Частина Друга. Розділ 9. А нормальне ім'я в тебе є?

Природа едикту достеменно невідома і ніколи не буде. Причин на це декілька: мольфари неохоче діляться секретами та не виживають після прочитання едикту. Тому вони не часто збираються задля такого. Наука безсила пояснити що-небудь. Зі старих записів відомо, що потрібно багато могутніх мольфарів. Вони читають в такт слова, і ті стають могутньою силою, котрій підвладно все на світі. Знищити ціле місто кількома словами — що може бути гірше за це?

З мемуарів полковника Сагайдака.

***

Вітролом.

Сонце сіло за обрій, коли я врешті дістався до передмістя Хотину. Тут ще догорав вогонь. Поодаль я побачив намети, але людей не було. Таке тепер життя в гетьманщині. Іноді треба залишити все, щоб врятуватись...

Куля влучила в землю прямісінько перед моїми ногами.

- Якому гетьману ти служиш?

Замість відповіді, я спрямував блискавку туди, звідки йшов голос. Чорне небо освітило синім спалахом. В тіні уламків будівель я побачив постаті.

- Трясця, а просто сказати не міг? — випалив голос. — Ти мене ледь не спалив!

- Хто з вас Ярополк?

Тримались мольфари завжди зверхньо. Так вже вчили. Нас мали поважати й боятись. І немає різниці: друзі чи вороги.

- Я! Ледь не спалений тобою! — з темряви вийшов габаритний бородатий чоловік.

Русичі. Темна форма з шевронами гетьманського профілю. Еліта гетьманських військ, шкода що не характерники.

- Сержант Ярополк, група Хорив! — прогарчав здоровань. Борода рухалась в такт вилицям. — Полювали на характерників, коли отримали наказ на евакуацію вашого чаклунського гузна.

- Вітролом, — я пропустив повз вуха регіт ще трьох солдат.

- А нормальне ім'я в тебе є?

- Олексій.

- Чудово, Олексій. Лисий, худий і довгий це Аскольд, — довготелесий чоловік з кулеметом за спиною коротко кивнув. — Коротуна можеш кликати Башибузуком, — чоловік з чорною копицею волосся, зламаними вухами на низько посадженій голові підняв руку в знак привітання. — красуню звуть Оленою. Майже як тебе.

Аж тепер я помітив, що третій воїн таки був жінкою. Олена заховала косу під чорну шапку і підняла з землі снайперську гвинтівку.

- За мною вирушив характерник, тож думаю, нам варто рушати негайно.

Ярополк глянув на товаришів і потягнувся до рації.

- Він забрав одну в покійників, попередив його.

- Я здогадався. Олена чула ваші з ним переговори. Нечемно буде не привітатись...

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.