Стати Королевою

Офелія Ельдер

"Але якщо чесно, краще не лізь туди, це не варте твоїх зусиль і енергії".

Ох, Джен, навіщо ж ти сказала ці свої слова наприкінці? Якби не вони, я б справді могла спокійно робити все те, що ти сказала перед тим. Але так, ти оголосила мені вирок.

"Після закінчення поточного квесту ви отримаєте основний", — співчутливо відповіла Ліза.

Вибач, що не зможу не лізти у це. Але я постараюся зробити все, щоб із мінімальним зіткненням з ними досягти потрібного результату. Я повинна підійти до справи елегантно і як справжня аристократка.

Не хвилюйся, ніхто з нас не буде змушений витрачати свій час, зусилля та енергію. Усе ж, побачивши деякі твої спогади під час медитацій, я зрозуміла, що й сама не бажаю знайомитися з ними.

Так само як ти не можеш сидіти без діла, так само й я звикла робити все належне, Джен.

Взявши телефон із тумбочки, я відкрила контакти і з деяким хвилюванням натиснула на номер "Роботодавця".

— Леді Офеліє, не очікував, що ви зателефонуєте, — приязно відповів він.

І це сталося так швидко, наче він чекав на мій дзвінок. Дивно. А чи не співпрацюють вони з Кесседі?

— Пане Рю, у мене є одне прохання до вас, — почала я, роздумуючи над тим, як правильно все сказати.

— Звичайно, кажіть.

— Чи не могли б перевірити у… — я спробувала правильно згадати поняття, — у базі даних інформацію про Кесседі Амфро.

На декілька митей він замовк.

— Чекай, вона про ту саму Кесседі Амфро, легенду магічного світу? — почула на задньому плані вражений голос жінки.

Можливо, це була та сама Клементина.

— А ми знаємо ще якусь, Клемо? — прошепотів він.

— І що ж такого легендарного вона зробила? — не розділила їхню думку я. — Змушує людей підписувати дивні договори, — протягнула з краплею сарказму.

— Давай я поясню, — почула я дещо невдоволений голос Клеми.

— Авжеж, ти в цьому точно розумієшся краще, — погодився він.

— Вітаю, я Клементина Вейліар, рада знайомству, — сказала вона.

— Офелія Ельдер, навзаєм.

— Отже, Кесседі Амфро була другою, хто заснувала систему. І базується вона на договорі «Досягни або помри», — почала вона, наче розповідала щось заборонене, і продовжила схвильовано. — Про цю жінку складають найнезвичніші історії, про неї пишуть пісні, нею захоплюються і лякають дітей. Вона відома у багатьох магічних системах, хоч не всі знають її справжнє ім'я.

"А я бачила і говорила з нею наживо".

Якби знала, що вона настільки відома, то попросила б автограф. Але з усього цього мене насправді зацікавили дві речі: вона була друга і, власне, договір.

— А ви… зустрічали її колись? — запитала натомість зовсім інше.

— Працюючи потраплянкою, а зараз просто в бюро, я познайомилася з багатьма людьми, — промовила вона так, наче тягнула для себе час, щоб згадати, — і справді зустріла Кесседі одного разу.

— І якою вона була? — запитала, не до кінця будучи впевнена, чи потрібне мені її минуле.

— Втомленою, — коротко відповіла вона. — Виглядала як і всі до і після неї — не розуміла, чому опинилася в моєму офісі і куди їй далі йти. Знаєш, працівники бюро — це також психологи, які, окрім того, що відправляють потраплянців, мають допомогти їм, — пояснила вона.

— І що ж сталося далі? — запитала, зацікавившись цією історією.

— Думаю, тоді я зробила свою найбільшу помилку. Можливо, сама й підштовхнула її до створення цієї системи, — з деяким сумом зазначила Клементина.

— Що ж ви їй сказали? — мій тон став більш стривоженим.

Це ж яка фраза змусила її стати такою? Чи може, я хочу знайти світло там, де його й бути не могло? Вона ж божевільна психопатка?

— Нічого такого, насправді, — думаю, вона знизала плечима і буденним тоном продовжила. — Стандартну фразу, щось у стилі "Йди за покликом серця". Її відповіддю було: «У мене його немає. У мене немає нічого, окрім бажання зробити світ кращим». А потім вона зникла, наче й не приходила ніколи.

Я вражено завмерла. Можливо, я щось неправильно почула.

Тесс. Можливо, я щось неправильно написала.

Кесседі. Яка синхронність. І ти теж, Тесс? Вважаєш мене настільки поганою?

Тесс. Саме тому я й лізу у твою історію, Кесс. Щоб спробувати зрозуміти… І коли я знайду відповідь на це питання, ти почуєш її першою.

Кесседі. Чекаю з нетерпінням.

Тесс. Але це не означає, що я повірю в те, що ти біла і пухнаста. Не зазнавайся, Кессі.

— У сенсі зробити світ кращим? Ми, мабуть, про різних Кесседі говоримо, — не втрималася я.

— Я теж здивувалася, коли дізналася, що в іншій реальності було створено нову систему, але це правда, — відповіла вона ствердно. — Справжня причина, чому вона це робить, — це бажання, щоб люди довели свою цінність і можливість втримати свою світлу сторону попри все. Тому що сама вона не змогла, — закінчила Клементина тихо.

То ось як усе було. І ось, що насправді стоїть за цим договором. І все ж, щось не давало мені спокою.

Кесседі. Думаю, цього досить, чи не так, моя дорога Тесс, яка дозволяє собі надто багато?

Тесс. Не думаю.

Кесседі. А як на мене, ти лізеш зовсім не у свою справу.

Тесс. Помиляєшся. Як ти використовуєш мене в боротьбі з Вер'яттою, так і я використовую тебе, щоб дізнатися більше про твою історію.

Кесседі. Ти чудово вивчила це правило: якщо використовують тебе, завжди скористайся тією людиною у відповідь. Вітаю!

Тесс. Дякую, Кесс.

— А зовсім нещодавно вона знову навідалася сюди. Спочатку я навіть не впізнала в ній ту, кого я бачила вперше. Наче дві абсолютно різні людини, — я відчула, як її голос затремтів, а тон стишився, — це була справжня Кесседі Амфро, яку ми знаємо зараз.

— І чому вона прийшла? — продовжила розпитування я.

— Тому що їй потрібна була допомога з Вер'яттою, першою із системних засновниць. І у неї вона найбільш глобальна. Ну, і у них вічна війна між собою. Тому цього разу під руку потрапила ваша історія від Кесседі, — дещо холодно сказала вона.

— Отже, нас просто використовують? — нарешті почула те, що хотіла.

Це все було лише заради того, щоб досягти вигоди. Хоча це було зрозуміло ще від початку знайомства.

— На жаль, так, — важко зітхнувши, сказала вона.

— Але що не так із першою системою?

Не просто ж так Кесседі, яку, здається, єдине, що цікавило в житті, були її договори, так зненавиділа ту Вер'ятту. Хоча, навіть ім'я вказувало на те, що вона навіть гірша за Кесседі.

— Якщо Кесседі любить тишу, то Вер'ятта — шоу. Саме вона з тих, хто створює канали для перегляду, — глухо відповіла Клементина.

— Але ж, — заперечила я, — про нас же зараз пишеться книга, хіба Кесседі теж не робить щось подібне? — не зрозуміла, згадавши про цей майже невидимий факт.

— Ти про Тесс? — фиркнула вона. — Це наша людина, їй часто персонажі дають сюжети, і вона знайома з багатьма людьми з магічного об'єднання. Навіть про мене мала писати, але щиро їй вдячна за те, що не зробила цього.

Я дещо заспокоїлася. Чи значить це, що я можу їй довіряти?

— Тоді як так вийшло, що вона пише книгу про нас із Джен? Чи не означає це, що вона також робить це через договір? — занепокоєно запитала.

— У її реальності він неможливий, — терпляче пояснила Клема, — тому у них звичайний договір про співпрацю. Кесседі постачає її ідеями, а Тесс, як завжди, пише книги.

— О, зрозуміло, — кивнула, відчувши полегшення. — Тоді останнє на сьогодні. Як вони взагалі знайомі, та й Тесс видалася мені не тією людиною, яка так добре ставилася до такої людини, як Кесседі, — виважено сказала.

Клементина на мить задумалася, а тоді легко ухилилася від відповіді.

— Їх пов'язує минуле. Більше запитай у них самих.

Подякувала за розмову і попрощалася.

Дзвінок завершився, а мені був потрібен час, щоб усе обдумати.

Тесс. Усе, це точно найдивніше, що я писала. Цікаво, це вже який рівень ламання четвертої стіни буде?

Клементина. І як відчуття?

Тесс. Те саме, коли про тебе говорять, знаходячись в одному приміщенні. Не впевнена, що ще колись зроблю. А й дякую.

Клементина. Завжди звертайся.

Тесс. А якщо серйозно. Чому ти не хотіла, щоб ця книга вийшла?

Клементина. Бо там показаний той мій бік, який я б хотіла приховати. Слабкість і вразливість. Краще напиши про мене як ідеальну працівницю Бюро.

Тесс. Обов'язково.

Я сиділа на одному місці і не знала, як це все сприймати. Не потрібно було просити так багато всього за один раз. Я ж можу коли завгодно зателефонувати комусь із них, і вони мені все розкажуть.

Але ж ні.

І тепер я відчувала себе ще більш напружено і розгублено. Тепер мені теж потрібно дати собі відповідь. Хто така Кесседі Амфро насправді? Де закінчується правда і починається її обман?

Ні, потрібно зупинитися.

Я вирішила дослухатися до поради Джен і зосередилася на тому, щоб розібратися, як працює її ноутбук і що це взагалі таке. Як виявилося, достатньо корисний пристрій, але все ж телефон кращий, бо його можна скрізь взяти з собою.

Зайшовши на сайт, на якому Джен дивилася дорами, я втратила весь день через те, що не відривалася від екрану — так було цікаво, чим завершиться наступна серія.

Тільки переривалася на їжу, яку принесла Тіфф, щоб подивитися разом зі мною, і взяти в тій кімнаті якусь мангу і балкон, щоб подихати свіжим повітрям.

Але ввечері мене чекала ще одна несподіванка. Телефонувала сестра Джен. Я довго стояла і думала, чи повинна відповідати, чи все ж не зважати на договір.

І все ж натиснула зелене.

«Квест офіційно розпочався», — подумала, відчуваючи, як ступила крок в абсолютну невідомість.

Я точно буду шкодувати про це пізніше.