Зірочка мала

Зірочка, зірвавшись,

Розсікає небеса.

Вона була така маленька,

Але жадана усіма.

Зірвалися погляди й руки —

Та потягнулась в небеса.

О, зірочко моя, — бажаю я, —

Ти виконай моє бажання.

Молила вся о та жага людська…

Та, обійнята полум’ям, одна

Могла обрати те єдине —

Чисте, світле і без зла.

І вже згасаючи, почула,

Відчула, як рученька мала

Її вела, повторюючи однині

Ті прості й святі слова:

Для мами, тата, для усіх бажаю…

Миру я.