Сповідник несповіданого
Домашня кімната зустріла мене звичною порожнечею. Пилюка на полицях, тиша, зрідка порушувана гудінням системи фільтрації повітря. Згадка про округ Капернаум випалила щось зсередини. Старі рани. Я потягнувся до пляшки натурального в тумбочці — спеціальний запас для свята та журби. Алкоголь мʼяко обійняв та укутав горло у солодкий виноградний плед. У тумбочці також знаходилась інша моя таємниця – справжня паперова Біблія, що дісталася мені від одного старого, якому вже не потрібні були ні книги, ні відпущення гріхів.
Відкрив наосліп. Сторінки пожовклі, крихкі, але слова ще читаються:
"Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. О, якби ти був холодний чи гарячий! Але тому що ти теплий, а не гарячий і не холодний, то виплюну тебе з уст Моїх."
Закрив книгу різким рухом. Тільки проблеми від неї.
На стіні висіла єдина моя фотокартка — аномалія в світі цифрових зображень. Капернаум. Молодий священник, оточений усміхненими людьми. Я витріщився на неї, ніби на посмертну маску. Хто цей чоловік у рясі? Я його не впізнаю.
Мобільний термінал раптово завібрував і заблимав, хоч я й виключав його раніше. Повідомлення без джерела, без системного ID, просто текст на екраніі: "Колись ти горів. Тепер — тлієш. Але попіл пам'ятає вогонь."
Ці слова я чув ще давно. Чув у Капернаумі.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!