не знакомилися, зараз є можливість це виправити, - заговорив він, - Будемо знайомі і будемо дружити.

- Чудово, - Малфой протягнув руку у відповідь, злегка насторожено посміхаючись.

- Привіт, - Чарлі також протягнув руку для привітання, Драко потис і її, - Уявіть наше здивування, коли ми приїхали сюрпризом до батьків з таємною думкою вмовити маму розгрести той ідіотський склад у кімнаті близнюків та зайняти її, і дізналися, що там вже є жителі. І хто? Наша крихітка Герміона та її новий чоловік, - чарівник похитав головою, не в змозі інакше виразити своє здивування.

У вітальню зайшла Моллі, тримаючи в руках стос тарілок.

- Досить теревенити, все ви чудово знали, - вигукнула вона, - Не звертайте увагу, - місіс Уізлі доброзичливо посміхнулася Драко та Герміоні, - Дорослі лобуряки, а все ще обожнюють драматизувати, наче хлопчиська, - її увага перемкнулася на старших синів, - Ви вже поставили столі у саду? Ні? От і нічого приставати до людей, їм після роботи хоча б дух перевести треба. Марш виставляти столи! А ви йдіть переодягайтеся та виходьте вечеряти.

Герміона впіймала погляд Гаррі, який сидів на дивані, той злегка знизав плечима, мовляв, це ж Нора.

Неймовірний ґвалт створювали не тільки нескінченні розмови дорослих, але й активні ігра численних онуків Артура та Моллі, вони бігали, кричали, у щось гралися, захотивши Діану. Молодша Малфой рвалася прийняти участь у погоні за Джеймсом Поттером.

- Спочатку вам потрібно переодягтися, юна леді, - суворо заявив Драко.

Герміона фиркнула, розуміючи, що насправді йому страшно залишити дитину серед усього цього бедламу без особистого нагляду.

Діана, ледве зрозумівши наміри батька, зашлася ревіти, але той був невблаганним.

- Тут завжди так? - злегка роздратовано запитав Малфой, ледве вони зайшли у кімнату та були накладені чари тиші ним самим.

- Ем, так, - Герміона посміхнулася, їй насправді такі гамірні гостини подобалися, - Дім Моллі та Артура завжди славився гостинністю, сюди можна заявитися без попередження і бути впевненим, що приймуть з усією привітністю.

- Ага, я помітив, як моїх батьків приймали. Привітність з вух валила, тільки чомусь нагадувала пар від роздратування, - Драко смикнув комір мантії.

Діану на час розмови зайняли ловами червоно-зеленого дракона, створеного за допомогою чар ілюзії.

- Ти чудово зрозумів, про що я кажу, - вона присіла на край ліжка, користуючись можливістю відпочити, - Усі люди, які знаходяться внизу, практично найближча рідня господарям дому, до того ж ми пройшли війну плечем до плеча.

- Так так, а я той злобний чистокровний придурок, який намагався їх усіх вбити.

Герміона легенько схилила голову до плеча, спостерігаючи, як Драко без усілякої рефлексії одягає маглівські джинси та светр.

- Так, ти той самий злобний придурок, який намагався вбити усіх, хто там внизу, і який першим протягнув руку для примирення, - уточнила вона, - Той самий придурок, який поставив на карту все, тільки суспільство одужало від взаємної ненависті. Уізлі сильні тим, що з самого початку прийняли маглонароджених чарівників, як рівних, але зараз саме вони залишаються під владою стереотипного мислення, звичне для цієї сім'ї розділення на "ми хороші" - "вони погані", гальмує процес одужання, - Герміона піднялася з ліжка та підійшла до чоловіка, взяла його руку у свої, злегка стисла, - Ти не зайвий тут. Ти не ворог. Ти лікар, який прийшов вскрити нариви застарілої ворожнечі та вичистити з ран гній пустих образ. Ніколи не забувай про це, Драко. Мене ти вилікував від звички судити про всіх аристократів однозначно, змісив побачити ваш давній біль та готовність рухатися вперед, розбив окови багатовікових традицій.

Чмокнушви чоловіка у куточок губ, чарівниця прийнялася спокійно розстібати мантію, ніби й не вона щойно говорила жахливо високопарні, але такі потрібні, слова. Впоравшись з мантією, Герміона підняла руки до зачіски, стала методично виймати одну шпильку за іншою. Несподівано до її рук приєдналися руки Драко, він обережно промацував пальцями волосся, знаходив шпильку, витягував ту, і проходився подушечками пальців легким масажем по шкірі.

- Ммм, приємно, - протягнула Герміона.

- Жаль, що не можна залишитися тут наодинці, - Малфой нахилився до її вушка, - Я б зробив тобі масаж всього тіла.

- Звучить заманливо, - вона задоволено посміхалася, - Натовп внизу ще б можна було проігнорувати, але Діана занадто сильно рветься приєднатися до команди дрібних хуліганів, які з невимовним задоволенням громлять будинок. Принаймні ручку від дверей спальні вона вже практично зламала.

- Так, вона у нас цілеспрямована дівчинка, - ухмильнувся Драко, - Я піду вниз, а ти приєднуйся.

- Добре.

- Ходи сюди, принцесо, - це вже було сказане Діані, донька одразу перестала зосереджено відкручувати ручку та вимогливо протягнула рученята до татка, а потім владно вказала маленьким пальчиком вниз, - Слухаюся, моя солоденька, - розсміявся чарівник, - Впевнений, що ти очолиш ту банду внизу.

Герміона залишилася одна у кімнаті, розсіяно повернулася до великого ростового дзеркала і огледіла свою бездоганну вихідну сукню аристократки. Користуючись тим, що мантія поки що приховує вагітність від допитливих поглядів, вона вже змінила сукні з корсетом на сукні з поясом під грудями, щоб нічого не передавлювало живіт. Герміона навіть вирішила, що такий крой їй подобається і планувала носити схожі наряди навіть після полог.

- Так, але тут не менор, така сукня зовсім непрактична. Не хочеться зачепитися подолом об ніжку стільця, - сама собі сказала Герміона та рішуче двинулася до шафи, - У джинсовому комбінезооні під полосатий светр є своя чарівність.

Переодягнувшись, чарівниця заплела волосся у дві тугі коси й розвеселилася від думки, о схожа на звичайну маглівську жінку перед посиденьками з подругами у себе вдома.

Внизу вже почалася вечеря, над столами, які розставлені у саду та ломилися від їжі, хтось розвісив різнокольорові магічні світильники, вони відкидували на всіх чудернацькі відблиски. Машинально Герміона знайшла поглядом Діану, та заливисто сміялася, ковиляючи за старшими товаришами по ловам, а от Драко... Серед великої сім'ї Уізлі він був самотнім, сидів практично на краю, біля нього залишився стілець для самої Герміони, і з самим незворушним видом їв м'ясне рагу.

- Привіт, - місіс Малфой поспішила примоститися поруч.

- Привіт, - Драко сумно посміхнувся їй, мовляв, дивись, не дуже вони й прагнуть змінювати свою думку, - Я притримав трішки рагу для тебе.

- Дякую.

Ледве місіс Малфой прийнялася за їжу, Джинні вигукнула:

- Нарешті ти прийшла! Мені не терпиться дізнатися, як вам тут живеться. Мама не ображає?

- Ти могла дізнатися про це у Драко, - Герміона злегка повела плечима, - І твоя допитливість була б задоволена раніше.

Над столом повисла неловка тиша, всього на пару миттєвостей, але враженими були всі.

- Я подумала, що нічого, окрім жалоб на жахливі умови і тисняву не почую, тому дочекалася тебе. Твоя думка принаймні об'єктивна, - місіс Поттер не так легко було збити з пантелику, а Драко скрипнув зубами.

- Як же ви збираєтеся змусити аристократів позбавитися від стереотипного мислення у свій бік, якщо самі не допускаєте найменшої можливості, що спадкоємець старовинного роду може не опускатися доо образ у розмові з чарівниками не свого кола?

Тиша стала ще біль ніяковою, раптово її розірвав регіт Білла.

- Крихітка Міона воює, як завжди, - прокоментував він, - Запевняю, у мене немає стереотипної неприязні, і впевнений, що більшість присутніх також не відчувають нічого такого. Це всього лиш ніяковість, крихітко, природна у даній ситуації. Примари минулого і все таке, - він бешкетно всміхнувся й подивився на Гаррі.

- Та пішов ти, - відмахнувся той, - Все життя мене дражнити будеш?

- І навіть після неї. Спеціально стану привидом і буду літати за тобою повсюду, аврор Поттер, на кожному інтерв'ю усім нагадаю про привиди минулого, - всі розсміялися, Гаррі довелося приєднатися, - Драко, може розкажешнам, чим ти так насолив рідній тітоньці, що вона зобразила тебе набагато гіршим, ніж ти був?

Герміона подивилася на Біллі з вдячністю за те, що він не сказав: "... ніж ти є". 

- Відповідь настільки очевидна, що розгледіти її важко, - ухмильнувся Малфой, - Тітонька Ріта хотіла б народитися у сім'ї моїх батьків хлопчиком, бути спадкоємицею основної лінії роду, а не другорядної.

- Цій жінці давно пора знайти чоловіка та заспокоїтися, - пробурчала Моллі.

- І тобі не жаль потенційного нещасного, мам? - зі сміхом запитала Джинні, - Ріта так його заклює, що на другий день заручин у бідолаги почне смикатися око, а до весілля він посивіє та піде у самітники.

- Ти недооцінєш Ріту, - всіхнувся Драко, - Бідолага сам до себе застосує аваду вже на третій день.

Місіс Малфой задоволено посміхалася, мало помалу пристижені Уізлі втягували Драко у розмову. Великі досягнення починаються з маленького, а ламання старих упереджень - з розмови.

Цього вечора їй було навіть трішки жалко Ріту, який вимили кісточки на всі лади, але ця жалість зникла вже наступного ранку, ледве сови принесли свіжий номер "Щоденного пророку".