За кадром. Частина ІІ

- Ти впевнений, що вже готовий до недільного обіду з моїми батьками?

Вони вдвох повільно йшли по атріуму міністерства, Герміона так і не дозволила собі жодного дотику до чоловіка.

Навколо снувало туди сюди багато чарівників, але ніхто вже не витріщався на подружжя молодих Малфоїв, вони перестали бути хвилюючою новиною, тим паче їхні особисті перипетії невідомі широкій публіці.

- Я ніколи не буду готовим, - Драко скоса глянув на дружину, - Можна запитати?

- Звісно.

- Чому ти не торкаєшся до мене?

Герміона опинилася захопленою зненацька.

- Ем...

- Важке запитання? - Малфой вирішив ні за що не тиснути на дружину.

- Так.

- Тоді не відповідай.

Чарівниця нахмурилася. Їй здавалося, що ця обережність не буде ним помічена, тільки тому пряме запитання застало неочікувано. Як пояснити Малфою те, що вона сама досі не розуміє? Герміона уника торкань до чоловіка через його тираду з приводу того, скільки часу він відмивався у ванній? Чи не дозволяє собі перетнути останню межу, подолання якої означало б, що довірилася повністю? Можливо, що все разом або нічого з цього. Іноді ми розуміємо свої приховані мотиви тільки через довгий час, і то для розуміння потрібен поштовх - чиїсь слова чи якась подія.

- Ладно. Давай поспішимо, я дійсно дуже голодна.

- Якщо так піде, до дев'ятого місяця ти набереш декілька зайвих кіло, - Драко тепло посміхнувся.

Герміона напряглася. Це докір? Натяк на те, що товсту місіс Малфой всадять на жорстку дієту, аби відповідала стандартам? Не грубіянь. Спочатку дізнайся, що він мав на увазі.

- Ти перестанеш мене кохати, якщо я стану повненькою? - обережно поцікавилася вона.

 - Ну що за дурниці ти кажеш? - Малфой бувально шкірою відчував, наскільки напружена Герміона, складалося враження, що вона готова драпати шомиті, - Ти та єдина, кого я взагалі не оцінюю по зовнішньості, і кохатиму всілякою.

Йому здавалося, що щойно прозвучав комплімент, але Герміона нахмурилася.

- Ти вважаєш мене гарною? - звісно, жінці хотілося видати цілу гнівну тираду з істеричних запитань, але вона вирішила поставити головний.

- Звісно, - Драко спантеличено почесав шоку, - Ходімо, треба тебе нагодувати якомога швидше, а то ведеш себе, наче голодна дракониця.

Герміона чудово розуміла, щл реагує як типова жінка, але після цієї фрази захотілося запитати, чи не вважає він свою дружину такою ж товстою і страшною, як дракониці, але нічого не могла з собою зробити. Хіба що стримати запитання всередині, щоб не виносити чоловіку мізки.

- Так. Цього разу я якась агресивна, - у кінці великої зали Герміона помітила Ріту Скітер, - Ходімо вже звідси, поки з нас не зліпили сенсацію.

Драко, в принципі, був згоден з дружиною і повів її до виходу з міністерства у маглівський світ. Останньої миті він усвідомив, що це якраз той вихід, яким скористалися книжкові Артур Уізлі і Гаррі Поттер, коли відправлялися на книжкове засідання Візенгамота. Тітонька не забуда пройтися катком злобного гумору по недовірливості Фаджа.

Вибравшись з телефонної будки, Герміона вийняла з внутрішньої кишені мантії мобільний телефон та набрала номер мами.

- Ало, - голос Джин Ґрейнджер прозвучав по діловому сухо, вона напевне знову не глянула на екран.

- Привіт, мамо, - у чарівниці злегка зірвався голос, в останні місяці у неї були доволі дивні стосунки з батьками.

На тій стороні декілька секунд мовчали.

- Герміоно? Щось сталося,донечко? - у голосі матері прорізалася тривога.

- Нічого не сталося, мамо, - поспішила завірити жінка, - Я просто зателефонувала попередити, що ми з Драко прийдемо на обід.

Знову мовчання, цього разу довше.

- З Драко? - напружено запитала Джин, Герміона закотила очі.

- Так, мамо, з ним.

- Добре, - зітхнула мама, - Зараз приготую щось на швидку руку, - місіс Ґрейнджер скинула виклик.

Герміона цокнула язиком і засунула телефон назад у кишеню.

- Сподіваюся, мама зможе на швидку руку приготувати м'ясо, -  пробурчала вона, - У нас, до речі, ускладнення.

- Яке?

- Коли я говорила, що хочу кожної неділі влаштовувати обіди у моїх батьків, забула, що тепер вони ставляться до тебе не так добре, як у день нашого весілля.

Малфой вигнув брову.

- Ти їм...

- Розповіла про катування? - Герміона нервово хіхікнула, - Ні, звісно. У такому випадку не було б і мови про те, щоб ти прийшов у гості. Більш того, мої батьки вже брали б штурмом Малфой-менор, щоб визволити мене звідти.

- Тоді у чому справа?

- Я не впевнена, що їм не розповів хтось інший, - зітхнула чарівниця, - Чи натякнули. Складне питання, - вона тряхнула волоссям, намагаючись скинути роздратування через те, що занадто запустила спілкування з самими рідними людьми останнього часу, - Загалом, тобі доведеться сьогодні проявити максимум самовладання. Впораєшся?

Драко оцінив сердитий вираз обличчя Герміони, але все ж вирішив спробувати виторгувати побільше за непередбачуваний напряг.

- Що мені перепаде за акторські таланти? - невинно запитав він.

- В сенсі? - місіс Малфой отетеріла, - Ти намагаєшся торгуватися зі мною? Між іншим, ти сам ляпнув про обід у моїх батьків, могли б поїсти у столовій міністерства.

- Небезпечно для життя.

- Там вельми пристойно готують, - образилася Герміона.

- А ти спробуй довести це Дранґеру, - на губах Драко заграла хитра посмішка, - Я б не ризикнув.

Чарівниця надула губки.

Щось сьогодні все йде через жало соплохвоста.

- Ладно, чого ти хочеш? - вона майже здалася.

- О, всього нічого, - посмішка Малфоя перетворилася у широки ухмилку, - Ти хочеш прокидатися разом зі мною кожного ранку, але чомусь наклала табу на дотики на протязі дня. Я поважаю твої заскоки, у кожного свої відтінки безумства. Але ранковий поцілунок мені хочеться повернути.

От жук! Знає ж, що ранковий поцілунок швидко переростає у розваги 18+. 

- Я можу ще відмінити обід, - нагадала Герміона.

- Ти не захочеш засмучувати маму.

- Драко...

- Всього лиш поцілунок! На всьому іншому не наполягаю.

- Не наполягає він, - фиркнула Герміона, - Одразу після поцілунку будеш співати колискові нашим лібідо?

- Якщо ти захочеш, - він ніби-то байдужо знизав плечима.

- Добре, я згодна на ранковий поцілунок.

Зітхнувши, Герміона знову вийняла телефон з кишені та відкрила додаток, замовила таксі, воно приїхало доволі швидко. 

Драко по-джентльменски відкрив дверцята для дружини, потім обійшов автомобіль і сам всівся на заднє пасажирське. Малфойю дуже сильно хотілося взяти її за руку, стиснути тонкі пальчики, придвинутися ближче й нахилитися до Герміони, щоб вдихнути приємний аромат шампуню від волосся. Хотілося до зуду у кінчиках пальців, але доводилося тримати себе у рамках, встановлених нею.

На щастя, дім батьків Герміони був не так далеко від місця входу у міністерство магії, таксі доїхало швидко. 

Біля дверей Драко, уважно роззирнушись, крадькома начаклував букет квітів для тещі, чарівниця посміхнулася. Дивно, але першою думкою після того, як вона маленька отримала листа з Хоґвартса, була про те, що вона зможе начаклувати квіти. Вона підняла руку й натисла на дзвоник, у будинку роздалася мелодійна трель.

Двері відчинилися так швидко, ніби Том Ґрейнджер давно чека біля неї.

- Привіт, - чоловік став посміхатися, ледве побачив доньку, обняв її від всієї душі, і тільки після цього перевів погляд на зятя, - Вітаю, Драко, - тон зробився стриманим і злегка відстороненим, - Радий, що ти прийшов.

- Ддя мене велика честь бути прийнятим у вашому домі, - дружелюбно відповів Малфой.

- Проходьте, - містер Ґрейнджер відступив від дверей, зробивши запрошуючий жест.

Напруга тільки посилилася, коли вони зустріли маму у вітальні. Джин Ґрейнджер похмуро огледіла доньку, на зятя ж кинула вельми обурений погляд. Герміона подумки похитала головою. Це могло б вразити Рона, але не Драко, який виріс у сім'ї, де вчать стримувати свої емоції і професійно грати на чужих. 

- Привіт, мамо, - Герміона тільки посміхнулася, - Чудово виглядаєш.

- Ти хочеш сказати, що я нарешті набрала вагу після полону?

- Мамо!

- Ви дійсно добре виглядаєте, місіс Ґрейнджер, - м'яко втрутився Драко, - Рідко якій жінці так йде домашній одяг.

Він протягнув букет тещі, Джин нічого не залишалося, вона прийняла його.

- Проходьте за стіл, - запропонувала місіс Ґрейнджер.

Герміона не змогла стримати задоволеної посмішки, голод ставав все нестерпнішим, але... розчаровано зітхнула, помітивши на столі лише салати та цибулевий суп. 

- Ти ж завжди любила цибулевий суп, - Джин і без того перебувала у достатньо паршивому настрої, а тут ще її їжа перестала подобатися доньці, - Та й салати корисна їжа.

Малфой захіхікав.

- Обід неперевершений, - запевнив він, - Просто з деяких пір Герміона стала дуже примхливою, постійно вимагає м'яса. Багато м'яса.

- Ти ж раніше ратувала за вегетеріанство, - Том з веселим подивом глянув на доньку, - Що з тобою зробили Малфої?

- Тільки один Малфой, - пробурчала Герміона, - Я вагітна, і я постійно голодна! Наш домовий ельф вирішив, що я травоядна тварина і годує мене лише овочами та фруктами, а я хочу м'яса. І дуже сподівалася, що воно буде тут.

Хмурий вираз ніби ганчіркою витерли з обличчя Джинні, вона перевела погляд з обличчя доньки на живіт, знову на обличчя, оцінила примхливо надуті губки і абсолютно нещасний вираз в очах і розсміялася.

- Так я стану бабусею? - місіс Ґрейнджер кинулася обнімати доньку, - Вітаю, люба. Це так чудово, і добре, що ти знову завагітніла так швидко після викидня.

- Дякую, мамо. 

- Вітаю, донечко, - Том Ґрейнджер також розчулився, але не зміг пробитися до тіла Герміони для обіймів, тому потис руку зятю, - Вітаю. Це велика відповідальність, Драко. Ти повинен впевнити вашого домовика, що вагітній жінці м'ясп теж корисне.

- Обов'язково, - пообіцяв Малфой.

Чесне слово, якби ще з пів хвилини ніхто не сів за стіл, Герміона покусала б їх. Звісно, цибулевий суп не стейк, але на відсутності риби і рак риба. Чарівниця зайнялася своєю порцією, розсіяно прислуховуючись до розмови за столом, але не брала участі у ньому.

- Нам говорили, - почала Джинні, - Що ти якимось чином спровокував викидень, - вона пронизливо глянула на Драко, - Це правда?

- На жаль, так, - у тоні достатньо каяття та почуття провини, - І я ніколи цього собі не пробачу.

- Занадто пафосно, - похмуро замітли Джин.

- Вибачте, мені ще треба навчитися розмовляти просто, як всі люди. Моє виховання готувало мене до долі аристократа, у цьому суспільстві повно пафосу та фальшивих посмішок.

- Жахливе суспільство, - вигукнула місіс Ґрейнджер, - Герміоно, мила, може повернешся додому?

- Джин, - Том поклав долоню на руку дружини, ніби попереджаючи не говорити зайвого, - Ми вже говорили про це, тобі треба взяти під контроль свої страхи.

Мама Герміони різко зронила ложку, та гучно дзенькнула об тарілку, цей звук і вивів чарівницю з трансу, викликаного щільним спілкуванням с омріяною їжею.

- Я не розумію, чому ти такий спокійний, Том, - Джин підвищила голос, а Герміона витріщилася на матір, для якої не характерні такі нервові зриви, - Наша єдина донька живе в дуже небезпечному світі! Там на неї постійно чатує небезпека, кожні декілька років стається щось жахливе, що може коштувати їй життя! Звісно, я хочу, щоб моя дитина була у безпеці!

- Джин, - батько знову спробував вгамувати дружину.

- Ти не бачив того, що бачила я! - закричала місіс Ґрейнджер, - Вони немовля в жертву принесли! Хто дасть гарантію, що подібне не станеться знову? Поки Герміона у цьому жахливому світі, я постійно буду боятися і за неї, і за свого онука.

- І онучку, - вставила чарівниця.

Джин різко замовчала і підібгала губи, Герміона зітхнула. Якшо Нарциса і Люциус прийняли Діану, ніби так і треба, то Ґрейнджерам зробити це виявилося складніше.

- Матусю, - м'яко почала Герміона, - Я розумію усі твої страхи, зараз вже так, тому що сама стала матір'ю. Так, звісно, Діана прийомна донька і ти вважаєш, що зі мною злий жарт зіграли гормони, адже цикл першої вагітності не завершився, а тут трапиломя маленьке безпомічне немовля, але... Ми вже її вдочерили, Діана Нарциса Малфой прийнята у старовинний магічний рід Малфоїв по всім правилам, я вигодувала її своїм молоком, і тобі доведеться прийняти цей факт, - Джин все ще вперто піджимала губи, - І знову повернутися у маглівський світ я не зможу. Я чарівниця, мамо, магію не можна відключити, коли захочеться, не використувувати її не вдасться, а люди все ж мають очі. Рано чи пізно хтось побачить, як я чаклую, прибудуть аврори, тому що це буде злочином. Пам'ятаєш Статут про секретність від 1642 року? - місіс Ґрейнджер роздратовано видихнула, аргументи були вагомими, але Герміона ще не закінчила, - До того ж я заміжня за чарівником. Після нещасного випадку з нашим первістком у нас з Драко є деякі проблеми, ми над ними працюємо, але головне у тому, що я кохаю свого чоловіка і збираюся прожити з ним все життя. Драко виріс у магічному світі, у маглівському просто не виживе, так що вибору у мене немає. Дружина повинна бути там, де її чоловік.

* * * 

- Вперше у житті мама не розмовляє зі мною, - Герміона ніяк не могла відволіктися від цієї думки, та й овочевий салат на вечерю не добавив настрою, - Що на неї найшло?

- Мені здається, що так проявляє себе стрес, - Драко з полегшенням зняв з себе піджак та розстібнув рубашку, скуйовдив волосся, створивши на голові кавардак, - Я б сказав, що твоїй мамі треба до психолога.

Герміона прямо в одязі лягла на ліжко поверх покривала, тихо схлипнула. Потім різко сіла.

- Вона не зможе розповісти маглівському психологу усю правду, а для того, щоб отримати ефективну допомогу від подібного спеціаліста, потрібно бути чесним.

- Ми можемо попросити Катерину Крам, - чоловік обережно присів на ліжко поряд з нею, - Врешті решт, шкоду Джин Ґрейнджер нанесли чарівники, і чарівники ж повинні все виправити.

- Для того, щоб працювати з маглами, потрібен особливий дозвіл міністерства.

- Впевнений, Бруствер його дасть. Я сам з ним поговорю. 

- Дякую, - прошепотіла Герміона.

- Хто перший до ванної, я чи ти? - запитав Драко.

Чарівниця зтерла сльози з обличчя.

- Якщо ти не проти, я зараз швиденько сполоснуся, і одразу ляжу спати. Ти ніби бадьорішим виглядаєш, ніж я.

- У моєму тілі не росте маленький любитель м'яса, - всміхнувся Малфой, - Я ще до сніданку поговорю з Дранґером, обіцяю, - він чмокнув дружину в лоба, - Іди. Тільки двері не зачиняй, добре?

- Добре.